Тема 1. Хто я?

Вступ до теми

Для молитви можна використати текст: Іс. 49,1.

Слід ознайомити групу з темою дня і дати основні питання для роздумів:

— Бог знає мене. А чи знаю я себе?
— Яким я себе вважаю?
— Яким вважають мене інші?
— Звідки я?...

Реалізація теми

На зустрічі в малих групах можна використати тексти: Муд. 1, 12—15; 2, 23—24; Іс. 41, 8—14; 49,1—5.13—16; цитати із “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

На початку або безпосередньо перед зустріччю можна запропонувати дітям написати свою характеристику (тільки для себе): Як ти виглядаєш? Які маєш навики? Які в тебе риси характеру? Що ти в собі любиш, а що — ні? Що вартувало б змінити? Яким було б непогано стати?

Під час зустрічі розкрити тему допоможуть запитання:

— Як ми сприймаємо себе?
— Як сприймають нас інші, чи об’єктивні їхні судження?
— Якими нас бачить Бог?
— Звідки ми прийшли і куди йдемо — для чого ми створені?

У розмові слід показати, що:

— необхідно розмежувати бачення себе і ставлення до себе (бачу свої недоліки, але поважаю себе);
— моя самооцінка багато в чому залежить від того, як мене сприймали в дитинстві і як мене сприймають зараз мої батьки та інші люди;
— загальний погляд на себе повинен бути позитивним (якщо я не в мирі з собою, то не зможу бути в мирі з іншими);
— я не буду щасливим, поки буду сильно залежати від того, що думають про мене інші;
— я є щось більше, ніж мої вчинки, зовнішність і т. ін., а також більше, аніж будь-які визначення і думки інших людей про мене;
— необхідно подивитися на себе очима Того, хто дав мені життя, захотів, щоби я був справді тим, ким я є.

Підсумок зустрічі

Ми створені Богом для вічного щастя, воно можливе тільки з Ним; Бог любить нас і тільки Він бачить нас об’єктивно, якими ми є і якими будемо в Царстві Небесному. Себе ж ми (як і інші люди нас) не завжди правильно можемо оцінити.

Я зрозумів, що:

— Бог мене знає.
— у Бога є для мене план.
— моє життя для Нього — велика цінність.

Додаток

“Треба берегти в людині пробуджене все, що в ній є великого, і постійно повертати її до її величі” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Не шукайте собі смерті вашим життям безпутнім і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших. Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало, і творіння світу — спасенні; нема в них жадної погубної їді і царства смерті на землі немає, бо справедливість — безсмертна” (Муд. 1, 12—15).

“Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать” (Муд. 2, 23—24).

“Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, — я тебе вибрав, я тебе не відкинув. Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я — Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. Стидом і соромом покриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. Бо я — Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. Не бійся, Якове, мій черв’ячку, — слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, — слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого відкупителя” (Іс. 41, 8—14).

“Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. І сказав мені: “Ти слуга мій, у тобі я прославлюся”. А я сказав: “Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого”. А тепер каже Господь, що сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, — бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій — моя сила” (Іс. 49, 1—5).

“Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над Його пригніченими. А Сіон сказав: “Господь мене покинув, забув мене Владика мій!”. Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях, мури твої завжди передо мною” (Іс. 49, 13—16).

Назад

ОднаКнопка