22. Яків читає казку “Подарунок орла”

Колись давно ген далеко на Півночі жив собі один мисливець-ескімос зі своєю дружиною і синами. Життя їх було суворе. Щоб вгамувати голод, вони полювали на звірів.

Полювали цілими днями. Потім приносили здобич у свій табір, їли м’ясо, а з хутра шили одяг. Наситившись, сиділи один біля одного змучені й німі і позіхали.

Тільки наймолодший син питав час від часу: “Що ми ще могли б робити?”

“Спати, а що ще!” — відповідав батько.

“Ми могли б піти до людей, які живуть в сусідньому таборі, — сказав хлопчик. — Ми могли б з ними поспілкуватися”.

Але батько похитав головою: “Там люди тепер також сплять”.

І тоді вони повкладалися, попритискалися один до одного, понатягували на себе хутрові покривала і заснули.

Так проходили дні один за другим, так проходили ночі.

Якось наймолодший син пішов на полювання сам. Він побачив орла, що ширяв над ним, і натягнув тятиву. Орел наближався. Нарешті він опустився і сів перед хлопчиком на сніг. Птах сидів зовсім спокійно і розглядав хлопчика. Орел був ще молодий, але вже великий і сильний. Він мав гарне nip’я.

Молодий мисливець збентежився й опустив лук. “Лети звідси, — сказав він до орла. — Ти такий гарний. Я не хочу тебе вбивати”.

“Маленький мисливцю, — сказав орел. — Ходи зі мною в наш табір. Я маю для тебе подарунок. Я хочу дати тобі в дар свято”.

“Свято — що це таке?” — запитав хлопчик.

“Свято робить серце радісним, — відповів орел. — Схо­дяться разом друзі і їдять разом. Потім б’ють у барабани, співають і танцюють. Хто святкує свята, ніколи не буває самотнім”.

І хлопчик пішов з орлом, він дуже хотів отримати дар, що допомагає проганяти самотність. Вони піднялися на високу гору. На вершечку був орлиний табір.

“Мамо! — загукав молодий орел здалеку. — Я привів людського хлопчика, який ще ніколи не святкував свята. Він не вміє ні барабанити, ні співати, ні танцювати”.

Хлопцеві стало страшно, бо мама була велика і силь­на. Ціла сім’я людей могла б спати під її крилами. Мати орла відкрила свої старі очі і подивилася на хлопчика.

“Збудуйте дім для свята, діти!” — сказала вона. Хлопчик і орел збудували дім для свята. “Зробіть собі барабани, діти!” — сказала орлиха-мати.

Орел показав хлопцеві, як натягувати шкіру північного оленя на дерев’яну раму, як вирізати з кісток палички і як вибивати ними по натягнутій шкірі, так, щоб вона почала гриміти.

“Придумайте собі пісню, діти”, — сказала орлиха-мати.

“Пісню?” — перепитав хлопчик.

“Згадай собі щось гарне і підшукай слова до цього”, — сказала орлиха-мати.

Хлопчик замріявся. Він вдарив по барабані і сказав: “Я бачив орла, що ширяв високо-високо наді мною. Орел злетів і глянув на мене. Серцю моєму зробилося тепло. Воно застрибало від радості. І орел став моїм другом”.

“Добре, — похвалила орлиха-мати. — А тепер вслухайся у свої слова — в них захована мелодія. Ти мусиш навчитися її слухати”.

Хлопчик прислухався і почав співати, спочатку тихо, потім голосніше.

“Танцюйте, діти! — гукнула орлиха-мати. — Людський хлопчику, твоє серце стрибає від радості. Нехай і ноги твої веселяться разом з серцем”.

Хлопчик підскочив і вдарив у барабани, він сміявся від щастя і співав свою пісню.

“Тепер ти можеш усе, — сказала орлиха-мати. — Але дар свята ти отримав не тільки для себе. Ти повинен поділитися ним з усіма людьми”.

Хлопчик пообіцяв їй. У своїй мисливській торбі він ще мав шматок тюленячого сала. Він вийняв його і поклав перед орлихою. Це був лише малесенький дар, але орлиха-мати дуже втішилася.

“Він справді все зрозумів, що треба знати, щоб святкувати свято, — сказала вона до свого сина. — Віднеси його назад в його країну”.

Хлопчик обхопив своїми руками шию орла, і орел відніс свого друга вниз на рівнину. Там вони попрощалися.

Хлопчик побіг додому і розказав батькам і братам, який безцінний дар він отримав.

І всі разом вони почали готуватися до свята. Збудували дім. Зробили барабан. Придумали пісні. Сміялися і розмовляли один з одним. Вони танцювали, і їх думки були радісні.

Про все, що вони робили, хотіли скласти пісню. І так почали по-іншому дивитися на речі. Вони запрошували людей з сусідніх таборів. 3 усіх-усюд приходили на свято гості. Вони бенкетували і сміялися, танцювали і барабанили.

Приходили вовки і білі ведмеді, червоні лисиці і чорно-бурі, рись і білі куріпки. Усі вони разом з людьми справляли перше свято.

Назад

ОднаКнопка