Ланцюжок імен — ланцюжок людей

Метод “Образотворчий”

• Допоміжні матеріали: вузенькі кольорові смужки паперу, клей, фломастери, картки.

• Вступ. Коли наближаються свята і потрібно “одягнути” ялинку, тоді малі і великі діти сідають за столом і з кольорового паперу роблять різних видів ланцюжки. Прикрашають ними ялинку, щоб була ще краща, вкладають весь свій талант і вміння, щоб зробити радісним свято Різдва Христового, розвішують їх також у службових приміщеннях і ін.

• Активізація. Цю традицію можемо застосувати і зробити особливий ланцюг — ланцюг людей і людських імен. На приготовлених картках пишемо імена людей, які для нас стали важливими в дорозі до Бога (може навчили нас молитися, може разом з нами щось переживали), ми молимося за них і свою віру в Бога, таким чином, поєднуємо разом з їхньою вірою.

Учні склеюють окремі картки в ланцюг, потім цей ланцюг можна з’єднати в один довгий і повісити у класі чи залі.

• Підсумок. Ланцюг людських імен є символом дороги людини до Бога, яку вона проходить разом з іншими людьми. Кожне з тих імен означає особу, яка є дорога нам. Ми буваємо дуже незадоволені, коли неправильно вимовляють наше ім’я, сприймаємо це як зневагу нашої особи. Кожний з нас хоче, щоб не легковажили його ім’я, щоб інші відносилися до нього з повагою і щоб його не плутали з іншими особами. Легковаження імені — це брак поваги до особи, що його носить. Анало­гічно ім’я Бога є іменем КОГОСЬ, Найвищої Особи, Істини, Любові і не можна його зневажати.

З практичного досвіду

Попередньо підготовляємо вдома смужки різнокольорового паперу. Першим завданням на катехизі є вписати на цих смужках імена осіб, котрі мали вплив на те, що учні є людьми віри, що вміють молитися. Ці смужки після вписання імен потрібно вклеїти в “ланцюг людських імен”. Така праця є несподіваною для дітей. Вписують слова мама, тато, бабуся... Кожний має по 3—4 смужки, потім склеює їх в кільця, з’єднані між собою і приєднує до одного довгого ланцюга. Ланцюг спочатку дуже маленький, потім набирає довжини (6—8 м). Особливим є момент презентації: два учні тримають “ланцюг” перед класом, стоячи в різних кутах кімнати. Ланцюг можна прикріпити скотчем на вікні.

До запланованого коментаря результатів праці учнів можна додати коротку розповідь про індіанця, котрого впіймали білі, коли ніс звістку, і ув’язнили у форті. Він не боявся смерті, але боявся того, що коли не повернеться, то в його племені люди змінять йому ім’я. Вже не будуть його називати Швидким Вовком, але Тим, Котрого Зловили, коли Ніс Звістку. В різних культурах ім’я не є додатком до людини, а є її візиткою, програмою на життя. Людина, котра живе у незгоді зі своїм іменем, є внутрішньо розірвана. Для нас, християн, ім’я покровителя і його святе життя є взірцем для наслідування.

Назад

ОднаКнопка