26. Яків собі щось загадує

Сузі приходить до школи з заплаканими очима.

— Що трапилось? — питає Яків.

— Моя морська свинка померла, — відповідає Сузі. — Мій Себастіян з чорною плямкою на носику.

— Справді? - каже Яків. — Тому ти така засмучена?

Сузі киває головою.

— Чи не можеш ти попросити своїх батьків, щоб во­ни купили тобі ще одну? — питає Макс.

— Я могла б, але не хочу, — каже Сузі. — Себастіян останнім часом був такий нещасний. Він не хотів нічого їсти. Його ніжки були паралізовані. Мені так було жаль його.

Вона плаче.

— Себастіян — це була надзвичайно мила морська свинка, — каже Каті.

— Але вже дуже стара, — додає Руді. — Колись вони таки помирають, тоді ти нічого не можеш вдіяти. Не ридай так.

“Ісусе, — думає Яків, — чому Себастіян мусив бути таким бідолашним?”

— Дай їй виплакатись, — каже він до Руді.

— Є й багато інших причин для ридання, — бурмоче Руді.

Яків зацікавлено дивиться на Руді.

— Так, — каже Руді. — Але не можна увесь час ридати.

Яків вичікує, але Руді не хоче більше нічого говорити. Лише по дорозі додому він починає розповідати:

— Мої батьки хочуть саме тепер розлучатись.

— О! — дивується Яків.

— Я залишуся з мамою, — продовжує Руді. — Тато буде мене забирати кожної другої неділі. Мама йде знову на роботу на цілий день.

— Це справді невесело, — каже Яків.

— Якби я тільки зміг навчитися підігрівати іжу, — каже Руді, — тоді бабуся не мусила б приходити щодня. Я її не люблю. Вона постійно сварить на тата.

— Ти можеш до нас приходити їсти, — каже Яків. — Принаймні час від часу. Щоб не бути змушеним ко­жей день терпіти своєї бабці.

— Я згідний, — погоджується Руді, — тільки поговори зі своєю мамою.

Яків обіцяє.

— Ти навіть не знаєш, — каже Руді раптом, — як тобі добре з твоїми батьками. Чому не може бути в нас так само? Ти можеш це пояснити?

— Hi, — відповідає Яків.

Після обіду Яків з мамою відвідують бабусю.

— Сьогодні в неї був лікар, — каже мама. — Він зробив їй укол, щоб заспокоїти сильний біль.

Вона зітхає:

— Чого бабуся мусить так багато страждати? Це вже занадто.

Бабуся не нарікає. У неї лишень дуже жовте обличчя. Бона дивиться на Якова і питає:

— Що нового в школі?

Яків розповідає про морську свинку Сузі і що батьки Руді розлучаються.

— О, яка біда! — каже бабуся. — Бідний Себастіян. Бідна Сузі. Бідний Руді. Скільки біди на світі!

— Чому так є?! — питає Яків.

— Це таємниця, — відповідає бабуся. — Лише деякі лю­ди знають на це відповідь.

Яків поруч мами йде додому мовчазний. “Ісусе, — думає він. — Зажди, як я колись буду біля Тебе, розпитуватиму Тебе доти, доки не знатиму відповіді на все”.

Назад

ОднаКнопка