files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju.jpg

Навчаймося з радістю. Активні методи в катехизі. / Патріарша катехитична комісія УГКЦ. — Львів, 2004. — 96 с.

Зміст

ПЕРЕДМОВА

Структура занять з використанням активних методів

I. ДИСКУСІЙНІ МЕТОДИ
Сонечко
Вільне крісло
2—4—8
5 із 25

II. МЕТОДИ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ
Незакінчене речення
Альтернативні заголовки
Буря запитань
Зміна метафори
Комікс
Ребус
Лакмусовий папір
Щеплення
Складанка
Лист
Імпровізована сценка

III. ДЕКАЛОГ
Частина 1. Про Декалог
1. Декалог і вартості
2. Боже, йдеться про це
3. Легкі чи важкі?
Чи Заповіді не обмежують мене?
Частина 2. Люби Господа Бога твого
Звернення до любові Божої
Примирення з Богом
Якому Богові служу?
Ким є чужі боги?
Ланцюжок імен — ланцюжок людей
Не взивай намарне імени Господа Бога твого
День, який є Твоїм, Господи
Частина 3. Люби ближнього Твого
Дім — це школа життя
Вартість життя
Питання про життя і смерть
Коли брат твій має щось проти тебе
Умієш захищати життя?
Не чужолож
Не кради
Не свідчи ложно на ближнього твого
Не пожадай жінки ближнього твого
Не пожадай нічого, що є власністю ближнього твого

IV. НАГІРНА ПРОПОВІДЬ
Блаженства
Від закону до благодаті
А коли ви молитеся
Молитва "Отче наш"
Гляньте на...
Прощення
Дім на скелі
Погляд на цілу Нагірну проповідь

V. ТЕМАТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
Бог визволяє свій народ з єгипетської неволі
Прощення
Пошук сенсу життя
Прикмети подружньої любові
Біблія — лист від Господа Бога
Людина відповідає Богові
Плач нечитаної Біблії
Подорож зі святим Павлом


Передмова

Як скульптор із глини формує постать мистецького твору, так священик і катехит, працею не менше мистецькою, у м’якому воску дитячої душі виробляють образ і подобу самого Ісуса Христа. Вони неначе малюють Христову ікону й, очевидно, чим більше в цю роботу вкладають вміння, мистецького знання ... чим більше в цю роботу вкладають своєї молитви і жертви, тим вищим і ліпшим виходить мис­тецький твір їх рук”

Митрополит Андрей
(Див. Катехитичний Правильник, с. 76)

Дорогі катехити, вчителі християнської етики, провідники молодіжних християнських рухів та вихователі! Наше з Вами покликання виховувати серце людини, створеної на образ і подобу Божу, вимагає від нас постійної чуйності на потреби тих, кому звіщаємо слово Боже, кого навчаємо і виховуємо у вірі, кого впроваджуємо, підтримуємо та супроводжуємо в пошуках християнських цінностей. Це завдання вимагає святості, вміння та творчої відповідальності, щоб передати глибокі правди віри у доступний спосіб. Йдучи назустріч Вашим потребам, Катехитична Комісія пропонує збірник активних методів катехизи.

Метою та завданням цього видання є допомога всім тим, хто покликаний до катехизації, викладання християнської етики та провадження різних зустрічей виховного характеру.

Активні методи не є ціллю самі в собі. Вони допомагають нам осяг­нути мету, яку ставимо перед темою зустрічі, спонукують до пошуку істини; допомагають глибше пережити особисто та спільно те, що вивчаємо; створюють дружню атмосферу взаєморозуміння та відкритість до спілкування, ділення; уможливлюють виявлення талантів та сприяють зростові особистостей. Однак, активні методи не можуть замінити сумлінну, відповідальну і творчу підготовку до лекцій, підбір матеріалу, а зокрема молитву, жертву та любов, про що постійно наголошував у своїх науках до катехитів Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький.

В цьому виданні подаємо активні методи згідно з їх класифікацією: дискусійні методи, методи творчого мислення та застосування цих методів.

Кілька практичних порад і вказівок для тих, хто буде користуватися цими активними методами:
• Знати добре послідовність дій вибраного методу;
• Мати чітко сформульовану мету, яку хочемо осягнути, а вибраний метод має допомогти в її досягненні;
• Підготувати необхідний матеріал для проведення заняття;
• Ознайомити учасників з їхнім завданням;
• Дотримуватися послідовності і визначеного часу для кожного завдання;
• Створити атмосферу, яка уможливлює активну участь всіх учасників;
• Вміти спостерігати за групою, її участю та взаємовідношеннями;
• Спостерігати за мовними висловами, жестами та мімікою під час вправи;
• Дати нагоду всім висловити свою думку, поділитися нею з іншими;
• Вміти оцінити почуття та поведінку кожного учасника;
• Підвести підсумки;
• Бути відкритим до запитань.

Патріарша катехитична комісія вдячна всім тим, хто спричинився до видання цього збірника. Висловлюємо щиру подяку нашим друзям з товариства KLANZA, які радо діляться своїми напрацюваннями та досвідом, дозволяють вносити зміни в текст, доповнювати та пристосовувати до наших потреб.

Всі методи, подані в цьому збірнику, були опрацьовані та пережиті учасниками семінарів, які організовувала Патріарша катехитична комісія протягом останніх двох років для відповідальних за катехизацію УГКЦ в Україні.

Хай “любов Бога влита в серця наші Святим Духом” (Рим. 5, 5), який “нове творить все” (Див. Од. 21, 5), вказує нам нові шляхи, засоби та методи, якими можемо дійти до людського серця, щоб через євангелізацію та катехизацію багато людей Бога пізнали, Його полюбили та з’єдналися з Ним.

Тому йдімо до дітей, молоді, батьків з відкритим та палаючим серцем, з святістю життя, відповідальністю, творчістю, вибираючи ті методи, котрі найкраще допоможуть нам з любов’ю та пильністю виконувати наше катехитичне служіння, завжди пам’ятаючи, що в науку катехизму, як навчав Митрополит Андрей, “катехит мусить уложити цілу свою душу і серце... що катехизація мусить бути мистецьким твором” (Катехитичний Правильник, с. 76—77). Отож, любі катехити, вчителі християнської етики, провідники християнських спільнот, вихователі, “будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господньому повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний” (1 Кор. 15, 58).

Львів, 17 квітня 2004 р. Б.

с. Луїза Цюпа, СНДМ
Голова Патріаршої катехитичної комісії


Структура занять з використанням активних методів

Структура занять з використанням активних методів містить у собі три елементи: вступ — активність — закінчення, або підсумок. Усі ці три елементи між собою органічно пов’язані і, таким чином, створюють цілісність. Виконання одного елементу відбувається тільки в контексті двох інших. Без контексту вступу та закінчення сама активність є ізольованою і беззмістовною.

Подаємо таблицю, яка представляє структуру таких занять.

В С Т У П

А

К

Т

И

В

Н

І

С

Т

Ь

  Активність провідника Активність учасника
Організація праці

1. Створення груп.
2. Постановка завдання.
3. Зачитування тексту на форум.
4. Повторення завдання.
5. Послідовність виконання завдання (інструкція).
6. Час, відведений на працю учнів.
7. Допоміжні матеріали.

 
Праця в малих групах Активна присутність при праці в групах.

8. Зачитування тесту в групі.
9. Праця скерована на конкретний результат.

Праця на загальному форумі 10. Інструкція способу презентації праці. 11. Презентація результатів праці.
П І Д С У М О К

Вся активність, як учасників так і провідників, полягає у послідовності завдань, які мають бути виразно і конкретно поставлені і дотримані при виконанні. Перехід від активності провідника до активності учасника повинен бути плавним та створювати цілісність.


ВСТУП

Вступ — це окрема частина заняття, своєрідний пролог. Провідник подає учасникам інформацію, потрібну для подальшої праці, створює проблематичну ситуацію, зацікавлює учасників. Цієї інформації має бути стільки, скільки потрібно для приготування учасників до активності та самостійних пошуків, але не більше.


АКТИВНІСТЬ

Активність — це праця учасників над поставленим завданням, яка скерована на конкретний результат: малюнок, сценку, усну чи письмову відповідь. Її можна поділити на три етапи:

Організація праці. На першому етапі провідник творить малі групи і ставить перед ними завдання. Зачитує текст, акцентуючи на слуханні його у контексті завдання. Згодом повторює завдання, щоб закріпити його в пам’яті учасників, та подає інструкцію (метод) для подальшої праці.
(Увага! Кожне наступне завдання подається тільки після виконання попереднього).

Після цього провідник визначає орієнтовний час праці та надає необхідні допоміжні матеріали. Найкраще покласти їх посеред зали, звідки їх могли б узяти представники груп.

Праця в малих групах. У групах учасники зачитують поданий текст. Їхня подальша праця скерована на конкретний результат, який згодом презентується на загальному форумі. Результатом праці, в залежності від методу, можуть бути плакати, пісенні, драматичні, усні чи письмові відповіді.

Праця на загальному форумі. На початку провідник подає інструкції щодо способу представлення результатів праці груп. Після цього кожна група презентує свою роботу.


• ПІДСУМОК

Підсумок — це виразно виділена думка, що є центральною, провідною для всього заняття. Цією думкою провідник завершує цілу працю, враховуючи результати робіт учасників. Це кульмінаційна точка загаль­ної послідовності. Якщо підсумок зроблений добре, то він надає сенсу цілісності, спонукує учасників до глибшого розуміння даної дійсності.

Підсумок можна поділити на: властиво підсумок і несподіванку. У першому провідник коротко збирає, систематизує, впорядковує те, що учасники напрацювали та впроваджує імпульс до дальших індивідуаль­них пошуків. У другому — представляє стислу і влучну думку, якої учасники не сподівалися. Вона має спонукувати учасників до глибших роздумів над темою.

 

І. ДИСКУСІЙНІ МЕТОДИ

Сонечко

Суть методу полягає на зіставленні коротких поглядів, які записані як гасла на картках, котрі викладені у формі променів. Метод застосовують до питань чи проблем, відповіді на які можна представити у вигляді гасел.

Допоміжні матеріали: картки розміром 8 х 8см, ручки.

• Організація праці. Катехит ділить учасників на малі групи (по 2—3 особи) і формулює завдання, наприклад: дати відповідь на питання “Які найважливіші риси Господа Бога?” Кожна група отримує певну кількість карток (напр. 3) разом з ручками. Час праці 10—15 хв.

• Праця в малих групах. Учасники дискутують, шукають відповіді на поставлене питання. Результати дискусії у формі гасел записують на малих картках.

• Праця на загальному форумі. Представники груп на підлозі довкола круга викладають “сонечко” в такий спосіб, що картки з тим самим змістом гасла творять один промінь. Учасники за чергою або докладають картки до утворених променів, або творять нові.

Коли “сонечко” вже укладене, катехит запрошує учасників до прогулянки і знайомства з променями. (Завчасно слід в класі приготувати місце, де можна викласти “сонечко”).

Можливі варіанти методу:
— Учасники можуть заповнювати картки індивідуально чи у групах.
— Різна кількість карток припадає на групу (в залежності від кількості сподіваних відповідей у формі гасел).

Прогулянка довкола “сонечка” може бути використана на дискусію (в парах чи групах), що стосується напр. “змісту” найдовших променів.

3 практичного досвіду

В IV кл. при обговоренні частини лекції “Історія Йосифа єгипетського” застосувала метод “сонечко”. Після ознайомлення дітей з історією Йосифа, поставила їм запитання: 1. “Як міг почуватися Йосиф, коли побачив, що його зрадили? коли з караваном вирушав у незнану дорогу?” Кожен учень отримав 5 карток. Відповіді на запитання діти мали написати на трьох картках. По закінченні цієї праці поставила чергове запитання: 2. “Як би ви почували себе в аналогічній ситуації?” Відповіді діти мали написати на решті двох картках.

Спочатку багато дітей мали труднощі з назвою почуттів. Вони підходили і запитували: “Чи так можна написати? Чи про це йдеться?” Кому було важко заповнити картки, дозволила заповнити лише одну.

Сонечка були розкладені і стали матеріалом для подальшої розмови і порівнянь. Розмовляли ми на тему: “Як Йосиф давав собі раду в такій ситуації; хто з цієї ситуації допоміг йому вийти?” І на основі цієї розмови обговорювали, як ми маємо реагувати в подібних ситуаціях, до кого звертатись за допомогою?


Вільне крісло

Важливим елементом цього методу с дискусія між представниками груп, які представляють різні варіанти відповідей на поставлену проблему. Завдяки “вільному кріслу” є можливість брати участь у розмові іншим учасникам. Слід підбирати теми, які мають різні варіанти відповідей.

• Допоміжні матеріали: картки з різними варіантами відповідей на поставлену проблему, крісла, папір формату А-4, фломастери.

Організація праці. Катехит ставить перед учасниками певну проблему. Питання для дискусії написане на видному місці. Пропонуємо щонайменше три різні відповіді, записані на папері формату А-4. Зачитуємо відповіді і розкладаємо картки в різних кутках кімнати. Окрім того, кладемо одну чисту картку для тих, котрі мають інший варіант відповіді.

Катехит запрошує учасників пройтися по кімнаті і зупинитися біля картки з відповіддю, яка найбільше відповідає особистим поглядам даного учасника на поставлену проблему. Учасники сідають навколо вибраних карток і таким чином створюється 3—4 групи. Якщо у групі є більше 10 осіб, то потрібно поділити її на менші групи, щоб кожен міг висловити свою думку. Учасники, які вибрали чисту картку, мають сформулювати власний погляд.

Праця в малих групах. В утворених групах учасники висловлюють аргументи на захист своїх поглядів на дану проблему (до 10 хв.)

Праця на загальному форумі. По закінченні праці в малих групах катехит пропонує обрати представника від кожної групи. У центрі кімнати на крісла сідають представники груп, за якими формуються їхні групи; одне крісло залишається вільним для тих, що захочуть прийняти участь в дискусії. Питання обговорюють лише представники груп і особа, яка сідає на вільне крісло.

На початку представники груп коротко (до 2 хв.) висловлюються про головні аргументи поглядів своєї групи. Далі розпочинається дискусія в колі. Учасники, які сидять за своїм представником і спостерігають уважно за дискусією, можуть виходити по одному після виступу представника своєї групи, сідати на “вільне крісло” і представляти власний погляд, згідно з аргументами своєї групи, чи вказати на необґрунтованість думок представників інших груп. Катехит має подбати про те, щоб кожен міг прийняти участь в обговоренні.

Якщо погляди груп є чітко висловлені і вичерпано всі аргументи, катехит надає представникам заключне слово. Далі запитує, чи члени груп не змінили своєї думки (це стосується також тих, хто не підтримував жодної позиції). Ті, хто змінив думку, приєднуються до відповідних груп. На закінчення катехит може підсумувати перебіг дискусії і висловити власну оцінку.

З практичного досвіду

У третьому класі проводила катехизу за методом “вільне крісло”. Метою катехизи було розпочати цикл зустрічей про пошук сенсу життя, а також розкриття ієрархії вартостей. На початку учні висловлювали свою думку за одним з виписаних на картках поглядів:
• живу, щоб користати з життя;
• живу, щоб розвивати свій інтелект;
• живу, щоб любити.

Крім цих трьох карток була ще порожня картка для формулювання ще іншого погляду. Частина учасників скористалась цією можливістю.

Дискусія проходила в доброзичливій атмосфері взаємного слухання і зацікавлення. Учні — учасники дискусії, після уроку продовжували розпочату тему, а під час перерви запитували про моє ставлення до даної теми.


2-4-8

Суттєвим елементом цього методу є створення щораз більших груп з метою пошуку відповіді на поставлену проблему.

Допоміжні матеріали: аркуш паперу, олівці або фарби, пензлі і кубики для розведення фарб водою. Бажаним є виділення кожному пензля і доступне користування фарбами. Найкраще працювати, коли кількість учнів ділиться на 8, а значить: 24; 32; 40 і ми маємо у своєму розпорядженні 45 хв.

Організація праці. Учасники утворюють пари. У пари можуть добиратись або бути підібраними за певним критерієм, наприклад: учні, які сиділи навпроти і досі не були знайомими. Провідник ставить проблему для дискусії. Це може бути одна тема, або її можна розкласти на кілька допоміжних (одна для 4-х пар). Подається час розмови — переважно кілька хвилин (5—10 хв.), зазначається, що обидві особи повинні висловитись з приводу теми.

Праця в малих групах. Перший етап — це розмова у групах по 2 особи (2—3 хв.). Другий етап. “Двійки” з’єднуються у “четвірки” (2+2) і знову кілька хвилин розмовляють, починаючи від висновків, які народились у перших парах. Через кілька хвилин наступає третій етап дискусії. “Четвірки” з’єднуються у “вісімки” і знову обмінюються погля­дами на поставлену проблему. Отже, утворились 5 груп по 8 осіб (40 осіб). Завданням “вісімки” є підсумок дискусії. Її результати група може представити у вигляді впорядкованих висновків, виписаних грубим маркером на міцному аркуші паперу так, щоб можна було вільно прочитати з віддалі. Іншим способом представлення висновків дискусії є створення плакату, де поміщається інформація, яка обговорювалась в групі. Група шукає відповідні символи, які ілюструють наглядно дану ситуацію. Плакат може бути мальований олівцем або фарбами.

Праця на загальному форумі. Кожна група вивішує свій плакат на видному місці. Підходячи по черзі до кожного плакату, учасники стараються відгадати, який зміст хотіли передати автори. Плакати найперше інтерпретуються іншими групами, а тоді автори плакату розповідають про свої задуми.

Метод “2—4—8” може використовуватись навіть у дуже великій групі, наскільки дозволяє можливість вільного переміщення в залі, пересування столиків, або найкраще — самих стільців.

Прикладом проблеми в дискусії “2—4—8” може бути запитання: “Яка суть таїнства Примирення (Сповіді)?” При 40 особах кожним чотирьом за чергою “двійкам“ (утворюються “вісімки”) подаємо одну з п’яти умов доброї сповіді, наприклад: жаль за гріхи. Можна їх написати на картках або переказати інформацію усно. Коли всі знають “свою умо­ву”, починаємо дискусію. Завданням “вісімок” є створення плакатів на тему “своєї” умови. Таким чином створюється 5 плакатів, які будуть представлені на форумі.

3 практичного досвіду

В часі Великого Посту хочеться заохотити дітей частіше приступати до таїнства Покаяння. Можна провести з ними дискусії, розважання та ін. Зауважила, що труднощі з’являються саме через нерозуміння цього таїнства. Діти не завжди розуміють 5 умов доброї сповіді. Виникла думка застосувати метод “2—4—8” (можна видозмінити на “3—6—плакат”). В часі Великого Посту застосовуємо його в кожному класі, при­значаючи 2 год. занять на реалізацію цього методу: перша година — праця у 2-особових групах, потім — у 4-особових групах. Це обмін інформацією, яку діти знають, на тему умов доброї сповіді. Друга година — розпочинається спільним виконанням плакату. Можна запропонувати, щоб по можливості думки зображались за допомогою символів. Ця праця займає приблизно 20 хв. Потім всі плакати по черзі прикріплюємо до дошки. Завданням класу є відгадати, яка умова доброї сповіді представлена на даному плакаті.

Катехиза закінчується коротким іспитом совісті і актом жалю за гріхи.

Цей метод можна застосовувати, наприклад, до теми про сім святих таїнств, про Божі Заповіді та ін.


5 із 25

Суть методу полягає на аналізі певного явища, ситуації чи поняття; виявленні його складових частин, виборі найважливіших і утворення з них ієрархії. Він надається до тем, які за своєю природою є складними і багатоаспектними, наприклад: “Що є важливим у житті родини?” Метод  дозволяє школярам зорієнтуватися у системі вартостей, навчає їх вміло відстоювати свої погляди, вести конструктивний діалог і шукати компроміси.

Допоміжні матеріали: попередньо приготовлені картки з переліком вартостей чи характерних ознак, над якими будуть працювати учні; чисті картки і фломастери.

Організація праці. Катехит ділить всіх учасників на групи по 3—4 особи. Кожний учень отримує картку із зазначеним переліком вартостей (25 пунктів). Перше завдання полягає в індивідуальному ознайомленні зі списком. Останні 2 пункти є незаповнені, тому катехит пропонує їх заповнити. Коли це завдання виконає кожен учень, катехит дає наступне завдання і рекомендує, щоб кожен індивідуально вибрав зі списку 5 вартостей, які, на його думку, є найважливішими. Їх потрібно підкреслити на картці і впорядкувати відповідно до важливості. Тоді в групах дискутують над вибраними вартостями і створюють спільний для групи список з п’яти пунктів. Катехит підкреслює, що мова йде не про голосування чи арифметичний вибір тих вартостей, які найчастіше повто­рюються, але про ділову дискусію, яка полягає в аргументуванні підстави індивідуального вибору. Далі просить підготувати спільний список, де поруч з виписаними вартостями має бути поміщена коротка одностайна аргументація групи.

Праця в малих групах. На цьому етапі праці важливим є те, щоб керівник групи слідкував за перебігом праці. Можна сподіватися навіть голосних суперечок. Катехит звертає увагу на потребу слухання і шукання компромісу. Одна із груп може недостатньо перейнятися поставленим завданням. Потрібно тоді заохотити її до активності і попросити поглибити аргументацію (яка в цьому випадку є, переважно, поверхневою).

Праця на форумі. Представники груп зачитують свої пропозиції. По закінченні презентації заповнені картки наклеюють на аркуш ват­ману, а тоді прикріплюють на дошку. Катехит упорядковує зібраний матеріал і групує відповідно до джерел (особисте свідчення, наука Церкви). Може статися така ситуація, що катехитові потрібно буде вносити значні корективи. В такому разі плоди праці учасників потрібно трактувати як матеріал для дальшої праці і не вивішувати їх на дошку.

Примітка: Очевидно, не треба категорично дотримуватись принципу вибору саме п’яти елементів із списку двадцяти п’яти. Можна також не подавати учням готового переліку елементів, а запропонувати створити його під час активної роботи на уроці.

3 практичного досвіду

Темою уроку є любов Ісуса Христа до людей. Після короткого впро­вадження катехит ділить дітей на групи, які отримують завдання пригадати страсті Ісуса Христа і записати їх на аркуші паперу (попе­редньо зачитуємо уривки з Євангелія про страсті Христові). Час праці — 10 хв. Кожна група представляє результати своєї роботи на загальній зустрічі. Ті страсті Христові, про які вже говорила одна з груп, інші не повторюють. Катехит кілька хвилин розмовляє з дітьми про сенс жер­тви Христової. Спільно приходять до висновку, що Ісус був розп’ятий на хресті через велику любов до людей. Катехит закінчує розмову роздумом про любов Ісуса до нас. Далі ставить запитання для ін­дивідуальних роздумів: “Якою є Ісусова любов?” Роздає картки, на яких виписані 23 риси, які можуть характеризувати любов. Два пункти залишає незаповненими, щоб дати дитині можливість вписати власну пропозицію.

Любов Ісуса є:
1. Терпелива
2. Ласкава
3. Покірна
4. Віддана
5. Безмежна
6. Чуйна
7. Милосердна
8. Всепрощаюча
9. Лагідна
10. Вимоглива
11. Вирозуміла
12. Радісна
13. Вразлива
14. Жертовна
15. Життєдайна
16. Довірлива
17. Щира
18. Співчутлива
19. Вірна
20. Турботлива
21. Готова служити
22. Уважна
23. Щедра
24  ...................
25  ...................

Катехит пояснює, що праця полягатиме на індивідуальному виборі п’яти рис з переліку, який мають перед собою. Додає, що можуть вписати свої пропозиції. Вибрані риси мають упорядкувати згідно з їхньою важливістю і пронумерувати: 1, 2, 3, 4, 5. Час роботи — 5 хв.

По закінченні катехит пропонує утворити групи по 5 осіб. Діти можуть створити групу, якщо у них збіглися мінімум по 2 однакові риси. Завданням утворених спільнот є роздуми на тему вибраних ними рис і створення одного спільного переліку найважливіших з них, які окреслюють любов Ісуса Христа. Час для виконання даної праці — 15 хв.

Вибрані риси в більшості випадків співпадають з тими, які діти зазначають під час індивідуальної праці, але з’являються й цілком інші риси. Найгарячіша дискусія виникає при визначенні ієрархії рис. Може статися так, що група не дійде згоди щодо важливості двох рис, тому може поставити їх поряд. По закінченні дискусії групи представляють свою працю, зачитуючи найважливіші риси любові. Після цього пояс­нюють присутнім, чому вибрали саме ці, а не інші риси.

Може бути проведена дискусія щодо питання: навіщо шукати ком­промісів?

Зустріч закінчується молитвою, в якій просимо Господа Бога про те, щоб ми постійно пам’ятали про любов Ісуса і вчилися любові до ближнього.

 

II. МЕТОДИ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

Незакінчене речення

Суть методу полягає у спільному пошуку закінчення речення, пода­ного з Біблії, чи іншого тематичного тексту.

Найкраще підходять тут тексти з книги Приповідок, які закінчуються порівняннями.

На початку варто провести бесіду з дітьми про виникнення приказок і їх вплив на вчинки людей. Слова Святого Письма є для нас взірцем по­ведінки у щоденному житті. Показуємо дітям книгу Приповідок і про­понуємо закінчити речення з цієї книги, виписані на окремій картці, копію якої отримує кожна група.

• Допоміжні матеріали: тексти незакінчених речень, ручки, клей, великі аркуші паперу.

• Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 3—5 чоловік і формулює завдання: закінчити приповідку, яка зазначена на картці. Важливо знайти власне порівняння. Зачитує текст і пояснює окремі важкі для розуміння вислови.

• Праця в малих групах. Учасники спільно шукають закінчення речення і записують його на аркуші паперу. (Час праці 8—10 хв.).

• Праця на загальному форумі. Катехит зачитує початок речення, а представники груп по черзі зачитують свої закінчення. В кінці катехит читає речення, подане у Святому Письмі. Представники груп при­клеюють картки з дописаними закінченнями на великий аркуш паперу, який прикріплюють до дошки. Бажаючі можуть записати у зошити особливо цікаві думки.

Подаємо декілька прикладів незакінчених речень:
Слово сказане вчасно є як...
Неопанована людина є як...
Хто втручається до чужої суперечки, той як би...
Чоловік гнівливий є як...
Лінивий для тих, котрі його послали є тим, чим є
...

З практичного досвіду

Застосувала метод “Незакінчене речення” у різновіковій групі “Оаза дітей Божих”. Спочатку пригадали кілька відомих прислів’їв. Одні діти називали першу частину прислів’я, інші визначали закінчення. Пізніше розмовляли на тему утворення прислів’їв і їх значення та вплив у житті людини. Потім пояснила, що взірцем для наших вчинків у щоденному житті є слова Святого Письма. Відкривши Святе Письмо на Книзі Приповідок кажу, що спробуємо таким самим чином, як раніше, закінчити побудову речення (також пояснюю незрозумілі дітям вирази і слова).

Учнів поділила на 3-особові групи за критерієм віку. Роздала учням підготовлені раніше картки з початками речень із книги Приповідок. Найбільше проблем із закінченням речень мали учні 1—2 класів, проте відповіді учнів 4— 6 класів були вдаліші і змістовніші, ніж декотрих із 8 кл. Під час презентації учні читають написані закінчення і додають біблійні. Подаємо приклади порівнянь учнів різних класів:

  • слово, сказане у відповідний час є як... дощ на суху землю (6, 7 кл.); вода для спраглого (4, 5 кл.); вода для рослин (8 кл.);
  • довіритися підступному (лукавому) у дні недолі, то так, як... залишити розпалене вогнище у лісі (4, 5 кл.); чекати на екзекуції (5 кл.), позичити ошуканцеві гроші (4, 5 кл.); запродати самого себе (5 кл.); довіритись комусь, хто не вміє зберігати таємниці і всім її розповідає (2 кл.);
  • людина, нестримана є як... потік (4, 5 кл.); пожежа (5 кл.); море у час бурі (5, 6 кл.);
  • хто втручається до чужої суперечки, той наче... вклав руку у гніздо бджолине (5 кл.); встромив палець між дверима (4, 5 кл.); сів у автомобіль без гальма (5 кл.); був “п’ятим колесом у возі” (б, 7 кл.); був між молотом і ковадлом (5 кл.);
  • людина сварлива є як... буря (6, 7 кл.); голодний вовк, що бореться за здобич; голосно ревуча машина (8 кл.).


Альтернативні заголовки

Завданням є підібрати заголовки до певних фрагментів тексту.

• Допоміжні матеріали: картки з біблійним текстом для кожної групи, чисті аркуші паперу (А-4), фломастери, великий аркуш паперу, клей

• Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 3—5 чоловік. Зачитує текст, роздає його по групах, і формулює перше зав­дання: записати максимальну кількість нових заголовків вибраного тексту. Вони можуть стосуватися як в цілому вибраного фрагменту, так і будь-якої окремої його частини.

• Праця в малих групах. Учасники пропонують заголовки до тексту і записують їх на чистому аркуші (А-4).

• Організація праці. По закінченні цієї праці катехит ставить на­ступне завдання: з усіх запропонованих заголовків вибрати один най­кращий і підкреслити його фломастером.

• Праця в малих групах. Учасники переглядають усі пропозиції і вибирають найкращий заголовок (тільки один).

• Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують усі запропоновані заголовки, а на закінчення — один найкращий. Картки з
заголовками приклеюють до великого аркуша паперу, який прикріп­люють на дошці.

Підсумок. Катехит упорядковує представлений матеріал, підкрес­лює, що для нього є найважливіше у даному тексті, і може запропонувати
свій варіант заголовка.

Примітка: Даний метод можна застосовувати до різних біблійних текстів, до життя святих, до певних розділів катехизму. Наприклад: притча про блудного сина (Лк. 15, 11—32). На її вивчення можна відвести декілька уроків і на одному з них застосувати цей метод. Альтернативні заголовки можуть стосуватися певної частини тексту, але в контексті її цілості.

3 практичного досвіду

Праця за цим методом проходила в 4-особових групах. Вихідним текстом був фрагмент з Євангелія Лк. 15, 11—32. Завданням учасників було написати максимальну кількість альтернативних заголовків до даного тексту. По зачитанні тексту роздала групам ксерокопії тексту притчі. Зауважила, що можна творити назви до вибраних частин притчі, але в контексті її цілості.

Приблизно після 10 хв. групи отримують завдання вибрати той заголовок, який на їх думку є найкращий.

На форумі представники груп зачитували всі записані заголовки, а потім один, який вибрали. Ось кілька прикладів: Життя після життя; А де мама?; Любов починається і закінчується вдома; Триста миль додому; Повернувся з вітром; Оздоровлення; Любов тобі все пробачить; Для чого?; Воскреслий; Історія мого життя.

Картки приклеїли до великого аркуша паперу і до кінця занять вони творили “живе” унаочнення. Назви так дуже подобались учасникам, що важко їм було вибрати одну — найкращу.


Буря запитань

Суть методу полягає у підборі питань до вибраного тексту. Важливо є поставити якнайбільше запитань.

Допоміжні матеріали: картки з вибраним текстом для кожної групи. Чисті аркуші паперу (А-4), фломастери, великий аркуш паперу, клей

Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 3—5 осіб і формулює перше завдання: “Поставити до даного тексту якнайбільше запитань”. Питання можуть стосуватись як цілого тексту, так і окремого фрагменту. Зачитує текст і роздає його по групах.

Праця в малих групах. Учасники формулюють якнайбільше запитань і записують їх на чистих аркушах паперу.

Організація праці. Катехит ставить наступне завдання: “Якби ви мали можливість отримати відповідь лише на одне запи­тання, то яке б ви поставили?” Вибране питання (тільки одне) слід зазначити і підкреслити.

Праця в малих групах. Учасники перечитують усі запитання і вибирають лише одне.

Презентація результатів праці в групах. Представники груп зачитують питання, а на закінчення зачитують те одне, яке вибрала група. Картки з запитаннями приклеюють до великого аркуша паперу, який прикріплюють до дошки.

Підсумок. Катехит упорядковує представлений матеріал і пропо­нує своє запитання. Питання, яке появляється у результаті праці групи, можна зробити предметом дискусій.

Примітка: Даний метод можна застосувати до текстів Святого Письма, катехизму чи життя святих. Важливо, щоб текст був підібраний згідно з віковими особливостями учнів.

З практичного досвіду

За методом “буря запитань” молодь працювала над текстом притчі про загублену вівцю. В групах було по 4 особи. Мали до цього фрагменту поставити якнайбільше запитань. Після зачитання тексту діти запи­сують свої думки. Через 10 хв. праці у групах вони мають вибрати тільки одне вибране запитання. Тоді на загальному форумі всі групи зачитують свої питання, вкінці вказуючи одне, вибране. Ось приклади деяких запитань:
— Чому Пастир не покарав загублену вівцю?
— Хто не потребує навернення?
— Чому один є кращий від 99?
— Чому вівця відлучилась?
— Чому Пастир залишив вівці і ризикує заради однієї?
— Чим Пастир годує своїх овець?

Картки з пропозиціями запитань наклеюються па папір і вивішуються як витвір спільної праці в групі. Певні труднощі з’явились при формулюванні питань, які не стосувались безпосередньо тексту. Молоді важко було складати абстрактні питання і пояснити вибраний біблійний фрагмент. На закінчення пояснюю зміст фрагменту про загублену вівцю і запрошую до поділу своїми пережиттями, досвідченнями зустрічі з Господом Богом, з іншими особами, учасниками спільної праці.


Зміна метафори

Дня глибшого розуміння біблійного тексту можна використати метод метафори.

Допоміжні матеріали: картка з метафорою, фломастери, ватман, клей.

Організація праці. Катехит ділить учнів на групи по 3—5 осіб і формулює перше завдання: розкрити суть метафори, і зачитує її.

Праця в малих групах. Учасники у групах розкривають суть метафори.

Організація праці. Друге завдання: пошук нових метафор (чи порівнянь), які відповідають суті першої незакінченої метафори.

Праця в малих групах. Учасники формулюють нові закінчення метафори, записуючи усі пропозиції.

Організація праці. Третє завдання: вибрати одну метафору, яка найкраще відображає її суть.

Праця в малих групах. Учасники вибирають одну метафору і підкреслюють її.

Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують метафору і її суть, потім нові метафори і на закінчення одну метафору, яку група вибрала як найкращу. Картки з метафорами приклеюють на автман і прикріплюють до дошки.

Підсумок. Катехит підсумовує зібраний матеріал і може запро­понувати своє закінчення метафори.

Примітка: Для даного методу можемо використовувати різні метафори з біблійних текстів. Наприклад: “Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг” (Іс. 1, 18).

З практичного досвіду

Заняття проводилось у 4-особових групах над фрагментом книги пророка Ісаї: “Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг” (Іс. 1, 18). Групи користуються спеціальним формуляром. Зав­данням групи є, по-перше: розкриття змісту наведеної думки; по-друге: віднайдення нових метафор, тобто закінчення речень за допомогою порівнянь.

Групи працювали 8—10 хв. Всі групи починали презентацію на форумі від розуміння змісту метафори із книги пророка Ісаї. Потім — читали свої порівняння.

Ось приклади розкриття змісту первинної метафори:
...навіть найтяжчі гріхи будуть нам відпущені.
...ласка Божа відновить наші душі і вчинить їх чистими і не­винними.

Деякі нові метафори були дійсно цікаві, наприклад:
• Коли б гріхи ваші були, як багряниця... ув’язнення стане, як воля;
• ...перець гіркий, як мед, смакувати будете;
...ненастроєна скрипка чудовою гармонією забринить.

Думаю, що молодь вдало з’ясувала суть вислову пророка Ісаї, і видно, що текст їх глибоко торкнув, дуже зріло підійшли до виконання свого завдання.


Комікс

Важливим елементом даного методу є створення можливих діалогів між героями даного тексту і запис його в коміксових “хмарках”.

Цей метод спонукує учасників увійти в роль героїв даного тексту і допомагає подивитися на ситуацію з їхньої точки зору. Учасники визначають, що для цих героїв є найважливіше і який мотив їхньої поведінки.

Організація праці. Катехит ділить учасників на групи, ставить завдання та зачитує текст. Учасники слухають даний текст в контексті
поставленого завдання. Катехит дає кожній групі малюнок, тобто комікс з порожніми “хмарками” та пояснює, що можна пофантазувати, застановляючись над розвитком подій прочитаного тексту.

Праця в малих групах. Учасники дискутують в групах над даним завданням і записують у “хмарках” народжену думку.

Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують свої версії можливих діалогів. По закінченні усі комікси приклеюємо на більший аркуш паперу та вивішуємо на стіні.

Підсумок. Катехит використовує результати праці груп для катехизи і формування головної думки.

Примітка. Можливий інший варіант методу, коли учасники отримують завдання проілюструвати даний текст і подати до малюнків відповідний діалог.


Ребус

Суть даного методу полягає у вираженні певного тексту в зашифрованій формі, малюнком чи словами. Текст “зашифровує” не катехит, а учасники.

Допоміжні матеріали: фломастери, крейда, папір.

Організація праці. Катехит ділить учасників на кілька особові групи і дає для кожної групи завдання, зв’язане з тематикою катехизи.

Праця в малих групах. Учасники дискутують в групах над даним завданням та записують результат.

Організація праці. Наступним завданням є зашифрування результату у вигляді ребусу.

• Праця в малих групах. Учасники в групах зашифровують головний результат дискусії.

• Організація праці. Катехит пропонує помінятися плодами праці між групами та ставить наступне завдання, яке полягає в розв’язанні отриманих ребусів.

• Праця на загальному форумі. Групи почергово презентують ребуси та їх розв’язок. Завдання катехита полягає в підсумку цілої праці.

3 практичного досвіду

Метод “ребусів” допоміг мені несподівано провести урок у 8 кл., заступаючи відсутнього катехита. Мене пізно повідомили, і тому на підготовку до уроку була лише перерва, я подумала що можу засто­сувати метод “ребусів”. А оскільки був Великий Піст, вирішила про­вести катехизу про навернення. Розпочала урок розмовою на тему Великого Посту і перших асоціацій з цією темою. Клас поділила на 4 групи (2 — хлопців і 2 — дівчат). На картках учні мали написати все, що є необхідним для навернення. Дівчата поставились до завдання дуже серйозно, працювали в тиші і зосереджено. В групах, де працювали хлопці, були відповіді і у жартівливому тоні, щоб розсмішити колег. Цим групам ще раз підкреслюю, що очікую обґрунтованих відповідей. Кожна група зачитує результат своєї праці:

потрібне бажання навернення;
• потрібне бажання усвідомити свій гріх і прагнути з ним порвати;
• приступити до таїнств Сповіді і Євхаристії;
• прийняти допомогу інших;
• приготуватись до реколекцій і добре їх пережити.

Наступним етапом було зашифрування вибраних групами відповідей у формі ребусів. Ребуси я зібрала і передала катехиту, котра працює з цим класом, для розшифрування їх на наступних заняттях.


Лакмусовий папір

Цей метод застосовується для опрацювання певного тексту. Так як лакмусовий папір фарбується під впливом деяких хімічних реак­тивів, так і вибрані частини тексту мають бути позначені відповідним кольором.

Допоміжні матеріали: картки з вибраним текстом, наприклад, біблійним (для кожної групи), кольорові олівці, великий аркуш цупкого паперу, клей. Опис цього методу зроблено на підставі тексту Архиєрейської молитви Ісуса Христа (Йо. 17, 1—26).

Організація праці. Катехит ділить учасників на три великі групи. Кожна група має знайти відповідний текст і позначити його певним
кольором:

І група — уривки тексту, що стосуються Бога Отця (синім кольором);
ІІ група — уривки тексту, що стосуються Ісуса Христа (червоним кольором);
ІІІ група — уривки тексту, що стосуються учнів Ісуса (зеленим кольором).

Картки з текстом мають замальовуватися відповідним кольором, коли вказаний у завданні зміст буде віднайдено. Час праці 8—10 хв.

Праця в малих групах. Групи читають текст і зазначають віднайдені уривки тексту відповідним кольором.

Організація праці. Катехит ставить наступне завдання для груп: на підставі зазначеного тексту сформулювати три найважливіші інформації:

І група — про Бога-Отця,
ІІ група — про Ісуса Христа,
ІІІ група — про учнів Ісуса.

Праця на спільній зустрічі. Представники груп зачитують результати праці в групі. Після закінчення презентації, картки з зафарбованим текстом наклеюють на великий аркуш паперу і прикріплюють на стіні. Можна запропонувати учням ще раз переглянути результати праці зблизька.

Підсумок. Катехит підводить підсумок і наголошує на найважливіших ідеях Архиєрейської молитви Ісуса Христа.


Щеплення

Цей метод складається з двох етапів. Першим завданням учасників є застановитися над труднощами, терпіннями, спокусами, а потім знайти відповідні фрагменти зі Святого Письма, котрі будуть наче щепленням проти даних труднощів, терпінь, спокус. Зразком для такої структури праці може бути опис спокус Ісуса у пустині (Мт. 4, 1—11).  На кожну із спокус Ісус відповідає, цитуючи Боже Слово, написане в книзі Второзаконня.

Допоміжні матеріали: картки для запису спокус (можуть бути, напр.., білого кольору) і картки для запису щеплень від спокус (напр., зеленого кольору).

Вступ. Катехит розповідає про переслідування християн за па­нування імператора Нерона і наводить декілька вчинків римських во­лодарів.

Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 5—6 осіб. Ставить перед групами завдання застановитися над питанням: “Які
спокуси могли мати перші християни в часі переслідування?”
Кожна група повинна назвати три можливі спокуси і записати їх по одній на трьох білих картках. Час праці — 10 хв.

• Праця в малих групах. Учні обговорюють питання і записують спокуси, на які наражались християни, переслідувані імператором Нероном.

• Організація праці. Катехит ставить перед групами друге зав­дання: “Які біблійні тексти ми можемо вважати як ліки від перечислених вище спокус? Які слова зі Святого Письма могли бути для перших християн допомогою в час боротьби і випробування?” Відповіді на поставлені запитання записуються по одній на зелених картках, відповідно до кожної спокуси. Час на виконання цього завдання — 15 хв. Катехит інформує, що тепер всі картки потрібно буде приклеїти на великому аркуші паперу попарно — спокуси і ліки від них.

• Праця в малих групах. Учасники пригадують біблійні фрагменти, які є ліком від перечислених ними спокус.

Праця на загальному форумі. Представники груп по черзі читають спокуси і ліки від них. Після презентації своїх карток, представник груп приклеюють їх на великий аркуш паперу і прикріплюють на дошці

Підсумок. Катехит може провести паралель між переслідуванням перших християн і спокусами Ісуса. Звертає увагу на роль Божого Слова в боротьбі і перемозі над спокусами. Також можна вказати, що на цю проблему відповідають пізніші послання Нового Завіту (особливо Послання ап. Петра; книга Одкровення). Варто зачитати кілька фрагментів з тих книг, напр., 1 Петра 3, 13—18; 1 Петра 4, 13—16.


Складанка

Суть методу полягає у складанні цілісного тексту з карток, які містять у собі окремі слова або звороти. Для праці потрібні чисті картки, на яких можна розписати вибраний текст. Величина тексту або вибраних частин, кількість карток, повинні бути достосовані до можливостей групи. На картках можуть бути як окремі слова, так і цілі звороти. Також потрібна картка, на якій є певний текст, що його група має скласти. Метод покажемо на прикладі праці над тематикою “Примирення Бога з людиною в Біблії”.

Вступ. Катехит звертається до Святого Письма і подає приклади, в яких показано примирення Бога з людиною. Ставить запитання: “Що є суттю цього примирення?”

Організація праці. Учасники творять групи по 4—5 осіб. Катехит роздає кожній групі картки з окремими словами з біблійних текстів, які говорять про примирення (напр., Бут. 9, 11—13; Вих. 6, 5—7; Вих. 19, 4—6; Іс. 54, 10; Єр. 31,31—33; Лк. 22, 19—20).

Праця в малих групах. Групи складають з фрагментів цілий текст. Порівнюють свій варіант з біблійним текстом і, в разі потреби, виправляють.

• Праця на загальному форумі. Катехит запрошує групи пройтися по кімнаті і переглянути тексти, складені іншими групами.

• Організація праці. Катехит ставить перед групами друге завдання: Що є суттю примирення у світлі цього біблійного фрагменту?

Праця на загальному форумі. Представники груп читають голосно “свій” біблійний фрагмент і представляють свої напрацювання. Їх варто записати на великому аркуші паперу, розташованому в центрі кімнати.

Підсумок. Катехит підкреслює, що тема про примирення зустрічається у Святому Письмі дуже часто. Також акцентує на думці, що саме в часі терпіння кожен з нас входить в особисте примирення з Богом.


Лист

Суть цього методу полягає в написанні учасниками листа в імені вказаної особи у зв’язку з конкретною подією (вихідним може бути євангельський текст, або ж якась історія — видумана чи правдива).

Допоміжні матеріали: папір, ручки.

• Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 3—5 осіб та розповідає історію на тему прощення. Це може бути правдива або вигадана історія негідної поведінки однієї особи по відношенню до іншої: обмова, неправдиве свідчення, тощо. Драматичне забарвлення
історії і пропозиція катехита уявити себе на місці покривдженої особи створюють підґрунтя для виконання завдання.

Праця в групах. Учасники пишуть лист до особи, що завдала кривди, у якому висловлюють усі свої емоції і почуття (час 15 хв.).

По закінченні праці катехит просить учасників вписати на місці адресата своє ім’я і щойно тоді запитує, чи вони особисто хотіли б отримати подібного листа.

Праця на загальному форумі. Катехит і учасники можуть об­мінюватись запитаннями, щоб поглибити розуміння проблеми.

Підсумок. Катехит підводить підсумок, вказуючи на правдиву християнську поставу.

Примітка: Можливий інший варіант застосування цього методу на основі Євангелія Лк. 19, 1—10. Учасники пишуть лист від імені Закхея до приятеля-митаря, в якому описують зустріч з Ісусом і те, що сталося пізніше.


Імпровізована сценка

Даний метод покажемо на прикладі притчі про милосердного самарянина.

Допоміжні матеріали: картки з текстом (Лк. 10, 30—35).

Організація праці. Катехит ділить всіх учасників на 4 групи по 5—8 осіб. Робить впровадження в тематику праці і зачитує притчу (Лк. 10, 30—35) без контексту. Дві групи отримують наступне завдання: “Пройшло 5 років від описаної події. Як могла би виглядати зустріч цього чоловіка, побитого розбійниками, зі священиком, котрий обминув його? Де вони могли б зустрітися? За яких обставин? Хто був би присутній при цій зустрічі? Як вона закінчилась би? Створіть сценарій такої зустрічі. Ваші думки представте на загальний форум у вигляді сценки”.

Для двох наступних груп завдання є подібне, але з тією різницею, що вони мають представити зустріч через кілька років побитого і ограбованого юдея із самарянином. Цим групам потрібно пам’ятати про те, що жиди погорджували самарянами, бо вважали їх гіршими від себе і не підтримували з ними знайомств. На приготування сценок дається 10—15 хв.

Праця в малих групах. Учасники готують сценарій, обгово­рюють його перебіг; складають діалоги, розподіляють ролі. У сценці може брати участь ціла група або кілька осіб.

Праця на загальному форумі. Кожна група представляє свої версії можливої зустрічі героїв притчі. Після представлення йде обгово­рення побачених сценок. Можна запитати учасників, як вони почувалися в ролі біблійних персонажів, а далі перейти до обговорення вчинків окре­мих персонажів.

Підсумок. Катехит впорядковує цю розмову і виводить підсумок. На закінчення праці можна ще раз перечитати притчу, але на цей раз з
контекстом (Лк. 10, 29—37). Можна сподіватися, що після такого “вход­ження в роль” ця притча набуде для учасників зустрічі особливого
значення.

Примітка. Презентація сценок на загальному форумі може мати і такі два варіанти. Перший з них — це “радіо”. Група використовує тільки голос, без рухів і жестів. Глядачі можуть закрити очі і уявити собі, що вони слухають радіо. Варіант другий це “пантоміма”. Учасники представляють свою працю через жести і міміку.

III. ДЕКАЛОГ

Частина 1. ПРО ДЕКАЛОГ

Катехиза порушує 3 проблеми:
1. Чи Декалог обмежує людину?
2. В людській природі є записане моральне право, для чого ще Заповіді?
3. Заповіді є важкими чи легкими до виконання?

1. Декалог і вартості

Метод “Сонечко”

• Вступ. Заповіді Божі, про які ми знаємо з науки катехизму, мають визначену форму заборон і повчань. Людина у своїй немочі часто порушує Заповіді Божі. Однак, кожна Заповідь має певний сенс, свою вартість. Маємо наго­ду застановитися над цим. Спробуймо ще раз пошукати і назвати ті вартості.

Активізація. Учасники на малих картках паперу виписують ті вартості, якими керуються в особистому житті, які є для них важливими і які пов’язані з Декалогом. Потім ці картки приклеюють, формуючи промені навколо “сонечка”.

Підсумок. Божі Заповіді надають сенс життю, вказують напрямок розвитку, належать до спадщини, яку варто плекати, передавати іншим. Іноді люди вважають, що Заповіді обмежують їх. Проте, думки про те, що Заповіді несуть у собі нищівні обмеження для людства — це тільки стереотипне мислення. Бог дає нам Заповіді не для того, щоб обмежувати нашу свободу, а щоб її правильно скеровувати і поширювати поле нашої свободи. Правдива свобода полягає не у відкиненні правил, а швидше у віднайдені тих правил, за якими людина могла б найкраще зреалізувати себе.

3 практичного досвіду

Для проведення катехизи необхідно приготувати кольорові картки (приблизно по 4—5 на особу), на яких учні мали б виписати виразно і читабельно по одній вартості, що є пов’язана з Декалогом: вірність, приязнь, любов, родина, життя, щирість, чистота, Церква, надія, правда, толерантність і багато інших. Працю діти виконують самос­тійно, нікому не показуючи того, що написали.

Для праці потрібні склеєні між собою 3 аркуші паперу формату А-3 із розміщеним посередині графічним малюнком. На цьому аркуші під час індивідуальної праці учнів над іншим завданням катехит навколо ма­люнка розклеює картки з відповідями. Тим часом роздаємо учням формуляри “Інтерв’ю з Господом”. Це картки розміром 1/3 формату А-4 з надрукованими дорученнями. Завдання є для 4—6 особових груп. Учні працюють над завданням (15 хв.)

Якщо Заповіді Божі будемо трактувати тільки як приписи, відірвані да­леко від Бога і конкретних релігійних та життєвих вартостей, то вони стануть для нас недоступними. Натомість, коли стануть мостом до Бога і будемо за ними зауважувати вартості, необхідні для гідного християн­ського життя, то Заповіді стануть шансом розширення нашої свободи.

 

2. Боже, йдеться про це…

Метод “Формуляр”

Вступ. Уявімо собі, що з нагоди річниці встановлення Декалогу можемо попровадити розмову (інтерв’ю) з Господом. Як професійні журналісти, приготуймося завчасно до виконання завдання.

Активізація. Нашим завданням є увійти в роль журналіста. Група учнів отримує формуляр “Приготування до бесіди”. На формулярі написано завдання: “Уявіть собі, що ви є в групі журналістів, котра може бути прийнята на аудієнції з самим Господом Богом з нагоди 3000-ої річниці встановлення Декалогу. Тема аудієнції — “Заповіді”. Про що ви хотіли б запитати в цьому інтерв’ю? Учні застановляються над питаннями, які хотіли б поставити Господеві з нагоди річниці встановлення Декалогу.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/mikrofon.jpg

Проводиться презентація запитань, якщо мало часу — презентуються 2 найважливіші запитання. Вкінці заняття катехит збирає питання, які послужать для приготування чергових занять, дотичних до Заповідей.

• Підсумок. Ставлячи Богові запитання, ми шукаємо сенс Декалогу і, відповідно, очікуємо на відповідь. Та відповідь приходить залежно від цього, як живемо тим, що Декалог наказує, як відкидаємо зло і шукаємо добро. Заповіді допомагають пізнати моральне право, яке маємо в нашому сумлінні. Не додають вони нічого до того права, ані його не уточнюють. Тільки допомагають зробити правильний вибір. Наприклад. Якийсь важливий текст піддався стиранню, здається, що він втрачений, але на щастя його можна прочитати за допомогою інфрачервоних променів. Заповіді Божі аналогічно виконують роль таких променів, завдяки яким можемо безпомилково і з певністю відчитати “текст”, записаний у нашому сумлінні.

3 практичного досвіду

Учасники зустрічі перечитують питання, які хотіли б поставити Богові щодо Заповідей. Питання мають двоякий характер. Одні стосуються Декалогу у сенсі досить загальному. Напр.: “Чому є саме 10 Заповідей, а не 15 чи 100?” “Чи можливо осягнути вічне життя без виконання Заповідей?” “Чи може існує 11-а Заповідь, яку хотів би Ти, Господи, додати в сьогоднішніх часах?” “Чи трудно було створити Заповіді?” “Чи їх послі­довність є випадковою?” “Чи міг би Ти, Боже, встановити нові, дуже відповідні нашим часам Заповіді?” “Чому так поспішив із Заповідями?”

Інші стосуються змісту Заповідей. Напр., п’ята Заповідь “Не пожадай жінки ближнього твого” — “А чи можна додати: і чоловіка?” “Чи п’ята Заповідь стосується тільки людей, чи також і тварин?” “Чому в Декалозі є шоста Заповідь, адже Ти сам, Боже, сказав: “Ідіть і множтеся!?” “Чи є гріхом, коли чоловік краде, щоб прожити?” “Чи не думаєш, що 3-я За­повідь є вже пережитком?”

Після прочитання питань і їх обговорення — пошуку відповідей, треба пояснити учням, що слід ставити питання собі і Богові і шукати на них відповіді, оскільки, в такий спосіб поширимо наші знання і обов’язково знайдемо правильну відповідь, звіряючись на наше сумління, вибираючи добро, як навчає нас Господь. Завдяки цьому уникаємо ситуації, коли людина говорить: Не знаю, чому маю дотримуватись цієї Заповіді, чого вона стосується? і ін.

Заповіді допомагають у правильному трактуванні морального права, яке маємо у нашому сумлінні, спрямовують людину до добра. Це і є відповідь на другу проблему.


3. Легкі чи важкі?

Метод “Формуляр”

• Вступ. Є у житті такі ситуації, коли людина в одній хвилині присвячує своє життя, жертвує матеріальними благами, здоров’ям, керуючись конечною потребою.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/derevo.jpg Активізація. Просимо написати кілька причин, через які люди можуть відважитись на такі високогуманні вчинки. Учні працюють з формуляром. Потім проходить презентація праці учнів і обговорення причин, що спонукають до таких вчинків.

Підсумок. Ще хвильку застановимося над проблемою: Заповіді є важкими чи легкими для виконання? Проблема виявляється надуманою, якщо зважити, що виконувати Божі Заповіді є тим легше, чим сильнішою є наша любов до Бога, і чим більше вона полягає у пошуках єдності з Божою волею. Коли ж ми заховуємо Божі Заповіді з примусу або страху перед покаранням, то це є важко. Любов істотно змінює відчуття того, що є важким, а що легким. Якщо немає в родині порозуміння, то навіть, принести компот з підвалу буде для нас важкою справою. Навпаки ж, для хворої дитини люблячі батьки зможуть “гори перенести” і не думають про втому. (Якщо говоримо про легкість чи трудність у дотри­манні Божих Заповідей, чимось дуже ґрунтовним, небезпідставним є те, що ми є любленими, а не тільки те, що ми любимо).

3 практичного досвіду

На це завдання відводиться менше часу. Молодь швидко працює в групах — подає причини, через які люди відважуються на високогуманні вчинки. Наприклад: інстинкт, любов, бажання слави, бажання допомогти, жертвенність, приязнь. Учні готують представлення причин на форум і аналізують, чи повторюються якісь причини най­частіше. Любов — це аргумент, який найчастіше повторюється при трактуванні причин таких вчинків.

Бо саме любов до людини і до Бога здатна перемінювати речі важкі на легкі, з речей неможливих робить можливі... Як приклад, усяка дрібна хатня робота часом буває мукою, але коли робимо її з любов’ю до близьких, вона стає улюбленим заняттям! Очевидно, можна говорити про вміння повестися у повсякденному житті: уникати сварки, не бути швидким до гніву (обурення).

Катехиза виходить цікавою. Учні дивляться на Заповіді зі сторони вартостей, оскільки зникає погляд на Заповіді: “Те можна, а те — ні” і нерозуміння їх доцільності. Під час дискусій учні переконуються, що Заповіді дають нам правдиву свободу.


Чи Заповіді не обмежують мене?

Метод “Сонечко”

Метою катехизи є показати винятковість, особливість Декалогу серед інших законів, які формують і внормовують вчинки людини.

• Вступ. Багато разів (навіть протягом одного дня) зустрічаємося з чіткими наказами і заборонами, які ставлять нам інші люди: родичі, вчителі, священики, міліція, лікарі, друзі. Вони стосуються різних аспек­тів, різних вчинків. Наприклад: “Одягни шапку!” “Не крутися!” “Не сиди довго вночі”, “Не підеш на дискотеку!” “Це не є товариство для тебе”, “Не топчи траву!” В який спосіб реагуємо на накази і заборони, які дають родичі і вчителі? Які можуть бути реакції?

Після постановки цих питань просимо учнів застановитися хвилинку над відповіддю.

• Активізація. Роздаємо карточки по 3—4 для кожної особи, на яких учні мають написати у формі гасла свої реакції на заборони і накази (5 хв.). Далі дві особи збирають карточки і сортують їх за темами (дос­татньо поділити на реакцію позитивну і негативну) і викладають “сонечко”, яке окремими проміннями буде засвідчувати однотипні реакції на заборони і накази. На закінчення учні, пройшовши довкола “сонечка”, знайомляться із суттю написів на картках.

• Підсумок. Залежно від того, які реакції переважають у нашому “сонечку”, катехит дає коментар до праці учнів. Він може бути таким:

Накази і заборони часто викликають у нас опір. Протестуємо, хоч на виникає з них для нас жодної кривди — хіба що єдине — не можемо робити те, що нам хочеться. Наші ж бажання можуть звести нас на такі манівці, що важко й передбачити. Щоб цього не сталося, маємо Заповіді Божі як пересторогу.

Отже, Заповіді Божі не є тільки наказами чи заборонами. Вони обороняють те, що добре, шляхетне, гарне (наприклад: правду, чесність, любов, єдність родини, повагу до людського життя). Заборони і накази, які є в них, подібні до знаку STOP, що охороняє перед небезпекою, до червоного світла на перехресті, який встановлює порядок руху. Легковаження такою забороною грозить катастрофою.

Катехит підкреслює, що Святе Письмо є Божим Словом, а про Декалог читаємо, що сам Бог виписав його своїм “пальцем-перстом” на кам’яних таблицях (Вих. 31, 18). В цьому випадку не потрібно жодних додатків, які виникали б з потреб часу, особливих обставин — це слова, які походять прямо від Творця і завжди без найменших змін є актуаль­ними. Св. Іриней говорив так: “Від початку світу Господь закорінив в серцях людей засади природного права. Потім обмежився до їх нага­дування. Це був Декалог”.

З практичного досвіду

Вже на початку заняття видно, що учні зацікавлено слухають, коли говориться про накази і заборони, бо такі речі молоді люди дуже сильно переживають і вдома, і в школі.

Активізація — записування реакцій на карточках — проходить спокійно і досить справно. Деякі учні просять додаткові карточки. Можна застосувати різні кольори карточок: позитивні реакції — написати на білих, негативні — на оранжевих. Це дає добрий зоровий ефект і покращує працю тим, які викладають “сонечко”. В центрі “сонечка” є круг з картону з написом: “Накази і заборони”. Посеред гасел, написаних на карточках, домінують назви негативних реакцій: бунт, безсилля, гнів, образа, плач і тихе нарікання, а навіть, бажання втекти з дому. Позитивні реакції можуть бути такими: зрозуміння, підпорядкування себе, намагання вести спокійну дискусію. Оскільки кожен заповнює, принаймні, три картки, “сонечко” виходить досить наглядне і тому його можна викладати в холі, де є багато місця, і вже там можна продов­жувати заняття, щоб краще ознайомитися з плодами праці учнів. Учні із зацікавленням читають те, що було написано на картках.

Якщо дозволяє час, то висновки можуть бути розширені — напр., про визначення місця Декалогу у Святому Письмі і в традиції Церкви, посилаючись на Катехизм Католицької Церкви.

Примітка: Добре було би, щоб учні, котрі укладають “сонечко”, вже перед катехизою знали, в чому буде полягати їхнє завдання — тоді заняття перебігає швидко, і учасники катехитичних занять не будуть нетерплячими.

 

Частина 2. ЛЮБИ ГОСПОДА БОГА ТВОГО

Звернення до любові Божої

Методи “Парафраза”, “Логічні пузлі”

Метою катехизи є розуміння трьох перших Заповідей Декалогу як виразу любові людей до Бога, а також, усвідомлення учнями того, що виконуючи Божі Заповіді, даємо відповідь Богові на його любов.

Допоміжні матеріали: Ілюстрації, які представляють вихід з Єгипту, перехід через Червоне море, примирення на горі Синай, манд­рівку пустелею, воду зі скелі, мідяного вужа, а також текст трьох перших заповідей Божих, поділений на фрагменти.

Вступ. Учні отримують завдання: впорядкувати ілюстрації, які представляють фрагменти історії ізраїльського народу, що свідчать про вияв Божої любові до нього; надати заголовки цим фрагментам.

Активізація.
1. Постановка проблеми: В який спосіб ізраїльтяни могли виявити Богові свою любов?
2. Викладення учнями змісту трьох перших заповідей Декалогу через поділ тексту Святого Письма на фрагменти (складанка).
3. Вираження змісту трьох перших заповідей Декалогу власними словами (парафраза).

Підсумок. Після бесіди на тему: “Як можемо виразити любов до Бога, до якої ми є покликані в перших трьох заповідях? Які є порушення (гріхи) проти них?” — катехит підкреслює, що ці Заповіді відносяться не тільки до ізраїльтян, але так само і до кожної людини у всі часи! Людина, дотримуючись Божих Заповідей, виявляє свою любов до Бога.

Закінчення уроку.
1. Спільне читання молитви вірних, складеної учнями.
2. Запис теми в зошит.

З практичного досвіду

Учні утворюють групи, в яких працюватимуть до кінця заняття. Кожна з них отримує ілюстрацію (фрагменти, пов’язані з історією ізраїльського народу, через котрі Бог виявляв йому свою любов) і одно­часно виконує завдання: впорядкувати біблійні уривки і падати їм відповідні заголовки.

До тих фрагментів належать: визволення з Єгипту, перехід через Червоне море, примирення на горі Синай, манна в пустелі, вода зі скелі, мідяний вуж.

Після виконання завдання представники груп коротко представляють результати праці.

Можна поставити питання: Чому Бог піклувався про вибраний народ?

Учні дають багато відповідей, роздумуючи над якими приходять до висновку:

— Не дивлячись на те, що ізраїльтяни не завжди любили Господа Бога, але довіряли Йому, показуючи це своїм життям. Бог їх дуже любив і піклувався про них.

Після того твердження можна перейти до наступного етапу катехизи, поставивши питання: Як ізраїльтяни виявляли Богові своє довір’я?

Учні працюють з текстом Святого Письма — примирення на горі Синай, отримують зміст трьох перших заповідей Декалогу (розрізаний на фрагменти) з наступним завданням правильно скласти текст, а також виразити зміст своїми словами (так, ніби редагують цей текст спо­чатку). Ось деякі приклади праці учнів:

Заповідь перша
Не будеш брати участі в сектах.
Не будеш молитися до інших божків.
Вір в одного Бога.
Не будеш почитати інших богів і віддалятися від мене.
Вір в мене, а не в гороскопи.
Не піддавайся під многобожжя.
Я все бачу, не приховаєш інших богів переді мною.
Остерігайся від віри в інших богів.

Заповідь друга
Вимовляй моє ім’я з повагою.
Не взивай свого Бога, де не потрібно.
Вимовляй моє ім’я під час молитви.

Заповідь третя
Кожної неділі приходь на зустріч зі мною.
Не забувай про день зустрічі зі мною.
Завжди приходь на Святу Літургію.
У неділю не працюй, а приходи до моєї святині і молися.

Далі проводимо бесіду на тему: Як виявляємо любов до Бога, до котрої нас закликають Заповіді Божі? В який спосіб порушуємо їх? Інколи бесіда переходить у дискусію. У підсумку підкреслюємо, що Заповіді відносяться не тільки до ізраїльтян, але також і до нас. Тому, дотримуючись Заповідей, виявляємо нашу любов до Бога.


Примирення з Богом

Метод “Незакінчене речення”, “Буря запитань”

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/xvalite.jpg• Активізація. На початку уроку учні разом проказують Десять Божих Заповідей. Потім клас ділимо на 3 або на 6 груп. У цих групах учні працюють ціле заняття. На початку катехизи пропонуємо доповнити незакінчене речення. Катехит звертається до учнів: “Бог вчинив для нас багато добра. Хочемо Йому за це все подякувати. Складемо молитву на Його прославу. Фрагменти цієї молитви — Псалми, вже є написані. Вашим завданням є закінчити окремі речення цієї молитви”.

Учні отримують фрагмент Псалма 136 і заповнюють незакінчені речення:

Група І
Хваліте Господа, бо добрий, бо ... Його милосердя навіки.
Хваліте Бога над богами, бо ... визволив нас з неволі.
Хваліте Володаря над володарями, бо ... є нашим Отцем.
Він сам один великі дива творить, бо ... є Богом.
Він побив Єгипет — його первородних, бо ... хотів нам допомогти.
З-між них Ізраїля вивів, бо... нас рятував.
Червоне надвоє розділив море, бо... хотів нам помогти.
Провів Ізраїля посеред нього, бо ... хотів нашого визволення.
Він кинув фараона та його військо в Червоне море, бо ... хотів їх покарати.
Він вів народ свій через пустиню, бо ... хотів щоб ми жили.
Хваліте Бога неба, бо ... вчинив так багато для нас.

Група II
Хваліте Господа, бо добрий, бо ... милосердний.
Хваліте Бога над богами, бо ... Його доброта триває навіки.
Хваліте Володаря над володарями, бо ... є нашим Пастирем.
Він сам один великі дива творить, бо ... є всемогутнім.
Він побив Єгипет — його первородних, бо ... не хотіли відпус­тити нас з Єгипту.
З-між них Ізраїля вивів, бо... змилувався над нами.
Червоне надвоє розділив море, бо... хотів визволити народ свій.
Провів Ізраїля посеред нього, бо ... хотів нам допомогти.
Він кинув фараона та його військо в Червоне море, бо ... мали зле серце.
Він вів народ свій через пустиню, бо ... хотів нас охоронити.
Хваліте Бога неба, бо ... поміг вижити нашому народові.

Під час праці учні дуже зацікавлені (коли їм важко виконати завдання в певному реченні, вони можуть перейти до наступного). Не всі групи можуть справитися з цілим текстом. І тому з великим зацікавленням слухають, як це зробили інші. Тоді вчитель зачитує оригінал. Це викликає певний подив, котрий пояснюється тим, що в оригіналі кожне речення закінчується однаковими словами: “бо милість Його вічна”. Діти у такому випадку дивуються, що можуть інакше, ніж автор, побудувати псалом.

• Підсумок. Після виконання цього завдання катехит робить підсумок, в якому підкреслює любов і опіку Бога над своїм народом.

• Активізація. Катехит наголошує на тому, що ізраїльтяни мали обов’язок дати відповідь Богові на Його любов. Це завдання окреслене в Божих Заповідях. Групи отримують одну з трьох перших Заповідей. Вони записують її вверху картки. Далі застосовується метод “буря запитань”, тобто, учні пишуть запитання до конкретної Заповіді. На початку це завдання викликає велике здивування. Слід пояснити, що для того, щоб дуже добре виконати волю Божу, можна поставити Богові запитання.

Пошук відповіді допоможе краще зрозуміти Заповідь. Після цього пояснення діти охоче беруться до праці.

Приклади запитань учнів:

І Заповідь
— Чи є інші боги?
— Чи можна вірити в грецьких богів?
— Навіщо є Бог?
— Чому не можемо вірити в інших богів?
— Яка є нагорода за віру в Бога?
— Якою є кара за віру в іншого бога?

II Заповідь
— Яке Боже ім’я?
— Що значить “намарне”?
— Коли ламаємо цю Заповідь?
— Чому не можемо взивати намарне ім’я Боже?
— Навіщо 11 Заповідь?

ІІІ Заповідь
— Який день маємо святкувати?
— Чому цей день маємо святкувати?
— Як святкувати цей день?
— Який то день?
— Навіщо є святий день?
— Чому в цей день не працюємо?
— Про що маємо пам’ятати?
— Звідки взявся святий день?
— Скільки маємо святих днів у році?

Це завдання дає можливість зорієнтуватися, що знають діти про перші три Заповіді. Одночасно діти вникають в суть Заповідей.

Змінюючи трохи засади цього методу, просимо учнів прочитати всі питання, з вибором одного найважливішого. Виявляється, що всі питання є істотні і вимагають відповіді.

Якщо дозволяє час, групи отримують наступне завдання. Воно по­лягає у написанні одного речення, суть якого охоплювала б у собі всі три Заповіді Божі. Якщо часу мало, катехит каже, що ці Заповіді Бог сконцентровані у книзі Второзаконня (6, 4—7): “Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці. Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них, сидівши в хаті й ідучи в дорогу та лягаючи й устаючи”. Діти намагаються дати заголовок цій Заповіді і сказати, до чого вона нас закликає.

• Підсумок. На закінчення підкреслюємо, що Христос, який прийшов сповнити закон, дає нам закон Любові. Далі зачитуємо текст Євангелія від Матея (Мт. 22, 37—40), як найважливішу Заповідь, дану нам від Господа.

Примітка. На наступних катехизах повертаємося до тих питань, які поставили діти. Спільно даємо на них відповіді. Вчитель тільки доповнює відповіді, звертаючи увагу на гріхи проти цих Заповідей. Велику зацікавленість викликає бесіда про гороскопи, про сучасні комп’ютерні і телевізійні божки, недільні базари, родинний недільний відпочинок. Учні дуже активно включаються до розмови, подаючи як позитивні, так і негативні приклади на цю тему.


Якому Богові служу?

Метод “Щеплення”, “Плакат”

Зіставлення першої Заповіді Божої з текстами Нового Завіту, які говорять про ідолопоклонство, може спонукати до глибоких роздумів:

Перед ким стаємо на коліна і кому служимо у всіх своїх ділах? — це є головне питання сьогоднішньої катехизи.

• Вступ. Заняття можна розпочати з представлення ситуацій, які є у родинах, де діти ходять дорогою гріха (алкоголь, наркотики, роз­пуста). Як реагують на це родичі? — Вони не можуть на це спокійно дивитися. Появляються слова прохання і погроз, а інколи і брехні. Немає нічого дивного, бо і сам Бог реагує тоді, коли люблені Ним люди “поки­нули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діряві, що води не держать” (Єр. 2, 13).

Господь Бог чекає, що на Його любов ми відповімо любов’ю. На початку Декалогу ставить Заповідь, в якій дає зрозуміти, що Він — Творець і Господь — не може бути для людини одним з багатьох “богів”. Віддавання честі іншим богам — це ідолопоклонство. Після того, як вивісили приготовлений завчасно аркуш паперу з виписаним словом “ідолопоклонство”, переходимо до наступного етапу праці.

• Активізація. Ділимо учнів на групи по 5—6 осіб. Представники окремих груп вибирають картки з короткими текстами з Нового Завіту, в яких йде мова про ідолопоклонство. Групи знайомляться з текстами уривків. Їхнім завданням є виписати на малих картках одного кольору відповідь на питання: “Що в даному фрагменті є, власне, ідолопо­клонством?” Кожний вид ідолопоклонства потрібно виписати на окремій картці великими буквами. Ось фрагменти, які можна використати: Кол. 3, 5; Ефес. 5, 5; Мт. 6, 24; Фил. 3, 19; Тит. 3, 3; (для кожної групи може бути 1 чи 2 такі фрагменти. Тоді потрібно зіставити їх так, щоб звести до мінімуму повторення в одній групі).

Після закінчення цієї праці просимо, щоб учні взяли картки інших кольорів і відповідно до різних видів ідолопоклонства виписали на них “щеплення”, чи короткі вказівки зі Святого Письма (принаймні, вказати, що робити, про що пам’ятати, щоб тієї конкретної моральної помилки уникнути). Представники груп приклеюють: під написом “ідолопоклон­ство” — відповідні картки; навпроти них — “щеплення”. Важливим є звернути увагу на точний (правильний) добір “щеплення” — можна на те відвести більше часу і в разі потреби надати допомогу групі (до того треба треба підготуватись).

• Підсумок. Виявляється, що Новий Завіт ототожнює ідолопоклон­ство не з якоюсь іншою релігією, але з гріхом, особливо, з первородним. Всі Заповіді Декалогу є результатом тієї першої Заповіді і кожний гріх — це схильність в бік якогось “божка”.

• Активізація. Просимо, щоб групи по черзі вибрали один вид ідолопоклонства (найперше “сучасні”) разом із “щепленням”, не інформуючи про це інших учнів. Завдання для виконання: представити за допомогою плаката конкретний прояв ідолопоклонства і лік на нього.

Плакат мають творити всі члени групи. Представники беруть необ­хідні матеріали: аркуш паперу, фарби і пензлі. Йдеться про зображення ситуації боротьби людини з гріхом — найкраще це виконати за допомогою відповідно підібраних символів.

Для спільного малювання плакатів найкращим місцем є підлога в не заставленій меблями кімнаті. Коли бачимо, що це не є можливим, плакати можуть бути меншого формату, але тоді візуальний ефект буде слабший. Під час малювання плакату можна включити легку музику.

По закінченні праці і висихання плакатів, учні вішають плакати на стіну. Коли маємо вже готову “галерею”, всі, окрім авторів, починають інтерпретувати окремі зображення. Потім самі автори виясняють незро­зуміле.

• Підсумок. Будь-яке змагання з гріхом, зі злом, з власними немочами — це є визнання Бога за Господа і Творця. Часом коштує це багато зусиль, але Господь заслуговує на той труд з боку людини. Святий Августин твердить, що “сповідатися зі спокуси, а не тільки з гріха — це вже є ударом, який ми наносимо дияволові”. У цій боротьбі мусимо бути мужніми. Це є вияв нашої віри і служіння єдиному Богу.


Ким є чужі боги?

Метод “Сонечко”, “Альтернативні заголовки”, “Колаж”

Метою катехизи є усвідомлення дітьми, ким або чим є “чужі боги”.

Вступ. Ведемо коротку розмову з учнями на тему: “Мій скарб”. Що означає це поняття? Кожен з нас має когось чи щось, що є важливим у його житті, на чому йому особливо залежить, що особливо цінує. Може то бути людина, предмет чи якесь улюблене заняття.

Активізація. Катехит ставить перед учнями питання: “Хто чи що є для вас скарбом?” Учні пишуть відповідь на малих картках, а потім викладають з них промені “сонечка”.

Розповідь. Катехит читає оповідання, яке складене спеціально для цієї катехизи. Просимо учнів звернути увагу на те, що було важливим для героя оповідання.

“Був звичайний серпневий день. Спека немилосердно дошкуляла всьому живому. Голуб Сизе Крило прогулювався містом, шукаючи хоч десь трохи тіні і прохолоди. Ось, нарешті, в одному з високих будинків він зауважив привідкриті двері. Поволі наблизився до них і в той же час почув приємний холод. Із зусиллям піднявся по кількох сходинках, які вели всередину. Там була велика простора кімната, або, ймовірніше, зала.

Як тут приємно! — подумав. — Чому ж я до цього часу не знайшов цього місця?

Відпочив хвилину, насолоджувався холодом, який на нього віяв.

Тоді змахнув крилами і вилетів на кам’яний посуд, в котрому була... вода.

Сьогодні у мене щасливий день — подумав, і, навіть, заворкував голуб після того, як занурив дзьоб у воду. Вона не була ні надто чиста, ні надто холодна, але для спраглого Сизого Крила це не мало значення.

Розглянувся довкола. Картини, лавки, якась дерев’яна споруда, схожа на хату, але відкрита спереду. Там сидів одягнений у чорне чоловік. Спереду стояв великий стіл, накритий білим обрусом, а позаду нього ще один, трохи менший, на якому стояли свічки, запалені невідомо ким. Все побачене здивувало Сизе Крило. По­дібного він ще не зустрічав. Але найбільше вразило нашого героя те, що він тут знайшов поміж чудернацькими малюнками навіть один із голубом.

Поважно і з незрозумілою тривогою підійшов до нього.

Не знаю його. То не є жоден з моїх родичів, ствердив Сизе Крило, уважно придивляючись до картини.

Оскільки у залі було прохолодно, то Сизе Крило не поспішав покидати її. Все далі і далі розглядався по усіх куточках. На пе­редній стіні побачив дивну конструкцію. Вона складалася з двох балок: вертикальної і горизонтальної.

— Що це таке? Навіщо це? Мушу уважно придивитися, — вирішив голуб.

Зробив декілька помахів крилами і сів на вершечку вертикальної балки. Місце було дуже вигідним і прекрасно надавалося для спо­стереження того, що робилося внизу. А діялися там речі, які спра­вили на Сизе Крило велике враження.

Через відкриті навстіж двері почали входити люди. І в тому не було нічого надзвичайного. Наш герой подумав, що ці люди, по­дібно як і він, шукають тут прохолоди. Але навіщо ж вони вико­нують такі дивні рухи: трьома пальцями, складеними разом, доти­каються чола, грудей і рамен?

Потім люди, і особливо діти, побачивши його — Сизе Крило — показували на нього пальцями, наче дивуючись довший час, а згодом ставали навколішки перед дивною конструкцією з двох балок і щось шептали. Раптом голуба пронизала світла думка. Він спершу злякався її, аж сахнувся назад, а потім ще раз задумавшись над нею, погодився, прийняв її.

— Ні, це неможливо, але все-таки, вони милуються мною. Невже я такий гарний? Я і раніше це знав, але не думав, що аж до такої міри. Отже ж, вони складають мені честь!!! Я — красень голуб. Це мені подобається. Що ж, спробую бути ще кращим.

В цей момент люди встали зі своїх місць і почали співати.

— Увесь час дивляться в мій бік! Вони співають для мене! Вони тут прийшли задля мене! Сизе Крило не міг повірити у власне щастя, яке так раптово прийшло до нього.

І чим довше спостерігав за людьми, тим більше утверджувався у своєму переконанні.

Складали йому честь. Деякі навіть підходили ближче, щоб кра­ще його побачити. А людина, яка стояла при великому, гарне прибраному столі, підносила руки, співала, показувала йому красивий келих і білий хліб.

Пізніше люди вийшли. Залишилося тільки двоє: один — вбраний у все чорне, другий — у біле. Вони ще хвильку затрималися в залі, показуючи руками на голуба і згодом вийшли.

Дякую, дякую, — воркував Сизе Крило, і дружньо махав їм крилами, які вже трохи йому затерпли.

Коли вийшли останні люди, Сизе Крило злетів на горизонтальну балку і пройшовся трохи, щоб випростати затерплі ноги. Бо ж, коли в будинку були люди, мусив увесь час зберігати гідну поставу.

Впродовж наступних днів подія повторювалася. Люди прихо­дили, віддавали йому честь, виходили, через деякий час з’являлися наступні, щоб його побачити. Голуб Сизе Крило витривало пере­бував на своєму пості на горішній балці. Не міг призупинити тих, які прибували “задля нього”. Був щораз слабшим, і уже замість стояти, присідав собі, але ще виглядав досить достойно.

— Я є великий, визначний, неповторний. Я є Щось! Люди це зауважили, — сказав вже слабким голосом.

Активізація. Учні мають завдання закінчити оповідання у п’яти реченнях. Працюють в 5—6-особових групах. Тоді шукають “альтернативні заголовки” до оповідання.

Катехит ставить учасникам питання на форумі: Що для голуба було скарбом? За кого вважав себе Сизе Крило? Як би ви охарактеризували людей, які чинять як цей голуб? Що є для них найважливішим?

Підсумок. Скарбом для таких людей є вони самі. Вважають, що вони найважливіші, найкращі, все знають, за всіх хочуть вирішувати, нав’язуючи свою думку іншим. Вони переконані, що завжди мають рацію, не визнають помилок, бо через впевненість у собі тих помилок не
бачать. Вони хочуть нав’язати своє бачення добра і зла; встановлювати, що можна, а чого не можна робити. Вони хочуть запроваджувати принципи, Заповіді, якими іншим в житті належить керуватися. Не рахуються з Божим Законом.

А Господь говорить: “Я — Господь, Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене”. Іноді людина стає сама для себе “іншим богом”. Так стається, коли забуває чи не хоче знати, що Бог є Господь, який у любові до людини дав їй Декалог, згідно з яким їй потрібно жити. Не людина має вибирати Заповіді, які їй “пасують”, бо не вона є паном світу, не вона є Богом.

Запис на таблиці: НЕ БУДЕШ МАТИ ІНШИХ БОГІВ, КРІМ МЕНЕ.

Активізація. Ділимо клас на 6-особові групи. На паперових аркушах (А-4) написані гасла: КОЛЕГИ, КІНОЗІРКА, СПОРТ, СПОР­ТИВНА ЗІРКА, ГЕРОЇ ФІЛЬМІВ, ГРОШІ, ДИСКОТЕКА, ОЦІНКИ. На зворотному боці учні мають виконати ілюстрацію — “колаж” до пода­ного гасла. Малюнки поміщаються на дошці під написом: НЕ БУДЕШ МАТИ ІНШИХ БОГІВ, КРІМ МЕНЕ. Інші групи відгадують проілюс­тровані гасла.

Катехит починає розмову, ставлячи питання: Чому ці ілюстрації знаходяться під гаслом “Не будеш мати інших богів, крім мене”? Що і коли може стати “іншим богом”?

Підсумок. На початку зустрічі учні написали на картках, що є для них скарбом. Зараз можна застановитись над тим, чи інша особа, річ, улюблене заняття не стають для них “іншим богом”.

3 практичного досвіду

“Сонечко” викликає зацікавлення дітей. Всім цікаво, що написали їх друзі. Найчастішими є гасла: сім’я, домашні тварини, приятелі, спор­тивні ігри, здоров’я.

Пропозицію закінчити оповідання зустрічають здивовано. Однак, учні із запалом беруться до праці. У деяких групах швидко доходять до порозуміння і швидко виконують завдання. В інших сперечаються, тоді працюють довше. Учні запропонували наступні закінчення:

Після тих слів помер через брак сил”.

“Сидів задуманий протягом довгого часу, забув про їжу і через деякий час помер!”

“Раптом з-за дошки вискочила миша. Поранила його в ногу. Ослаблений голуб впав на землю і зламав собі крило. Священик взяв його і заопікувався ним, поки птах не вижив”.

“Раптом за помахом чарівної палички з’явився великий старий голуб і, сівши поруч з нашим голубом, почав розмову:
— Що ти тут робиш, дурню, чому тут так довго сидиш? Матимеш нежить.
— Не можу відлетіти, бо люди на мене дивляться.
— Ти що модель? Адже люди приходять сюди до Бога. Повір мені.
— Добре, лечу з тобою”.

“Голуб радів, що люди складають йому почесті. Люди вийшли, а він почувався дуже щасливим. На ранок люди зауважили, що голуб лежить неживий на землі”.

“По тих словах голуб віддав дух. Люди поховали його біля церкви”.

Якщо учні не розуміють сенсу оповідання, тоді потрібно вчасно їм допомогти.

Деякі заголовки до оповідання запропоновані учнями:
Це все для мене.
Ці дивні люди.
Нарешті хтось мене оцінив.
Слава і смерть голуба.
На славу голуба.
Вмер король.
Мешканець церкви.
На крилах глупоти.
Пташина захланність.
Щасливий початок кінця.
Коли голуб хоче слави.
Світ перед голубом.
Задуманий голуб.
Пташиний розум.

Після такої праці учні легко дають відповіді на поставлені запитання. Найчастішіми є відповіді: — На початку голуб прагнув лише прохолоди. Потім почало залежати йому на славі. Не залишав свого місця і в той час, коли хотів зазнати слави. Голуб не хотів обдурити людей, котрі приходили до церкви. Він не знав, що люди приходили не задля нього. Як голуб міг перевірити, чому люди приходять до церкви і чи дійсно йому залежало на людях?

Під час катехизи, діти малюють чи виконують колаж “інших богів”. Роблять уже все самостійно, без будь-чиєї допомоги, аналізуючи, коли КОЛЕГИ, ДИСКОТЕКА, СПОРТ, КІНОЗІРКИ ... стають для них “іншими богами”. Дуже жвавою є дискусія. Кожний хоче додати свою думку до відповіді товариша. Із розмови з учнями на тему людей, подібних до голуба, виникає твердження, котре є головною думкою оповідання. Це є люди, які думають тільки про себе, які бачать тільки власні проблеми, егоїсти, яких не цікавлять інші люди.


Ланцюжок імен — ланцюжок людей

Метод “Образотворчий”

• Допоміжні матеріали: вузенькі кольорові смужки паперу, клей, фломастери, картки.

• Вступ. Коли наближаються свята і потрібно “одягнути” ялинку, тоді малі і великі діти сідають за столом і з кольорового паперу роблять різних видів ланцюжки. Прикрашають ними ялинку, щоб була ще краща, вкладають весь свій талант і вміння, щоб зробити радісним свято Різдва Христового, розвішують їх також у службових приміщеннях і ін.

• Активізація. Цю традицію можемо застосувати і зробити особливий ланцюг — ланцюг людей і людських імен. На приготовлених картках пишемо імена людей, які для нас стали важливими в дорозі до Бога (може навчили нас молитися, може разом з нами щось переживали), ми молимося за них і свою віру в Бога, таким чином, поєднуємо разом з їхньою вірою.

Учні склеюють окремі картки в ланцюг, потім цей ланцюг можна з’єднати в один довгий і повісити у класі чи залі.

• Підсумок. Ланцюг людських імен є символом дороги людини до Бога, яку вона проходить разом з іншими людьми. Кожне з тих імен означає особу, яка є дорога нам. Ми буваємо дуже незадоволені, коли неправильно вимовляють наше ім’я, сприймаємо це як зневагу нашої особи. Кожний з нас хоче, щоб не легковажили його ім’я, щоб інші відносилися до нього з повагою і щоб його не плутали з іншими особами. Легковаження імені — це брак поваги до особи, що його носить. Анало­гічно ім’я Бога є іменем КОГОСЬ, Найвищої Особи, Істини, Любові і не можна його зневажати.

З практичного досвіду

Попередньо підготовляємо вдома смужки різнокольорового паперу. Першим завданням на катехизі є вписати на цих смужках імена осіб, котрі мали вплив на те, що учні є людьми віри, що вміють молитися. Ці смужки після вписання імен потрібно вклеїти в “ланцюг людських імен”. Така праця є несподіваною для дітей. Вписують слова мама, тато, бабуся... Кожний має по 3—4 смужки, потім склеює їх в кільця, з’єднані між собою і приєднує до одного довгого ланцюга. Ланцюг спочатку дуже маленький, потім набирає довжини (6—8 м). Особливим є момент презентації: два учні тримають “ланцюг” перед класом, стоячи в різних кутах кімнати. Ланцюг можна прикріпити скотчем на вікні.

До запланованого коментаря результатів праці учнів можна додати коротку розповідь про індіанця, котрого впіймали білі, коли ніс звістку, і ув’язнили у форті. Він не боявся смерті, але боявся того, що коли не повернеться, то в його племені люди змінять йому ім’я. Вже не будуть його називати Швидким Вовком, але Тим, Котрого Зловили, коли Ніс Звістку. В різних культурах ім’я не є додатком до людини, а є її візиткою, програмою на життя. Людина, котра живе у незгоді зі своїм іменем, є внутрішньо розірвана. Для нас, християн, ім’я покровителя і його святе життя є взірцем для наслідування.


Не взивай намарне імені Господа Бога твого

Методи “Міні-сценка”, “Сонечко”, “Дискусія”

• Допоміжні матеріали: рекламна газета, каталог закордонних поїздок.

Активізація. Катехит грає роль мами, яка є в кухні, а діти граються в сусідній кімнаті. Оглядаючи каталог і реклами, мама захоплюється гарними краєвидами чи рекламними малюнками і за хвильку часу кличе когось із дітей по імені. Коли дитина приходить, вдає, що її не бачить чи виражає здивування з її присутності, говорячи, що нічого від неї не потребує. Дитина повертається у свою кімнату.

По закінченні сценки кожен учень записує на картці одне питання, яке виникло після перегляду сценки. Що мене здивувало у цій сценці? Що було незрозумілим? Картки викладаються за подібністю запитань у промінчи­ки “сонечка”. Однак, можна також застосувати метод дискусії — обгово­рення. Учні ставлять запитання: Чому мама кликала дітей, хоч нічого від них не потребувала? З якою метою кличемо когось по імені? — і самі дають відповіді: стверджують, що робимо це тоді, коли прагнемо чиєїсь присут­ності. Пригадайте собі, коли ви кликали когось по імені без потреби? Далі записуємо на дошці. “Не взивай намарне імені Господа Бога твого” і запитуємо учнів: Коли, в яких випадках люди взивають Бога без потреби?

• Підсумок. Стверджуємо, що кличемо когось по імені, коли хочемо, щоб ця особа була з нами. Не любимо, коли хтось нас кличе без потреби. Почуваємося враженими, зневаженими, коли хтось перекручує, сміється з нашого імені (прізвища). Коли вимовляємо ім’я Боже, то призиваємо Його, прагнемо Його присутності. Прагнемо присутності Когось, хто є найсвятіший, кого маємо почитати, чиє ім’я є найвищим. ІІ Заповідь вчить нас почитати Боже ім’я, оскільки воно є святим; забо­роняє всяке невідповідне вживання Божого імені. Коли людина призви­чаюється до взивання Божого імені без потреби, то навіть і під час молитви не зможе вимовляти його з благоговінням.


День, який є Твоїм, Господи

Метод “Інформаційні вікна”

Мета катехизи: пригадати і поглибити розуміння змісту ІІІ-ї Заповіді Божої.

• Активізація. Учні працюють у 5—6-особових групах. Кожна група отримує картку формату А-З (або 2 картки А-4). Вони мають її поділити на 4 частини. У І вікні — написати визначення святого дня; у II — намалювати символ святого дня. Після виконання завдань наступає презентація праці на загальному форумі. На закінчення катехит прова­дить розмову з учнями навколо двох питань:
— Чому неділю вважаємо святим днем?
— Яка із Божих Заповідей запрошує нас святкувати святий день?

Наступним завданням є закінчити речення: Святкувати день свя­тий — це..., яке записати у III вікні. Після презентації результатів праці катехит ставить учням питання: Кому і для чого є потрібен святий день?

Підсумок. Учні приходять до висновку, що неділя — це день спільноти. Святкування неділі полягає у тому, щоб свій вільний час ми присвячували спільноті: церковній, родинній, суспільній.

Активізація. У IV вікні учні записують відповідь на питання: “Що перешкоджає нам у святкуванні неділі?”

Урок закінчуємо молитвою.

З практичного досвіду

Учні розпочинають працю з поділу картки на 4 частини. На початок пропонуємо, щоб спробували уявити себе авторами великої енциклопедії. Як редактори тієї книги, вони мають написати визначення святого дня.

Після короткої розмови в групах і діти записують свої визначення у першому вікні. Ось деякі з них:
— День, коли всі повинні йти до церкви; день присвячений Богові.
— День, коли особливо прославляємо Господа.
— День відпочинку.
— День, коли відбувається важлива релігійна урочистість, визнана Церквою, увіковічнююча важливі події, пов’язані зі спасінням.

Потім учні презентують свою працю. Якщо існує така потреба, спростовуємо недосконалі відповіді, наприклад, коли день святий ото­тожнений тільки з неділею чи днем вільним від виробничої праці.

У II вікні учні символічно представляють день святий. Найчастіше є зображені: хрест, чаша, дискос, люди, які йдуть до церкви. Той етап праці викликає багато радісних емоцій і жваву дискусію учнів. Підсумовуючи працю, можемо підкреслити, що в цьому році маємо багато святих днів. Не всі є днями вільними від праці. Але в такі дні ми є зобов’язані в особливий спосіб віддати честь Господу через участь у Святій Літургії. Також потрібно дати пояснення на питання: чому неділю вважаємо за святий день? Котра Заповідь відноситься до святого дня?

Презентація робіт відбувається в інший спосіб: представник однієї з груп читає результати праці, а решта доповнюють. Учасники однієї катехитичної зустрічі писали: “Освячувати день святий — це значить: мати спільний обід з родиною, відпочивати від праці, брати участь у Святій Літургії, приймати Святе Причастя, проводити день з роди­ною, весело проводити час, потішати сумних, провідати близьких, ощасливлювати себе та інших, не прибирати, не спішитися, бути радісним, приймати гостей, “летіти, як птах, до Бога”, не бути самому, не вчитися, нюхати квіти, піти до цирку, до музею, співати Богові, грати в ігри, бачити гарну природу, дбати про здоров’я, слухати Слово Боже, не їздити за покупками”.

Як доповнення і підсумок цього етапу праці, просимо відповісти на запитання: Кому і навіщо потрібен святий день?

На закінчення катехизи проводимо обговорення відповіді на питання: Що перешкоджає у святкуванні неділі? Цей етап праці викликає бурхливі дискусії. Також з’являються різні відповіді. Те, що для одних є переш­кодою, для інших є способом святкування неділі. Ось відповіді учасників однієї катехитичної зустрічі: розмови в церкві, відвідування базарів у неділю, телебачення, лінивство, комп’ютер, гулянки, фільми, пога­на погода, погане товариство, слабка воля, супермаркети, алкоголь, вдавана хвороба. Після зачитання відповідей конче потрібне було допов­нення: коли названі ситуації ускладнюють нам переживання святого дня?

Закінчуємо катехизу молитвою.

 

Частина 3. ЛЮБИ БЛИЖНЬОГО ТВОГО

Дім — це школа життя

Метод “Формуляр”

Вступ. В різних ситуаціях даємо людям добрі поради. Вони є знаком нашої турботи, бажанням допомогти. Є ситуації, коли добре радимо злим людям, щоб не впали в ще гірше зло. Радимо також добрим людям, щоб побільшити в них добро і благодать.

Активізація. Серед людей, яким варто давати добрі поради, є також наші батьки. Учні працюють в групах (4—5-особових). Кожна група отримує формуляр з написом: Кілька добрих порад для батьків стосовно теми “Батьки — діти”. Це мають бути поради чіткі, конкретні, актуальні на сьогоднішній день. Вони можуть виникати з життєвого досвіду учнів, їх спостережень, переживань.

Підсумок. Звичайно, більшість учасників катехитичних зустрічей планує в майбутньому стати батьками. Тому ці ради стосуються також і їх... І то вже тепер, тому що діти наслідують своїх батьків.

Катехит ще раз наголошує на тім, що родинний дім — це школа взаємовідносин між людьми, це школа життя. Якщо хтось при злому ставленні до матері чи батька мріє про те, що сам збудує щасливе подружжя чи щасливу родину, то дуже помиляється. Родичі повинні заслужити на повагу. Але навіть тоді, коли не заслуговують, потрібно їх любити і шанувати, бо вони дали нам життя. Учні застановляються над питанням: “Як, у який спосіб любити своїх батьків?”

Питання “Як?” у свою чергу звертає увагу на питання “Навіщо?” А воно, в свою чергу, відгукується до певного досвіду людини: “Навіщо це потрібне?” В цьому моменті кожний знаходить свій спосіб, свій привід любові, відповідно до ситуації, в якій знаходиться. Хто шукає любові, той завжди знайде на це спосіб. Так само повинно бути і у відношенні любові до батьків.

Єдина дорога до правдивого щастя у житті — вміння любити і шану­вати своїх батьків без огляду на те, ким вони є.

Ця Заповідь дає у перспективі можливість дітям створити щасливу родину.

З практичного досвіду

Коли учні називають добрі поради для батьків: “більше кишенькових грошей”, “вільна хата раз у місяць”, “не вибирайте нам знайомих”, “спробуйте полюбити нашу музику”, катехит пояснює їм, що це поради не тільки для батьків, але і для них, молодих людей, які в майбутньому також будуть батьками.

Примітка. Окрім того можна застосувати ще один метод: заохотити учнів відтворити сценку “малий дружній прийом”. Учасники грають роль своїх бать­ків, на вечірці розмовляючи про своїх дітей. Що тоді розповідали би?


Вартість життя

Метод “Письмова розмова”

Вступ. Дана катехиза є вступом до циклу занять, присвячених 5-ій Заповіді. Її мета спонукати учнів до особистих роздумів, щодо сенсу і мети життя.

Активізація. Клас ділимо на групи по 4 особи. Кожна група отримує картку посередині якої написане слово: “Життя”. Кожний учасник пише в одному кутику аркуша все, що пов’язане в його розумінні з цим словом. Далі картка повертається на 90 градусів за рухом годинникової стрілки так, що напис може прочитати наступний учень групи. Прочитавши відповідь, він може дописати власний коментар. Так повторюємо 8 разів, внаслідок чого кожен учень може 2 рази ознайомитися з коментарем колег до його власної відповіді.

Працю повинна супроводити тиша. Однак, інколи появляються го­лосні коментарі до прочитаних відповідей. Учні схиляють інших до своєї думки. Стараємось вчасно переконати учнів, що той етап праці полягає на письмовій розмові, усна розмова буде пізніше.

На наступному етапі праці члени груп мають завдання визначити, що було спільним в їхніх відповідях і у чому не погодилися між собою. Можуть утвердитися ще раз у своїх переконаннях. Далі групи пред­ставляють результати письмової розмови. Найчастіше учні говорять, що життя є тим, що людина найбільше цінує, бо є даром Божим, про котрий потрібно дбати, несе із собою радощі і смуток. Розмовляємо також про те, чого прагнемо в житті і від життя, кому завдячуємо тим, що живемо, для кого живемо, яке значення мають наші дії і вчинки.


Питання про життя і смерть

Метод “Колаж”

Метою катехизи є визначити суть Заповіді “Не вбивай”.

Вступ. На початку пригадуємо висновки з попередньої катехизи. Ділимо учнів на групи по 6—8 осіб. Кожна група отримує кілька прикладів з преси, які говорять про те, як людина або група людей втратила життя. Завданням учнів є окреслити спільну тематику тих актів і дати оцінку вчинків. Завдання виконується швидко і справно. Підкреслюємо учасникам заняття, що ніхто не має права позбавляти іншу людину життя. З’являється тут проблема смертної кари. Пояснюємо, що це є тема, про яку поговоримо наступного разу. Підсумовуючи відповіді учнів, додаємо, що Бог, даючи нам V Заповідь, забороняє позбавляти життя інших людей.

Активізація. Кожна група отримує аркуш цупкого паперу та ілюстрації, вирізані з газет (біля 20). Пояснюємо, що кожна ілюстрація більш або менш символічно показує суть Заповіді: “Не вбивай”. Вона навчає чого не можна робити і що треба робити, щоб її виконати.

Завданням груп є наклеїти ілюстрації на папір і дати заголовок. Цей заголовок може бути реченням розповідним, питальним, окличним, вигуком. Декілька разів підкреслюємо, що заголовок мусить мати зв’язок із Заповіддю: “Не вбивай”. Учні дуже охоче беруться до праці. Спочатку, стверджують, що, здається, сталася помилка, бо ці ілюс­трації не мають нічого спільного з убивством. Пояснюємо, що не йдеться тільки про вбивство фізичне, але про глибший сенс п’ятої За­повіді. Просимо, щоб застановилися і знайшли цей зв’язок.

Праця перебігає в різний спосіб. Деякі групи оглядають ілюстрації і придумують заголовок, а потім переходять до наступної. В інших групах кожен учасник придумує заголовок ілюстрації, консультується з групою і тоді переходять до наступної. Дискусія в групах є дуже жвавою. Цікавим є те, що різні групи одні й ті ж ілюстрації підписують по різному. Наприклад, ілюстрація, що представляє споживчу крам­ницю, однією групою була названа: “Увага! Холестерин!”, іншою — “Здорова їжа”. Ілюстрація, яка представляла спортсменів, була наз­вана: “Спорт — це здоров’я”; ілюстрація уколу: “Медицина рятує життя”, “Наркотики = смерть”.

Після виконання завдання плакати розвішуємо на стіні. Учні можуть ознайомитися з працею колег. Далі є можливість поставити запитання представникам інших груп, чому вони саме так назвали ілюстрації. Підсумовуючи катехизу, звертаємо увагу на те, що “Не вбивай” — це не тільки наказ, що стосується фізичного вбивства, але будь-чого, що нищить життя.

• Підсумок. Катехит зачитує Євангеліє від Матея 5, 21—26: “Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Хто ж скаже братові: Нікчема! — той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! — той підпаде під вогонь пекельний. Коли, отже, прино­сиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій. Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі, щоб противник часом не віддав тебе судді, а суддя возному, щоб тебе не вкинули в темницю. Істинно кажу тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шага”.

Примітка. В часі наступної катехизи доповнюємо відображені на плакатах відповіді учнів.

Аналогічний метод можна використати при поясненні Заповіді: “Не кради”.


Коли брат твій має щось проти тебе

Метод “Лист”

• Вступ. Від дитинства чуємо розповідь про Каїна і Авеля. Вона викликає зацікавленість, хоч, одночасно збуджує страх, і схиляє до роздумів.

Активізація. Продовжуємо цю розповідь. Ось під кінець свого життя Каїн застановився над його сенсом, бере папір, перо і пише листа до свого брата Авеля, щоб йому все “пояснити”. Учні працюють в групах, представники груп на загальному форумі презентують листи.

Підсумок. Прийнято трактувати, що п’ята Заповідь обороняє чуже життя. Ця Заповідь говорить: “Не вбивай”, інакше: “Не будь вбивцею”. Чому саме так? Вбивця не може бути щасливим. У Біблії йде мова про Каїна, на чолі котрого з’являлося тавро, яке не стиралося. Не піддається сумніву, що більшим злом на світі є вбивця, котрий ходить, аніж його мертва жертва. Вбивство є злом, котре в жоден спосіб не можна направити. Вбивця не може зарадити собі з тим злом, яке він вчинив. Живе нещаслива людина. Його нещастя можливо усунути тільки при цілковитому покаянні і наверненні, якщо у святому таїнстві Покаяння зможе перепросити Бога за вчинений гріх: знищив бо справу Бога — людське життя.

З практичного досвіду

Працюючи над листом Каїна до Авеля, учні найчастіше порушують тему заздрості на Божу ласку. Зустрічаються мотиви поганих відносин між братами через відношення родичів, труднощі періоду дозрівання і короткозорість.


Умієш захищати життя?

Метод “Дискусія”

• Вступ. Батьки Томка Яворського, замордованого недавно студентами, розповіли в інтерв’ю, що виховуючи свого сина, вони вчили його не керуватися агресією. Можливо, він не вмів боронитися, не зумів боротися за своє життя, а вкінці, побитий, просив кривдників, щоб змилосердилися і добили його...

Активізація. Тут є місце для дискусії з учнями, котра повинна бути вчасно і старанно підготовлена. Чому в теперішніх часах так легко вбити людину? Який вплив на це мають засоби масової інформації? Смерть на екранах телебачення чи ще нас обурює, хвилює? Як виглядають типові вбивці у фільмах?

У який спосіб у щоденному житті наслідуємо поведінку такої пос­таті? Чи творяться стереотипи поведінки? Ким є потенційна жертва? Які характерні риси її поведінки, реакція на небезпеку, можливість оборонити життя?

• Підсумок. У ситуації загрози життю людина має право на необхідну оборону, на самооборону. Можуть з цього виникнути двоякі наслідки: оберігання власного життя разом з вбивством нападника... Перший наслідок є наміренням, а другий — ні. Є справедливим домагання запевнення власного права на життя. Хто обороняє своє життя, не є винний у вбивстві, навіть якщо він змушений нанести нападникові смертельний удар.

 

Не чужолож

Метод “Формуляр”

Катехиза побудована на наступних засадах: показати вартість чистоти духовної та наслідок любові справжньої і любові фальшивої.

• Вступ. Світ довкола нас є таким, якими очима ми на нього дивимося. У Євангелії від Луки читаємо: “Світло твою тіла — твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле; коли ж воно недуже, все тіло твоє темне” (Лк. 11, 34).

Запитаймо себе, якими очима ми дивимося на світ — можемо побачити його красу і велич, чи все довкола видається нам сірим і нецікавим; чи зауважуємо неповторність, красу і добро, які є у нашому ближньому, чи бачимо лише одні недоліки, вади і хиби. Бачити красу іншої людини може лише той, хто має чисте серце. Що означає чистота душі і серця і в чому вона полягає? Послухаймо як про це говорять Святі Отці: “Хто хоче називатися мудрим, розумним і приятелем Бога, той нехай ревно дбає, щоб принести Господеві свою душу такою, якою він її від Нього прийняв — чистою, неураженою і всю непорочною” (преподобний Йоан Карпатоський)

“Ми — храм Божий (1 Кор. 3,16). Тому оскільки Бог є чистим, очистьмо і Його храм, щоб Він забажав у ньому оселитися. І як Він є святий, освятімо і Його храм. Прикрасімо його різними добрими й чесними ділами, обкладімо його пахощами миру Божої волі, чистою і сердечною молитвою. Тоді хмара Його слави отінить душу і світло Його величі засіяє всередині серця” (преподобний Ісаак Сирійський).

Людина з чистим серцем має чисті помисли, наміри і бажання у відношенні до іншої особи. Така людина вміє любити по-справжньому. Спробуймо застановитись над тим, якою є правдива любов.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/ljubov.jpgОрганізація праці. Учні отримують формуляр: “Чи це є любов?”. Заповнюють його в групах.

Праця на загальному форумі. Групи зачитують свої відповіді.

Підсумок. На основі відповідей учнів катехит характеризує три види любові.

1. Любов “якщо”. Це любов з вимогою виконання різних умов. Коли одна з осіб перестає виконувати ці умови, тоді любов перемінюється,
зазвичай, у ненависть.

2. Любов “тому що”. Особа є кохана з огляду на те, ким є, що має, або що робить. Коли зустрічається людина із вищим суспільним становищем, тоді така любов стоїть під загрозою.

3. Любов “без умов”. Вона не є сліпою, а добре знає і розуміє іншу особу. Не дивлячись на вади і помилки, приймає її такою, якою вона є, без бажання змінити її на свій лад. Така любов викликає почуття вдячності і спонукає іншу людину ставати кращою. У цьому випадку чоловік прагне стати таким, яким хотіла би бачити його дружина. А дружина намагається підтримувати у цьому чоловіка. Хоча обоє не є досконалими і кожен має свої вади та немочі, але якщо вони будуть рішучими і послідовними, милосердними і терпеливими, то з часом зможуть створити добру сім’ю. Бажано провести щиру, відверту розмову з учнями щодо чистої, правдивої любові і любові неправдивої, егоїстичної.

 

Не кради

Метод “Колаж”

Сьома Заповідь Божа закликає нас з любов’ю і пошаною ставитись до особистого і суспільного майна. Крадіжка завжди є злом, і чинимо ми його тоді, коли затримуємо позичену річ, несправедливо виплачуємо винагороду, затримуємо заробітну плату, займаємося корупцією, ошуканством у торгівлі, марнотратством, використовуємо фальшиві чеки і рахунки.

Але чи сьома Заповідь стосується лише матеріальних речей? Спро­буймо це з’ясувати разом.

• Організація праці. Катехит ділить учнів на групи, які отримують старі газети і аркуші паперу з написаними гаслами:
1. Гріх і відхід від Бога.
2. Плітки.
3. Нанесення шкоди здоров’ю іншої людини.
4. Деморалізація.

Праця в групах. Потрібно створити колаж, який має проілюструвати дане гасло.

Праця на загальному форумі. Групи показують виготовлені колажі, а решта відгадують гасло і зміст, який хотіли відобразити автори.

Підсумок. Катехит наголошує на тому, що сьома заповідь стосується не лише сфери матеріальної. Обікрасти людину можна різними способами:
— Через намову до гріха можна вкрасти у людини єдність і приязнь з Богом.
— Через обмову і очернення можна вкрасти добре ім’я.
— Можна другій людині знищити здоров’я.
— Через заздрість, сказавши кілька зловмисних слів, можна людині відібрати радість.
— Деморалізування: форма крадіжки, коли інша людина стає гірша ніж була, тобто відбирання певних вартостей — віри в добро, в любов, у власні сили, довір’я до іншої людини — теж є злодійство, виконуване з наміром ширення зла, нищення людини, спільноти, держави.

Праця над колажами, що відносяться до особливих форм крадіжки, викликає багато роздумів на тему відношення до інших людей.


Не свідчи ложно на ближнього твого

Метод “Лист”

• Вступ. Слово, що виходить з уст людини, народжується в глибині її душі. “З повноти серця уста промовляють”.

Ми одержали від Бога великий дар слова, за допомогою якого мо­жемо спілкуватися між собою, робити добро іншим (потішити, роз­радити, підтримати, заохотити). Але словом ми можемо ранити інших (завдавати їм болю, кривди, ображати). Ось як про це пише у своєму посланні апостол Яків: “Коли хтось не завинить словом, той муж доско­налий, що може загнуздати й усе тіло. Коли вкладаємо вуздечки коням у рот, щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом... Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він — зло, що спокою не знає, напов­нений смертельною отрутою” (Як. 3, 2—3, 8—10).

Організація праці. Ділимо учасників на малі групи (5—6 осіб) і даємо їм текст (Як. 3, 10—12).

Праця у групах. Учні продовжують дане послання, написавши свій текст.

Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують складені тексти.

Організація праці. Ділимо учасників на 6 груп і кожній групі даємо аркуш паперу (А-2), на якому виписані порушення проти восьмої Заповіді Божої:
фальшиве свідчення
обмова
очернення
осудження
розповсюдження таємниці
крива присяга

• Праця у групах. На зворотному боці паперу учні малюють ілюстрацію до даного порушення.

Праця на загальному форумі. Кожна група показує свій малюнок, а решта учасників мають відгадати яке порушення проти восьмої заповіді Божої тут зображено.

Підсумок. Катехит підсумовує працю учнів ще раз наголошуючи на значенні слова у житті людини. На закінчення можна зачитати Євангеліє від Матея 12, 35—37: “Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить. Кажу ж бо вам: За кожне пусте слово, яке скажуть люди, — дадуть відповідь судного дня за нього. Бо за словами твоїми будеш виправданий і за словами твоїми будеш засуджений”.


Не пожадай жінки ближнього твого

Метод “Формуляр”

Вступ. Спробуймо застановитись над 9-ю Заповіддю за допомогою розповіді, яку подає нам Святе Письмо у II книзі Самуїла (Гріх Давида).

Організація праці. Катехит ділить учасників на 4-особові групи і зачитує текст. ІІ Сам. 11, 2—27.

Будучи засліплений пристрастю, Давид не усвідомлює, що чинить зло. Всіма силами він намагається розв’язати ситуацію, яка склалася, і, здається, йому це вдалося: Урія — мертвий, Ветсавія є при царі і народила йому сина... Але Господь посилає до Давида пророка Натана, який має вказати цареві на його негідний вчинок. Як це зробити? Спробуйте увійти в роль пророка Натана і написати що б ви сказали у даному випадку цареві.

• Праця в групах. Учасники обговорюють і записують у формуляр відповідь на це питання.

• Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують свої тексти. На закінчення катехит зачитує текст зі Святого Письма: II Сам. 12, 1—10,13, 14.

• Підсумок. Мірою шляхетності людини є опанування своїх прагнень і пожадань, тому слід формувати свої думки і почуття, плекати у серці пошану до гідності іншої людини. Цього навчає нас Ісус у Нагірній проповіді (Мт. 5, 27—30).

 

Не пожадай нічого, що є власністю ближнього твого

Метод “Щеплення”

• Вступ. Кожна людина має свої прагнення, які, переважно, є добрими. Важливо в який спосіб ми ці прагнення реалізуємо, як досягаємо поставленої мети. Світ реклами, який переконує нас, що ми будемо щасливими, якщо матимемо певні речі, розбуджує у нас пожадливість і прагнення посідання якомога більше матеріальних благ. Саме тут ми часто завдаємо кривди нашим ближнім.

Допоміжні матеріали: червоні і білі картки паперу 8x8 см (по 5 для кожної групи), фломастери.

Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 4—5 осіб. Пропонує дати відповідь на запитання: “До чого може призвести пожадливість і прагнення заволодіти чужими речами?”

Праця в групах. Учасники обговорюють дане питання і відповіді записують на червоних картках.

• Праця на загальному форумі. Картки з відповідями наклеюють на великий аркуш паперу у вигляді діаграми, групуючи подібні в один стовпчик.

Катехит формулює наступне запитання: який “лік” ви запропонували б для вгамування пожадливості і всіх її негативних наслідків?

• Праця в групах. Учасники записують відповіді на білих картках і наклеюють їх на діаграмі як лік від відповідної пристрасті.

Праця на загальному форумі. Учасники обговорюють результати праці в групах.

На закінчення можна зачитати Євангеліє Мт. 6,19—21.

 

IV. НАГІРНА ПРОПОВІДЬ

Блаженства

Метод систематизації

Вступ. Нагірна проповідь є серцем Євангелія. Св. Августин говорить: “У Нагірній проповіді міститься вся Євангелія”.

Допоміжні матеріали: аркуш паперу формату А-3, на якому є текст Нагірної проповіді (Мт. гл. 5—7), чистий аркуш паперу (А-3), фломастери.

Організація праці: Катехит зачитує блаженства (Мт. 5, 3—12). Пропонує учасникам поділитись за бажанням на групи по 2 особи. Кожна група отримує текст Нагірної проповіді (Мт. гл. 5—7), чистий аркуш паперу А-3 і фломастери. Катехит зачитує по одному блаженству для кожної групи.

Група має перечитати текст Нагірної проповіді і віднайти уривки, які відповідають даному блаженству.

Праця в групах. Вверху на чистому аркуші паперу учасники записують червоним фломастером текст блаженства. Перечитують усю Нагірну проповідь і виписують внизу зеленим фломастером усі слова і словосполучення, які відповідають даному блаженству. Час праці — 12 хв.

• Праця на загальному форумі. Кожна група прикріплює аркуш паперу до дошки і зачитує блаженство з відповідними уривками з Нагірної проповіді.

Підсумок. Основою всіх блаженств є Любов (зачитується 1 Кор. 13). Любов є плодом Святого Духа і потрібна Божа благодать і дар Святого Духа, щоб жити блаженствами (Гал. 5, 22—23).


Від закону до благодаті

Метод “Біблійні зв’язки”

Вступ. Нагірна проповідь — це поєднання Старого і Нового завітів. Ісус неодноразово каже: “Ви чули, що було сказано... а Я кажу вам...”

• Допоміжні матеріали: Текст Євангелія, написаний на окремих невеличких картках (на одній картці може бути записане слово або словосполучення):

№ групи

Кольорові картки

Білі картки

І

Мт. 5, 21

Мт. 5, 22—24

II

Мт. 5, 27

Мт. 5, 28

III

Мт. 5, 38

Мт. 5, 39—40

IV

Мт. 5, 43

Мт. 5, 44—46

Аркуш паперу (А-2) для кожної групи, олівці, фломастери, клей.

• Організація праці. Катехит ділить учасників на 4-особові групи.

Кожна група отримує аркуш паперу (А2) і набір кольорових і білих карток, на яких записані слова чи словосполучення окремих текстів Євангелія (див. таблицю).

• Праця в групах. Учасники складають текст без допомоги Святого Письма (текст на кольорових картках — зверху, а на білих — внизу), які приклеюють до великого аркуша паперу. По закінченні праці група може звірити складений текст зі Святим Письмом.

Катехит дає наступне завдання: на великому аркуші з лівого боку записати зеленим кольором те, що є спільним чи подібним у текстах, а з правого боку червоним кольором те, що нового сказав Ісус.

Праця на загальному форумі. Представники груп прикріплюють великий аркуш паперу до стіни і зачитують складений текст і те, що є спільним у Старому і Новому Завітах, і що нового сказав Ісус.

Підсумок. Ісус не прийшов, щоб скасувати закон, а доповнити його. Він пише новий закон не на кам’яних таблицях, а в людському серці. Яким повинно бути наше серце? Відповідь знаходимо у словах і вчинках Ісуса Христа. Він вчить нас прикладом свого життя.


А коли ви молитеся...

Метод “Ключові слова”

• Вступ. Молитва є основою життя кожного християнина. Як ми маємо молитися? Якою має бути наша постава на молитві? Про це Ісус також говорить у Нагірній проповіді.

• Допоміжні матеріали: картки з текстом, по 7 кольорових карток (розміром 8x8) для кожної групи, фломастери, клей, великі аркуші паперу.

Організація праці. Катехит ділить учасників на 4-особові групи і зачитує текст (Мт. 6, 5—15; 7, 7—11). У даному тексті потрібно знайти сім ключових слів, які показують поставу християнина на молитві і записати їх на окремих картках великими літерами.

Праця в групах. Учасники перечитують текст, вибирають ключові слова і записують їх на окремих картках.

Організація праці. Друге завдання: на великому аркуші паперу слід укласти картки з написаними словами у вигляді такої фігури, яка вказує на те, чим характеризується християнська молитва. Можна необхідні елементи домалювати фломастером.

Праця в групах. Учасники приклеюють кольорові картки до великого аркуша паперу у вигляді певної форми чи фігури, яка характеризує молитву (свічка, серце, сходинки, піднесені руки, тощо)

Праця на загальному форумі. Представники груп прикріплюють великі аркуші до стіни і відповідно коментують зображення, яке в них вийшло, зачитуючи ключові слова.

Підсумок. Підводячи підсумок, катехит може використати цитату Івана Золотоустого з бесіди про молитву: “Через молитву наша душа, піднявшись на небо, обіймає Господа невисказаними обіймами, наче дитина свою матір; зі сльозами благає, просячи божественної поживи; висказує свої бажання і дістає дари, що перевищують усю видиму природу... Де б ти не був, молися! Ти храм Божий, тож не шукай місця, тільки душевного настрою... Куди б ти не пішов, як будеш Бога взивати, Він почує тебе”.

Примітка: Можна взяти текст Архиєрейської молитви Ісуса Христа (Йо. 17).


Молитва “Отче наш”

Метод “Сіть взаємовідношень”

Організація праці. Катехит ділить учасників на 4-5-особові групи і роздає їм текст молитви “Отче наш” і шість малих карток. Зачитує молитву “Отче наш” і позначає зірочками границі між окремими проханнями.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я твоє,*

Нехай прийде царство твоє, *

Нехай буде воля твоя як на небі, так і на землі. *

Хліб наш насущний дай нам сьогодні. *

І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. *

І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. *

• Праця в групах. Учасники виписують кожне прохання на окремій картці і приклеюють їх по колу на великому аркуші паперу (А-2).

Організація праці. Катехит дає наступне завдання: визначити логічні зв’язки між проханнями і зобразити їх у вигляді лінії, яка їх з’єднує. Зверху над лінією написати слово, яке характеризує цей зв’язок.

Праця на загальному форумі. Групи на знак катехита передають одна одній по колу свої роботи.

Підсумок. Учасники відкрили дивовижний взаємозв’язок між усіма проханнями молитви “Отче наш”. Але подивимось на одне із прохань: “...нехай буде воля твоя”. Бог хоче діяти в мені. Це — Його воля. Коли виконуватиму Божу волю — буду почуватись щасливою, блаженною. Кожне з восьми блаженств Нагірної проповіді закінчується обіцянкою. Блаженства показують Божу волю щодо мене (якою я маю бути і чим Бог хоче мене обдарувати). Молитву “Отче наш” можна віднести до блаженств.


Гляньте на...

Метод “Складанка”

• Вступ. На попередньому занятті ми говорили про те, як потрібно молитися. Тепер подивимось, що Ісус каже про зміст молитви.  З’ясуємо взаємовідношення між окремими проханнями молитви “Отче наш”.

• Допоміжні матеріали: текст молитви “Отче наш” (Мт. 6, 9—13), шість малих карток для кожної групи, фломастери.

• Вступ. У Нагірній проповіді Ісус говорить нам про те, як треба ставитись до багатства, грошей, щоденних турбот (одяг, їжа...). Яким має бути моє ставлення щодо цих речей?

• Допоміжні матеріали: олівці, фломастери, клей, два аркуші паперу формату А-1. Аркуш ділимо на 4 частини. У кожній частині зверху пишемо текст (Мт. 6, 26—29):

* гляньте на

* птиць небесних:

* не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки

* а Отець ваш небесний їх годує!

* Гляньте на

* польові лілеї, як ростуть вони:

* не працюють і не прядуть.

* Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.

Аркуш паперу розрізаємо хвилястими лініями на 4 частини.

Організація праці. Катехит ділить учасників на 8 груп. Кожна група отримує аркуш паперу, на якому зверху написано фрагмент тексту.

Праця в групах. Учасники малюють кольорову ілюстрацію до написаних слів, замальовуючи увесь аркуш. По закінченні праці усі листки складають разом за змістом по лініях розрізу і приклеюють на великий аркуш паперу. Виходить одна чудова ілюстрація. Зачитується цілий текст.

Підсумок. Ісус запрошує нас приглянутися до всього, що є довкола і пізнати Божу любов до нас і разом з тим закликає: “Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться. Не журіться, отже, завтрашнім днем; завтрашній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха” (Мт. 6, 33—34).


Прощення

Метод “Інформаційні вікна”

• Вступ. Ісус багато разів говорить про потребу прощення в житті людини. Що це є прощення? Що означає прощати?

• Допоміжні матеріали: текст Святого Письма (Мт. 5, 21—26; 38—48, Мт. 7, 1—5), олівці, фломастери, аркуш паперу А-2.

• Організація праці. Катехит ділить учасників на групи по 4—5 осіб. Зачитує текст і учасники застановляються над питанням: що значить прощати? Кожна група отримує аркуш паперу формату А-2, ділить його на чотири частини і посередині пише великими буквами слово “ПРО­
ЩЕННЯ”.

• Праця в групах. Учасники ілюструють слово “прощення” (згідно з текстом Святого Письма) чотирма способами:
— верхній лівий квадрат: абстракційне визначення прощення (вислів);
— верхній правий квадрат: схематичне зображення прощення (знак, схема, фігура, математична формула);
— нижній лівий квадрат: визначення прощення у вигляді поезії або порівняння (прощення — як...);
— нижній правий квадрат: зображення прощення у вигляді ілюстрації, коміксу.

Праця на загальному форумі. Групи на знак катехита передають одна одній по колу свої роботи.

Підсумок. Чим є прощення для мене? — Прощення потрібне найперше мені. Прощення дає мені шанс життя, воскресіння. Не треба очікувати, щоб мені простили. Треба просто прощати.


Дім на скелі

Метод “Кольорова пантомімічна ілюстрація”

В цій різновидності пантоміми є два елементи:
1. Пантомімічні етюди, які ілюструють біблійний текст.
2. Виготовлення з кольорового паперу костюмів для учасників пантоміми.

Біблійний текст повинен бути “яскравим”, динамічним, розповідати про подію, в якій бере участь постать, котра діє у різному оточенні. Прикладом може бути текст із Святого Письма: Мт. 7, 24—27.

Вступ. Початком Нагірної проповіді є блаженства, а закінченням — притча про розумного і необачного чоловіка. У цій історії Ісус показує, яким є наслідок для тих людей, які приймають слово і живуть ним (дім на скелі) і для тих, які його не слухають і не виконують (дім на піску).

Допоміжні матеріали: тонкий різнокольоровий папір, клей, ножиці, фломастери.

Організація праці. Катехит зачитує текст Мт. 7, 24—27 і кладе посередині аудиторії аркуш паперу, на якому написані ролі:
— розумний чоловік
— дім розумного чоловіка
— необачний чоловік
— дім необачного чоловіка
— слова
— потоки, ріки
— вітри
— пісок
— скеля
— злива
— руїна

Праця в групах. Кожен учасник має вписати роль, яку вибирає та виготовити імпровізовані костюми. Усі стають в коло.

Праця на загальному форумі. Зачитується текст Мт. 7, 24—27, і кожен має застановитися на тому, як за допомогою пантоміми зіграти свою роль. Знову виразно і досить повільно зачитується текст, відбувається інсценізація.

В момент появи дощу, катехит зупиняється, даючи можливість ство­рити пантомімічний етюд на цю тему. Особи, котрі є “дощем”, входять у коло та ілюструють рухом дії, які відбуваються. Коли провідник про­довжує читати текст, особи виходять з центру кола, залишаючи його вільним для наступних персонажів. Проілюстрований текст належить обговорити у групах і застановитися над його значенням.

• Підсумок. Поученням може бути питання, спрямоване до всіх: “Який дім ви будуєте у своєму житті?”


Погляд на цілу Нагірну проповідь

Метод “Лакмусовий папір”

• Вступ. Ми розглядали Нагірну проповідь Ісуса Христа в різних аспектах. Тепер подивимось на цілу Нагірну проповідь з точки зору двох людей: розумного і необачного чоловіка.

• Допоміжні матеріали: аркуш паперу формату А-3, на якому є текст Нагірної проповіді (Мт. 5, 1—7, 29), жовті і коричневі фломастери.

• Організація праці. Пропонуємо учасникам поділитись за бажанням на групи по три особи. Кожна група отримує і перечитує текст цілої Нагірної проповіді; фрагменти тексту, які відповідають розумному чоловікові, необхідно зафарбувати жовтим кольором, а ті фрагменти тексту, які відповідають необачному чоловікові — коричневим.

• Праця в групах. Учасники, перечитуючи текст, замальовують його жовтим і коричневим кольорами. Жовтий колір відповідає розумному чоловікові, тобто людині, яка живе і діє згідно зі словами Ісуса Христа. Коричневий — необачному чоловікові, який не приймає слів Ісуса Христа і не живе ними (час праці 10 хв.).

По закінченні цієї праці запрошуємо до дошки одного учасника, який ділить дошку на дві частини, зверху робить надписи: “Розумний чоловік” і “Необачний чоловік”. Учасники, застановляючись над фрагментами тексту, які відповідають розумному чоловікові, називають його характерні ознаки, які записуємо на дошці. Потім дивляться на фрагменти тексту, зафарбовані коричневим кольором і називають характерні ознаки необачного чоловіка, які теж записуємо на дошці.

Підсумок. Блаженний — щасливий, необачний — нещасний. Ісус Христос не лише показує дві дороги, але й сам дає вибір і силу жити згідно з блаженствами. Він взяв на Себе наші немочі і гріхи, щоби нас оздоровити і очистити. Він хоче одного: щоб людина була щасливою, сильною, плідною.

 

V. ТЕМАТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

Бог визволяє свій народ з єгипетської неволі

Метод “Лакмусовий папір”

Даний метод використовуємо для ознайомлення дітей з історією визволення ізраїльтян з єгипетської неволі.

Організація праці. Після молитви катехит інформує дітей, що зараз вони познайомляться з уривком із книги Вихід 12, 1; 3; 5—8; 10—13, який мають докладно опрацювати, щоб якнайкраще зрозуміти його суть. Діти уважно слухають фрагменти, після чого катехит ділить клас на групи по дві особи так, як вони сидять за партами.

Праця в малих групах. Кожна пара отримує фломастери голубого, червоного чи зеленого кольору, а також копію тексту даного фрагменту. Катехит інформує, що завданням груп є перечитати текст, звертаючи увагу на певні слова: “ягня”, “кров”, “трапеза”.

Група, яка отримала червоні фломастери, повинна відшукати всі речення, які говорять про “ягня”; хто має голубі фломастери, повинні зазначити фрагменти, які говорять про “кров”; група, яка отримала зелені фломастери, повинна відшукати твердження, які стосуються самої “трапези”. На дошці катехит вказує колір і тему, яка відповідає даному кольору, а також показує, в який спосіб позначити текст, щоб він після опрацювання був доступний для читання (напр., обвести речення довкола). Нагадує, щоб діти ще раз в групах прочитали текст і аж тоді приступили до виконання завдань. Час праці — 15 хв.

• Праця у великих групах. Коли всі групи закінчили працю, катехит творить нові групи по 6 осіб так, щоб в кожній з них були всі кольори. Після утворення груп тексти лежать на столах збоку учнів, що дає можливість учням познайомитися з результатами праці двоосібних груп, а також аналізувати тексти.

Ставлячи відповідні запитання, отримує від дітей вісті, які потім допоможуть при повторному обговоренні теми “Бог визволяє свій народ з єгипетської неволі”.

На закінчення катехит ще раз роздає копії тексту для кожної 6-особової групи і ставить завдання перенести результати праці в малих групах на роздані копії. В такий спосіб дана картка виходить розма­льована різними кольорами і наочно відображає зміст тексту. Це допо­магає учням вчитися розуміти його глибшу суть.


Прощення

Метод “Дискусія”

Вступ: Урок починаємо з короткої бесіди про потребу прощення.

Організація праці. Катехит дає учням завдання відповісти на питання: Що таке прощення? У чому полягає прощення? Це можна зробити в такий спосіб: клас поділити на групи по 6 осіб. Кожній групі дати ілюстрацію, яка відповідає темі уроку і дати аркуш паперу, щоб учні могли свої думки записати.

Праця в малих групах: учні дають відповіді на питання, застосовуючи метод “дискусії”.

Подаємо висновки праці груп:

Група 1:
— прощення є повільним процесом;
— не можна прощення виграти в лотерею;
— щоб простити, треба подолати багато труднощів;
— любов є найкоротшою дорогою до прощення;
— прощення не можна купити за гроші;
— прощення — це справедливість;
— прощення — це дати комусь шанс.

Група 2:
— прощення є важким;
— коли прощаємо, відчуваємо у серці тепло;
— брак прощення є терпінням, бо Ісус говорить: Якщо хтось вдарить тебе в праву щоку, підстав і другу;
— прощення вимагає допомоги;
— прощати — це йти тією самою дорогою, що йшов Христос;
— прощення — це дар Божий.

Група 3:
прощення є:
— мостом між людьми;
— порятунком;
— перемогою;
— боротьбою;
— примиренням;
— виявом людяності, доброти;
— дорогою до свободи сумління;
— випробовуванням;
— вмінням.

• Праця на загальному форумі. Після праці в групах представники зачитують результати праці.

• Підсумок: Роблячи підсумок праці учнів, катехит звертає увагу на потребу прощення в житті людини, навіть якщо це вимагає чимало зусиль. Підкреслює роль ласки Божої, котра дає силу звершити неможливе. Після цього катехит запрошує застановитися над питанням, до чого може допровадити брак прощення. Розмову завершують посиланням на слова Ісуса Христа з Нагірної проповіді (Мт. 6, 21—24).

Потрібно звернути увагу, що гнів, ненависть, злість є тут показані як “вбивство” ближнього.


Пошук сенсу життя

Метод “Письмова розмова”

• Вступ. Іноді ми дивимося зі страхом у майбутнє і нас непокоять питання: Навіщо живемо на цьому світі? Чи варто в житті працювати? Для чого маємо безнастанно долати якісь перешкоди? Що в житті є справді важливим?

• Організація праці. Творимо групи (4—6 осіб). Кожна група є “Мудрецем”, який знає, що таке щастя (правда, любов, свобода). Приходять до нього молоді люди, які вибираються в довгу життєву подорож. На половині отриманого аркуша паперу формату А-1 групи мають завдання намалювати Мудреця, а на другій половині — його символ. Поміж малюнками потрібно залишити місце для аркуша А-4 згідно із зразком:

Мудрець, сивий старець, написав свої поради окремими пунктами, бажаючи, щоб його наука існувала також після його смерті.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/mal.1.jpg

• Праця в малих групах. Кожна група пише свої поради (макс. 5 порад) на аркушах А-4.

• Праця у великій групі. Після написання передають картки (за рухом годинникової стрілки) групі, що є поруч. Члени групи вибирають одну пораду і підкреслюють її. Картку передають до наступних груп, аж поки не повернеться до групи власника. Далі наклеюємо її на аркуш (поряд з малюнком).

• Підсумок. Ми не знаємо, що нас в житті спіткає, складаємо собі плани, маємо мрії, але в душі маємо надію, що те, що відбудеться, принаймні, буде відповіддю на наше прагнення.

• Організація праці. II завдання: група стає молодою людиною, яка вибирається у життєву подорож, і чує, що десь неподалік мешкає Мудрець, який передвіщає майбутнє. Його поради — завжди суттєві, а слава про нього сягає далеко.

У групах потрібно приготувати 4 запитання (на аркушах паперу А-4): одне має стосуватися сучасності, а три — майбутнього через 2, 5, 10 років. Час праці — 10 хв.

Написання запитань дуже змучило юнака, який від утоми заснув (заплющуємо очі.) Під впливом тривалих розважань він мав такий сон: приходить до Мудреця, хоче запитати його про наболіле, але Мудрець промовляє перший: “Скажи, які ти хотів би отримати відповіді на свої запитання, і будь певний, що все збудеться”.

• Праця у малих групах. Захоплені та здивовані учасники переглядають свої питання і пишуть відповіді (на аркушах паперу А-4).

Після написання відповідей, пробують визначити, що є найбільш потрібне для реалізації планів. Група записує свої висновки на картках А-4 і наклеює їх на аркуш поруч: К1 — поради Мудреця (на аркуші А-4); К2 — що є найнеобхіднішим для реалізації планів — на А-4.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/mal.2.jpg

• Підсумок. Поради мудреців можуть бути різними. Одне повчання нам підходить, інше — ні. Керуємося різними критеріями у виборі “вчителів”. Що ж при цьому враховується? — Безкорисливість і бажання правдивого добра. “Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Йо. 15, 13). “Чому винятковим і єдиним приятелем є Ісус?” — такі теми пропонує провідник учасникам наступних зустрічей.

Примітка. Оптимальним часом тривалості цих занять є 60 хв. Зустрічі в школі проводяться поспіхом. При парохії, маючи у розпорядженні більше часу, можна досить часу присвятити кожній частині.

З практичного досвіду

Перший етап, коли групи “стають Мудрецем”, трактується найчас­тіше “з примруженими очима”, тобто з гумором, бо малюнки є веселими.

Коли учні кажуть, що вони не зуміють намалювати “Мудреця”, катехит підказує їм (особливо при малюванні символу), що можна малими літерами підписати і пояснити свої “витвори”. Деякі групи можуть використати і такий спосіб: не малювати нічого, а наклеїти чисту білу картку А-4 з підписом, напр. “Тут є снігова сова” і ін.

Другий етап реалізується учнями найчастіше дуже виважено. Ось приклади порад Мудреця:
— чини завжди добро;
— люби і будеш люблений;
— шукай найперше Царства Божого;
— погода для багача є тільки на телебаченні;
— не проходь байдуже повз потребуючих;
— потребуючі потребують тебе;
— ти потребуєш потребуючих.

Третій етап, тобто написання запитань, з яких одне торкається теперішнього часу, а три — майбутнього, супроводжується здивуванням, заклопотаністю, а в більшості випадків — зацікавленням. Катехит підка­зує, що питання повинні бути конкретними.

Ось кілька вибраних запитань, поставлених учасниками:
— Що буду робити через 10 років?
— Чи буду щасливим у 24 роки?
— Скільки буду мати дітей (через 5 років)?
— Чи Іванка буде моєю жінкою через 5 років?
— Як повинен жити, щоб за 10 років бути щасливим?
— Чи через 2 роки буду вчитися в Богословській Академії?
— Чи буду мати “Феррарі” через 5 чи 10 років?
— Чи повинно мене хвилювати майбутнє через 10 років?

Четвертий етап — письмові відповіді на питання. Після початкової призадуми, групи пишуть відповіді.

Дуже важливим є п’ятий етап. Результати праці залежать від рані­ше напрацьованих питань і відповідей на них. У групі дівчат можуть з’являтися також проекти майбутнього, напр.: через 10 років буду щасливою жінкою і матиму 2-х дітей.

(Для дівчат найважливішим є знайти відповідного чоловіка: повинна зустріти хлопця, який буде мене любити, буде чутливий і добрий опікун, не буде пити алкоголю, палити цигарок, буде мати добру роботу. В більшості випадків тут є виражені досить глибокі прагнення).

У всіх групах праця є дуже цікавою і творчою. Зауважимо, що краще працюється в групах тільки хлопців і тільки дівчат. Результати праці дівчат можуть бути менш реальні, але водночас і глибші.


Прикмети подружньої любові

Методи “Складанка”, “Щеплення”

Перший етап праці полягає на представленні в графічний спосіб (як плакат) речення, складеного з окремих слів: “Подружня любов / є / особлива, / плідна, / людяна, / вірна”.

Організація праці. Катехит ділить учасників на 6 груп. Кожна група має за допомогою кольорових олівців зобразити зміст раніше складеного речення.

Праця у малих групах. Усю увагу, однак, учні скеровують не на сам малюнок, а лише на правильне передання малюнком змісту речення. На цю працю дається 10 хв. Після цього приклеюють роботи на великий аркуш паперу. Під час праці може звучати музика.

Організація праці. Для виконання наступного завдання катехит ділить учасників на 4 групи і кожній дає для опрацювання одну з прикмет християнського подружжя.

Праця у малих групах Члени кожної групи застановляються і спільно пишуть визначення даної прикмети. Під час праці може звучати музика.

• Праця на загальному форумі. Групи зачитують визначення даної їм прикмети.

• Організація праці. Після презентації праці кожна група отримує по картці, на якій повинна написати 3 загрози даним прикметам. На це дається 5 хв. Наступним завданням є віднайти у Святому Письмі відповідні цитати, які були б ліком від даної загрози, і записати на окремих картках. Час праці — 15 хв.

• Праця на загальному форумі. Учасники зачитують загрози подружній любові і цитати із Святого Письма як ліки від цих загроз.

Подаємо приклади праці:

ЗАГРОЗИ НА ЛЮБОВ: ЩЕПЛЕННЯ:

особливу
 
подружня невірність Див. Мт. 5, 27
дезінтеграція родини “Що Бог злучив, людина хай не розлучає” (Див. Мт. 19, 6)
акцентування любові на дитині “Покине батька й матір і з’єднається зі своєю дружиною”
(Див. Мт. 19, 5; Еф. 5, 31)

плідну
 
свідома бездітність “Будьте плідні і множтеся і наповняйте землю...” (Бут. 1, 28)
недбайливість про духовний розвиток родини Лк. 2, 51-52; Еф. 6, 1—9

вірну
 
захоплення особами протилежної статі “...кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням...” (Див. Мт. 5, 28)
брак прощення Див. Мт. 18, 21—22
цікавість Див. Мт. 5, 29

людяну
 
егоїзм “Любіть один одного так, як Я вас полюбив” (Див. Йо. 15, 12)
споживацтво “Не турбуйтеся надміру про турботи” (Див. Мт. 6, 25—34)
насилля Див. Еф. 5, 25—33

Картки попарно (загрози і щеплення) наклеюються на великий папе­ровий аркуш. Тоді можна провести дискусію.

Підсумок. Виявляється, що є багато загроз подружній любові, і дуже важливо не піддатися спокусам!

Урок завершуємо молитвою за християнські подружжя.


Біблія — лист від Господа Бога

Методи “Альтернативні заголовки”, “Сонечко”

На початку катехизи читаємо оповідання Бруно Ферреро “Любовний лист” з книжки “Сорок казок у пустелі”. Перед читанням учні отримують завдання записувати всі особи і предмети, які зустрічаються в тексті.

Зміст оповідання:

Одна княжна на свої уродини отримала від нареченого важку, круглої форми посилку. Дуже заінтригована, що там таке, вона швидко відкрила її і знайшла... гарматний снаряд.

Розчарована князівна кинула його на землю.

При падінні зовнішня оболонка снаряда розламалась, а в ній виявився менший снаряд сріблястого кольору. Князівна взяла його в руки і оглядаючи, випадково сильно натиснула пальцями. Срібна оболонка прорвалася, а всередині виявилась золота коробка.

Цю коробку князівна відкрила дуже легко. Всередині, на черво­ному оксамиті, лежала обручка, оздоблена прекрасними діаман­тами, що творили два слова: “ЛЮБЛЮ ТЕБЕ”.

Організація праці. Катехит ділить дітей на групи по 4 особи. Кожна з них отримує завдання скласти якнайбільше заголовків до оповідання.

Праця в малих групах. В деяких групах на початку праці можуть з’явитися певні труднощі. Діти складають пропозиції заголовків до оповідання кожен окремо. На наступному етапі праці групи вибирають найкращий заголовок.

Праця на загальному форумі. Представники груп зачитують той заголовок оповідання, який вибрали. Вибрані заголовки записують на дошці.

Кілька прикладів: “Таємнича коробка”, “Важкодоступне слово”, “Лист любові”, “Три в одному”, “Незвичайний подарунок”, “Утішена княжна”, “Перстень від нареченого”, “Перстень з діамантами”, “Освід­чення в коханні”.

Катехит читає ще раз написані на дошці заголовки, підкреслює важливість кожного з них. Зачитує також оригінал заголовка оповідання, якщо він ще до цього часу не був запропонований дітьми, і всі разом пробують його пояснити.

Використання методу “сонечко”. Діти відповідають на питання: “Що зробила княжна після прочитання повідомлення листа від князя?” Свої пропозиції учасники записують на малих карточках і складають їх у формі променів “сонечка”.

Коментуючи цю працю, катехит підкреслює, що вчинок княжни був відповіддю на лист князя. Катехит стверджує також, що кожен з нас отримує такий лист любові зі словами “Люблю тебе”. Це може викли­кати в учнів велике здивування. Однак, в короткому часі вони відкри­вають, що таким листом є Святе Письмо.

• Підсумок. Іноді слова, якими говорить до нас Господь, вида­ються нам незрозумілими, трудними. Щоб відчитати і зрозуміти їх суть, потрібно прикласти зусилля. Таким є наше завдання. Постараймося відкрити вісті, котрі присилає нам Бог у Святому Письмі. Це буде вимагати від нас зусиль, зосередження, терпеливості. Ця праця, однак, приносить плоди у формі нових відкриттів і таких вістей від Господа, на які зовсім не сподівалися.

Закінчуємо зустріч молитвою-проханням про витривалість у відкриванні слова Божого і відповіді на нього.


Людина відповідає Богові

Методи “Лист”, “Незакінчене речення”

• Вступ. Показуючи малюнок телефону, катехит просить, щоб уча­сники в парах попровадили між собою телефонну розмову на будь-яку тему. Після такої забави бажаючі особи розповідають, про що довіда­лися від свого колеги. Діти розуміють, що основою проведення доброї розмови є взаємність зі сторони другої особи.

Катехит пригадує дітям, що Бог промовляє до нас і діти, очевидно, без труднощів можуть розповісти, коли і де зустрічаємося з Божим словом. Бог також очікує нашої відповіді.

Організація праці. Катехит просить приготувати конверт і папір, які діти мали принести на заняття. Далі зачитує Євангеліє з останньої неділі і роздає копії даного тексту. Завдання дітей полягає у написанні листа до Господа, в якому мали б відповісти на слова, які тільки що почули. Зазначає, що цієї відповіді не треба буде зачитувати вголос, хіба будуть бажаючі. Після написання листа вложити його в конверт, заклеїти і приклеїти до зошита. Додає також, що лист можна розпочати словами: “Господи Боже, хочу Тобі сказати...”

Індивідуальна праця. Початок цієї праці для деяких дітей є досить важким, бо хотіли би відповісти на конкретні питання Бога, а в тексті не завжди чітко видно звернення Бога. Катехит індивідуально пояснює, у чому та відповідь має полягати, наголошує на важливості того, про що Богові хочеться розповісти. Ця праця є для дітей важкою, проте катехит може спостерегти, що діти справді усвідомлюють, що Богові можна і потрібно відповідати.

Підсумок: Слова “відповідь Богові”, котрі часто звучать па занятті, не є чимось абстрактним, але домагаються від людини конкретної дії. Учасники занять отримують дуже важливий для людини досвід розмови з Богом.

Організація праці. Катехит ділить учасників на спільноти по 4 особи і повідомляє, що людина може відповісти Богові словами так, як тільки що робили це на уроці учні. Господь очікує, однак, ще інших відповідей.

Праця в малих групах. Катехит просить, щоб у групах (на роз­ даних картках) закінчили речення: “Людина відповідає Богові, коли...” На цьому етапі можна впровадити елемент змагань, за якнайбільше закінчень, що додатково мобілізує зусилля учнів на пошук відповідей.

Праця на загальному форумі. На закінчення заняття представники груп зачитують результати своєї праці і вибирають найкраще речення.

Підсумок. Оскільки відповідь Богові словом і ділом є не завжди легкою, то у молитві просимо про допомогу у виконанні цього завдання.


Плач нечитаної Біблії

Метод “Незакінчене речення”

Катехит пояснює учням, що незвичайність Біблії полягає в тому, що вона — це живе Боже слово, сказане до мене сьогодні. Живий Бог довго чекає на її сторінках на людину, готовий її підносити і прощати, допомагати у важких хвилинах та додавати сили і снаги. Прошу, щоб учні на хвилинку уявили собі, що вони є тією Біблією, котра міркує, мріє, чує, і доповнили її “думки”.

files/fotogalery/Katehytovi/dydaktychni_materialy/z radistju/biblija.jpgОрганізація праці. Катехит роздає кожному учаснику зустрічі картки з фрагментом тексту, але при цьому зазначає, що даний текст неповний і завданням учасників буде доповнити його відповідно до власних думок, застосовуючи метод “незакінчене речення”.

Праця на загальному форумі. Катехит зачитує текст, затримуючись у відповідному місці і даючи кілька хвилин на запис відповіді.

“Стою на найвищій полиці твоєї домашньої бібліотеки, затиснена між старими пожовклими, роками недоторкненими томами енциклопедії, до яких я дуже схожа своїм форматом і об’ємом. І так стою багато років ніким не бачена, спокійно роздумую над моєю невеселою долею, і запитую: “Навіщо мене купив, чоловіче, навіщо заплатив за мене стільки грошей, навіщо ніс мене в сумці через ціле місто додому? Чи для того, щоби перегорнути кілька моїх сторінок, поспіхом перечитати кілька вибраних віршів і по­божно відставити мене на найвищу поличку в книжковій шафі?”

Пам’ятаю, як одного разу, під час гостини в твоєму домі хтось із твоїх товаришів цитував слова Христа, а інший їх спростовував, і коли між ними виникла суперечка, то один із них попросив Святе Письмо. Господар підніс голову і споглянув в мій бік. Я подумала в той час:

* ___________________________________________________________

Але даремною була моя надія. Твій погляд байдуже пройшов повз мене, прослизнув по мені, наче я невидима, долю секунди поблукав по нижніх полицях, затримався безпорадно на обличчях співрозмовників: “Не знаю, де є... не пам’ятаю, де поставив...”, — сказав.

Для чого купив мене, чоловіче? Навіщо ніс мене в сумці через ціле місто додому? Чи для того, щоб перегорнути кілька моїх сторінок, поспіхом перечитати кілька вибраних віршів і побожно відставити на найвищу поличку в шафі? Навіщо?!

А потім померла твоя дружина. Ти терпів під новим тягарем, став безсилим старцем, перестав виходити в місто і тільки прохо­джувався порожнім будинком, час від часу ставав біля вікна, ди­вився на вулицю, на перехожих, не розуміючи, для чого вони живуть. Та й ти сам не розумів, навіщо ще живеш і для чого існує цей світ.

Хотіла тобі тоді розповісти, що ** ___________________________________________________________

Одного дня ти помер.

Швидко з’явилися спадкоємці, сумно кивали головами над твоїм маєтком. Один знайшов мене серед книжок, які безладно були скинені на підлозі. Схилився, підніс мене, витер від пороху, і промовив зворушеним голосом до хлопця, який стояв поряд: “Бачиш, твій старий небіжчик, Господи, змилуйся над його душею, був побожним чоловіком — мав Біблію. Бери собі з нього приклад”. На ті його слова я сказала:
*** ___________________________________________________________

Катехит ще раз зачитує текст “Плач нечитаної Біблії” і учні за бажанням зачитують свої записи:

* ... подумала в той час:
— ура! Нарешті буду потрібна;
— добре, що врешті до чогось пригоджуся;
— хоч би тобі вдалося мене віднайти;
— тільки не переплутай мене з моєю сусідкою — енциклопедією.

** Хотіла тобі тоді розповісти, що:
— взявши мене до рук, у мені знайдеш допомогу;
— я хочу бути твоєю приятелькою;
— тут маєш стільки відповідей, як жити!
— правда є у мені — шукай її;
— може, принаймні, тепер згадаєш собі про мене.

*** На ті його слова я сказала:
— він цілком не був побожним;
— але ж то абсурд, віра не полягає тільки у тому, щоб мати Біблію;
— не бери з нього прикладу, бо погано закінчиш;
— мати мене, то ще не все, мене треба читати, заглиблюватися у суть моїх слів;
— користь отримує той, хто думає над моїми словами, а не той, хто мене має;
— чи не бачиш, що він мене ніколи не читав, не наслідуй його.

Праця в малих групах. Наступним етапом праці є формулювання “прагнень і думок Біблії”. Учасники діляться на групи по 2 особи. Кожна пара отримує три малі картки, на яких має написати три найсуттєвіші прагнення Біблії (одне прагнення на одній картці). Час роботи — 6 хв.

Праця на загальному форумі. Картки наклеюють на ватман і один учень вголос їх зачитує для всіх.

Подаємо декілька прикладів з досвіду проведених катехиз:
хочу, щоб мене часто читали;
щоб мене не забували;
щоб про мене дбали;
хочу бути зрозумілою;
щоб роздумували над моїм змістом;
щоб завдяки мені поглиблювали свою віру;
хочу, щоб моя наука була голошена всім людям;
чекаю на тебе, не хочу бути самотньою;
хочу бути знаною у кожній родині;
хочу бути тобі потрібною.

• Підсумок. Катехит просить, щоб кожен запитав себе: “Що думає, відчуває, говорить моя Біблія? Яке місце займає вона у моєму житті?”


Подорож зі святим Павлом

Методи “Імпровізована сценка”, “Ключові слова”, “Ілюстрація”, “Вільне крісло”, “Лист”, “Незакінчене речення”

Декілька катехитичннх занять можна присвятити постаті апостола Павла, аналізуючи життя і поставу Апостола народів.

Зустріч І.
Першого дня
катехит говорить про події, пов’язані з молодістю Савла і його наверненням по дорозі до Дамаску. Групи отримують завдання написати одним реченням те, що міг мислити чи думати Савло під час каменування Степана (Ді. 7, 54—8, 1). Далі керівники групи розігрують сценку його навернення (Ді. 9, 1—20). Діти повинні розпізна­вати постаті і вміти переказати ситуацію. Після цього учасники в малих групах шукають відповіді на питання: “Що міг переживати святий Павло під час трьох днів своєї сліпоти?” (Ді. 9, 8—9)

Зустріч II.
Другого дня,
дивлячись на карту, діти аналізують першу місійну подорож св. ап. Павла, зокрема, його перебування в Антіохії (Ді. 13, 14—47). У групах йде обговорення і написання слів заохоти до слухання навчання про Ісуса Христа. У тих самих спільнотах діти ілюструють біблійні слова про оздоровлення святим Павлом хворого в Лістрі (Ді. 14, 8—10). 1 в ілюструванні цього моменту лагідність і надія, які є відображені у намальованих дітьми обличчях розслабленого чоловіка, ніби спонукають святого Павла сказати: “Устань на твої ноги просто!” (Ді. 14, 10).

Зустріч III.
Третій день
присвячуємо на аналіз суперечок під час Собору в Єрусалимі (Ді. 15, 1—29). Представники обох точок зору сидять на кріслах і ведуть боротьбу словесними аргументами. На вільне крісло, яке стоїть збоку (елемент дискусійного методу “Вільне крісло”) час від часу сідають колеги, які підтримують своїх представників. Наступні двоє старших юнаків представляють попередньо складений діалог святого Павла і Якова. На їх підставі групи редагують лист до мешканців Антіохії. Зустріч завершується загальною радістю, оплесками з нагоди розв’язання суперечки.

Зустріч IV.
Четвертого дня
продовжуємо мандрувати шляхом другої місійної подорожі св. ап. Павла. Діти отримують завдання художньо оформити листівку за текстом Святого Письма: “Опівночі Павло і Сила молилися і співали гімни Богові. А в’язні їх слухали” (Ді 16, 25). Стараються також, працюючи в групах, відповісти переляканому начальнику тюрми, що мав робити, щоб врятуватися (Ді. 16, 25—31).

Зустріч V.
Третя місійна подорож є темою для п’ятого дня заняття. Після ознайомлення з маршрутом подорожі можна затриматися довше на чуді оздоровлення юнака в Троаді (Ді. 20, 7—12). Групи декілька хвилин готують драматичну сценку, яка ілюструє падіння Євтихія і повернення його до життя завдяки Павлові. Перша група представляє подію як результат заслухання хлопця мовою Павла, наступна - як прояв втоми через довгу до півночі розмову апостола. Третя група представляє нам, як та сценка могла би виглядати сьогодні. Цей день завершується письмовою подякою святому Павлові за місійну працю.

Зустріч VI.
Підсумкове заняття
є шостого дня, коли йде мова про ув’язнення в Єрусалимі і подорож до Риму (Ді. 22, 1—29). Групи активно вклю­чаються в доповнення речення: “В дорозі, коли наближався до Да­маску...” (Ді. 22, 6). Діти пишуть “заповіт святого Павла”, який скла­дається з трьох порад, сказаних тим, які вірять в Христа. Одну з них кожен з учасників вибирає як провідну думку на шкільний рік. Наприк­лад: “Повірте Христові і не заблудитесь”.

• Підсумок

Катехит робить висновок, що ці шість зустрічей зі святим Павлом стали важливим пережиттям для всіх учасників. Такі форми активізації катехизи можна застосовувати під час катехитичних зустрічей, у літур­гійних групах, а також під час відпочинку. Тоді це не є нудне навчання, але активний відпочинок з Богом.

ОднаКнопка