Тема 8. Стати дорослим

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: 1 Кор. 14, 20. Молимося про мудрість і зрілість.

Реалізація теми

На зустрічі можна використати наступні тексти: Еф. 4, 11—15; Йо. З, 3—8; цитати з “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

Починаємо з запитань.

— Кого ми вважаємо дорослою людиною?
— Які риси повинна мати доросла людина?
— Чи необхідно чекати до виповнення 18 років, щоби стати дорослим? І чи є головним вік, щоби бути зрілим?

Стати дорослим — згодитися на це. Що це означає?

— приймати рішення і виконувати їх;
— скинути маски, визнати помилки (біль найбільший тоді, коли про нього не сказали). Людина росте, відкриваючись;
— не порівнювати, звільнитися від осудів;
— бути реалістом, не ставити недосяжних завдань, бо інакше буде постійне розчарування;
— дати собі час рости і жити теперішнім;
— співпрацювати з Богом (моя свобода і Його ласка);
— не пливти за течією, будувати своє життя, підходити творчо. Не дозволяти подіям, ситуаціям зламати нас.

Мальро: “Людство спускається вниз по ріці, і трупи пливуть найшвид­ше. Та потрібно бути подібним до лосося, який піднімається до витоків”.

Підсумок зустрічі

— Не боятися бути дорослим.
— Не боятися розвиватися, змінюватись.

Я зрозумів, що:

— “ходячи проповідуйте”.
— ми покликані іти, зростати, брати на себе відповідальність.
— ми повинні брати участь у здійсненні Божих задумів. Це чудова перспектива!
— нам не треба боятися бути дорослими.

Додаток

“Моє милосердя — допомогти народити самого себе” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Не осуджуй помилки, як історик осуджує проминулу епоху. Хто дорікатиме кедрові за те, що він ще насіння або стебельце, чи крива гілочка? Дозволь йому рости. Від помилки до помилки виростає кедровий ліс” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдоско­налення святих на діло служби, на будування Христового Тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдності у вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хит­рістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, хто є головою — у Христа” (Еф. 4, 11—15).

“Озвався ж Ісус і мовив до нього: “Істинно, істинно кажу тобі: коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства”. Никодим же Йому: “Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?” Відрік Ісус: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла — тіло, а що народжується від Духа — дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа” (Йо. З, 3—8).

Назад

ОднаКнопка