Небо і пекло

Один праведник отримав у Господа Бога право подивитися, як виглядає небо і пекло. Його завели до великої кімнати, у якій він побачив багатьох людей, котрі сиділи за столом, заставленим усякою їжею і напоями, але чомусь ніхто нічого не їв. Праведник із здивуванням приглядався до людей. Вони були виснажені голодом і благали їжі, хоч столи ламалися від усяких страв.

— Не розумію. Якщо вони такі голодні, то чому ж не беруть нічого зі стола? — запитав праведник свого провідника по небу. — Вистачить підняти руку і взяти їжу.

— Вони не можуть самі їсти, — відповів провідник. — Як ти, напевно, зауважив, — продовжував він, — у них у всіх
зв’язані руки, так, що не можуть донести їжі до свого рота.

— То дійсно пекло, — сказав праведник, покидаючи кімнату.

Після того провідник запровадив праведника до другої кімнати. Там він знову побачив стіл, на якому були гори всякої їжі. Але при цьому люди, які сиділи за столом, були веселі, радісні, щасливі. Зі здивуванням праведник зауважив, що і в них руки зв’язані. Знічений, спитав провідника:

— Як так, у них також зв’язані руки, а так добре виглядають, такі веселі.

— Саме так, — відповів провідник.

Коли праведник приглянувся більш уважно, то побачив, що за тим столом один чоловік годує іншого.

Назад

ОднаКнопка