Милосердя

Одна дама з вищого товариства вирішила перевірити, наскільки милосердні і доброзичливі її сусіди. Одного дощового негожого дня вона передяогнулася на жебрачку, накинула на голову хустину і почала стукати в двері своїх сусідів. В одних домах їй зовсім не відчинили дверей. В інших давали їй зовсім непотрібні речі, аби тільки спекатися. Лише в одному домі зустріли її привітно. Це був дім незаможного чоловіка, який запросив її до хати, щоб зігрілася, і почастував скромною їжею.

Наступного дня всі, до кого вона заходила напередодні просити милостині, отримали від неї запрошення на банкет. Прислуга заве­ла гостей у великий зал, де на прекрасно сервірованому дорогим посудом столі були карточки з прізвищами кожного гостя. Яке було здивування прибулих! Одні тарілки були зовсім пусті, на інших — усякий непотріб, і тільки біля карточки найбіднішого сусі­да, котрий її вчора прийняв і пригостив, була ціла гора смачних страв. Коли всі присутні не могли зрозуміти, що це означає, увійшла до банкетного залу дама і сказала:

— Вчора я, перебрана за жебрачку, ходила по ваших домах і просила милостиню. Сьогодні віддаю вам те, що ви дали мені вчора.

Назад

ОднаКнопка