Не взивай намарне імені Господа Бога твого

Методи “Міні-сценка”, “Сонечко”, “Дискусія”

• Допоміжні матеріали: рекламна газета, каталог закордонних поїздок.

Активізація. Катехит грає роль мами, яка є в кухні, а діти граються в сусідній кімнаті. Оглядаючи каталог і реклами, мама захоплюється гарними краєвидами чи рекламними малюнками і за хвильку часу кличе когось із дітей по імені. Коли дитина приходить, вдає, що її не бачить чи виражає здивування з її присутності, говорячи, що нічого від неї не потребує. Дитина повертається у свою кімнату.

По закінченні сценки кожен учень записує на картці одне питання, яке виникло після перегляду сценки. Що мене здивувало у цій сценці? Що було незрозумілим? Картки викладаються за подібністю запитань у промінчи­ки “сонечка”. Однак, можна також застосувати метод дискусії — обгово­рення. Учні ставлять запитання: Чому мама кликала дітей, хоч нічого від них не потребувала? З якою метою кличемо когось по імені? — і самі дають відповіді: стверджують, що робимо це тоді, коли прагнемо чиєїсь присут­ності. Пригадайте собі, коли ви кликали когось по імені без потреби? Далі записуємо на дошці. “Не взивай намарне імені Господа Бога твого” і запитуємо учнів: Коли, в яких випадках люди взивають Бога без потреби?

• Підсумок. Стверджуємо, що кличемо когось по імені, коли хочемо, щоб ця особа була з нами. Не любимо, коли хтось нас кличе без потреби. Почуваємося враженими, зневаженими, коли хтось перекручує, сміється з нашого імені (прізвища). Коли вимовляємо ім’я Боже, то призиваємо Його, прагнемо Його присутності. Прагнемо присутності Когось, хто є найсвятіший, кого маємо почитати, чиє ім’я є найвищим. ІІ Заповідь вчить нас почитати Боже ім’я, оскільки воно є святим; забо­роняє всяке невідповідне вживання Божого імені. Коли людина призви­чаюється до взивання Божого імені без потреби, то навіть і під час молитви не зможе вимовляти його з благоговінням.

Назад

ОднаКнопка