Сценарій до дня Миколая

Взято з: http://kyrios.org.ua

Зірочка 1:
Що нині за днина,
Що нині за свято,
Що сюди зібралось
Так людей багато?

Зірочка 2:
Знаю, що за днина,
Знаю, що за свято.
То прийшли всі люди
Бога прославляти,
Про святого Миколая
У цей день згадати.

Зірочка 3:
Маємо чого радіти,
Добре знають усі діти!
Долетіла до нас вість,
Що до нас в дорозі гість.
Хто це?

Зірочка 4:
Кожен пам’ятай!
Це святий наш Миколай!
Діточок усіх він чує,
Подарунки їм готує,
Він вже близько поспішає,
Про Нього пісня на весь світ нехай лунає

Пісня

Ведучий 1:
Хто ж не знає про святого Миколая? І малеча, і дорослі, усі, звичайно, знають. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці.

Ведучий 2:
Наслідуймо і ми добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.
Хто ж він, той святий гість з неба, на которого так чекають діти?

Ведучий 1:
Легенда оповідає, що у дитинстві (а ріс Миколай у заможній родині) горнувся хлопчик до бідних, нужденних, скривджених, голодних та калік. Він змалку щиро молився і просив у Господа справедливості, миру, добра, прощення і милосердя. Вдачею був тихий, незлостивий.

Ведучий 2:
Коли Він часто виходив на вулицю погратися з дітьми, то це були діти небагатих батьків. Микола їх жалів, але не знав, як допомогти.
Був у Миколи старий учитель. Одного разу вони читали Святе Письмо: «Коли ти робиш добро, нехай твоя правиця не знає, що робить лівиця…»
— Як це розуміти? — запитав в учителя замислений Микола.

Ведучий 1:
Коли ти робиш добро іншому, то не треба про це голосно всім розказувати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками. Згодом Він приходив на допомогу бідним знедоленим людям у найскрутніші хвилини життя несподівано і завжди так, аби його ніхто не бачив.

Пісня

Ведучий 2:
Ось одна з історій про св. Миколу. Стояла глибока осінь. Миколка знав, що багато дітей у їхній околиці живуть бідно, у голоді і холоді. От родина старого Олександра. Мати хвора, в Петруся немає взуття, а мала Софійка вранці збирала на дорозі ломаччя, щоб було чим затопити в печі.
Увечері Миколка тихо, щоб слуги не бачили, подався до комори. Набрав у торбину борошна, налив пляшечку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав у своїй скриньці пару нових шкарпеток, нові постолики. Все це склав у велику торбину і сховав під своїм ліжком. Коли в домі  всі поснули, він тихенько вислизнув із ліжка, пробрався до Олександрової хатини, поклав там торбину й чкурнув додому.
Вранці старий Олександр не міг натішитися щедрими дарунками. Але хто це міг зробити? Кому подякувати?  З того часу Миколка часто робив такі дарунки бідним сусідам. Люди молили Бога за невідомого, який їм допомагає. Та ніхто не здогадувався, що то був Микола.
Миколині слуги стали помічати, що зникають харчі, одяг, паливо з комор. Стали пильнувати. Одного разу, коли Миколка тільки-но склав торбинку і вийшов із свого подвір’я, його наздогнав старий слуга. Думав, що то злодій. Тоді й стало відомо всім, хто піклується про бідних.

Пісня

Ведучий 1:
Минули роки. Після смерті батьків Микола продав маєток і роздав гроші бідним, а сам став священиком. Своїми молитвами зцілював недужих, сліпих і калік. Втихомірював море, бурю, гасив пожежі, охороняв від напастей. Був покровителем подорожніх у путі, а також усіх тварин — диких і свійських. Всім сердцем любив дітей і кожному хотів подарувати бодай крапельку своєї любові. Робив добро, не чекаючи на подяку і славу. І тому його ще за життя називали “батьком сиріт, вдів і бідних”.

Ведучий 2:
Св. Миколай є «старшим» серед святих: опікується воїнами, володіє ключами від неба. Але більшість часу він проводить на землі, допомагаючи бідним у скруті, мандрівникам — у дорозі, мореплавцям — на морі.
Згідно з карпатською легендою, святий так сильно молився в церкві за знедолених, що золота корона сама впала йому на голову.

Ведучий 1:
Переказують, що одного разу, коли Господь Бог запросив усіх святих до себе на вечерю, запізнився лише Миколай. Прийшов він пізно, у подертій одежині й брудних чоботах і пояснив Усевишньому, що допомагав дядькові витягати воза, який загруз серед дороги в болоті. За свою доброту до людей має він Божу нагороду: не один, а два свята на рік — Миколи теплого (22 травня) і Миколи зимного (19 грудня). На Київщині кажуть, що «до Миколи нема зими ніколи». А «як прийде Свято Миколи, то він лопатами позмітає увесь сніг з неба, і починається зима».

Ведучий 2:
Святий Миколай має владу над холодними вітрами й морськими штормами, рятує потопаючі кораблі, тому рибалки Причорномор’я приносили йому в жертву перший улов. Зазвичай образ чудотворця, намальований на сухій рибі-камбалі, брали з собою в дорогу чумаки.

За сценою:
Вже довкола біліють сніги. Мороз розмалював мережаними візерунками вікна. Дерева обсипав іній. Вся природа ніби прибралася до казки, в яку вірить і з особливим нетерпінням чекає кожна людина. А десь високо-високо в небі у цю ніч можна почути срібні дзвіночки — то на санчатах їде Святий Миколай.
Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають із хмарки на хмарку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць весело посміхається. Він знає, що в цю ніч всі мусять бути щасливі! І ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті — це робити добро.

Сценка

Мати:
Холодно надворі. Намело багато снігу…
Накінець-то, діти милі, ви діждались тої хвилі,
Що з небесного престола зійде пресвятий Микола.
Темна нічка за шибками, сніг біленький мерехтить,
Небеса блистять зірками, десь дзвіночок гомонить.
Миколай вже поспішає, а з ним ангели малі,
В кожну хату він загляне, бо дарунків хочуть всі.

А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися в школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише вам скаже тато.

Оля:
А скажи нам, мамо мила, де той пресвятий Микола
Тих дарунків дістає, що так щиро роздає?

Мати:
В небі Ангели працюють, щоб раділи всі малята,
І святому віз лаштують, що чекає кожна хата.
Один ангел всім готує смачненькі цукерки,
Шоколадом покриває у обгортки загортає,
Акуратно все складає.
Інший яблука збирає стиглі, дуже соковиті,
Їх у кошики складає поласують добрі діти.
Третій ангел теж працює: пензлі в фарби обмокає
Іграшки всім розмалює, передасть їх Миколаю,
Нехай дітям подарує.

Мати:
Та не лише святий Микола сходить з небесного престола,
З ним і ангели бувають, що святому помагають.
А іще таке буває, що услід за Миколаєм з пекла чортик утече,
Всім неробам, пустунам, злодіям і брехунам
Він вилами погрожує та ще й пеклом лякає.

Петрик:
А скажи, матусю люба,
Він страшний дуже?

Мати:
А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі (гладить по голові). А зараз готуйте уроки, лагодіть усі свої справи, які я вам доручила, щоб Святий Миколай завітав і у нашу гостину

Оля:
Ти, Петрику, вже розв’язав усі задачі з математики? А вірш уже вивчив?

Петрик: (у руках іграшки)
Ти думаєш, що це так легко. Добре вам, старшим, говорити. Таблицю множення ви всі знаєте напам’ять. А я її ніяк не вивчу. Не хочу більше працювати, голова болить.

Маринка:
А ти постарайся швидше вивчити уроки, адже скоро повернеться мама, а ми ще нічого не зробили.

Оля:
Сьогодні треба скоріше закінчити всю роботу і раніше лягти спати. Адже завтра — свято Миколая. Він уже, напевне, вирушає з своїми Ангелами на небесній колісниці в дорогу на землю. І буде зустрічатися тут з чемними і добрими дітьми, яких дуже любить.

Петрик:
А звідки він знає, чи я був чемним, слухняним.

Марійка:
Він все знає, йому допомагають Ангели. Вони все бачать, дивляться з небесних вікон на землю. Знають всіх дітей і записують у велику книгу їх добрі і погані вчинки. Цю книгу Святий Миколай бере з собою, щоб не помилитись і кожній дитині дати те, що вона просила, що заслужила. Хто хотів книжечку, тому книжечку цікаву, хто хотів цукерок, тому цукерки на ялинку. А поганим і неслухняним дітям прутики.

Петрик:
О, мене, напевно, Святий Миколай не обмине. Я завжди був добрим, слухняним, старанним.

Маринка:
А то ще побачимо. Дивись, я вже підготувала уроки, встигла помити посуд, прибрати в кімнаті. Мама буде задоволена мною. А ти все крутишся тому й задача не розв’язана. І що ти там у вікні бачиш?

Петрик:
Та нічого, нічого, я працюю...

(з’являється чортик Аптипко, він кличе Петрика до себе)

Антипко:
Мене звуть чортиком Аптипком усім і завжди друг я швидко. Приніс (розмахує у повітрі) я нові для діток прутики вербові, і кожен з прутиків придається отим лінивим, що не вчаться, (говорить пошепки)
Ходи, ходи на вулицю до мене, не мучся, не трудись, надворі гарно подивись. Тут так весело і повно всяких ігор, розваг. Та Кинь усе! Ходи.

Петрик: (закриває зошит і книгу)
Маринко, я вже все виконав. Іду погуляю з хлопцями. Ось Михайлик появився. Я довго не буду...

Марійка:
Е, ні, братику, так не можна. Ти знаєш народну мудрість: “Зроби діло, гуляй сміло". Я зараз перевірю, чи ти готовий до завтрашніх уроків. Так, так (дивиться у Петриків зошит) задачу розв’язав правильно, тільки письмо не закінчив. Тепер розказуй вірш.

Петрик: (плаче)
Але я малий, я так швидко не міг вивчити.

Оля:
А для подарунків від Миколая ти вже не малий?!

Петрик:
Та я… та я потім вивчу, я обіцяю, трішки пограюсь з хлопцями і обов’язково повернусь додому вчити вірша.

Марійка:
Ну добре. Але знай, коли ти і надалі будеш лінивий, Святий Миколай розгнівається на тебе і не зайде до нас у гості. І коли прокинешся завтра вранці, то під подушкою нічого не знайдеш.

Петрик:
Я тебе не розумію. А що повинно бути там під подушкою?

Оля:
Я тобі розкажу, бо ти малий, нічого ще не знаєш. Так ось, послухай. Святий Миколай дуже любить усіх дітей і хоче, щоб вони росли слухняними, ввічливими, чемними дітьми і згодом були добрими християнами, чинили один одному добро, подібно, як Миколай. А оскільки Миколай не встигає завітати за один вечір у кожну хату, тому приходить до нас в ночі, коли діти міцно сплять. І тихенько кладе під подушку подарунок, а сам поспішає далі, бо він не хоче скривдити ні одної доброї дитини.

Петрик:
Маринко, як добре, що ти мені все це розповіла, я нікуди не піду, доки не вивчу всіх уроків.

Антипко:
Петрику, ходи гратись. Кинь усе. Подивись, як на вулиці весело, санчата, ковзани, ходи зі мною.

Петрик:
А ти мене не клич. Нічого не вийде у тебе, я зрозумів, чому ти мене кличеш, ти хочеш, щоб я залишився без подарунка. Йди геть!

Антипко:
Не зовсім. Я маю для тебе подарунок (показує різки)… Та мабуть в мене нічого не вийде. (засмучений виходить)

(Заходить мама)

Мама:
Ох, як я втомилася. Діти, як ви тут без мене? А моє доручення виконали?

Діти: (разом)
Так, так, матусю, ми все зробили.

Антипко:
Ой, чую кроки. Це, напевно Святий Миколай зі своїми Ангелами іде.

(Входять Святий Миколай і Ангели, які несуть великі мішки)

Ангел 1:
Ось тут ще давня мета нашої мандрівки.

Ангел 2:
Любі діточки вже, певне, втомилися, дожидаючи нас.

Ангели:
Сніг, сніжок, посипай,
Ось і добрий Миколай!

Миколай:
Вітаю вас, любі діти, шановна громадо!
Я прийшов до вас із далеких небесних просторів і приніс вам благословення від Бога.
Нині свято в вашім домі і я вас вітаю,
Гараздів, здоров’я і доброї долі щиро вам бажаю.
Колись у цім селі я вже був,
Дарунки дітям роздавав, до праці всіх вас закликав,
Наказував вам чесно жити, від зла тікати, а добро творити.
Ану-ну перевіримо чи ви мене послухали, яких добрих діл зробили за цей час, як батькам допомагали, чого нового навчились у школі. Сьогодні я приніс вам солодкі й смачні подарунки й усіх ними наділю: і чемних, і, навіть, не зовсім чемних, бо ви всі мені любі й милі.

Ангел 1:
Що це ти робив?

Петрик:
У хаті прибирав.

Ангел 2:
Невже сам здогадався?

Петрик:
Так мені ніхто не підказував… Бачу бруд на підлозі, узяв і прибрав…

Святий Миколай:
Який гарний хлопчик.

Ангел 1:
Тобі Святий Миколай обов’язково щось смачненьке подарує…

Ангел 2:
Зачекай, а що у відерці?

Петрик:
Ой, що там може бути, звичайний бруд…

(Ангели висипають з відерця уламки чашки.)

Ангел 1:
І що це?

Петрик:
Та що не бачите: Оля чашку розбила, довелося за неї прибирати…

Ангел 2:
А ми зараз все побачимо.

Ангел 1:
А ми зараз все перевіримо…

(Ангели дивляться у книгу справ земних)

Святий Миколай:
Оце так виховання…

Антипко:
Оце так чемність, о, так, це по-нашому. А Петрикові не давайте, Святий Миколаю, подарунків, бо він не слухає батьків, не слухає учителів, пустує, б’ється, ось що втворив, ще й обманює, я маю для нього кращий подарунок. Ось (витягує різки)

Святий Миколай:
О, брехня і лінощі — це великий гріх! Я люблю тільки чемних і добрих дітей.

Антипко: (показує на Петрика)
Хай ці прутики придбає той, хто батькам не помагає, хто обманює і пустує

Ангел 1:
Геть, Антипко, бо дарма — неслухняних у нас нема.

Ангел 2:
Святий Отче, прости Петрикові усі його провини. Він хороший хлопчик, я знаю. От у книзі набагато більше в нього добрих справ, аніж поганих…

Святий Миколай: (звертається до дітей у залі)
Ну що, дітки, пробачимо Петрикові його витівки (всі «Так»). Ну що ж, Петрику, отримуй свого подарунка.
(До Антипка) Геть, нечиста сило!

Чорт: (знову вибігає на сцену, в руках — книга «Гріхи»)
Кому дарунків?
Забіякам цим і пустунам? боягузам, лінюхам? (сміється)
Антипкам краще знати, кому які дарунки роздавати.
Миколаю, зупинися, подарунки заховай,
Тут зібрались діти грішні (показує книгу), ти нічого їм не дай!
О! Гріхів у них багато!
(одягає окуляри, сідає на краю сцени, відкриває книгу «Гріхи» і читає).
Ось вчора Гриць тихцем у друга кинув камінцем.
Іванко бігав над потоком і Ганнусі підбив око.
А малий Андрій до кави своїй мамі всипав солі.
Павло багато раз не ходив до школи.
А Оксанка — що й казати, не хотіла іти спати!
Нагрішили, нагрішили, стільки всього натворили, ти дарунків їм не дай!
Дай мені, а я швиденько донесу їх у свій край!

Ангел 1:
Ах ти, чого вдерся в нашу хату?
Бачиш, тут святий Миколай,
Ану швидко звідси втікай!

Чортик:
Ні, я вам не помішаю,
Я ще щось сказати маю…

Ангел 2:
Досить, досить! Щось ти
Крутиш, баламутищ.
Не дійдеш ти так до цілі.
Всі крутійства ті — намарне, бо всі діти наші — гарні.
Згинь, нечиста сило! Не ходи по цьому світу,
Зла ніде не сій!!! Геть звідси! (Виганяє чорта)

Антипко:
Даремно я сюди пригнався,
Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає)
Брів снігами без кожуха,
Відморозив ніс і вуха.
Друзів тут моїх нема —
Все пропало.... все дарма!...

Миколай:
Треба таки перевірити, чи є у нашому залі чемні діточки.

Ангели проводять кілька ігор щоб з’ясувати чи справді ці діти чемні та допомагають вдома.

1 гра.
Будь-яка естафета (принести додому яблука), але, беручи із кошика яблука, треба сказати “Будь ласка”, а коли кладе у кошик біля команди команда каже “Дякую”.

2 гра.
Треба віником закотити у коло різнокольорові кульки. Розсипаються кульки, кожному гравцю видається віник, і він закочує кульку тільки свого кольору.

(скласти список дітей, які будуть брати участь у конкурсі)

Миколай:
Я дарунки оті просто так не даю.
За всі гарні справи я торбину свою
Розв’яжу для дітей, що достойні наград,
Котрі мають повагу і до буднів, і свят.
Котрі Бога шанують в юнім серці завжди,
Він спасе від невдач, відверне від біди.
Ану, дітки, тут при мамі скажіть,
А чи були ви слухняні? (ТАК)
А в школі добре вчилися?
Ці дарунки, діти, роздадуть ангели господні,
А ви нам вірші розкажіть та й заспівайте сьогодні.

(Звучить музика. Миколай роздає дарунки.)

Миколай:
Ось, слава Богу, все роздав,
Що міг, і що з собою взяв.
Від днесь за рік я знов прийду,
То може більше принесу.

Ангел 2:
Вітаю вас, милі люди,
При вашій родині.
Нехай добро з вами буде,
І щастя віднині.
Нехай смуток ваш і горе
Спливуть за водою,
І утопить їх хай море
Зі слізьми й бідою.

Ангел 1:
Мир несу я вам в оселі,
Щирість, правду, згоду,
Щоб завжди були веселі
Діти в вашім роді.
Щоб серця в вас не черствіли,
Не були байдужі,
Щоб ви інших розуміли
В голоді і стужі.
Щоби неправда в домі вашім
І не ночувала,
Щоб лиш правда в серці вашім
Завжди панувала.

Оля:
Нічка тиха, таємнича, повна дива і чудес.
До дітвори прийшов у гості довгожданий гість з небес.
Яка радість, яка втіха, бо ж усякий знає,
Що сьогодні ніч Святого Миколая.

Петрик:
Любий Миколаю, прощення прийми,
Будемо слухняні, будем чемні ми.
Будем пам’ятати заповіді всі,
Хочемо ми жити в щасті і добрі.

Маринка:
Обіцяємо добрими бути,
Слів Твоїх не призабути,
Завжди вчитися охоче,
Бо того Ісусик хоче,
І такими вирастати,
Як бажають тато, мати
І увесь наш рідний край!

Святий Миколай:
От настав прощатись час,
Залишаю вже я вас.
Будьте добрі й завжди щирі,
Живіть в злагоді і мирі.
Мамі й татку помагайте,
Менших себе не чіпайте.
Вчителям у поміч будьте,
І мене ви не забудьте.
Швидко мчиться часу лік,
Знов прийду я через рік
На велике, світле свято.
З Миколаєм вас, малята!

Назад

ОднаКнопка