33. Яків каже не все, що знає

Яків йде на базар. Він хоче купити для мами зелені боби.

Біля прилавку, де продають овочі, він помічає маму Сузі. Яків хоче уникнути зустрічі з нею, та вона вже його побачила.

— Глянь-но, Яків!

— Слава Ісусу Христу, — вітається Яків.

Мама Сузі завжди хоче знати, які оцінки отримали інші діти в класі. Сузі про це ніколи не розповідає вдома, бо мама порівнює оцінки і свариться, коли в Сузі гірші.

— Якове, — каже мама Сузі, — що ти отримав за останню класну роботу з арифметики?

Яків отримав п’ятірку, але яка була оцінка в Сузі, він не може пригадати.

— Я? За класну роботу з арифметики? — перепитує він. — Четвірку... чи трійку, здається.

— Так, а Катерина?

— Не знаю.

— Але ж, Якове, — каже мама Сузі, — ти знаєш. Це на­писано в тебе на чолі.

— Так, я знаю, — говорить Яків, — але не скажу.

— Якове! — обурюється мама Сузі. — Якщо дорослий про щось питає, то треба відповідати. Я завжди ду­мала, що ти слухняна вихована дитина.

Яків мовчить.

— Моя Сузі слухає завжди, коли дорослі їй щось го­ворить.

— Я — ні, — бурмоче Яків.

Мама Сузі йде далі. Вона хитає головою. Продавщиця зважує зелені боби. Вона поглядає на Якова і посміхається. В одному кошику відшукує помідор, що має маленький хвостик, ніби носик.

— Сьогодні це в мене найкумедніший, — каже вона до Якова. — Я дарую його тобі.

Назад

ОднаКнопка