Молитва

Одна дівчинка дуже любила свою ляльку. Але якось через неуважність вона зашпорталася і впала. Падаючи, пошкодила свою ляльку. Її брат, який все те бачив, почав кепкувати з дівчин­ки. Та відповіла йому:

— Смійся, смійся скільки хочеш, а я помолюся до Господа Бога, і Він мені полагодить ляльку.

— Що ти верзеш? Він навіть не буде тебе слухати, — кпив собі брат, — не те, що відповідати тобі.

— А я кажу, що відповість, — заперечила дівчинка, повна глибокої віри у свої слова.

Дівчинка почала молитися, а її брат побіг на двір бавитися. Через кілька годин він повернувся, але лялька так і лежала поламана. Він став насміхатися з сестрички:

— А бачиш, я тобі казав, що Господь Бог тобі навіть не від­повість, не то що зремонтує ляльку.

— Якраз навпаки, Він сказав «ні», — відповіла дівчинка.

•••••

Одної днини монах вибрався відвідати іншого монаха, який жив доволі далеко. Він ішов довго і поволі, лише чути було стукіт його сандалів, та курява піднімалася, виблискуючи на сонці. Біля полуд­ня монах відчув, що дуже змучився та й обідати була пора. Однак на нещастя, забув взяти з собою харчів на дорогу, і в голову почали лізти надокучливі думки про те, яка довга дорога, яка страшна спека і, взагалі, чи мала сенс його подорож. Заполонений своїми думками, він зашпортався за камінь, що лежав якраз посе­ред дороги, і поранив собі палець. Біль змусив його повернутися до реальності. «Що тут робить цей камінь? Чому цей камінь лежав саме посеред дороги в той момент, коли я нею проходив? Виглядає, що хтось зробив це навмисне». (В його уяві камінь почав рости). «Саме так! Хтось навмисне поклав тут камінь, щоби я зашпортався». (А камінь почав ще більше рости). «І це зробив той, хто мене не любить». (Камінь виріс до таких розмірів, що зовсім перекрив дорогу). В думках монах перераховував людей, які його не любили, а може, навіть хотіли помститися йому. Врешті-решт камінь став такий великий, як гора, яку годі було обійти.

Зажурений монах сів на узбіччі дороги в тіні, упершись поглядом у гору, яка виросла, щоби перешкодити йому здійснити свої наміри.

Тією ж дорогою йшла одна пані. Побачивши зажуреного монаха, вона підійшла до нього і спитала, в чому справа. Монах розповів їй цілу історію про свої наміри, про те, як скалічив собі палець і як хтось, хто явно його недолюблював, поклав посеред дороги вели­чезний камінь, і тому він не може йти далі. Поговоривши ще трохи з монахом, пані вийшла на дорогу, підняла невеликий камінець і відкинула його вбік.

Монах страшенно здивувався.

Назад

ОднаКнопка