Плач нечитаної Біблії

Метод “Незакінчене речення”

Катехит пояснює учням, що незвичайність Біблії полягає в тому, що вона — це живе Боже слово, сказане до мене сьогодні. Живий Бог довго чекає на її сторінках на людину, готовий її підносити і прощати, допомагати у важких хвилинах та додавати сили і снаги. Прошу, щоб учні на хвилинку уявили собі, що вони є тією Біблією, котра міркує, мріє, чує, і доповнили її “думки”.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/biblija.jpgОрганізація праці. Катехит роздає кожному учаснику зустрічі картки з фрагментом тексту, але при цьому зазначає, що даний текст неповний і завданням учасників буде доповнити його відповідно до власних думок, застосовуючи метод “незакінчене речення”.

Праця на загальному форумі. Катехит зачитує текст, затримуючись у відповідному місці і даючи кілька хвилин на запис відповіді.

“Стою на найвищій полиці твоєї домашньої бібліотеки, затиснена між старими пожовклими, роками недоторкненими томами енциклопедії, до яких я дуже схожа своїм форматом і об’ємом. І так стою багато років ніким не бачена, спокійно роздумую над моєю невеселою долею, і запитую: “Навіщо мене купив, чоловіче, навіщо заплатив за мене стільки грошей, навіщо ніс мене в сумці через ціле місто додому? Чи для того, щоби перегорнути кілька моїх сторінок, поспіхом перечитати кілька вибраних віршів і по­божно відставити мене на найвищу поличку в книжковій шафі?”

Пам’ятаю, як одного разу, під час гостини в твоєму домі хтось із твоїх товаришів цитував слова Христа, а інший їх спростовував, і коли між ними виникла суперечка, то один із них попросив Святе Письмо. Господар підніс голову і споглянув в мій бік. Я подумала в той час:

* ___________________________________________________________

Але даремною була моя надія. Твій погляд байдуже пройшов повз мене, прослизнув по мені, наче я невидима, долю секунди поблукав по нижніх полицях, затримався безпорадно на обличчях співрозмовників: “Не знаю, де є... не пам’ятаю, де поставив...”, — сказав.

Для чого купив мене, чоловіче? Навіщо ніс мене в сумці через ціле місто додому? Чи для того, щоб перегорнути кілька моїх сторінок, поспіхом перечитати кілька вибраних віршів і побожно відставити на найвищу поличку в шафі? Навіщо?!

А потім померла твоя дружина. Ти терпів під новим тягарем, став безсилим старцем, перестав виходити в місто і тільки прохо­джувався порожнім будинком, час від часу ставав біля вікна, ди­вився на вулицю, на перехожих, не розуміючи, для чого вони живуть. Та й ти сам не розумів, навіщо ще живеш і для чого існує цей світ.

Хотіла тобі тоді розповісти, що ** ___________________________________________________________

Одного дня ти помер.

Швидко з’явилися спадкоємці, сумно кивали головами над твоїм маєтком. Один знайшов мене серед книжок, які безладно були скинені на підлозі. Схилився, підніс мене, витер від пороху, і промовив зворушеним голосом до хлопця, який стояв поряд: “Бачиш, твій старий небіжчик, Господи, змилуйся над його душею, був побожним чоловіком — мав Біблію. Бери собі з нього приклад”. На ті його слова я сказала:
*** ___________________________________________________________

Катехит ще раз зачитує текст “Плач нечитаної Біблії” і учні за бажанням зачитують свої записи:

* ... подумала в той час:
— ура! Нарешті буду потрібна;
— добре, що врешті до чогось пригоджуся;
— хоч би тобі вдалося мене віднайти;
— тільки не переплутай мене з моєю сусідкою — енциклопедією.

** Хотіла тобі тоді розповісти, що:
— взявши мене до рук, у мені знайдеш допомогу;
— я хочу бути твоєю приятелькою;
— тут маєш стільки відповідей, як жити!
— правда є у мені — шукай її;
— може, принаймні, тепер згадаєш собі про мене.

*** На ті його слова я сказала:
— він цілком не був побожним;
— але ж то абсурд, віра не полягає тільки у тому, щоб мати Біблію;
— не бери з нього прикладу, бо погано закінчиш;
— мати мене, то ще не все, мене треба читати, заглиблюватися у суть моїх слів;
— користь отримує той, хто думає над моїми словами, а не той, хто мене має;
— чи не бачиш, що він мене ніколи не читав, не наслідуй його.

Праця в малих групах. Наступним етапом праці є формулювання “прагнень і думок Біблії”. Учасники діляться на групи по 2 особи. Кожна пара отримує три малі картки, на яких має написати три найсуттєвіші прагнення Біблії (одне прагнення на одній картці). Час роботи — 6 хв.

Праця на загальному форумі. Картки наклеюють на ватман і один учень вголос їх зачитує для всіх.

Подаємо декілька прикладів з досвіду проведених катехиз:
хочу, щоб мене часто читали;
щоб мене не забували;
щоб про мене дбали;
хочу бути зрозумілою;
щоб роздумували над моїм змістом;
щоб завдяки мені поглиблювали свою віру;
хочу, щоб моя наука була голошена всім людям;
чекаю на тебе, не хочу бути самотньою;
хочу бути знаною у кожній родині;
хочу бути тобі потрібною.

• Підсумок. Катехит просить, щоб кожен запитав себе: “Що думає, відчуває, говорить моя Біблія? Яке місце займає вона у моєму житті?”

Назад

ОднаКнопка