ПРОГРАМИ ЗУСТРІЧЕЙ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ

ПРОГРАМА І

“БОГ СОТВОРИВ ЛЮДИНУ ДЛЯ НЕТЛІННЯ І ПОСТАВИВ ЇЇ ОБРАЗОМ СВОГО ВІЧНОГО БУТТЯ

Запропонована програма присвячена розвитку людини. У ній заторкуються такі питання: Хто я? Які в мене проблеми? Як відповідати на них? Як жити з іншими людьми? Як навчитися дружити? Як стати дорослим?..

Ми розвиваємося все життя, і поки людина живе, вона — в дорозі. Дуже важливо, дивлячись на своє життя і на життя інших людей, бачити, як діє Бог. Незалежно від того, які у нас проблеми, Він може “преобразити”, змінити наше життя. Та для цього насамперед необхідне повне довір’я до Бога.

Життя святих, приміром апостолів Петра і Павла, — це прекрасні приклади відповіді людини на запрошення Бога. Важливими є не сила чи мудрість цих людей, а їхнє довір’я до Бога, розуміння того, що Бог може в нашому житті зробити все, якщо лише ми будемо згідні на це.

Дуже цікаво прослідкувати, як Бог веде нас, використовуючи так званий “нульовий момент” — людина усвідомлює, що сама вже нічого не може зробити: “Я нічого не розумію і не знаю, куди йду, але... я довіряю Богові”. Для Петра таким моментом є його відречення. Через декілька годин після того, як він переконував Ісуса, що ніколи не залишить Його, він раптом сказав: “Я не знаю цього чоловіка”. Тоді апостол усвідомив, що все втрачено, і немає більше того Петра - сильного чоловіка. Він вийшов і заплакав, як дитина.

З Павлом було інакше. Бог, не запитуючи, кинув його на землю. Павло тоді йшов у Дамаск, впевнений у своїй правоті — адже треба захищати свій народ, свою віру, боротися з ворогами. Він змінюється до невпізнанності: “Господи, хто Ти?” Його ведуть за руку, наче дитину, яка нічого не розуміє...

Усе в нашому житті залежить від Бога. І Бог може допровадити людину до такого моменту. Для людини важливо в цей момент усвідомити особистий гріх, побачити свою нездатність жити з Богом і зробити вибір — жити по совісті. При цьому їй треба довіритися Богові, сказати: “Боже, я віддаю своє життя в Твої руки. Я не знаю куди мені йти, Господи! Веди мене сам, бо я слаба (-ий) і далі йти не можу...”

Петро та Павло так і вчинили — вони довірили своє життя Богові і саме тому стали такими великими апостолами. У цьому полягає надія і для нас: будь-який, навіть дуже поганий, момент в житті людини може стати початком чогось позитивного, нового, здатного привести до Преображення, до зміни. Це не означає, що треба експериментувати все своє життя. Але якщо я усвідомлюю свою людську слабкість, то можу усвідомити і силу Бога, який сам бажає підняти мене і повести своєю дорогою. Ні Петро, ні Павло ніколи не думали, що підуть проповідувати так далеко, що віддадуть життя за Христа.

У Святому Письмі часто йдеться про довір’я: вдова віддала пророку останній кусень хліба, свою останню надію: “Все, в мене більше нічого немає!” Так і в нашому житті — треба усвідомити, куди ми йдемо, віддати все Богові. Тоді Він зможе преобразити наше життя.

Пропонуємо деякі роздуми, що можуть допомогти підго­туватися до проведення програми.

Щоби намагатися зрозуміти підлітків і молодь, треба зрозуміти самого себе. Тому провідникам варто згадати:

— як ви сприймали дійсність у свої 14,16,18 років? Багато хто забуває, що робив такі самі помилки, які роблять теперішні підлітки, що його хвилювали ті самі питання і проблеми, які хвилюють і сучасну молодь. Хоча життя зараз стало трохи іншим, в будь-які часи перед молодими людьми постають одні й ті самі проблеми.

— чи вирішили ви тоді свої проблеми і яким чином? Якщо так, то хто вам тоді допоміг їх подолати? Хто передав свій досвід?

— як ви прийшли до Бога?

— що з особистого досвіду може допомогти, а що заважатиме в праці з молоддю і підлітками за цією програмою?

Варто задуматися над цими питаннями, щоби краще пізнати себе: можливо я ще дитина, духовно незріла особа, у якої тіло дорослої людини, але емоції і психіка, як у дитини. Важливо це усвідомити, щоб не осуджувати іншу людину, а щоб зрозуміти, допомогти їй, перейнятися співчуттям до неї. Необхідно побачити себе збоку ще й для того, щоб самому продовжувати розвиватися.

Назад

ОднаКнопка