Тема 2. Що в мені заважає мені бути щасливим?

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Єр. 1, 4—8 (див. Додаток, що після опису теми).

Оголосіть тему і подайте питання для роздумів на цей день:

— Бог знає мене і допомагає мені. Я повинен бути щасливим... але я не завжди щасливий. Чому?
— Що мені заважає?

Реалізація теми

На зустрічі рекомендуємо використати наступні тексти: Іс. 51, 12—13; Вих. 4, 10—17; Єр. 1, 4—8; цитати з “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

Тему краще розкривати в сенсі розвитку, росту: усі наші зранення повинні стати “трамплінами” для нашого росту, дорослішання.

Причини нашого нещастя, яке є наслідком первородного гріха, в руйнуванні гармонії не тільки з Богом і навколишнім світом, а й зі самим собою.

Покажіть схему рівнів будови особистості:

— тіло, всі відчуття;
— серце, емоції;
— розум, інтелект;
— глибинне серце (там живе Бог)...

Поясніть, що Господь бажає, аби ми жили в гармонії.

Ми мусимо жити на різних рівнях. Огляньмося на своє життя і подивімось, на якому рівні ми живемо, спілкуємося тощо. Поду­маймо також, які роз'єднаності притаманні нам. Постараймося побачити, що конкретно не дає нам бути щасливими.

Ми роз’єднані з іншими людьми:

— “маски-шоу”: якщо я ношу маску, то люди цінять і люблять не мене, а мою маску. Це дорога до роздвоєння і нещастя: щасливим в чужій шкірі неможливо стати.
— конформізм: бажання бути “як всі”, страх виявитися смішним в очах інших можуть примусити мене прийняти неправильні рішення (Рим. 12, 2—3, Іс. 51, 12—13).

Ми роз’єднані внутрішньо:

— неприйняття себе (я не такий, яким хотів би бути);
— невпевненість у собі;
— ярлики, прізвиська.

Ми роз’єднані з часом:

— я живу не теперішнім, а минулим або майбутнім.

Підсумок зустрічі

Головні причини моїх терпінь: мій гріх, гріх інших, проблеми росту, неприйняття себе. Стань щасливим:

— будь самим собою: для цього необхідна сміливість, але цей шлях веде до щастя;
— знайди друга, це допоможе вам обидвом стати впевненішими в собі;
— не надавай великого значення емоціям, підключай мозок;
— будь справжнім (відповідність думки і дійсності). Якщо ми не відкриті для дійсності, ми живемо в страху. Вчись керувати своїми почуттями, усвідом неусвідомлене;
— не бійся: життя і любов сильніші за всі зранення. В нас живе Бог. Святий Дух об’єднує все, що розділене.

Я зрозумів, що:

— спокуси, випробування, жертви — все повинно послужити зростанню людини.
— ми покликані до зростання.

Додаток

“Ти шукаєш сенс свого життя, тоді як сенс — це перш за все стати самим собою, а не досягти жалюгідного світу, що ларує забуття протиріч. Якщо щось протистоїть тобі і тебе роздирає, значить ти пускаєш коріння і ростеш. Блаженне терпіння, яке допомагає тобі народити самого себе!” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Я, і лиш я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається? Ти забуваєш Господа, Творця твого, який розпростер небо, заснував землю, і тремтиш увесь час, щоденно перед люттю гнобителя, що готовий звести тебе зо світу. Де ж вона, та гнобителева яра злоба?” (Іс. 51, 12—13).

“Сказав Мойсей Господеві: “Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як Ти став говорити до раба Твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий”. А Господь йому: “Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь? То ж іди, я буду в устах твоїх, і навчу тебе, що маєш говорити”. Але він сказав: “Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш”. І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: “Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе. Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити. Він промовлятиме за тебе до народу, він буде тобі устами, а ти будеш йому богом. І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса” (Вих. 4, 10—17).

“І надійшло до мене таке слово Господнє: “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив”. Я ж промовив: “Ой, Господи Боже! Я не вмію говорити, бо я дитина”. А Господь сказав до мене: “Не кажи: Я дитина, — бо до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш, і все, що накажу тобі, ти говоритимеш. Не страхайсь перед ними, бо я з тобою, щоб тебе врятувати, — слово Господнє” (Єр. 1, 4—8).

Назад

ОднаКнопка