32. Яків повинен іти слідом

Тато відразу помічає, коли мама сердиться.

— Що тут трапилось? — питає він.

— Та, цей Яків! — розповідає мама. — Коли ми йшли через парк, він залазив у кожну калюжу. Якби хоч натягнув свої гумові чоботи, як я йому казала. Та ні, він мене не слухає. Поглянь-но, які брудні його чере­вики! А він не хоче навіть їх почистити.

Яків грається зі своїми фігурками індіанців і вдає, що нічого не чує.

— Якове, ти чуєш? — питає тато. — Ти повинен іти слідом за мною!

— Іти слідом за тобою? — перепитує Яків. — А куди?

— Прошу? — перепитує тато.

— Куди я повинен йти за тобою? — питає Яків.

Тато міряє Якова поглядом.

— До ящика з приладдям для чищення взуття, — каже він.

Яків встає і йде за татом в передпокій. Вони виймають з ящика щітки, ганчірки для чищення і крем для взуття. На підлогу підстелюють газету. Тато чис­тить свої черевики. Спочатку він щіткою зчищає бруд, потім намащує кремом і натирає ганчіркою, нарешті начищає щіткою черевики до блиску. Яків спостерігає, як тато все це робить, а потім мучиться зі своїми черевиками, вимащеними в калюжах. Нарешті вони знову виблискують. Яків і не здогадувався, що він може так добре чистити взуття. Піднімається і приносить ще мамині туфлі. На них лише кілька плям від бризків. Аж не віриться, що мама йшла через той самий парк, що й Яків. Він чистить її взуття особливо старанно, потім кличе маму і показує. Мама знімає свої пантофлі, взуває туфлі і проходжується туди-сюди в передпокої.

— Яке приємне відчуття, — каже вона, — ніби в новесеньких туфлях, з голочки.

Назад

ОднаКнопка