Lixtarik
Multiki
Namisto

Комісія була створена
Декретом Блаженнішого Любомира (Гузара)
15 червня 2010 р. Б.
для координації
катехитичної діяльності УГКЦ
в межах України

Мати Тереза з Калькутти — мати вбогих

Катехитичне заняття для дітей середнього шкільного віку
Мета.Допомогти дітям усвідомити, що любов, яку ми проявляємо до ближнього, — це любов до Бога; ознайомити із життєвим шляхом матері Терези з Калькутти; заохочувати учнів до наслідування діл милосердя матері Терези; виховувати любов до Бога і потребуючих

Девіз: «Розповідай людям про Ісуса не словами, а власним прикла­дом, люблячи Його, світячись Його святістю й поширюючи любов усюди, де б ти не опинився» (мати Тереза).

Хід заняття

1. Оповідання «Морські зірки»

На морі лютувала страшна буря. Сильні пориви холодного вітру, зда­валося, прошивали хвилями, що падали на пляж, немов удари ковальсь­кого молота. І кожна хвиля на десятки метрів викидала раків, молюсків та інших морських мешканців. Здавалося, немовби морське дно проорю­вали гігантські сталеві лемеші.

Та ось буря стихла — так само раптово, як почалася. Море заспокоїло­ся і повернулося до звичайного стану. Пляж тепер суцільно вкривало бо­лото, в якому звивалися тисячі морських зірок, викинених із води. І було їх стільки, що берег здавався рожевим.

Це явище привернуло увагу багатьох людей з усього узбережжя. Приїхали навіть знімальні групи, аби сфільмувати незвичну картину.

Морські зірки вже майже не рухалися. Вони вмирали. Серед гурми люду, тримаючись за батькову руку, стояв один хлопчина. Сумними очи­ма він вдивлявся у маленьких зірочок. Усі на них дивилися, але нічого не робили.

Раптом дитина відпустила руку батька, зняла черевики й шкарпетки і кинулася на берег. Хлопчина нахилився, підібрав маленькими рученята­ми три зірки, побіг до води, випустив їх, швидко повернувся назад і знову зробив так само.

З-за цементової балюстради вийшов якийсь чоловік і вигукнув:

— Що ти робиш, хлопче?

— Повертаю до води морські зірочки. Бо на березі вони всі заги­нуть, — відповів той.

— Але тут тисячі морських зірочок! Ти не зможеш порятувати їх усіх! Їх надто багато! — правив своєї чоловік. — І така сама картина на тисячах інших пляжів уздовж узбережжя! Ти не зможеш нічого змінити!

Хлопчина нахилився, щоб підняти ще одну зірку, і, вкидаючи її до води, вимовив:

— А проте я змінив, для оцієї зірочки!

Чоловік якусь хвилю мовчав, а потому нахилився, роззувся, зняв шкарпетки і рушив на берег. Він узявся збирати зірочок і відносити їх до моря. Далі до них приєдналися ще дві дівчини. Тепер уже четверо людей рятувало морських зірочок. За кілька хвилин їх стало п’ятдесят, потому сто, двісті, тисяча осіб допомагали морським зіркам.

Обговорення

Запам’ятайте! Щоб перемінити світ, досить, аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.

2. Бесіда

Наведіть приклади християнського милосердя, що їх виявили до ближніх видатні особи.

3. Загадка

Відгадайте, про кого зі святих ці слова?

«Я албанка з роду. Громадянство маю індійське. Я черниця. За по­кликанням належу усьому світові. Але моє серце цілковито належить Ісу- сові».

Так, це свята мати Тереза. Ви можливо колись чули про неї по радіо або читали в газетах чи журналах. Своєю безмежною любов’ю до Бога та людей, самовідданою працею і мужністю вона багато років не перестава­ла дивувати світ.

4. Бесіда

Що вам відомо про матір Терезу? (Метод: мозковий штурм)

Учні діляться інформацією, яку вони знають про матір Терезу.

5. Розповідь про матір Терезу

Дитинство

Мати Тереза (ім’я Тереза вона отримала, коли стала монахинею, до цьо­го називалася Агнеса) народилася у 1910 році в Югославії. Її батьки були глибоко віруючими людьми. Щовечора уся сім’я спільно молилася. У не­ділі та свята батьки разом з дітьми ходили до церкви. Раз на тиждень мама разом з дітьми вирушала до міста, щоб провідати хворих, віднести бідним їжу і одяг. Вона хотіла, щоб її діти були чуйними до горя інших людей.

Юність

Агнеса була дуже життєрадісною і талановитою дівчинкою: співала у хорі, вміла грати на гітарі, писала вірші. Її твори друкували в газеті. Вона навіть мріяла стати письменницею. Однак згодом Тереза зрозуміла, що Господь кличе її до зовсім іншого життя.

Покликання

У 18 років дівчина вступила до монастиря, бо твердо вірила, що змі­нити світ, перемогти зло можна тільки любов’ю Ісуса. Спочатку сестра Те­реза працювала вчителькою географії та історії в ліцеї. Але через деякий час вона відчула в собі сили робити щось значно більше. Тереза знала, що на світі є багато людей, серед них і діти, які страждають через самотність, голод та хвороби. Тому з дозволу Церкви вона вийшла з монастиря, щоб жити серед нещасних людей і служити їм. Понад шістдесят років вона доглядала за бідними в індійському місті Калькутта. Для багатьох людей, поруч з якими ця жінка була в найважчі хвилини їхнього життя та смерті, вона стала справжньою матір’ю.

6. Інтерактивна вправа «Діла милосердя матері Терези»

Необхідні матеріали: розповідь про діла милосердя матері Терези, аркуші А4, фломастери або маркери — для кожної групи.

  1. Поділити учасників на групи.
  2. Дати кожній групі фломастери чи маркери і примірник розповіді.
  3. Учасники у групах читають текст і виділяють у ньому різними ко­льорами діла милосердя.
  4. Серед підкреслених діл милосердя виписують на окремий аркуш діла милосердя для тіла та діла милосердя для душі.
  5. Представники груп зачитують свої напрацювання.

Розповідь про діла милосердя матері Терези

Матір Тереза та сестри її ордену Милосердя клопоталися біля про­кажених, хворих і вмираючих. А один журналіст спостерігав за їхньою роботою. І от якось у нього вирвалося: «Я б і за мільйон доларів цього не зробив!» «За мільйон і я б не зробила, — відповіла мати Тереза, — тільки безплатно! З любові до Христа!».

Мати Тереза підняла зі стічної канави чоловіка, що вже помирав. Коли вона обняла його, він усміхнувся й промовив: «Я все своє життя жив на вулиці, як тварина, а тепер помру, як ангел — в любові та турботі».

У полишеній будівлі серед куп сміття вона заснувала школу для ні­кому не потрібних дітей — немовлят зі смітників, маленьких інвалідів та сиріт, що поклало початок системі дитячих притулків ордену Милосер­дя. Однак її подвижництво не обмежилося дітьми вулиці та організацією шкіл. Вона взяла на себе місію допомагати вмираючим. Перша жінка, яку мати Тереза підібрала просто на залитій помиями бруківці, була обгризе­на щурами і мурахами, але ще жива. Жодна лікарня не хотіла її прийма­ти, однак мати Тереза не відступилася й заявила, що не покине нещасну, поки та не помре.

Нам, європейцям, цього не зрозуміти: у нас немає таких міст, як Калькутта, де в кущах живуть отруйні змії, а нетрі убогих межують із па­лацами. Мільйони (!) людей там народжуються, живуть і вмирають серед куп сміття. І всім до них байдуже. Мати Тереза збирали цих «живих мер­ців», мила, годувала, лікувала. І ці люди перед смертю знову почувалися людьми. Вона домоглася відкриття притулку для хворих на проказу.

У Калькутті сотні бідняків помирають просто неба, на вулицях, і звістка про блаженну монахиню, яка кудись стягує помираючих безхат­ченків, дісталася міських властей. Муніципалітет виділив їй порожній храм, присвячений індійській богині Калі, й у велетенському приміщен­ні, де колись тримали жертовних тварин, розташувалися вмираючі бідняки. Там виник «Дім для помираючих», де приреченого на смерть бідняка оточували любов’ю і турботою, аби він міг завершити свої дні гідно. Закладені нею медпункти при залізничних станціях надавали без­коштовну медичну допомогу і часто слугували притулком для жінок і дітей. Зворушені любов’ю матері Терези, сюди стікалися благодійники з усього світу, і вони тут мали певність, що їхні гроші справді потраплять до потребуючих.

Їй казали: «Ви лікуєте наслідок, а не причину. Ви затикаєте дірки. Ваш труд потопає в океані проблем, які можуть бути вирішені лише спільними зусиллями на державному рівні». Вона не сприймала таку критику і вважала, що діє відповідно до букви й духа Писання, де Хрис- тос сказав: «Я був голодний — і ви мене нагодували; я був спраглий — і ви мене напоїли; був чужинцем, і ви прийняли мене, був нагий, і ви одяг­нули мене, був хворий, і ви відвідали мене, був у в’язниці, і ви прийшли до мене».

І тому, видужуючи в лікарні після чергового інфаркту, у своєму що­деннику вона писала: «Що для мене Ісус? Ісус — це...» І далі — вражаючий перелік: «Слово, яке треба вимовити. Світло, любов, мир. Ісус — голод­ний, якого потрібно нагодувати, спраглий. бездомний. Хворий. Само­тній! Небажаний! Прокажений! Жебрак! Сліпий! Каліка! Ув’язнений!» І, що вже геть дивне: «Ісус — це людина із зачерствілим серцем, якій треба допомогти його пом’якшити».

Притулки, лікарні, лепрозорії були потім, а на початку свого шляху вона страждала від самотності, й попервах їй доводилося лягати спати голодною. Але вже за три роки, 1949 року, як і належить великим почи­нанням, до неї приєдналися дванадцять послідовниць, переважно її по­передні учениці. А 1950 року Рим визнав орден Місіонерок Любові.

Життя цих добровольців складне й одноманітне. Їхня власність — сарі, сандалі та тонкий матрац. Їхнє життя — це чудеса терпіння й витри­валості, безкінечний тренінг любові, який починається о 4-й ранку мо­литвою св. Франциска Асизького:

Господи, дай мені сил Утішати, а не бути втішеним,
Розуміти, а не бути сприйнятим,
Любити, а не бути любимим...
Бо віддаючи, ми отримуємо,
І прощаючи, дістаємо прощення.

Те, що починалося як орден із 12 осіб, зараз налічує 100 тисяч спів­робітників, які працюють у 123 країнах світу, опікуючись дитячими бу­динками, клініками для лікування СНІДу, лепрозоріями.

Полем діяльності матері Терези були гарячі точки планети: Північна Ірландія, Південна Африка, Ліван тощо. 1982 року під час облоги Бейрута мати Тереза переконала армію ізраїльтян і палестинських партизан при­пинити стрілянину, аби дати їй час вивезти 37 дітей, замкнених у фрон­товому шпиталі.

Вона називала себе олівцем у руці Бога, а її думки та висловлювання можна знайти не тільки в численних виданнях, а й у течці меню індійсь­кого ресторанчика, а також на стіні заснованого нею притулку для вми­раючих, хворих на СНІД.

7. Інтерактивна вправа «Поради матері Терези»

Необхідні матеріали: попередньо підготовлені картки з порадами ма­тері Терези, над якими працюватимуть учні, картки А7, ручки.

  1. Катехит роздає кожному по картці з порадами матері Терези.
  2. Учні ознайомлюються з порадами вибирають і підкреслюють 5 най­важливіших, на їхню думку, порад і виписують їх на окремих картках А7.
  3. Учні представляють та обговорюють, чому вони вибрали саме ці поради.

Мати Терезу називають найвпливовішою жінкою світу, а її жит­тя — найбільшою подією ХХ століття. досягнення маленької тендітної черниці справді вражають, а її особистість виняткова за значенням для всього людства.

  • Що ви можете зробити для зміцнення миру в усьому світі? Йдіть додому і любіть свою сім'ю.
  • Нам не потрібні зброя і бомби. Аби перемогти зло, нам потрібні любов і співчуття. Всі труди любові — це труди заради миру.
  • Легко любити тих, хто далеко, але не так легко полюбити близь­ких.
  • Коли ти засуджуєш людей, у тебе не залишається часу на те, щоб їх любити.
  • Щоби створити сім'ю, достатньо полюбити. А щоби зберегти — потрібно навчитися любити і прощати.
  • Нехай кожен, хто приходить до тебе, піде ліпшим і щасливішим.
  • Гордий завжди ображений. Смиренний ніколи не сердиться, бо ніщо його не принижує. Гордий шукає любові до себе. Смиренний лю­бить сам, нічого не очікуючи взамін!
  • Люби, і нехай любов буде для тебе так само природна, як і ди­хання. Нічого не вимагай. Нічого не очікуй. Якщо щось приходить до тебе, будь вдячний. Якщо нічого не приходить, значить, цьому й не треба було приходити.
  • Найважливіші ліки — ніжна любов і турбота.
  • Геть не обов'язково робити щось велике. Можна робити і щось маленьке, але з великою любов'ю.
  • Розчарувавшись в одній людині, не карайте іншу. Всі люди різні. Не втрачайте здатності довіряти, вірити і любити.
  • Слова підбадьорення і привіту можуть бути короткими, але у них безконечне відлуння.
  • Все, що ви робите, робіть із любов'ю або взагалі не робіть.
  • Усміхайтеся одне одному. Неважливо, до кого ви усміхаєтеся, — це допоможе вам пройнятися більшою любов'ю до людей.
  • Не хваліть себе, але хваліть інших. Нехай вас похвалить хтось інший. Візьми за правило гарно відгукуватися про людей.
  • Говори з кожним на мові любові. Не підвищуй голосу. Не обра­жай. Не будь причиною сліз. Заспокоюй і будь добрим.
  • Працюй добросовісно, адже плодами твоєї праці користуються інші. Також і ти користуєшся працею інших.
  • Поважай кожну людину. Будь чуйним до іншого.
  • Що більше любові, мудрості, краси і доброти ви відкриєте в собі, то більше ви помітите їх у довколишньому світі.
  • Бог посилає нам випробування, щоб ми, долаючи їх, зміцнюва­лися, а не впадали у відчай.
  • Поширюйте любов повсюди, хоч би де ви не перебували, — і на­самперед у власному домі.
8. Інтерв’ю з матір’ю Терезою

Необхідні матеріали: мікрофон (неробочий, іграшковий), аркуші А4, ручки.

Уявіть собі, що ви є поміж журналістів, які беруть інтерв’ю у матері Терези. Про що ви хотіли би запитати її?

  1. Розділити учасників на групи.
  2. Кожна група отримує аркуш паперу і ручку.
  3. Учасники у групах записують запитання, які вони хотіли би пос­тавити матері Терезі.
  4. Серед усіх записаних питань вибрати п’ять найважливіших.
  5. Представники груп у мікрофон зачитують свої запитання.
  6. Загальне обговорення.

9. Інтерактивна вправа «Медалі за милосердя»

Необхідні матеріали: заготовки медалей, фломастери, розповідь про нагороди матері Терези.

  1. Катехит ділить учасників на групи.
  2. Кожна група отримує заготовку медалі.
  3. Учасники у групах читають текст про нагороди матері Терези.
  4. На заготовках учні з одного боку записують, за що вони нагороди­ли б Терезу і яку нагороду присвоїли б, а з іншого боку медалі малюють символічний малюнок.
  5. Представлення творчих робіт.

Розповідь

Якось одна монахиня сказала про матір Терезу, що у ній не було ні­чого надзвичайного, вона була такою, як усі. Її святість вражала своєю простотою. Вона мало розмовляла, була маленького зросту, худенькою, але випромінювала дивовижну силу. Зодягнута у біле сарі з блакитними смугами, латане-перелатане, вона поспішала у будь-яке місце Землі, щоби віддати свою опіку нужденним, незалежно кому — християнину, мусуль­манину, буддисту, індуїсту. З цією простою жінкою мали за честь зуст­рітися світові знаменитості — королі, президенти, мільйонери, політики, актори...

Світове визнання прийшло до матері Терези ще за її життя.

1966 року їй вручено Ватиканську премію миру імені папи Йоа- на XXIII;

1972 року — премію Джа-вахарлала Неру;

1979 року — Нобелівську премію миру;

1980 року — Бхарат Ратна, найвищу нагороду Індії.

Мати Тереза приймала нагороди «в ім’я голодних, знедолених, без­домних. всіх тих, хто не бачить ані допомоги, ані турботи». У Нобелівсь­кій лекції вона говорила про християнську любов — рушійну силу своєї діяльності. Отримані кошти вона витратила на будівництво притулків для бідних, зокрема для хворих на проказу.

Вона говорила з королями та жебраками, промовляла перед величез­ними залами. І ніколи не писала промов: щоб знати, про що говорити, їй було потрібно просто помолитися. Про себе ж вона казала: «Те, що я роблю, — це тільки краплина води в океані бідності». Але ця краплина має величезну силу — вона змінює океан.

5 вересня 1997 року мати Тереза померла. В день її похорону в Ін­дії оголосили національний траур. Іноземку, яка не належала до жодної з традиційних релігій Індії, а була членом мізерної за чисельністю релігій­ної меншини, справді оплакувала вся країна — як жінку-апостола. На мо­мент її смерті доброчинні місії налічували 4 тисячі сестер, 300 братів і близько 100 тисяч волонтерів, всі вони працювали в 610 місіях у 123 краї­нах світу.

10. Загальний підсумок заняття

Упродовж усього життя в матері Терезі жило прагнення святості: «Мусимо прагнути святості не тому, що бажаємо почуватися святими, а щоб Христос міг жити в нас повнотою свого життя».

Святість матері Терези з Калькутти, яку св. Іван Павло II беатифіку- вав 19 жовтня 2003 року, продовжує давати плоди. Та це й не дивно, бо, говорячи про побожних людей, псалмопівець повчає нас: «Насаджені в домі Господньому, зацвітуть у дворах Бога нашого. Ще й у достатній ста­рості розмножаться і в доброму здоров’ї будуть» (Пс. 91, 14-15).

Додаток

Прочитаймо девіз нашого заняття і переймімося хоча б одним речен­ням із Євангелія. Виконуймо ці слова саме сьогодні, «витрачаючи» своє життя для Ісуса й наших близьких, щоб і ми мали у своєму серці більше надії.

«Роздавай любов повними жменями!

Любов є єдиним скарбом, який примножується через ділення ним: це єдиний дар, який збільшується, що більше з нього береш.

Це єдине підприємство, в якому що більше витрачається, то більше заробляєш.

Даруй її, викидай її геть, розкидай її на всі чотири сторони, випорожни свої кишені, витряси кошик, переверни бокал і завтра будеш мати її більше, ніж до того».

катехизу підготувала Ірина Бурнашова,
катехит Івано-Франківської архиєпархії

(взято з Катехитичного посібника "Милосердні, як Отець")