7. Чого тільки не можна робити разом!

Учитель з релігії запитує дітей:

— Що можна робити разом?

— Гратися, — каже Сузі.

— Спробуємо? — пропонує учитель.

Вони граються у “сліпу корову". І вчителеві також можна один раз побути “сліпою коровою”.

— Було дуже весело! — вигукує Каті.

— У нас це добре виходить, — зауважує учитель. — Що можна ще робити разом?

— Їсти, — відповідає Макс.

— Спробуємо? — питає учитель.

Він виймає зі своєї сумки велике яблуко. Ділить його на багато маленьких шматочків. Кожна дитина отримує один шматочок яблука.

— М-м-м, як смачно, — каже Руді.

— Що ще ми можемо робити разом? — питає учитель.

— Сперечатися, — говорить Катерина.

— Може, спробуємо? — питає учитель.

— Справді? — перепитує Макс.

— За правилами гри, — пояснює учитель, — кожен по­винен мати право сказати те, що він думає, і кожен мусить бути вислуханим. А потім будемо миритися. Вони сперечаються, один з одним і з учителем, і ко­жен виговорює іншому все, що йому вже давно накипіло.

А після того миряться.

— Як добре хоч раз мати право посперечатися спокійно, — каже Сузі. — Без того, що відразу хтось буде кричати: “Чи ви не вгамуєтесь, браві діти!”

— Сперечатися можна навчитися, — пояснює учитель. — Коли при цьому дотримуватися правил, то можна дуже добре посперечатися один з одним. А що ми могли б ще робити разом?

— Молитися, — каже Руді.

— Так, але це нудно, — говорить Сузі. — Коли в неділю у церкві всі разом моляться, я не розумію жодного слова. Це звучить як “уау-уау-уау”. І завжди знайдеться хтось, хто молиться повільніше за інших. Він промовляє “Амінь”, коли всі інші вже замовкли. Це викликає в мене сміх, і люди здивовано дивляться на мене.

— Мені це знайоме, — підтримує Яків. — На мене вони теж завжди так дивляться.

— Коли добре знати молитву, то не буде ніякого збивання, — каже Каті. — Ми могли б спробувати “Отче наш” разом, це знає кожен.

— Але молитися по-справжньому, а не просто відмовляти! — кричить Яків. — Коли ми молимося в класі, це завжди звучить як відмовляння.

— Гм, — задумується учитель. — Як ми можемо зробити це по-іншому?

— А я знаю! — вигукує Катерина. — Ми будемо моли­тися ЗА КОГОСЬ. За якусь людину, яка не має сьогодні настрою до молитви. Їй ми і подаруємо нашу спільну молитву “Отче наш”.

— Не маю нічого проти, — каже Сузі. Вони моляться. Опісля учитель питає:

— Чи це знову звучало як просте відмовляння, Якове?

— Hi, все було ПО-СПРАВЖНЬОМУ, — говорить Яків. — Як справжніми були перед тим гра, суперечка і яблуко.

Назад

ОднаКнопка