Тема 6. Слухати — чути, дивитися — бачити, говорити — розуміти

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Мт. 11, 14—17. Молимося, щоб Господь дав нам вуха, здатні чути, очі, здатні бачити, серце, здатне розуміти.

Реалізація теми

Починаємо із запитань.

— Звідки беруться непорозуміння між близькими людьми?
— Яким чином ми спілкуємося з іншими?
— Яку роль відіграють слова, а яку — жести, погляд, вираз обличчя?
— На що, крім слів, ми звертаємо увагу під час розмови? Щодля нас важливіше?

Відповідаючи на ці запитання, побачимо, що передача інфор­мації, розмова — це дуже багата реальність. Разом з тим, це багатство несе в собі небезпеку нерозуміння, неправильного сприйняття знаків, які передаємо. Як захистити себе від цієї небезпеки? Без сумніву, необхідно вчитися слухати і розуміти. Але як? Що нам заважає слухати?

— Напевне ми часто надто зайняті собою, своїми проблемами.
— Часто нам здається, що ще до того, як інша людина відкриє рот, ми вже знаємо, що вона хоче нам сказати.
— Деколи ми чуємо тільки те, що бажаємо чути.

Як додаткову допомогу в розмові можна роздати картки, на яких зазначені риси характеру, що свідчать про відповідальність або про недостатню відповідальність за слово (див. Додаток, що після опису теми).

Підсумок зустрічі

— Щоб дружити, потрібно один одного пізнати, зрозуміти.
— Щоб зрозуміти другу людиу, недостатньо мати очі і вуха.
— Щоб передати інформацію, недостатньо мати язик.
— Необхідне уважне серце, готове прийняти правду.

Я зрозумів, що:

— Ісус зцілює німого. Ми також часто не можемо говорити і потребуємо зцілення.
— фарисеї дивляться на Ісуса, слухають Ісуса, але не розуміють Його.
— щоби зрозуміти людину, недостатньо мати очі й вуха, необ­хідне і серце, готове прийняти істину.

Увечері можна приготувати сценки про пліткарів.

Додаток

Відповідальність за слово: Безвідповідальність:
— вміння мовчати;
— сміливість говорити правду всім, незалежно від негативних наслідків для тебе, ціль критики — добро
для другої людини;
— усвідомлення того, що ти говориш;
— вчинки, відповідні до даного слова, відповідність
слова і діла;
— вірність обіцянкам, клятві вірності в шлюбі тощо;
— передбачення і дальновидність, усвідомлення ваги слова;
— “якщо А, то Б”;
— наслідки: стосунки з іншою людиною (слова встановлюють зв’язки між людьми);
— відвертість;
— володіння собою, своїми емоціями;
— достовірність (говорити тільки те, в чому сам
впевнений, що знаєш точно);
— повага до відмінності іншого;
— відкритість, вміння слухати;
— точність;
— час.
— неправдивий комплімент;
— боязливість, страх сказати правду;
— пустослів’я, викидання слів на вітер;
— невиконання обіцянок;
— критика заради критики;
— емоції (неконтрольовані почуття);
— недальновидність, непередбачуваність;
— фальш, егоїзм, гра, маніпуляція іншими, корисливість;
— брехня, догадки;
— наївність, марні надії;
— монолог, крикливість;
— відсутність відчуття часу;
— прокльони;
— недостатність досвіду (повторення тих самих помилок);
— знецінення слова;
— відсутність міри, зловживання словами, недотримання обіцянок (говориш одне, а робиш інше);
— закритість, байдужість до слів;
— згода з тим, чого ти не знаєш.

Назад

ОднаКнопка