1. Яків і Катерина

У Катерини дзвонить телефон. Бона бере слухавку.

— Каті?

Впізнає голос Якова. Яків — її однокласник.

— Алло, Якове, — відповідає Катерина.

— Це ти, Каті? — каже Яків. — Уяви собі, що придумав Руді. Тільки що він був у Ренати, шарудів під її дверима, охав і завивав: “Гу-гу-гу", — як справжній привид. А Рената була вдома сама і добряче налякалась.

— Ну то й що? — запитує Катерина. — Що мені до того.

— Але ж послухай, Каті, — говорить Яків. — Це все правда, я знаю від Макса, а йому розповів сам Руді. Тепер Руді хоче йти до Сузі і ще там позавивати, бо Сузі сьогодні також залишилася сама вдома.

— Ну і хай собі йде, — каже Катерина. — Що то мене обходить?

— Але ж, Каті, — говорить Яків. — Послухай-но, Каті. Після Сузі Руді хоче прийти до тебе.

— Що! До мене? — скрикує Катерина. — Але я зараз теж сама, бо мама в зубного лікаря. Якове, що мені робити? Я не витерплю жодного “Гу-гу-гу” під моїми дверима, навіть коли на сто відсотків знаю, що це лише Руді. Мені страшно навіть тоді, коли риплять двері ванної кімнати.

— Я прийду до тебе! — заспокоює Яків. — Ми чекатимемо біля дверей, і коли щось почне завивати, будемо гавкати, дико ричати і шкрябати внизу двері. О, Руді, безперечно, втече.

— Приходь негайно, — просить Катерина. — Я не витримаю і хвилини більше — отак сама.

— Через п’ять хвилин, — каже Яків, — я в тебе.

Він поспішає. Щоб дістатися до квартири Катерини, йому потрібно лише чотири хвилини. Дзвонить, але ніхто не відчиняє.

— Це я, Яків! — кричить він у замкову щілину.

Раптом помічає маленьку записку, приклеєну на дверях.

“Для Якова!” — написано на записці. Яків розгортає її і читає!

“Передумала. Я в Сузі. Допомагаю їй гарчати. Катерина”.

Назад

ОднаКнопка