23. Карнавал

— Чого ти ридаєш, Сузі? — питає Яків.

— Бо Каті поводилась зі мною нестерпно, — схлипує Сузі.

Її маленька корона з золотого паперу з’їхала набік. Туш з вій потекла по щоках, і очі від плачу почервоніли.

“Ти також деколи поводиш себе нестерпно щодо Катерини”, — хоче сказати Яків. Але, поміркувавши, питає:

— Що ж такого Каті тобі зробила?

— Вона сміялася, — стогне Сузі, — і викрикувала: “І оце є сукня принцеси? Це — щонайбільше нічна сорочка”.

Яків розглядає сукню Сузі. Вона довга і біла, і дуже широка, але прикрашена рожевими трояндами з шовкового паперу.

Катерина, що проходжується як принцеса, мае кринолін з тафту, що переливається, багато фальбаночок навколо вирізу і золотий пояс навколо талії. “Катерина на вигляд більше подібна на принцесу, ніж Сузі”, — думає Яків.

— Значить, ти теж вважаєш, що це є нічна сорочка, — каже Сузі сумно...

— Я не так вже й розуміюся на нічних сорочках, — відповідає Яків, — але ти могла б бути принцесою на горошині. Тоді все це підходить, і нічна сорочка, і корона.

Сузі перестає плакати.

— Ти люб’язний, Якове, але Катерина вульгарна, і я не розумію, чому вона твоя подруга.

— Я запрошую тебе на круп’яні палички, — каже Яків, — з помаранчевим присмаком. І я танцюватиму з тобою. Але ти мусиш мені пообіцяти не сердитися більше на Каті. Вона не хотіла тебе образити. Можливо, її брали трохи завидки, що тобі можна мати нафарбовані тушшю вії, а їй ні.

— Звичайно, це можливо, — відповідає Сузі і витирає плями від туші зі щік.

— Тепер ти знову гарна, — каже Яків.

На танцювальній площадці вони зустрічають Кате­рину.

— Привіт, Катерино! — подає дружній голос Сузі.

Назад

ОднаКнопка