Для таборів - Літо з Богом

Літо з Богом

Літо з Богом / Катехитична комісія Львівської Архиєпархії. Упорядник с. Михайлина Горнакевич, СНДМ. — Львів: Храм, 2005. — 56 с. (скачати в pdf)

Зміст

ГОТУЄМОСЯ ДО ЛІТА...
Як організувати християнський наметовий табір

ПРОГРАМИ ЗУСТРІЧЕЙ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ
Програма
І. “Бог сотворив людину для нетління і поставив її образом свого вічного буття
Тема 1. Хто я?
Тема 2. Що в мені заважає мені бути щасливим?
Тема 3. Бути собою, прийняти себе
Тема 4. Прийняття рішень, свобода совісті
Тема 5. Дружба
Тема 6. Слухати — чути, дивитися — бачити, говорити — розуміти
Тема 7. Ми і суспільство
Тема 8. Стати дорослим
Тема 9. Стати святим

Програма II. “Славлю Господа, бо дивно мене сотворив” (Чистота)
Тема 1. Світ, в якому я живу (Краса і гріх)
Тема 2. Я і моє тіло
Тема 3. Моя стать, протилежна стать, час дозрівання
Тема 4. Як зароджується і розвивається любов?
Тема 5. Зцілення моїх ран
Тема 6. День прощення
Тема 7. Покликання до шлюбу та сім’ї
Тема 8. Покликання до посвяченого життя

НОВІ ІГРИ ДЛЯ ТАБОРУ
Гра “Виноградна лоза”
Гра “Молитва”
Гра “Полювання на вовків”

 

ГОТУЄМОСЯ ДО ЛІТА...

Як організувати християнський наметовий табір

Ось і надійшов такий довгоочікуваний для дітей і молоді час літніх канікул. Це час радості та відпочинку, час цікавих пригод і нових знайомств. А для нас, хто в особливий спосіб відповідає за цих молодих людей перед Богом, це є час, найбільш сприятливий для “жнив”.

Погодьтеся, що найлегше привести молодих людей до віри й зустрічі з Богом під час спільного відпочинку. Тоді краще пізнаємо один одного, тоді стаємо друзями, тоді свідчимо не лише словами, а й власним життям.

Ті, хто займався організацією літнього християнського відпо­чинку для дітей та молоді, знають, як багато часу і сил забирає підготовка табору: побут, розпорядок дня і т. ін. Щоби допомогти організаторам, ми спробуємо “технічну” сторону приготування і проведення подібних відпочинків описати у цьому розділі.

Для прикладу беремо тижневий табір в наметах на 25 учасників. Більшість порад і рекомендацій з невеликою коректою можна використати при організації будь-якого табору. Пишемо про наметовий табір, оскільки його приготування є найбільш складним.


Провід

Отже, ви наважились організувати дитячий (або молодіжний) християнський табір. З чого почати? Звичайно, з молитви, бо все, що робимо, має починатися і супроводжуватися молитвою. І лише Господь може направити наші дії так, щоб вони принесли плід.

Опісля необхідно зібрати команду — провід. Ці люди будуть задіяні в організації та проведенні табору (проведення занять, наук, молитви, служіння Літургії, організація походів тощо). Добре було б, якби в проводі були люди, які вже працювали разом і добре знаються між собою. Важливо, щоб у команді царювало взаєморозуміння і відкритість. Стосунки між провідниками обов'язково відобразяться на загальній атмосфері табору.

Провідники повинні обговорити загальну мету, яку ставлять перед собою в цьому таборі.

Готуючись до табору, необхідно подбати і про наступне:

>   Хто буде кухарем? Це питання дуже важливе особливо для наметового табору, бо готувати на вогнищі не просто. Кухар повинен скласти меню на кожен день, і розрахувати кількість продуктів. Звідси вираховується вартість харчування на одного з учасників. Одночасно складається список необхідного інвентарю (казани, сковорідки, обладнання для вогнища і т. ін.).

>   Хто буде спортивним інструктором? Подумайте, які ігри будете організовувати і що для цього знадобиться. Подбайте про спортінвентар: м’ячі, волейбольну сітку тощо. Вирішіть питання з місцем для ігор? Якщо табір буде недалеко від ріки (озера), то спортінструктор міг би не лише слідкувати за безпекою на воді, а й вчити плавати.

>   Хто буде лікарем? Найпоширеніші проблеми, з якими лікар стикається в таборі: подряпини, порізи, укуси комах, застуда, шлункові розлади... На етапі підготовки табору лікар формує ап­течку.

>   Для наметового табору — хто буде охоронцем (нічним сторожем)?


Зустріч з імовірними учасниками

Приблизно за місяць до табору проводимо зустріч з тими дітьми чи молоддю, для яких хочемо організувати табір. Розповідаємо їм про те, чим будемо займатися в таборі, показуємо фотографії минулих років (якщо такі є).

Кожному видаємо програму табору (типовий розпорядок таборового дня) і докладно її пояснюємо.

До певного терміну кожен повинен визначитися, їде він у табір чи ні. Таким чином ми визначимо кількість учасників.

Коли буде відома їх кількість та інформація про них, слід розробити списки, в яких учасники формуються в групи за віком  (фізичним і духовним), статтю і конфесією. Стараємося взяти до уваги й особисті симпатії чи антипатії учасників. Для кожної групи призначається провідник.


Організаційна зустріч з учасниками

Проводиться за три тижні до табору. Учасники приносять гроші на харчування і транспорт. Учасників слід попередити, що в разі їхньої відмови гроші не повертаються, оскільки вже будуть використані на закупи продуктів та інвентарю.

Визначаємо час і місце виїзду в табір. Видаємо кожному список речей, які треба взяти зі собою. Якщо комусь не під силу нести всі свої речі — найбільш важкі з них можна принести туди, звідки поїде транспорт з табірним обладнанням.

Якщо хтось вміє грати на гітарі, флейті, сопілці..., може взяти свій інструмент зі собою в табір. Спільно з учасниками можна подбати про збірнички пісень для учасників табору.

Якщо хтось знає якісь ігри, вікторини, конкурси, розіграші, сценки, нехай візьме все необхідне до них зі собою. Можливо, цей учасник стане провідником ігор.


Спорядження

Таборове спорядження.
Слід подбати про:
>   намети для учасників і проводу;
>   намет для зберігання продуктів;
>   намети для спортивного і господарського інвентарю;
>   великий намет для загальних зустрічей чи молитви навипадок дощу;
>   поліетилен на намети (для наметів без тенту);
>   господарський інвентар (пилки, сокири, казани тощо);
>   медикаменти;
>   продукти (згідно з меню).

Вирішуємо питання з транспортом, який відвезе тих, хто розкладатиме табір, на місце таборування і назад.

Особисте спорядження.
Для учасників слід подбати про списки з речами, які вони повинні взяти зі собою:
>   Біблія;
>   ручка, блокнот чи зошит;
>   теплоізоляційний килимок;
>   спальний мішок (або тепла ковдра);
>   шнур (5-10 м.; для сушки спального мішка і білизни);
>   прищіпки;
>   підстилка (щоб сидіти на землі, кріпиться до людини гумкою);
>   ліхтарик;
>   годинник;
>   аптечка (йод, перекис водню, бинт, лейкопластир, індивідуальні ліки);
>   предмети особистої гігієни (мило, шампунь, рушник, зубна щітка, зубна паста, туалетний папір тощо);
>   посуд (тарілка, ложка, горнятко, ніж);
>   засіб від комарів;
>   голка з ниткою.
>   одяг і взуття:
— теплий светр;
— одяг для купання;
— спортивний одяг;
— дві футболки;
— панамка або кепка;
— шкарпетки (4 пари, в т. ч. 2 пари теплих);
— одяг і взуття на різну погоду;
— дощовик.

Підготовка на місці таборування

Приблизно за два дні до заїзду учасників на місце таборування приїжджають комендант, провідники та кухарі. Вони привозять зі собою більшу частину таборового обладнання та тяжкі речі з особистого виряду учасників. Мета цього заїзду - встановити всі намети, обладнати (викопати і обгородити) два туалети в різних місцях, пристосувати стіл і зробити накриття над ним, розкласти кухню.


Програма

Як ви собі уявляєте духовну програму табору? Якими методиками і матеріалами будете користуватися? Яку ціль ставите для проведення табору? Як його назвете? Які теми бажаєте розкрити? Коли визначитеся із цим, то тематику зустрічей варто відразу вписати в програму табору.

Програма табору

- час -
- понеділок -
- вівторок, середа, четвер, п’ятниця, субота, неділя -
- понеділок -
9.00 — Заїзд
учасників
Ранкова молитва, Літургія  
10.00 — Сніданок, загальний збір  
10.45 — Перерва Від’їзд
учасників
11.00 — Перша зустріч в групах
12.00 — Перерва
12.15 — Праця
12.45 — Активні ігри
13.45 — Перерва
14.00 — Обід
   Вільний час
17.00 — Заняття за інтересами, семінари, час на виконання завдань
18.00 — Перерва
18.15 — Праця, чергування
18.45 — Перерва
19.00 — Вечеря Вечеря
  Вільний час Вільний час
20.30 — Зустріч в групах Друга зустріч в групах
21.30 — Перерва Перерва
21.45 — Чай Чай
22.15 — Спільна молитва Духовні бесіди і спільна молитва
23.00 — Приготування до сну Приготування до сну
   23.30 —    Відбій Відбій


Заїзд учасників, перший день. Учасники з речами збираються в наперед домовленому місці зустрічі, і в супроводі когось із проводу добираються у табір. Швидше за все вони приїдуть у другій половині дня, схвильовані переміною обстановки, тому ніякої серйозної програми в цей день не повинно бути. Необхідно трохи часу, щоб вони адаптувалися на новому місці.

Якщо до вечері ще далеко, і всі вже встигли поселитися, можна провести кілька рухливих ігор для знайомства.

Після вечері всі збираються біля вогнища. Продовжується знайомство. Щоби побороти страх, нехай кожен, включаючи провід, розкаже щось про себе, відповівши на кілька запитань, серйозних і не дуже, наприклад: ім'я, з якої церкви, який раз в таборі, улюблена книга Біблії, улюблена страва, що я найбільше не люблю, чому я приїхав, чого чекаю від табору.

Коли атмосфера стане більш відвертою, оголошуємо учасникам списки, хто в яку групу входить. Кожен провідник встає і назначає місце зустрічі своєї групи (намет, галявина, берег). Перша зустріч групи має за ціль створити добру, довірливу атмосферу. Не обтяжуйте цю зустріч якоюсь програмою. Нехай кожен відчує, що його тут приймають таким, яким він є, незалежно від рівня його духовності. Навіть до молитви не треба заставляти, якщо немає природного бажання... Всьому свій час.

У перший день табору необхідно створити графік чергування на кухні. На аркуші паперу розписуємо календар табору і передаємо його учасникам. Кожен учасник повинен вибрати собі якийсь день для чергування. Завдання чергових — допомагати кухареві приготувати, роздати їжу, зібрати та вимити посуд і казани.

Якщо табір для дітей, то необхідно більш конкретно визначити час вставання, вмивання і т. ін. Якщо табір для молоді — в цьому необхідності немає. Молодим можна дати свободу, бо у кожного вже спрацьовує біологічний годинник, і якщо хтось вже о 7 годині не може спати, то іншому треба трохи більше часу, щоб відпочити. Правда, на провід ця свобода не розповсюджується.

Кожного ранку перед сніданком чи Літургією необхідно виділяти час на зустріч проводу, приблизно одну годину. Провідники моляться, обговорюють тематику, яку будуть розглядати на сьогоднішніх зустрі­чах, ставлять спільні цілі, обговорюють різні організаційні питання. Кожен з провідників розповідає про ситуацію в своїй групі, про успіхи і проблеми. Радимося, як краще поступити в конкретному випадку. Плануємо цей день і розподіляємо обов'язки.

Літургія. Якщо з вами є священик, то кожен таборовий день може починатися Літургією. Продумайте читання на Літургіях; їх можна пристосувати до загальної теми табору, тоді й проповіді будуть тематичними.

Зустрічі в групах. Продумайте питання і структуру проведення зустрічей в групах. Бажано, щоб під час цих зустрічей діти (молодь) мали нагоду висловити свої думки, подискутувати. Складіть собі детальну програму занять на кожен день. До цих зустрічей необхідно підготуватися завчасно. Досвід, красномовство і кмітливість, які допоможуть вам виплутатися з несподіваних ситуацій, — це добре, та не можна розраховувати тільки на них. В таборі у вас буде багато інших проблем, для розробки програми не буде часу, і підопічні це відзразу відчують.

Зустріч в групах — це час, коли спільно ми стаємо перед важливими питаннями нашого життя, стаємо у правді перед собою і перед Богом і вчимося зустрічати Ісуса в нашому щоденному житті, жити згідно з Його вченням, пізнавати Його любов. Провідник групи повинен ініціювати дискусію, ставлячи певні питання. Звичайно, питання мають відповідати віку учасників. Час від часу запитуйте, чи всім все зрозуміло, просіть учасників передати своїми словами почуту думку.

Ми вже говорили про важливість доброї атмосфери в групі. Відповідаючи на ваші запитання, учасники деколи говорять зовсім не те, що ви від них очікуєте. Більше того, їх репліки можуть протиставлятися всім канонам віри! У вас закипає “справедливий гнів”, і ви готові розставити всі крапки над “і” й видати єдино правильну відповідь! Зачекайте. Найперше, якщо учасник сказав дурницю, то зробив це без наміру образити чиїсь релігійні почуття. Просто він слухався ваших же закликів говорити відверто те, що думає. Якщо ви поспішите його перебити або зразу виправляти, він може закритися. Вислухайте і заохочуйте говорити все. Не так важливо навчити правильних відповідей з Катехизму, як навчити самостійно думати по-християнськи. Тому стимулюйте будь-який рух думки. А вже тоді коректуйте і направляйте дискусію в те русло, яке відповідає християнству.

У кожній групі знайдеться “любитель поговорити”. Ваше завдання — регламентувати “говорунів” і розговорити “мовчунів”.

Коли зустріч підходитиме до завершення, починайте підсумо­вувати сказане. Нехай кожен скаже, яка думка його заторкнула най­більше. По можливості завершіть зустріч молитвою, бажано спонтан­ною. Нехай учасники пробують говорити до Бога своїми словами...

Праця. У таборі завжди є що робити: поприбирати територію, заготувати дрова, назбирати ягід для компоту і т. ін. Виконуючи такі завдання, учасники табору привчаються до самостійності та відповідальності. А спільне подолання складних ситуацій зближує більше, ніж будь-яка забава.

Активні ігри. Завжди важливо взяти до уваги фізичні можливості учасників, щоби ніхто не почувався неповноцінним або таким, що затримує свою команду. Якщо ігри будуть пов’язані з різними обертами, попередьте, щоб дівчатка відповідно одягнулися.

Заняття за інтересами, семінари, час на виконання завдань. Серед занять можуть бути також навчання гри на гітарі, вишивання, в’язання вузлів, англійська мова тощо.

Якщо будуть семінари, то визначте їх тематику, і нехай відпо­відальні готуються. Теми можуть бути різними: “Духовний ріст”, “Відносини з батьками”, “Шкідливі звички”, “Стосунки між хлопцем і дівчиною” тощо. Теми повинні відповідати віковим особливостям учасників. Якщо зранку на зустрічі учасники отримали якесь завдання (робота індивідуальна, в парах, групова чи колективна, приготування до КВК тощо), то цей час вони можуть використати для його виконання.

Духовні бесіди і спільна молитва. Добре, якщо є можливість ввечері зібратися спільно біля вогнища. Це сприяє чудовій атмосфе­рі. Спробуйте оцінити сьогоднішній день, ставлячи всім запитання: Що нового ви відкрили для себе? Які істини для вас стали близькими, зрозумілими? За що хочете подякувати Богові?

Можливо, є проблеми, які треба обговорити, і за які спільно помолитися. Для такої молитви часто використовують запалену свічку, яку передають по колу: коли учасник чи провідник закінчує свою молитву, він передає свічку сусідові; якщо хтось не може говорити своєї молитви вголос, то просто передає свічку далі. З тими, кому важко молитися вголос, поговоріть окремо. Поясніть, що молитва — це розмова з Богом, нехай ця розмова буде короткою, дві, три фрази, але від серця. Не можна тиснути на людину. Якщо після всіх пояснень і заохочень учасник так і не почав молитися вголос, значить, ще не “дозрів”. Дайте йому час.

Відбій. Зрозуміло, що діти схвильовані всім, що відбувалося протягом дня, і часто не хочуть засинати. Якщо їх не обмежити, то розмови, жарти та ігри в наметах можуть продовжитися до самого ранку, а наступного дня ніякої продуктивності на заняттях не буде. Попередьте, наприклад, що якщо після “відбою” в якомусь наметі розмовлятимуть, то всі діти, які живуть у цьому наметі, завтра чергуватимуть на кухні: зранку і до пізнього вечора будуть мити казани, посуд, робити інші роботи, і вільного часу у них не буде.

Ми цікавилися думками учасників стосовно дисципліни і порядку в таборі. Більшість з них згоджувалися, що дисципліна є необхідною для їх же добра.

Останній день. На вечірній зустрічі передостаннього дня можна організувати ділення враженнями від табору, обмін адресами і телефонами, намітити зустрічі на осінь. В останній день добре є побавитися в “ангелів” — таємно зробити подарунок тому учаснику, ім’я якого витягнув при жеребкуванні. Можна заповнити анкети-відгуки.

Слід привести до порядку територію, щоб після табору не залишалося сміття.

Через декілька днів після табору зберіться з провідниками і обговоріть всі досягнення й невдачі. Проаналізуйте анкети і зробіть висновки на майбутнє. Приглядайтеся до здібних молодих людей, яких можете запросити спочатку як помічників, а потім виховати з них самостійних провідників.


ПРОГРАМИ ЗУСТРІЧЕЙ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ ТА МОЛОДІ

ПРОГРАМА І

“БОГ СОТВОРИВ ЛЮДИНУ ДЛЯ НЕТЛІННЯ І ПОСТАВИВ ЇЇ ОБРАЗОМ СВОГО ВІЧНОГО БУТТЯ

Запропонована програма присвячена розвитку людини. У ній заторкуються такі питання: Хто я? Які в мене проблеми? Як відповідати на них? Як жити з іншими людьми? Як навчитися дружити? Як стати дорослим?..

Ми розвиваємося все життя, і поки людина живе, вона — в дорозі. Дуже важливо, дивлячись на своє життя і на життя інших людей, бачити, як діє Бог. Незалежно від того, які у нас проблеми, Він може “преобразити”, змінити наше життя. Та для цього насамперед необхідне повне довір’я до Бога.

Життя святих, приміром апостолів Петра і Павла, — це прекрасні приклади відповіді людини на запрошення Бога. Важливими є не сила чи мудрість цих людей, а їхнє довір’я до Бога, розуміння того, що Бог може в нашому житті зробити все, якщо лише ми будемо згідні на це.

Дуже цікаво прослідкувати, як Бог веде нас, використовуючи так званий “нульовий момент” — людина усвідомлює, що сама вже нічого не може зробити: “Я нічого не розумію і не знаю, куди йду, але... я довіряю Богові”. Для Петра таким моментом є його відречення. Через декілька годин після того, як він переконував Ісуса, що ніколи не залишить Його, він раптом сказав: “Я не знаю цього чоловіка”. Тоді апостол усвідомив, що все втрачено, і немає більше того Петра - сильного чоловіка. Він вийшов і заплакав, як дитина.

З Павлом було інакше. Бог, не запитуючи, кинув його на землю. Павло тоді йшов у Дамаск, впевнений у своїй правоті — адже треба захищати свій народ, свою віру, боротися з ворогами. Він змінюється до невпізнанності: “Господи, хто Ти?” Його ведуть за руку, наче дитину, яка нічого не розуміє...

Усе в нашому житті залежить від Бога. І Бог може допровадити людину до такого моменту. Для людини важливо в цей момент усвідомити особистий гріх, побачити свою нездатність жити з Богом і зробити вибір — жити по совісті. При цьому їй треба довіритися Богові, сказати: “Боже, я віддаю своє життя в Твої руки. Я не знаю куди мені йти, Господи! Веди мене сам, бо я слаба (-ий) і далі йти не можу...”

Петро та Павло так і вчинили — вони довірили своє життя Богові і саме тому стали такими великими апостолами. У цьому полягає надія і для нас: будь-який, навіть дуже поганий, момент в житті людини може стати початком чогось позитивного, нового, здатного привести до Преображення, до зміни. Це не означає, що треба експериментувати все своє життя. Але якщо я усвідомлюю свою людську слабкість, то можу усвідомити і силу Бога, який сам бажає підняти мене і повести своєю дорогою. Ні Петро, ні Павло ніколи не думали, що підуть проповідувати так далеко, що віддадуть життя за Христа.

У Святому Письмі часто йдеться про довір’я: вдова віддала пророку останній кусень хліба, свою останню надію: “Все, в мене більше нічого немає!” Так і в нашому житті — треба усвідомити, куди ми йдемо, віддати все Богові. Тоді Він зможе преобразити наше життя.

Пропонуємо деякі роздуми, що можуть допомогти підго­туватися до проведення програми.

Щоби намагатися зрозуміти підлітків і молодь, треба зрозуміти самого себе. Тому провідникам варто згадати:

— як ви сприймали дійсність у свої 14,16,18 років? Багато хто забуває, що робив такі самі помилки, які роблять теперішні підлітки, що його хвилювали ті самі питання і проблеми, які хвилюють і сучасну молодь. Хоча життя зараз стало трохи іншим, в будь-які часи перед молодими людьми постають одні й ті самі проблеми.

— чи вирішили ви тоді свої проблеми і яким чином? Якщо так, то хто вам тоді допоміг їх подолати? Хто передав свій досвід?

— як ви прийшли до Бога?

— що з особистого досвіду може допомогти, а що заважатиме в праці з молоддю і підлітками за цією програмою?

Варто задуматися над цими питаннями, щоби краще пізнати себе: можливо я ще дитина, духовно незріла особа, у якої тіло дорослої людини, але емоції і психіка, як у дитини. Важливо це усвідомити, щоб не осуджувати іншу людину, а щоб зрозуміти, допомогти їй, перейнятися співчуттям до неї. Необхідно побачити себе збоку ще й для того, щоб самому продовжувати розвиватися.

 

Тема 1. Хто я?

Вступ до теми

Для молитви можна використати текст: Іс. 49,1.

Слід ознайомити групу з темою дня і дати основні питання для роздумів:

— Бог знає мене. А чи знаю я себе?
— Яким я себе вважаю?
— Яким вважають мене інші?
— Звідки я?...

Реалізація теми

На зустрічі в малих групах можна використати тексти: Муд. 1, 12—15; 2, 23—24; Іс. 41, 8—14; 49,1—5.13—16; цитати із “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

На початку або безпосередньо перед зустріччю можна запропонувати дітям написати свою характеристику (тільки для себе): Як ти виглядаєш? Які маєш навики? Які в тебе риси характеру? Що ти в собі любиш, а що — ні? Що вартувало б змінити? Яким було б непогано стати?

Під час зустрічі розкрити тему допоможуть запитання:

— Як ми сприймаємо себе?
— Як сприймають нас інші, чи об’єктивні їхні судження?
— Якими нас бачить Бог?
— Звідки ми прийшли і куди йдемо — для чого ми створені?

У розмові слід показати, що:

— необхідно розмежувати бачення себе і ставлення до себе (бачу свої недоліки, але поважаю себе);
— моя самооцінка багато в чому залежить від того, як мене сприймали в дитинстві і як мене сприймають зараз мої батьки та інші люди;
— загальний погляд на себе повинен бути позитивним (якщо я не в мирі з собою, то не зможу бути в мирі з іншими);
— я не буду щасливим, поки буду сильно залежати від того, що думають про мене інші;
— я є щось більше, ніж мої вчинки, зовнішність і т. ін., а також більше, аніж будь-які визначення і думки інших людей про мене;
— необхідно подивитися на себе очима Того, хто дав мені життя, захотів, щоби я був справді тим, ким я є.

Підсумок зустрічі

Ми створені Богом для вічного щастя, воно можливе тільки з Ним; Бог любить нас і тільки Він бачить нас об’єктивно, якими ми є і якими будемо в Царстві Небесному. Себе ж ми (як і інші люди нас) не завжди правильно можемо оцінити.

Я зрозумів, що:

— Бог мене знає.
— у Бога є для мене план.
— моє життя для Нього — велика цінність.

Додаток

“Треба берегти в людині пробуджене все, що в ній є великого, і постійно повертати її до її величі” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Не шукайте собі смерті вашим життям безпутнім і не накликайте погибелі на себе ділами рук ваших. Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало, і творіння світу — спасенні; нема в них жадної погубної їді і царства смерті на землі немає, бо справедливість — безсмертна” (Муд. 1, 12—15).

“Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать” (Муд. 2, 23—24).

“Ти ж, Ізраїлю, слуго мій! Ти, Якове, якого я вибрав, потомство Авраама, мого друга! Ти, якого я взяв з кінців землі і покликав з її окраїн, і сказав до тебе: Ти мій слуга, — я тебе вибрав, я тебе не відкинув. Не бійся, бо я з тобою! Не тривожся, бо я — Бог твій! Я додам тобі сили, я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею моєю. Стидом і соромом покриються усі ті, що лютують проти тебе. На ніщоту обернуться й загинуть ті, що з тобою сварку заводять. Ти будеш їх шукати, та не знайдеш тих, що на тебе нападають. На ніщо обернуться і зникнуть ті, що воюють проти тебе. Бо я — Господь, твій Бог, я держу тебе за правицю, я тобі говорю: Не бійся, я тобі допомагаю. Не бійся, Якове, мій черв’ячку, — слабосилий Ізраїлю! Я тобі допомагаю, — слово Господнє, Святого Ізраїлевого, твого відкупителя” (Іс. 41, 8—14).

“Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в тіні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. І сказав мені: “Ти слуга мій, у тобі я прославлюся”. А я сказав: “Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого”. А тепер каже Господь, що сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, — бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій — моя сила” (Іс. 49, 1—5).

“Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над Його пригніченими. А Сіон сказав: “Господь мене покинув, забув мене Владика мій!”. Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях, мури твої завжди передо мною” (Іс. 49, 13—16).

 

Тема 2. Що в мені заважає мені бути щасливим?

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Єр. 1, 4—8 (див. Додаток, що після опису теми).

Оголосіть тему і подайте питання для роздумів на цей день:

— Бог знає мене і допомагає мені. Я повинен бути щасливим... але я не завжди щасливий. Чому?
— Що мені заважає?

Реалізація теми

На зустрічі рекомендуємо використати наступні тексти: Іс. 51, 12—13; Вих. 4, 10—17; Єр. 1, 4—8; цитати з “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

Тему краще розкривати в сенсі розвитку, росту: усі наші зранення повинні стати “трамплінами” для нашого росту, дорослішання.

Причини нашого нещастя, яке є наслідком первородного гріха, в руйнуванні гармонії не тільки з Богом і навколишнім світом, а й зі самим собою.

Покажіть схему рівнів будови особистості:

— тіло, всі відчуття;
— серце, емоції;
— розум, інтелект;
— глибинне серце (там живе Бог)...

Поясніть, що Господь бажає, аби ми жили в гармонії.

Ми мусимо жити на різних рівнях. Огляньмося на своє життя і подивімось, на якому рівні ми живемо, спілкуємося тощо. Поду­маймо також, які роз'єднаності притаманні нам. Постараймося побачити, що конкретно не дає нам бути щасливими.

Ми роз’єднані з іншими людьми:

— “маски-шоу”: якщо я ношу маску, то люди цінять і люблять не мене, а мою маску. Це дорога до роздвоєння і нещастя: щасливим в чужій шкірі неможливо стати.
— конформізм: бажання бути “як всі”, страх виявитися смішним в очах інших можуть примусити мене прийняти неправильні рішення (Рим. 12, 2—3, Іс. 51, 12—13).

Ми роз’єднані внутрішньо:

— неприйняття себе (я не такий, яким хотів би бути);
— невпевненість у собі;
— ярлики, прізвиська.

Ми роз’єднані з часом:

— я живу не теперішнім, а минулим або майбутнім.

Підсумок зустрічі

Головні причини моїх терпінь: мій гріх, гріх інших, проблеми росту, неприйняття себе. Стань щасливим:

— будь самим собою: для цього необхідна сміливість, але цей шлях веде до щастя;
— знайди друга, це допоможе вам обидвом стати впевненішими в собі;
— не надавай великого значення емоціям, підключай мозок;
— будь справжнім (відповідність думки і дійсності). Якщо ми не відкриті для дійсності, ми живемо в страху. Вчись керувати своїми почуттями, усвідом неусвідомлене;
— не бійся: життя і любов сильніші за всі зранення. В нас живе Бог. Святий Дух об’єднує все, що розділене.

Я зрозумів, що:

— спокуси, випробування, жертви — все повинно послужити зростанню людини.
— ми покликані до зростання.

Додаток

“Ти шукаєш сенс свого життя, тоді як сенс — це перш за все стати самим собою, а не досягти жалюгідного світу, що ларує забуття протиріч. Якщо щось протистоїть тобі і тебе роздирає, значить ти пускаєш коріння і ростеш. Блаженне терпіння, яке допомагає тобі народити самого себе!” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Я, і лиш я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається? Ти забуваєш Господа, Творця твого, який розпростер небо, заснував землю, і тремтиш увесь час, щоденно перед люттю гнобителя, що готовий звести тебе зо світу. Де ж вона, та гнобителева яра злоба?” (Іс. 51, 12—13).

“Сказав Мойсей Господеві: “Змилуйся, Господи! Не проречистий я ні здавна, ні з того часу, як Ти став говорити до раба Твого; таж тяжкомовний я і тугоязикий”. А Господь йому: “Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь? То ж іди, я буду в устах твоїх, і навчу тебе, що маєш говорити”. Але він сказав: “Молю тебе, Господи, пошли кого хочеш”. І запалав Господь гнівом на Мойсея та й сказав: “Хіба нема Арона, левія, брата твого? Я знаю, що він вміє добре промовляти; та ось він і сам уже йде тобі назустріч, і зрадіє серцем, як побачить тебе. Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити. Він промовлятиме за тебе до народу, він буде тобі устами, а ти будеш йому богом. І оцю палицю візьми з собою в руки, нею творитимеш чудеса” (Вих. 4, 10—17).

“І надійшло до мене таке слово Господнє: “Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив”. Я ж промовив: “Ой, Господи Боже! Я не вмію говорити, бо я дитина”. А Господь сказав до мене: “Не кажи: Я дитина, — бо до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш, і все, що накажу тобі, ти говоритимеш. Не страхайсь перед ними, бо я з тобою, щоб тебе врятувати, — слово Господнє” (Єр. 1, 4—8).


Тема З. Бути собою, прийняти себе

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна взяти текст: Іс. 62, 2—5.

Ознайомлення з темою: Бог створив мене неповторним. У Його очах я маю надзвичайну цінність. Я буду щасливим, якщо буду таким, яким мене бачить Бог, якщо прийму те, що Бог дав мені. Але тоді мені необхідно розвиватися, рости. Чи хочу я йти цим шляхом? Як це робити?

Реалізація теми

На зустрічі рекомендуємо використати наступні тексти: Іс. 62, 2-4, Єр. 31, 3; “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

Кожен учасник зустрічі може індивідуально написати на листочках те, що в ньому самому заважає йому бути щасливим, розвиватися, зростати. Пізніше, під час молитви, вони можуть віддати листки Ісусові.

При проведенні тематичної бесіди можна звернути увагу на такі моменти:

— Чи хочу я розвиватись або чи мене влаштовує те, яким я зараз є?
— Щоби вирішити проблеми, потрібно спочатку їх усвідомити (постарайтесь обговорити їх у групі).
— Подякувати Богові за те, що Він створив мене (знайдіть слова благословення у Святому Письмі — для молитовної подяки).

Підсумок зустрічі

Собою ще необхідно стати, всі ми в дорозі. Стати собою — означає стати щасливим. Я буду щасливим тільки тоді, коли досягну того, для чого живу. Щоби розвиватися, треба усвідомити себе і прийняти себе. Більше за всіх (більше за нас самих!) нашого щастя хоче Бог.

Я зрозумів, що:

— Авраам вийшов з рідної землі на поклик Бога.
— апостол і євангелист Матей встав і пішов за Ісусом.
— ми — в дорозі, ми не повинні відступати, думати про минуле: про образи, зранення, гріхи, свої слабкості. Сьогодні я такий. Завтра буду кращий.

Сьогодні ввечері молячись, я можу:

— подякувати Богові за те, що Він сотворив мене. Я сотворений прекрасним;
— прийняти себе з рук Господа;
— вибачити себе і інших;
— просити в Ісуса допомогти мені рости.

Додаток

“Щоби дерево розцвіло — потрібне дерево, щоб людина була щасливою - спочатку потрібна людина” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Людина носить в собі більше, ніж вона сама” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Будь самим собою, і будь ним добре!” (св. Франциск Сальський).

“Господь йому здалека з’явився: Я полюбив тебе вічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку” (Єр. 31, 3).

“Тоді народи побачать твою справедливість, усі царі — твою славу. І зватимуть тебе вже новим ім’ям, яке виречуть Господні уста. Блискучою короною в руці Господній будеш, царським вінцем у руці Бога твого. Не зватимуть більше тебе покинутою, не зватимуть твою землю полишеною, а зватимуть тебе: “Моя у ній утіха”, а твою землю: “Заміжня”, бо Господь тебе уподобав, і земля твоя матиме мужа” (Іс. 62, 2—4).


Тема 4. Прийняття рішень, свобода совісті

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Прип. 2, 1—11 (див. Додаток, що після опису теми).

Ми віримо, що Господь зцілює наші рани, хвороби, допомагає вирішувати наші проблеми. Однак ми розуміємо, що багато залежить і від нас самих, від наших вчинків і рішень. Але як навчитися приймати правильні рішення?

Реалізація теми

На зустрічі можна використати наступні цитати: Бут. 1, 28—29; 2, 15.19. 23; 4, 9; Мт. 15, 1—20; Муд. 2, 1—5; Муд. 12, 1—2; 1 Йо. З, 19—20 (див. Додаток, що після опису теми).

На початку зустрічі можна запропонувати молоді згадати важливий момент в їхньому житті, коли треба було прийняти рішення:

— Що вплинуло на прийняття цього рішення?
— Яка в мене була ціль?
— Наскільки я був задоволений своїм рішенням, діями?
— Наскільки свідомо я приймав це рішення?
— Чи хотів би я зараз змінити це рішення (й інші рішення в моєму житті)? Чому?

У розмові необхідно підкреслити деякі моменти:

— свобода людини в прийнятті рішення;
— відповідальність (яка випливає зі свободи) за свої рішення і вчинки (Бут. 1, 28—29; 2, 15. 19. 23; 4, 9);
— совість — голос глибинного серця. Совість — здатність судити про дії (добрі вони чи погані). Якщо ми хочемо зростати, то нам треба прислухатися до нашої совісті. В цьому теж наша відповідальність;
— зв’язок між свободою людини і Божим законом має свій життєвий центр у серці особистості, тобто в її совісті.

Підсумок зустрічі

— Необхідно виховувати совість (це пов’язано з формуванням чеснот);
— Ми відповідальні за наші рішення;
— Господь допомагає нам: через своє Слово Він відкриває нам свою волю.

Я намагаюсь зрозуміти:

— чому я дію саме так, як дію;
— звідки я знаю що добре, а що погано;
— що керує моїм життям: випадок чи моє рішення;
— що говорить моя совість.

Сьогодні можна посповідатися.

Ввечері можна підготувати сценки на тему прийняття рішень.

Додаток

“Мій сину! Коли ти мої слова приймеш і мої заповіді заховаєш у себе, вухом твоїм уважаючи на мудрість, схиляючи до правди твоє серце, отак, коли ти розум зватимеш до себе, з закликом звернешся до розсудку, коли шукатимеш його як срібла, коли розшукуватимеш його як схований скарб, тоді ти збагнеш острах Господній, тоді знайдеш пізнання Бога. Господь бо дає мудрість, із Його уст виходить знання й розсудливість. Він для праведних зберігає допомогу; Він щит для тих, що ходять чесно. Він стежки правоти пильнує, Він береже дорогу своїх вірних. Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, прямодушність і всяку путь добру, бо мудрість увійде в твоє серце, знання буде відрадою душі твоєї. Обачність буде сторожити над тобою, і розум тебе берегтиме” (Прип. 2, 1—11).

“І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся, і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі”. По тому сказав Бог: “Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу” (Бут. 1, 28—29).

“Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді, порати його й доглядати його. І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка” (Бут. 2, 15.19. 23).

“Тоді Господь сказав до Каїна: “Де Авель, брат твій?”. Той відповів: “Не знаю. Хіба я сторож брата мого?” (Бут. 4, 9).

“Вони бо один до одного мовляють, міркуючи невірно: “Коротке й журливе життя наше, і нема ліків на кончину людини, та й не відомо про такого, що визволяв би з аду. Бо ж випадком ми народились й опісля будемо, наче нас ніколи й не було. Бо дим — віддих у наших ніздрях, а думка — іскра, коли б’ється наше серце. Згасне вона, і тіло розсиплеться на попіл, і дух розвіється, як легіт. І наше ім¦я забудеться з часом, і ніхто й не згадає про наші діла; і промине життя наше, немов сліди хмари, розвіється, мов мряка, розігнана промінням сонця, його жаром прибита. Наш вік — тінь минуща, і кончина наша вороття не знає: печать прикладена і не повернеться ніхто...” (Муд. 2, 1—5).

“Пам’ятай про твого Творця у дні твоєї молодості, перше, ніж лихі дні прийдуть і роки настануть, що про них скажеш: Вони мені не до вподоби; перш, ніж померкне сонце й світло, місяць і зорі, і насунуть по дощі знов хмари...” (Муд. 12, 1—2).

“Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: “Чому Твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?” А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням? Бог бо заповідав: шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! — той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу. О лицеміре! Добре про вас пророкував був Ісая: Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене. Однак намарно мене шукають, навчаючи людських наказів”. І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте! Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”. Тоді приступили учні й кажуть Йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли Тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”. Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх: це сліпі проводирі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму”. Тоді Петро заговорив до Нього і каже: “З’ясуй нам оту притчу”. Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі? Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить? А те, що з уст виходить, те походить із серця, і воно, власне, осквернює людину; із серця бо походять лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства. Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину” (Мт. 15, 1—20).

“З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше; коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і Він усе знає” (1 Йо. 3, 19—20).

 

Тема 5. Дружба

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна взяти: Сир. 6, 5—11. Молимось за наших близьких і друзів, за самотніх людей.

Реалізація теми

Розмова базується на тексті “Ти — мій друг” (див. Додаток, що після опису теми).

Можна також використати текст “Десять заповідей дружби” (див. Додаток, що після опису теми). У процесі обговорення можна додавати заповіді або створити свої “Десять заповідей дружби”.

Підсумок зустрічі

— Правдива дружба веде до того, що людина розвивається, стає кращою.
— Правдива дружба ніколи не зазіхає на людську свободу.
— Вона вчить нас стати даром для іншої людини.
— Навчитися дружити — означає навчитися віддавати.

Я зрозумів, що:

— ми не самотні, людина розвивається, спілкуючись з іншими людьми;
— ми покликані будувати стосунки з людьми і бути друзями Христа. Ця дружба більше, ніж будь-яка інша, може нас зцілити, дати нам нове життя, вказати нам новий сенс і напрям життя.

Сьогодні можна подати для особистих роздумів декілька запитань, які допоможуть краще побачити стосунки з близькими людьми.

Ввечері можна поставити сценку про друзів Христа (Витанія).

Додаток

Ти — мій друг.
Ти — мій друг, тому, що ти — вузол, який з’єднує, але не поневолює.
Ти — мій друг, тому що ти — дихання, яке заспокоює, але не при­сипляє.
Ти — мій друг, тому що ти — брат, який виправляє, але не при­нижує.
Ти — мій друг, тому що ти — погляд, який слідкує, але не осуджує.
Ти — мій друг, тому що ти — рука, яка веде, але не тягне насильно.
Ти — мій друг, тому що ти — оаза, яка підкріпляє, але не затримує.
Ти — мій друг, тому що ти — серце, яке любить, але не принижує.
Ти — мій друг, тому що ти — чуйність, яка оберігає, але не підкоряє.
Ти — мій друг, тому що ти — образ Бога. Саме тому.

Десять заповідей дружби
1. Прийняти друга з його недоліками.
2. Зрозуміти його труднощі.
3. Пам’ятати про його День народження.
4. Коли ти далеко, прислати йому вісточку на знак того, що ти не забуваєш про нього.
5. З радістю позичати йому свої речі.
6. Не ревнувати.
7. Не думати, що для нього існуєш тільки ти.
8. Не бути прискіпливим до нього.
9. Не говорити одне, а мати на увазі інше.
10. Не насміхатися з нього в присутності інших людей.

 

Тема 6. Слухати — чути, дивитися — бачити, говорити — розуміти

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Мт. 11, 14—17. Молимося, щоб Господь дав нам вуха, здатні чути, очі, здатні бачити, серце, здатне розуміти.

Реалізація теми

Починаємо із запитань.

— Звідки беруться непорозуміння між близькими людьми?
— Яким чином ми спілкуємося з іншими?
— Яку роль відіграють слова, а яку — жести, погляд, вираз обличчя?
— На що, крім слів, ми звертаємо увагу під час розмови? Щодля нас важливіше?

Відповідаючи на ці запитання, побачимо, що передача інфор­мації, розмова — це дуже багата реальність. Разом з тим, це багатство несе в собі небезпеку нерозуміння, неправильного сприйняття знаків, які передаємо. Як захистити себе від цієї небезпеки? Без сумніву, необхідно вчитися слухати і розуміти. Але як? Що нам заважає слухати?

— Напевне ми часто надто зайняті собою, своїми проблемами.
— Часто нам здається, що ще до того, як інша людина відкриє рот, ми вже знаємо, що вона хоче нам сказати.
— Деколи ми чуємо тільки те, що бажаємо чути.

Як додаткову допомогу в розмові можна роздати картки, на яких зазначені риси характеру, що свідчать про відповідальність або про недостатню відповідальність за слово (див. Додаток, що після опису теми).

Підсумок зустрічі

— Щоб дружити, потрібно один одного пізнати, зрозуміти.
— Щоб зрозуміти другу людиу, недостатньо мати очі і вуха.
— Щоб передати інформацію, недостатньо мати язик.
— Необхідне уважне серце, готове прийняти правду.

Я зрозумів, що:

— Ісус зцілює німого. Ми також часто не можемо говорити і потребуємо зцілення.
— фарисеї дивляться на Ісуса, слухають Ісуса, але не розуміють Його.
— щоби зрозуміти людину, недостатньо мати очі й вуха, необ­хідне і серце, готове прийняти істину.

Увечері можна приготувати сценки про пліткарів.

Додаток

Відповідальність за слово: Безвідповідальність:
— вміння мовчати;
— сміливість говорити правду всім, незалежно від негативних наслідків для тебе, ціль критики — добро
для другої людини;
— усвідомлення того, що ти говориш;
— вчинки, відповідні до даного слова, відповідність
слова і діла;
— вірність обіцянкам, клятві вірності в шлюбі тощо;
— передбачення і дальновидність, усвідомлення ваги слова;
— “якщо А, то Б”;
— наслідки: стосунки з іншою людиною (слова встановлюють зв’язки між людьми);
— відвертість;
— володіння собою, своїми емоціями;
— достовірність (говорити тільки те, в чому сам
впевнений, що знаєш точно);
— повага до відмінності іншого;
— відкритість, вміння слухати;
— точність;
— час.
— неправдивий комплімент;
— боязливість, страх сказати правду;
— пустослів’я, викидання слів на вітер;
— невиконання обіцянок;
— критика заради критики;
— емоції (неконтрольовані почуття);
— недальновидність, непередбачуваність;
— фальш, егоїзм, гра, маніпуляція іншими, корисливість;
— брехня, догадки;
— наївність, марні надії;
— монолог, крикливість;
— відсутність відчуття часу;
— прокльони;
— недостатність досвіду (повторення тих самих помилок);
— знецінення слова;
— відсутність міри, зловживання словами, недотримання обіцянок (говориш одне, а робиш інше);
— закритість, байдужість до слів;
— згода з тим, чого ти не знаєш.


Тема 7. Ми і суспільство

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: 1 Сол. 5, 21: “Усе перевіряйте; тримайте те, що добре”.

Молимося про розпізнання того, що насправді служить нашому розвитку.

Реалізація теми

Варто поставити кілька запитань.

— Яким повинно бути ставлення християнина до сучасного світу, культури, засобів масової інформації (телебачення, журналів тощо), популярних у суспільстві лозунгів, поглядів і авторитетів? Відповіді повинні мати доброзичливо критичне спрямування (1 Сол. 5, 21).
— Що приймати, чому протистояти, як не згубитися посеред численності протилежних поглядів?
— У нас тільки одне життя, ми не можемо дозволяти собі невдалих експериментів. Що є точкою відліку в нашому пізнанні? Для кожного, незалежно від його світогляду, суттєву роль повинна відігравати повага до людини.
— Що таке конформізм? Що таке авторитет? Чи необхідні нам авторитети?

Підсумок зустрічі

Підсумки необхідно формулювати залежно від того, як були поставлені акценти в розмові.

— Християнська позиція сприйняття світу повинна бути доброзичливою, відкритою, але разом з тим відповідальною: нести в собі розумне піклування про життя кожної людини;
— Щоби взяти на себе відповідальність за особисте життя і життя інших людей, ми повинні навчитися розпізнавати добро і зло, розпізнавати істину;
— Нам потрібні свідки істини, авторитети. Найвищим авторитетом для нас повинен бути Христос, який сам є Істина.

Я зрозумів, що:

— любов до Христа змінює не лише особисте життя того, хто любить, але також і світ навколо мене.
— наше покликання — не тільки самим переображуватись, а й переображувати світ.


Тема 8. Стати дорослим

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: 1 Кор. 14, 20. Молимося про мудрість і зрілість.

Реалізація теми

На зустрічі можна використати наступні тексти: Еф. 4, 11—15; Йо. З, 3—8; цитати з “Цитаделі” (див. Додаток, що після опису теми).

Починаємо з запитань.

— Кого ми вважаємо дорослою людиною?
— Які риси повинна мати доросла людина?
— Чи необхідно чекати до виповнення 18 років, щоби стати дорослим? І чи є головним вік, щоби бути зрілим?

Стати дорослим — згодитися на це. Що це означає?

— приймати рішення і виконувати їх;
— скинути маски, визнати помилки (біль найбільший тоді, коли про нього не сказали). Людина росте, відкриваючись;
— не порівнювати, звільнитися від осудів;
— бути реалістом, не ставити недосяжних завдань, бо інакше буде постійне розчарування;
— дати собі час рости і жити теперішнім;
— співпрацювати з Богом (моя свобода і Його ласка);
— не пливти за течією, будувати своє життя, підходити творчо. Не дозволяти подіям, ситуаціям зламати нас.

Мальро: “Людство спускається вниз по ріці, і трупи пливуть найшвид­ше. Та потрібно бути подібним до лосося, який піднімається до витоків”.

Підсумок зустрічі

— Не боятися бути дорослим.
— Не боятися розвиватися, змінюватись.

Я зрозумів, що:

— “ходячи проповідуйте”.
— ми покликані іти, зростати, брати на себе відповідальність.
— ми повинні брати участь у здійсненні Божих задумів. Це чудова перспектива!
— нам не треба боятися бути дорослими.

Додаток

“Моє милосердя — допомогти народити самого себе” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“Не осуджуй помилки, як історик осуджує проминулу епоху. Хто дорікатиме кедрові за те, що він ще насіння або стебельце, чи крива гілочка? Дозволь йому рости. Від помилки до помилки виростає кедровий ліс” (“Цитадель”, Сент-Екзюпері).

“І він сам настановив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — євангелистами і пастирями, і вчителями, для вдоско­налення святих на діло служби, на будування Христового Тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдності у вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа. Тоді ми не будемо більше малолітками, яких кидають хвилі і яких обносить усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хит­рістю й обманом. Але будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в Того, хто є головою — у Христа” (Еф. 4, 11—15).

“Озвався ж Ісус і мовив до нього: “Істинно, істинно кажу тобі: коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства”. Никодим же Йому: “Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?” Відрік Ісус: “Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла — тіло, а що народжується від Духа — дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа” (Йо. З, 3—8).

 

Тема 9. Стати святим

Вступ до теми

Для ранкової молитви можна використати текст: Еф. 2, 19—22. Молимося про дар святості через заступництво наших святих покровителів.

Реалізація теми

Розпочніть із запитань.

— Чи потрібна святість для повноти життя, повноти щастя?
— Чи не розтрачують святі своє життя даремно, чи не є їхнє життя сумним та нудним?

Запропонуйте молоді розповісти про свого улюбленого святого або про свого покровителя. Чи відомі нам святі-підлітки? Чи були вони щасливими людьми, чи не втратили свого життя?

Підсумок зустрічі

Святість — це повнота, до якої покликана кожна людина. Справжня людина — свята. До святості необхідно спрямовувати все наше життя. Отже, вона повинна бути повнотою життя. Це дружба з Христом, дорослість, доступна дитині, і дитячість, можлива для старшої людини. Це повнота і краса.

Я зрозумів, що:

— час нашого життя може бути чудовим, якщо ми прагнемо до святості.


ПРОГРАМА II

“СЛАВЛЮ ГОСПОДА, БО ДИВНО МЕНЕ СОТВОРИВ” (ЧИСТОТА)

Ціль — підготовка до вибору стану, прийняття себе в період дорослішання, повага до протилежної статі.


Тема 1. Світ, в якому я живу (Краса і гріх)

Тексти: Втор. З0, 15—21 (зранку), Йо. 3, 16—21.

Вступ до теми

Запропонувати тему можна під час прогулянки, поручивши кожному завдання:

— зауважити щось захоплююче і поділитися з друзями;
— знайти щось гарне, красиве і подарувати іншій людині.

Реалізація теми

У часі розмови слід звернути увагу на те, що є в цьому світі:

— неодухотворена матерія,
— рослини,
— тварини,
— людина,
— ангели (духовні сотворіння).

У розмові дуже важливо заторкнути суспільство (інших лю­дей), його цінності, правила, конфлікти і те, як їх вирішувати. З різних поглядів (напр.: мода, ЗМІ, молодіжні групи...) можуть бути розглянуті:

— сім’я і мої батьки,
— друзі,
— школа,
— Церква,
— секти...

Під час зустрічі в групах варто задуматися над такими запи­таннями:

— Кого я слухаю? Кому довіряю? Хто є для мене авторитетом? Чому?
— Хто насправді вчить мене жити?
— Що би я хотів змінити у моєму ставленні до авторитетів?

Я зрозумів, що:

— Бог сотворив мене з любові;
— творіння — перший засіб пізнання Бога;
— треба слухати, що Бог говорить нам через пророків, особливо, якщо я занурений у віртуальний світ.

 

Тема 2. Я і моє тіло

Тексти: Пс. 139 (зранку), Іс. 43, 1—3; Іс. 49, 14—16; Мт. 17; Мр. 9; Лк. 9; 2 Пт. 1, 16—18.

Реалізація теми

Бажано запросити психолога для проведення заняття з питання “Як я сотворений?”

ТІЛО:
— Його форма і структура... (чудо само по собі).
— Відчуття (тепло, холод, біль...).
— Нервова система.
— Тілесні потреби.

ПСИХІКА:
— Емоції, почуття — які, як вони діють?
— Уява (образи, уяви, сни...).
— Потреби (емоціональні).

ДУША:
— Розум (інтелект) — пізнання.
— Воля — рішення визначають моє життя.
— Пам’ять і підсвідомість.
— Духовні потреби, бажання.
— Святий Дух — в глибині мого серця.

Під час зустрічі в групах слід вияснити що із сказаного психологом залишилося незрозумілим.

Далі ведіть розмову, опираючись на такі питання:

— Мій характер — який він, як його формувати?
— Що в ньому можна змінити, а що потрібно прийняти?

Я зрозумів, що:

— Бог створив мене. Він хоче, щоби я був (навіть, якщо батьки не бажали, щоби я народився і не люблять мене);
— я прекрасний (Псалом 139);
— мені потрібно прийняти себе з рук Бога (епоху, в якій я живу, мою країну, сім'ю, мою стать, тіло...);
— наше тіло створене для слави, воно також переображується.

Молитва

Не тільки моя душа, а й моє тіло створені для молитви, для вічності. Про це говорять свідчення святих і Святе Письмо.

Благословення всіх частин тіла

Отче безконечної любові! Твій Святий Дух подарував мені життя в момент, коли я був зачатий. З дитячою простотою я хочу поручити Тобі своє тіло і подякувати за нього.

Дякую Тобі, Господи, за ноги, які ти дав мені, щоби бігати і стрибати, бавитись і танцювати; дякую Тобі, Господи. Благословляю Тебе! І поручаю Тобі всіх паралізованих...

За легені, які дозволять мені пити чисте повітря великими ковт­ками, молитися в унісон з моїм диханням, дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! Прошу Тебе за всіх, хто живе з половиною чи четвертиною легень...

За нирки, які тихо очищують мою кров: дякую Тобі, Господні Благословляю Тебе! Молю Тебе за всіх, хто живе зі штучними нирками з дня на день...

За мої статеві органи, знак того, що я чоловік чи жінка, які дозволяють мені виражати любов мого серця. За органи, які дозволяють давати життя, якщо Ти покличеш мене до цього, — або відмовитися від цього з любові до Тебе, щоби стати батьком чи матір’ю багатьох духовних дітей. Дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! І довіряю Тобі всі сім’ї, у яких немає дітей...

За тих всіх, хто розділяє тіло і любов, тіло і життя, хто сприймає тіло як іграшку для задоволення, молю Тебе...

За язик, яким оспівую Тебе, проголошую Твоє ім’я, промовляю слова миру, вдячності, ніжності, слова, підтримуючи моїх братів — дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! Молю Тебе за всіх німих...

За очі, якими я дивлюсь на сонце, що пробивається крізь осінній туман, на засніжені вершини, на малюнок дитини: дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! І особливо за сяючі погляди, в який вгадується ціле життя. За очі, які можуть споглядати Тебе у Святих Тайнах і які зустрінуться з Твоїми очима. За всіх, хто використовує очі, щоби ненавидіти, розстрілювати своїх братів, — прошу Тебе...

За вуха, якими я слухаю “Весну” Вівальді, спів жайворонка, слова довіри друга або крик відчаю. І особливо за Твоє Слово, яке звучить в моєму серці — дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! За моїх погано чуючих і глухих братів прошу Тебе...

За моє обличчя, яким би його не вважали люди — гарним, звичайним або негарним, за обличчя, яке свідчить про мою душу і стає подібним до Твого обличчя, що приймає вид хліба, щоби не осліпити нас — дякую Тобі, Господи! Благословляю Тебе! За тих, чиє обличчя спотворене, за паралізованих і тих, хто стидається свого лиця, тих, кому завжди говорили, що вони некрасиві — прошу Тебе, Господи...

За моє серце, яке ще дозволяє мені піднятись на 3000 метрів. Серце, що виражає всі мої почуття. Серце, завдяки якому я можу любити тих, кого Ти даєш мені любити. І в Твоєму Серці я починаю любити навіть ворогів... /\якую Тобі за серце, яке буде битись усю вічність любов’ю до Тебе. За серце, здатне любити Тебе, яке прагне зробити Любов улюбленою. Дякую Тобі, Господні Благословляю Тебе! За тих, у кого хворе серце, і тих, хто живе в постійній тривозі — прошу Тебе!..

Так, Отче, я благословляю Тебе за це тіло, яке назавжди зв’язало мене з Тілом Твого Сина, і яке дозволяє мені бути схожим на Нього навіть фізично, бо Ти захотів, щоби Марія дала Йому Тіло, подібне до нашого, Тіло із плоті та крові. Дякую Тобі за те, що колись Ти даси моєму тілу свою славу і всю силу Твого Святого Духа, щоби тоді в тілі прославленому Твоєю славою я міг прославляти, благословляти і любити Тебе вічно в самому Тілі Твого улюбленого Сина.


Тема 3. Моя стать, протилежна стать, час дозрівання

Тексти: Бут. 2, 18—25 (зранку), Мт. 1, 18—25 (ввечері).

Реалізація теми

Зустріч з лікарем для обговорення наступних пунктів:

— анатомія, фізіологія статевих органів чоловіка і жінки, їх призначення;
— природний ритм здатності до народження.

Зустріч з психологом на тему: “Час статевого дозрівання” (що відбувається в тілі, психіці, душі). Розглядаємо такі пункти:

— етапи психо-статевого розвитку;
— сексуальна цікавість (табу і порнографія);
— чому треба і як можна володіти статевим потягом;
— безпристрасність та емоції, почуття;
— бунт молодих людей: я вільний;
— необхідність відкрити себе в творчій реальності (мої здібності, талант);
— час народження великих ідеалів — значення цього періоду для цілого майбутнього життя.

Опісля проводимо зустрічі в групах, обговорюючи труднощі і небезпеки цього часу.

— хто я? Криза ідентичності;
— конфлікт із старшим поколінням (конфлікти авторитетів).

Тим, хто зацікавиться, можна запропонувати тематичну літературу, наприклад: “Перш ніж скажеш кохаю...”

Я зрозумів, що:

— “чоловіком і жінкою сотворив їх”;
— Божий задум є в тому, щоб ми жили в любові;
— є різні покликання.


Тема 4. Як зароджується і розвивається любов?

Тексти: Пісня Пісень 8, 4—7; Лк. 7, 36—50; 1 Кор. 13 (зранку).

Реалізація теми

Розкриваємо головні тематичні ідеї:

1. Різні види любові:

— незаперечне сприйняття іншого   — до всіх людей
— дружба                                      — у вузькому колі
— еротичне кохання                       — до чоловіка/жінки

2. Розвиток любові:

— закоханість,
— любов підлітків,
— невиражене кохання,
— дружба між хлопцем і дівчиною,
— “докази любові” — вимоги статевих стосунків,
— мова тіла,
— любов — чистота серця і сорому,
— відповідальність за іншу людину і за своє життя: вибір на все життя або дружба; не можна “попробувати”; чесність намірів.

3. Відкритість для любові Бога.


Тема 5. Зцілення моїх ран

Тексти: Мт. 8, 5—10; Мт. 9, 1—8; Мр. 5, 25—34; Єр. 30, 10—17.

Реалізація теми

Розкриваємо головні ідеї.

— Зранення, спричинені гріхом — моїм або інших людей. Причина — відсутність любові (раніше, тепер...).
— Ісус сьогодні може зцілити їх. Ми можемо пізнати їх і віддати Ісусові (в молитві, в тайні примирення). Тіло Ісуса — зцілення наших ран.

У групах поведіть розмову про сприйняття себе, зцілення почуттів. Необхідно говорити про статеві проблеми віку:

— криза, емоціональна незрілість — мастурбація.
— трудність в сприйнятті своєї статі — гомосексуалізм, лесбіянство.
— деморалізація — ранні статеві стосунки, зґвалтування, дома­гання зі сторони старших.

Сьогодні відповідальні та священик можуть виділити спеціальний час на індивідуальні розмови з усіма бажаючими.

Увечері варто приготувати молитву покаяння (молитва про зцілення почуттів).


Тема 6. День прощення

Тексти: Рим. 12, 14—21; Іс. 1, 18—19; Пс. 50 (зранку); Мт. 18, 25—35; Мт. 18, 15—22; Мт. 5, 43—48; 1 Йо. 1, 5—2, 2; Йо. 21, 15—17.

Сьогодні відбувається сповідь.

Слід звернути увагу на приготування до сповіді, забезпечення порядку і тиші. Варто забрати на прогулянку тих, хто не сповідається, або тих, хто вже приступив до Таїнств. Необхідно також дати мож­ливість для особистого читання текстів та індивідуальних розмов. Рекомендується дати можливість для молитви перед Святими Тайнами протягом декількох годин, поки відбувається сповідь. Щоби молитва була організованішою, можна скласти список бажаючих взяти в ній участь, забезпечити присутність відповідальних і тих, хто буде провадити молитву.


Тема 7. Покликання до шлюбу та сім’ї

Тексти: Бут. 2, 18—25; Прип. 31, 10—31; Мт. 19, 1—9; Йо. 2, 1—11

Реалізація теми

Добре було б організувати зустріч-свідчення з подружньою парою, яка живе в церковному шлюбі. Бажано, щоб ця пара була досить молодою і мала дітей. Дуже важливо, щоби подруги могли відверто говорити про проблеми, які виникають в сім’ї та подружжі.

У групах варто обговорити такі головні питання:

— Зріле й щасливе подружжя — що для цього потрібно?
— Чи ми вибираємо свого чоловіка (жінку)? Подружжя — це Покликання.
— Про що не можна забувати, шукаючи майбутнього подруга, щоби “не купити кота в мішку”?
— характер, цінності;
— батьківський дім; ставлення до шлюбу і сім'ї;
— емоційна зрілість, володіння собою;
— здатність до вірності (що означає — бути вірним?);
— відповідальність за іншого (дітей);
— матеріальна сторона життя;
— професія, хобі;
— віра;
— звички (алкоголь...).
— Роль чоловіка і жінки в подружжі.
— Як готуватися до подружжя? Що вже тепер треба в собі розвивати?

Організуйте зустріч з лікарем на тему: “Сенс чистоти до шлюбу”. (Лікар повинен бути з християнськими переконаннями.)

Також доцільно обговорити питання про дар передання життя:

— відкритість для дару життя.
— контрацепція і аборт.
— природні методи планування сім’ї.
— вагітність поза шлюбом.

Деякі з перерахованих питань можна розглянути за допомогою анкет, в яких хлопці й дівчата пишуть, чого вони чекають від майбутніх подругів. Потім можна оголосити та обговорити результати анкетування.


Тема 8. Покликання до посвяченого життя

Тексти: 1 Кор. 7, 25...; Мт. 19, 10—22; 1 Кор. 6, 9—11. 12—14. 19—20; Прем. 1, 13—15; 11, 24—26.

Реалізація теми

Важливо розглянути наступні питання, і висновки обговорити в групах.

— Признання в коханні.
— Сенс самотності, відкритість для любові Бога.
— Значення дівицтва. Приклади святих людей — Марія таЙосиф...
— Свідчення посвяченого життя.
— Різні форми посвяченого життя.

Увечері можна провести молитву за посвячення почуттів (і усього/усю себе) Ісусові, висловити подяку за все, що Він подарував у ці дні.

 

НОВІ ІГРИ ДЛЯ ТАБОРУ

Гра “Виноградна лоза”

Ціль гри — допомогти дітям проявляти ініціативу і брати активну участь у житті табору.

Гра починається відразу ж після сніданку. Кожна команда отримує конверт зі списком завдань (більше, ніж можливо виконати; всі конверти повинні містити однакові завдання) і письмові правила гри для учасників, які подано нижче. Завдання можуть бути різними та стосуватися господарства, Біблії', суспільного життя. Частина завдань позначена трьома крапками — команда сама придумує завдання (будь-яку кількість).

На цей день не призначаються чергові. Зі звичайного розпорядку зберігаються тільки час молитви і зустрічі в групах, а також час сніданку, обіду і вечері.

Упродовж дня команди на свій вибір виконують будь-які із вказаних у конверті завдань.

Після виконання кожного завдання команда повідомляє про це журі і отримує від нього частину виноградної лози, виготовлену з паперу (стебло, листок, невелике гроно, велике гроно винограду). Кожна команда приклеює її на свій стенд, “вирощуючи” таким чином лозу. Спочатку даються тільки стебла і листя (перші п’ять виконаних завдань), а вже згодом, за рекомендацією провідника, прикріпленого до команди, роздаються плоди (спочатку маленькі, а потім великі).

У виконанні кожного завдання повинні брати участь усі члени команди. Провідники спостерігають за виконанням завдання і дають рекомендації журі стосовно частини лози, яку може отримати команда. Якщо команда працювала не дуже дружно, вони отримують тільки стебельце; якщо більш-менш добре — то невелике гроно винограду; а якщо дуже добре — то велике гроно.

Можна проявляти великодушність і зароблений плід приклеїти не своїй, а іншій команді.

Якщо лідер повідомляє про погану поведінку членів команди, то комісія “садить” на лозу черв’ячка. Такий плід вважається зіпсутим і при підрахунку балів не враховується.

Дорослі мінімально беруть участь в організації життя табору (у цьому полягають завдання), тільки підтримують дітей в їх починаннях і беруть участь у тому, що організовують діти.

Перемагає команда, що виростила найдовшу лозу з найбільшою кількістю добрих плодів. Гра завершується після вечері. Підсумки і нагородження проводяться на вечірній зустрічі.

Наступний текст правил роздається учасникам гри

ПРАВИЛА ГРИ “ВИНОГРАДНА ЛОЗА”

Мета гри — виростити добру виноградну лозу, яка приносить плоди.

1. Гра починається зразу ж після сніданку. Кожна команда отри­мує конверт зі списком завдань і письмові правила гри для учасників. Частина завдань позначена трьома крапками. Це означає, що члени команди самі можуть придумати завдання (будь-яку кількість).

2. У цей день не призначаються чергові. Зі звичайного розпорядку зберігаються тільки час молитви і зустрічей в групах, а також час сніданку, обіду і вечері.

3. Упродовж дня команди на свій вибір виконують будь-які з поданих у конверті завдань.

4. Після виконання кожного завдання команда повідомляє про це журі і отримує від нього частину виноградної лози, яку приклеює на свій стенд, “вирощуючи” таким чином лозу.

5. Завдання повинна виконувати уся команда спільно. Провідники присутні при виконанні завдань і можуть брати в них участь, але не можуть їх організовувати.

6. Можна проявляти великодушність і зароблений плід приклеїти не своїй, а будь-якій іншій команді.

7. Стягнення. Будьте уважні! Якщо поведінка членів команди буде поганою, ваш плід може підточити черв’ячок, і тоді цей плід не буде враховуватися.

8. Перемагає команда, яка виростила найдовшу лозу з найбільшою кількістю добрих плодів.

9. Гра завершується після вечері. Підсумки і нагородження проводяться на вечірній зустрічі.

Завдання

1. Господарство

— Налити води до умивальників
— Принести води для кухні
— Помити посуд після сніданку
— Прибрати в їдальні після сніданку
— Вичистити казани після сніданку
— Допомогти кухарям приготувати обід
— Накрити на обід
— Помити посуд після обіду
— Прибрати в їдальні після обіду
— Вичистити казани після обіду
— Накрити на підвечірок
— Помити посуд після підвечірка
— Допомогти кухарям приготувати вечерю
— Накрити на вечерю
— Помити посуд після вечері
— Прибрати в їдальні після вечері
— Вичистити казани після вечері
— Прибрати сміття з їдальні і поприбирати навколо неї
— Прибрати сміття навколо ватри
— Заготовити дрова для кухні
— Заготовити дрова для вогнища
— Прибрати на пляжі
— Прибрати територію табору
— Полагодити зіпсоване таборове обладнання
— …

2. Святе Письмо

— Вивчити напам’ять цитату...
— Переказати текст...
— Перекласти на вірші текст...
— Придумати пісню або сценку на текст...
— Підготувати запитання для обговорення в малих групах за текстом...
— Підготувати заняття для дітей про текст...
— Скласти вікторину з Біблії
— Перерахувати напам'ять всі книги Нового Завіту
— ...
— ...

3. Турбота

— Зібрати достиглі ягоди і пригостити відповідальних за табір
— Не заважати спати коменданту
— Зробити несподіванку будь-якій групі
— Зробити якесь завдання з конверта іншої групи

4. Суспільне життя

— Придумати і провести спільну гру (для всього табору)
— Вивчити нову пісню з усім табором
— Вивчити танець з усім табором
— Провести заняття, зустріч (тема — на ваш вибір)
— Брати участь у тому, що організувала інша група
— Написати пісню
— Зібратися разом і помолитись за...
— Організувати і провести спортивну гру
— Принести лавки на вечірню зустріч
— Провести опитування суспільної думки щодо...
— Прикрасити яке-небудь місце в таборі
— ...
— ...

5. Завдання, придумані самостійно:

— ...
— ...
— ...

 

Гра “Молитва”

Для кожного гравця необхідно приготувати маленькі скляночки (з маленької пластикової пляшки (0,5л) можна зробити дві скляночки). Відправним пунктом повинно бути місце близько біля джерела води (водопровідний кран, джерело, озеро, річка тощо). Інший пункт “Небо” розташований у протилежній стороні табору. Це — відро з поміткою, до якої його треба заповнити водою-“молитвою”. Для проведення цієї гри слід обрати день з гарною погодою, щоб нестрашно було намокнути.

Поставте одного або двох провідників біля води, щоб вони наповнювали нею скляночки і слідкували за правилами, і одного провідника — на пункт “Небо”; його завдання — слідкувати за чесністю в наповнюванні відра.

У цій грі діти грають проти провідників. Усі провідники зображають у грі “злі сили”, які віддаляють нас від молитви (на спинах у них прикріплені таблички: Обман, Заздрість, Образа і т. ін). Діти — це “віруючі”. Один або два провідники грають роль ангелів.

Суть гри полягає у тому, щоб “віруючі” заповнили “Небо” своїми “молитвами” (водою). Завдання “злих сил” — завадити цьому. Гра триває 30—45 хв. Після завершення комендант табору перевіряє відро з водою: якщо воно заповнене до помітки, то перемогли “віруючі” — діти, якщо ні, то виграли “злі сили” — провідники.

“Віруючі” починають свою гру з місця наповнення води. Зі скляночками “молитви” вони повинні прорватися до “Неба” і вилити туди свою “молитву”. Якщо до “віруючого” торкається “зла сила” — вода виливається на землю (а не на “злу силу”!). За обливання провідників надається дискваліфікація! У таборі також є “ангел”. Він може взяти за руку тільки одну (!) дитину і вільно провести її до “Неба”. “Злі сили” в цьому випадку безсильні (але налякати з-за рогу можна). Брати воду з калюжі або іншого джерела заборонено.

Висновки. Наша подорож до неба не є легкою. Необхідно добре потрудитися, щоб спершу виконати своє завдання на землі, а також дістатися до неба, і наша молитва завжди спрямовує нас до неба. Та коли в своєму житті ми миримося зі “злими силами”, тоді тратимо глибину нашої молитви, а з часом і зовсім перестаємо молитися, забуваючи про ціль нашого життя — “небо”. Та, просячи Бога про допомогу, зустрічаємо “ангелів”, котрі допомагають знайти добру дорогу і не налякатися при цьому зла...

 

Гра “Полювання на вовків”

Найкраще місце для гри — густа, непроглядна частина лісу з добрими можливостями сховатись і чіткими кордонами.

Тривалість гри: приблизно 60 хвилин. Бажаний час для гри: 20.30 — 21.30, коли темніє.

Як мінімум п’ять провідників виконують роль “вовків”. Кожен “вовк” повинен мати джерело шуму (свисток, дзвіночок і т. ін.) і картки зі своїм ім’ям (кількість карток не повинна бути меншою від кількості гравців-дітей). “Вовки” вільно пересуваються по території і час від часу шумлять.

Діти — це “мисливці”, які полють на вовків. Діти грають кожен окремо, але деякі результати можна сумувати в результати груп.

Ціль гри: “мисливцю” треба вполювати якнайбільше “вовків”, залишившись при цьому непійманим.

Мисливці намагаються відшукати вовків, йдучи на шум (оскільки в сутінках важко відрізнити мисливця від вовка). Якщо мисливець знайшов вовка, то він ловить його і отримує від нього одну картку. Кожен вовк може бути спійманим кожним мисливцем лише раз. Однак вовки рахують, скільки разів їх зловили, і за кожним третім разом, коли їх зловили, вони стають “злими вовками”, які нападають на мисливців. Це означає, що мисливець, який нападає на вовка, на якого напали вже два рази, не лише не отримує картки, а й віддає одну зі своїх, впольованих. Якщо ж мисливець не має ще жодної картки, то він просто грає далі. Для мисливця, який піймав кожного вовка по разу, гра завершена. Переможцем стає учасник, який має після закінчення гри найбільшу кількість карток (декілька карток від одного і того самого вовка-провідника зараховуються як одна).

ОднаКнопка