14. Всіх Святих

— Хто з вас має бажання, — питає учитель релігії, — намалювати Святого?

Всі діти мають бажання, тільки Тоні, який не вміє добре малювати, хоче свого Святого вирізати з паперу. Яків малює чоловіка в коричневому плащі з коричневим каптуром.

Навколо Святого тріпочуть крильцями птахи, один птах сидить на його каптурі. Святий усміхається і, можливо, співає.

— Чи знаете його, пане учителю? — питає Яків.

Учитель киває. Він пише на дошці: “Святі були прия­телями Ісуса і робили людям добро”.

Нижче він записує ім’я “Франциск”.

— Відгадали, — каже Яків.

Мартін малює воїна, озброєного мечем. Святий розсікає мечем свій плащ надвоє. При цьому він усміхається так, що навіть видніються його зуби. Одну половину плаща він подарує жебракові на розі вулиці.

— А цього знаєте, пане учителю? — питає Мартін. — Він — мій покровитель!

Учитель посміхнувся. Він записує нове ім’я на дошці — “Мартін”.

І Каті теж малює Святого. У її святого є лисина. На шиї в нього червона хусточка в клітку. Він палить люльку. В одній руці відро, до верху заповнене вугіллям. У другій — маленький кольоровий Буратіно. Святий, якого намалювала Каті, сміється так само, як і Святий Франциск і Святий Мартін.

— А цього Ви знаете? — питає Каті.

— Гм, — говорить учитель. — Дай-но подумати.

— Я знаю його, — викрикує Яків. — Це пан Поспішіл з дев’ятого будинку!

— Саме він! — підтримує Мартін.

— Він був приятелем Ісуса і робив людям добро, — розповідає Каті.

— Пані Лєдерер він завжди носив вугілля аж на третій поверх, — доповнює Мартін.

— Для моєї хворої бабусі він ходив за покупками, — каже Тоні.

— А коли в нашого двірника болів шлунок, то пан Поспішіл варив для нього особливий чай, — додає Яків.

— А якщо ламалась якась лялька, то кожна дитина відразу бігла до пана Поспішіла, — розповідає Кате­рина. — І він казав: “Ісусе, напевно, тут щось трапилося!” І все справляв.

Яків продовжує:

— Коли пан Поспішіл помер, всі діти з дев’ятого по сімнадцятий будинок плакали. А двірник сказав: “Шкода його”. І пані Лєдерер сказала: “Тепер він ко­ло свого Господа, коло Ісуса, — йому можна позаздрити”.

— Ага, — каже учитель.

Він бере крейду і пише на дошці: “Пан Поспішіл”.

Назад

ОднаКнопка