Притча про блудного сина

Біблійний текст — Лк. 15, 11—32.

Головне — “Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк. 15, 7).

Пояснення притчі, її значенняя та наука.

1. У притчі Ісус представляє себе приятелем грішників, підкреслюючи цим, що він так само, як Бог Отець, кожного грішника любить безмежною любов’ю.

2. Ісус вказує на Божу педагогіку: абсолютна повага до свободи дітей, навіть якщо їх вибір не співпадає з Його волею — спасіння, яке дозволить дитині пережити повноту радості прощення.

3. Ісус картає тих, що осуджують милосердя Отця. З великою лагід­ністю Він намагається навернути такі серця, промовляючи: “...і все моє — твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей твій брат був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк. 15, 31—32).

4. Син, який шукає незалежності від батька і родини, потрапляє у стан невільника. Він терпить крайню нужду і змушений продати свою гідність і свободу.

5. Притча вказує на духовне навернення сина-грішника: його змушує до цього об’єктивна реальність, жахлива самотність і нужда, а не усві­домлення образи, заподіяної батькові. Повернувшись додому, син-гріш-ник визнає свій гріх перед Богом і перед батьком.

6. Позиція батька є основним, центральним моментом притчі, і саме це відрізняє її від усіх інших. На перше місце батько ставить не свої інте­реси, не своє багатство, а гідність і спасіння свого сина: він йде йому на­ зустріч, приймає, прощає, рятує в ньому людину. На розкаяння сина він відповідає низкою конкретних вчинків, які вказують на повне прощення: дає йому нове вбрання, готує бенкет, розмовляє зі старшим братом. Батько не піддається заздрості і злості старшого сина, він сам виходить до нього, вислуховує його і просить зайти в дім, щоб розділити радість повер­нення сина і брата.

7. Недостатньо жити в домі батька, щоб бути святим, праведним і вір­ним. Треба наповнитися любов’ю до Отця і до своїх братів.

Сценарій притчі

Дійові особи

1. Батько — успішний бізнесмен або керівник процвітаючої фірми.
2. Старший син — закоханий у свою справу молодий чоловік, який у всьому намагається наслідувати батька.
3. Молодший син — цілковита протилежність старшому братові.
4. Двоє ведучих.
5. Селянин, який пильнує свині.
6. Слуга (у батьківському домі).

Сцена 1: вступ.

Ведучий 1: Одного вечора Ісус розповів притчу про блудного сина.
Ведучий 2:
Він розповів її для всіх.
Ведучий 1:
Але в основному для фарисеїв...
Ведучий 2: І вчителів закону... Ісус хотів, щоб вони розуміли його вчинки.
Ведучий 1: Бо вони зустрічали його холодним поглядом, іронічними вигу­ками, суворо критикували
Разом:
Цей чоловік їсть з грішниками,... (цитати зі Святого Письма)
Ведучий 1: Ісус відповів їм не абстрактним роздумуванням, а притчею, оповівши життєву історію.
Ведучий 2: Оповів їм притчу таку реальну, що не може бути неправдивою.
Ведучий 1:
Але він не називав жодних імен!
Ведучий 2:
Мав би назвати моє і твоє.
Ведучий 1: (звертаючись до глядачів) І твоє, і твоє, і твоє...
Ведучий 2: Всіх нас.
Ведучий 1: Тому що це дійсно стосується всіх.
Ведучий 2:
Розповідь про чоловіка і його двох синів.
Ведучий 1:
Попробуємо сьогодні переповісти вам цю історію.

Сцена 2: У домі батька.

Оточення спокійне, за столом усе готове до вечері. Рівне світ­ло освітлює домочадців, акцентуючи увагу на молодшому синові.

Мол. син: Батьку, віддай мені зараз ту частину майна, що належить мені.
Батько: Ти не змінив думки?
Мол. син: Ні, батьку. Я все вирішив і досить дискусій. Я втомився від такого способу життя: рано вставай, працюй, заробляй гроші на прожиття, не розкошуй...
Ст. брат: Досить вигадувати. Хоч би вже почав працювати, а то одні розмови.
Мол. син: Дякую за пораду, брате, але я кажу тобі, що так жити мені на­бридло.
Ст. брат: Але чому? Мені таке життя миле. В роботі, у праці — сенс мого життя.
Мол. син: Ти — старший брат, прийде день, коли все це буде твоїм, тоді я силою факту змушенй буду піти звідси. Краще піти зараз і жи­ти окремо.
Батько: Ти впевнений, що хочеш піти?
Мол. син: Так! Я впевнений.
Батько: Ну що ж, це твій вибір, сину. Йди.
Ст. син: Що за глупота!
Батько: Ні! Твій брат більше не є дитиною. Він досить дорослий, щоб самому приймати рішення. (Дає сину гроші). Тут — третя части­на нашого майна. Вона — твоя.
Мол. син: Дякую тобі, батьку. (Бере гроші і деякі свої речі). Батько, похитуючи головою, зі смутком в очах спостерігає за сином, робить жест, ніби намагається його затримати. Молодший син не помічає цього (або вдає, що не помічає), про­щається з зі схвильованим батьком, з братом, який виявляє холодну стриманість та іронію. Під супровід гітари батько співає молитву благословення: “Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе!” (Чис. 6, 24—26) і зі сльозами на очах спо­глядає, як крок за кроком віддаляється від нього його син. Світло гасне. Звучить музика, яка поступово посилюється.

Сцена З.

Дорога зі столів — перехрестя. Світло прожекторів освітлює двох ведучих.

Ведучий 1: Взявши гроші, пішов у далеку дорогу.
Ведучий 2:
Вільний, нарешті вільний...
Роздоріжжя, різні люди, як представники різного способи життя, байдикують у барі.

Мол. син: (до “друзів”) Замовляйте, чого забажаєте, я плачу. (Приятелі їдять і п’ють. Входять дівчата).
Хтось з “друзів”:
Гарні дівчата, я раджу тобі зайнятись ними.
Мол. син починає танцювати. Всі танцюють, п’ють, обніма­ються, впивваються, грають в карти...
Мол. син: (вивертаючи кишені) Не маю більше нічого.
Дівчина: Продай свій одяг, він дорогий (допомагає йому роздягнутися, забирає одяг і йде).
Мол. син: (хитаючись, бо напідпитку, піходить до бармена) Дай мені в кредит, я — чесний чоловік, ніколи не крав, і ще... мій батько...
Бармен: Любий мій! Не сьогодні. Тут в кредит дається день пізніше.
Мол. син:
Позич мені бодай 100 гривень.
Бармен: Не дам навіть десять. І ночувати тут теж не можна. Йди геть! Геть! Мені час зачинятися. Всі, всі звідси! (Випихає всіх з хати). Молодший син, покинутий усіма, залишається сам. Сцена ледь-ледь освітлюється, звучить сумна музика.
Ведучий 1: Ще й до того прийшла велика скрута — у тім краю настав вели­кий голод.
Ведучий 2: І він почав дуже бідувати.

Сцена 4.

Трясовина. На висохлій жовтій траві поміж свиней сидить молодший син. Вигляд у нього вкрай нужденний: одяг обдер­тий, брудний. Він крадькома запихає в рот корм для свиней, а потім дрімає біля стада. До нього підходить господар, який бачив, як той їв свинячий корм.

Господар: Гей, лежню. Я тебе винайняв свині пасти, а не спати.
Мол. син: (догідливо) Знаю, пане, знаю.
Господар: (дуже суворо) Ці стручки — для свиней, а не для тебе, затям собі це. Уважай, щоб я не зловив тебе вдруге! О четвертій годині виведи свиней на пасовисько, ні хвилини пізніше! Чуєш! (Гос­подар відходить.)
Мол. син: (дивлячись на свиней) Всі наймити мого батька мають добру платню, вдосталь хліба, харчів, а я... тут... конаю з голоду (по­чинає тихо плакати, а потім все голосніше, закривається брудним плащем, щоб ніхто не чув і не бачив. Через хвилину різко підводиться). Досить! Встану та й піду до свого батька!

Лунає радісна мелодія.

Ведучий 1: І він поспішно вирушає в дорогу, додому...
Ведучий 2: (піднесено) ...щоб повернутися до свого батька.

Сцена 5. При дверях дому.

Батько сидить і вдивляється вдалечінь; встає, робить два кроки і прислухається; похнюпивши голову, повертається на своє місце; і так кількаразів; згодом зауважує, щрхтось йде! Незабаром бачить сина, якого так довго чекав, біжить йому назустріч, обіймає і цілує.

Мол. син: Батьку! Я згрішив проти Бога і проти тебе. Я не гідний нази­ватись твоїм сином.

Але батько не жде пояснень сина. Переповнений радістю, він робить жест, запрошуючи сина додому.

У цей час ведучий зачитує цитату з Біблії: “А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дай­те йому на руку перстень і сандалі на ноги... їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”.

Батько з сином входять в дім. Звучить радісна музика, чути жваві голоси. На той час з роботи повертається старший син. Здивований веселою музикою і забавою, зупиняється.

Ст. син: Що це? Що сталось?
Слуга: Твій брат повернувся!
Ст. син: Мій брат?!
Слуга: Так. Такий нужденний, у подертій одежі, голодний...
Ст. син: То чого така радість? Навіщо бенкет?...
Слуга: Твій батько наказав, бо твій брат повернувся живим, здоро­вим, ходи в дім.
Ст. брат: (зі злістю) Ні, ніколи! Нехай іде геть! Або він, або я!
На ці слова входить батько.
Батько: Ходи, сину. Повернувся твій брат, привітай його...
Ст. син: Ні! Не хочу навіть бачити його!
Батько: (стурбований) Але чому?!
Ст. син: Скільки літ я уже працюю в тебе, завжди тебе слухав, викону­вав твою волю, але ти ні разу не влаштував такого бенкету на мою честь...
Батько: Досить було тобі попросити мене...
Ст. син: ... а прийшов той, що розтратив з блудницями твій маєток і ти влаштовуєш таке свято!
Батько: (дивиться лагідно і з любов’ю на старшого сина) Але сину! Це — твій брат. Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — твоє, а твій брат мусив пройти довгу і важку дорогу, перш, ніж зрозумів, де його справжній дім, де його родина і хто його справжні при­ятелі.
Ведучий 2: (читає з Євангеліїя) “А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк. 15, 32).

Звучить музика (пісня).

Дискусія.

На закінчення — підвести підсумок, підкреслюючи Боже милосердя і запрошуючи всіх відкрити свої серця для Божої любові.

Назад

ОднаКнопка