Байдужість

Молодий, сповнений ентузіазму священик прийшов до своєї першої церкви. Розчарований, він побачив, що на Службу Божу приходить дуже мало людей, а духовне життя парохії занепадає. Тоді він почав ходити від хати до хати, намагаючись викликати зацікавлення у парохіян релігійною практикою. Однак скоро пере­конався, що релігійне життя в парохії зовсім занепало і в людей немає жодного зацікавлення і потреби брати участь у Літургії. Парох зібрав церковну раду, і всі погодилися, що його висновки є правдиві.

Священик оголосив, що оскільки люди переконані, що Церква вже померла, то він наступної неділі проведе похоронну процесію. В день похорону церква була переповнена. Перед проповідальницею стояла домовина. Кожен з присутніх вихваляв померлу, відзначаючи, яку велику роль вона відіграла в минулому, і жалку­ючи з причини її передчасної смерті. Потім один за одним люди підходили до домовини і зі здивуванням вдивлялися у свої обличчя у дзеркалі, вміщеному на дні домовини. Багато з них були шоко­вані, багато обурювалися, але всі почали усвідомлювати, що це власне їх духовна байдужість є причиною смерті Церкви.

Назад

ОднаКнопка