Вступ

З давніх-давен мужчини і жінки здійснювали прощі, духовні мандри чи особисті пошуки правди. У пошуках істини, керовані тугою, підба­дьорювані надією, кожен окремо чи цілими групами, вони шукають полегшення, просвітлення, миру, сили, злагоди, а часто і невідомо чого ще.
Шелдон Копп

Здавна люди розповідали притчі. Ними вони себе підбадьо­рювали або намагалися дати один одному добру пораду. Образ дороги-життя у притчах є старим і новим водночас, бо саме тепер настав період відродження в літературі притч, у яких з’явилися нові акценти. Люди розказують їх, щоб надати сенс буттю людини і її життю, щоб ввести себе і слухачів в атмосферу спілкування з тайною Бога, тайною людини і світу загалом. Саме на ці питання ми постараємося відповісти в наших притчах та історіях. Якщо, як переконував свого часу Елі Візель, Господь Бог сотворив людину, бо любив оповісті, а багато проповідей Ісуса Христа викладені у вигляді притч, то ми повинні звернути особливу увагу на цей жанр літературних творів. Притчі збуджують уяву, зароджують різні думки, просвічують, переконують про різні духовні цінності, але можуть також обурювати людину. Вони спроможні наблизити нас до Господа Бога і до наших ближніх. Притчі є випробуваним засо­бом для навчання, катехизації, особистих рефлексій чи молитви.

Із численних почутих останнім часом промов мені найбільше припали до серця саме ті, що були проілюстровані спеціально підібраними притчами. Мені, як духовній особі, дуже часто дово­дилось чути думку, що притчі зворушують людей, сповнюють їх душевною наснагою. Протягом останніх років я зібрав найбільш зворушливі з них, а деякі наводжу у цій книжці, плекаючи надію, що вони так само зворушать читача, як і мене.

Дослідники Біблії твердять, що деякі притчі Ісуса Христа допов­нені євангелистами або у ранні періоди існування Церкви. Добра притча говорить сама за себе, ніколи не слід приписувати їй лише одного значення чи пояснення. Історії у цій книжечці, з метою упорядкування, зібрані під певними заголовками, проте кожна з них може бути прочитана по-різному. Тому треба уникати постійного надокучливого «штампування» висновків, бо цим ми нищимо оригінальність і таємничість притч.

При виборі матеріалу до цієї книжки я керувався кількома кри­теріями: в першу чергу вони повинні акцентувати, що наближення до Господа Бога — це один з основних аспектів духовної подорожі кожного із нас. По-друге, вони повинні бути відносно короткими. Довгі притчі з надмірною деталізацією фактів не дають можливості чітко окреслити основну думку. Ще гірше буває, коли вони, замість вводити слухача у внутрішній світ, самі стають об’єктом головної уваги. І нарешті, третя особливість — притчі повинні провокувати слухача чи читача до ставлення запитань, спрямовувати його зацікавлення до власної духовної подорожі.

Книжка поділена на чотири розділи.

До першого розділу — «Дорога до Бога» — входять історії та притчі про пошук людьми Бога і про їх послух. Другий містить розповіді про вчинки християн і пошук ними шляхів до Господа Бога. Розділ під назвою «Перешкоди на дорозі», як видно із заго­ловку, включає притчі про те, що заважає пошукові наших контак­тів з Господом. Останній, четвертий розділ — про мету нашої подорожі із Господом Богом у дочасному житті й у житті прийдеш­ньому.

Маю надію, що «Історії та притчі» стануть у пригоді різним людям з багатьох причин. Катехити і вчителі, напевно, викорис­тають наведені матеріали, оскільки діти полюбляють слухати прит­чі. Крім того, притчі є тим збудником, котрий викликає особисті рефлексії християн і спонукає їх до молитви. Батьки можуть вжити деякі оповідання, щоб порозмірковувати зі своїми дітьми над пев­ними проблемами християнської віри. Приділяючи велику увагу християнським подорожам і паломництву, книжка є незамінною при проведенні неокатехизації. Крім того, вона здатна внести нову інтерпретацію деяких власних притч катехитів. Автор сподіва­ється, що, незалежно від того, яким саме чином буде використана книга, читач зможе знайти хвилину часу для роздумів над нею.

На підставі власного досвіду я дуже відраджував би читачів передозовувати притчі. Застерігаю водночас від спокуси їх повер­хово прочитання. Також рекомендую читати на зібраннях по одній притчі. Кожна з них стане вдячної поживою для роздумів, обміну думками та висновків.

Оскільки моїм захопленням є збирання різних історій та притч, котрі допомагають проповідувати і ширити християнську віру, сприяють навчанню і медитації, я з задоволенням познайомився би з вартісним матеріалом, який вчителі та катехити використовують у своїй роботі. З глибокою вдячністю прийму будь-яку нову інфор­мацію.

Моя адреса:
826-32nd Street
Parkersburg,
West Virginia 2610

Назад

ОднаКнопка