27. Подарунок

Із Великодніх писанок, які Яків розфарбував лушпинням цибулі, одна, найгарніша, ще залишилася. Яків біжить з нею до Каті. Каті на подвір’ї, вона поливає квітникові ящики з насінням петрушки.

— Каті, Каті! — гукає Яків. — Подивися, такого гарного яйця ти ще ніколи не бачила!

— Краще ти дивися! — гукає Каті собі, але Яків вже зачепився за лопату, а потім ще й спіткнувся об мiшок з землею для квітів.

Яйце випадає йому з рук і розбивається.

— Шкода, — зітхає Катерина. — Це була, напевно, дуже гарна писанка.

— Моя найгарніша, — каже Яків. — Ах — який я сер­дитей! Г’акікравучі! Г’акікравучі!

— Що ти таке кажеш? — питає Катерина, піднімаючи з землі розбите яйце.

— Г’акікравучі! — каже Яків. — Я щойно це придумав — щоб прогнати свій гнів!

— Г’акікравучі — це так кумедно, — каже Катерина.

— Ти можеш взяти собі це слово, якщо воно тобі до вподоби, — говорить Яків. — Я тобі дарую його. Твоя мама завжди свариться з тобою, коли ти говориш погані слова.

— Ти даруєш мені свое “Г’акікравучі”?

— Коли ти в гніві, можеш його завжди повторювати, — каже Яків.

Катерина міркує.

— Я теж маю подарунок для тебе, Якове... Але ти­хенько. Пішли!

Вона підводить Якова до паркану і вказує на сусіднє подвір’я.

— Нагнись, тоді побачиш! — шепоче вона.

Яків нахиляється і дивиться в напрямку, куди вказує Каті. Він бачить маленький кущик бозу. Серед гілок помічає гніздо. Чорний дрізд висиджує яйця.

— Я лише сьогодні помітила це гніздо, — каже Каті. — Тепер і ти знаєш. Це мій подарунок для тебе.

— Дякую, — каже Яків. — Це гарний подарунок.

Назад

ОднаКнопка