Яків малює Різдвяну картину

Яків робить зарисовки. Він малює малюнки на Різдво.

Тітка Геллі мріє про шопку з Дитятком Ісусом, осликом та волом.

Дядькові Францу припали до вподоби пастушки, які прямують дорогою до Вифлеєму.

Бабусі забаглося мати Ангела, який вдивляється щирим привітним поглядом і промовляє: “Не бійтесь!”

Яків обводить кружечком довкола вуст Ангела і робить у ньому надпис “Не бійтесь!” А тоді звертається до Катерини:

— Тепер для кожного у мене є гарний подарунок!

— Лишень для Новонародженого ще ні! — відказує Катерина. — Для самого Ісуса! Адже Різдво — це Його день народження! Тому і подарунок Йому належиться особливий зробити!

— Гадаєш, Він зрадів би, отримавши малюнок? — запитує Яків.

— Коли малюнок гарний та кольоровий, то чому б ні? — перепитує і собі Катерина.

Яків бере чистий аркуш паперу і малює на ньому Ялинку — Деревце Христа, прикрашене багатьма свічками, іграшками та цукерками, загорнутими в барвисті папірці з торочками.

— Я теж допоможу тобі, — втручається Катерина і починає вимальовувати цяточки та зірки на іграшках, а навколо кожної свічки — жовте сяйво.

— Ось так! А тепер віднеси подарунок Йому до церкви.

Яків прямує до церкви, але двері на жаль зачинені. Деякий час він ще затримується на вулиці і розмірковує, що далі робити. Малюнок з Деревцем Христа гойдає вітер і Яків мусить міцно тримати його обома руками.

Раптом біля нього зупиняється незнайома старенька бабуся.

— Який прекрасний барвистий малюнок! А скільки радісних мелодій дзвенить у ньому! — мимохіть зауважує вона. — Мабуть, це Різдвяний подарунок?

— Ви відгадали, саме так, — відказує Яків і подає старенькій малюнок. — Я дарую його Вам!

— Невже! Ой, дитинко!.. — зворушено вигукує бабуся. — Яка приемна несподіванка... Сердечно дякую!

Яків поспішає додому. Катерина з нетерпінням чекає на нього.

— Як справи? — цікавиться вона.

— Ялинка сподобалась Ісусові! — розповідає Яків.

— Ти переконаний у цьому? — непокоїться Катерина.

— Так, — стверджує Яків. — Він велів мені це передати!

Назад

ОднаКнопка