29. Перед сповіддю

— Ей, Якове! — каже Катерина. — Якщо ти не був добрим, чи досить, щоби за цим тільки жалувати, чи обов’язково натомість зробити щось добре?

— Треба натомість зробити щось добре, — відповідає Яків.

— Коли я тобі заховала малюнок з підсніжниками, — говорить Катерина, — чи ти дуже розсердився на мене?

— Ну годі, — каже Яків. — Спочатку я був сердитий, але швидко про це забув.

Катерина відкриває свій портфель. Вона знаходить наклейку, на якій зображений старий паровий ло­комотив.

— Я дарую це тобі, — каже вона. — Ти можеш наклеїти її на зошит чи на свій пенал. Тепер для підсніжників зроблено щось добре, чи не так?

— Так, — каже Яків. — Але я теж мушу для тебе зро­бити щось добре. Лист без підпису, якого я тобі за­сунув у портфель, щоб відімстити: “Каті пихата і товста вермішелька...” — пам’ятаєш?

— Він був від тебе? — вигукує Катерина. — Оце так! Пихата, може, і є... але щоб товста?

Яків міркує.

— Якщо б ти сьогодні після обіду мала час, — каже він, — ми могли б піти в кондитерську. Я запрошую тебе на суничний коктейль.

— Я вважаю, що зло треба негайно ж виправити доб­ром, — каже Катерина. — Підемо вже зараз у конди­терську.

Назад

ОднаКнопка