Блаженні віруючі

Вже більше тижня безперервно пекло сонце. Була страшенна засуха. Весь врожай на полях, в городах почав сохнути. Люди в розпуці не знали, що мають робити. Священик на проповіді в не­ділю сказав:

— Це, видно, кара Господня за ваші гріхи. Врятувати нас може тільки молитва до Господа за прощення гріхів і прохання, щоби зіслав на наші поля дощ. Розійдіться тепер по домах, моліться щиро, дотримуйтесь увесь тиждень посту і вірте, що Господь вис­лухає вас. На другу неділю приходьте до церкви, і спільно відпра­вимо Службу Божу в намірі дощу.

Усі вірні послухали пораду свого душпастиря, розійшлися по домівках, постили і молились увесь тиждень, а в неділю прийшли до церкви, як було сказано.

Коли священик побачив їх у церкві, з обуренням вигукнув:

— Вертайтеся додому! Для недовірків не буду правити Служби Божої.

— Але ж панотче! Ми прийшли з повною вірою, що Бог вислухав наші молитви, — сказали прихожани.

— З вірою? — обурився священик. — А де ж ваші парасолі? Чому не взяли їх зі собою? То така ваша віра!

•••••

Один турист, відвідуючи національний парк в Америці із відомим Великим Каньйоном, необачно став так близько над його краєм, що нога йому зсунулася вниз, і він покотився у прірву. Рятуючи своє життя, він хапався руками за каміння і корчі. Нарешті йому вдалось вхопитися рукою за кущ тернини. Перемагаючи біль, пере­лякано почав кричати:

— Рятуйте! Чи там, нагорі, є хто-небудь? Допоможіть мені!

На превелике своє здивування, він почув спокійний лагідний голос.

— Я є тут, твій Господь Бог.

— О, яке щастя, що Ти є! Я вже не маю сили триматися за цей колючий кущ, — відповів турист.

Господь промовив:

— Але поки я тобі допоможу, хочу переконатися, чи ти віриш у мене.

Турист відповів:

— Очевидно, що вірю, Господи. Читаю Святе Письмо, кожної неділі ходжу до церкви, а деколи і серед тижня, щодня молюся. Даю милостиню бідним і датки на церкву.

На це Господь відповів:

— Але скажи мені, чи ти дійсно віриш у мене?

Бідолашний турист з останніх сил тримався за колючий кущ. Колючки тернини впивались йому щораз глибше в руку. Він почав втрачати надію на порятунок. Вже слабнучим голосом вигукнув:

— О, Господи! Ти навіть не можеш собі уявити, як сильно вірю в Тебе. Вірю! Вірю!

На це Господь відповів йому:

— Ну добре, відпусти галузку, за яку тримаєшся.

— Але ж Господи... — застогнав у розпуці турист.

Він знову виразно почув:

— Якщо віриш у мене, то пусти галузку.

Турист замовк на хвилю, ще сильніше вхопився за галузку і простогнав:

— Невже там, нагорі, нема більше нікого?

Назад

ОднаКнопка