Як навчати притчами

Як навчати притчами. Методичні поради. / Катехитична комісія Львівської Архиєпархії. — Львів, 2000. — 23 с.

Зміст

Вступ
Ісусові притчі
Короткі поради щодо методів інсценізації притч
Інсценізація притч
Притча про сіяча
Притча про весільний бенкет
Притча про блудного сина
Притча про митаря і фарисея

 

Вступ

Ісус навчав народ притчами, і кожен, хто їх слухав, не залишався бай­дужим. Такий же подив, зворушення та піднесення від притч відчуваємо і сьогодні. Таємниця переконуючої сили притч — в їх душі, якою є Христос. Дух Христа пронизує їх і дає життя, робить їх благовістю авторитетною, особистою і життєдайною.

Євангеліє сягає Первісної Церкви, яка, осмислюючи Ісусові притчі, бере з них повчання для християн, висвітлюючи їм глибинне значення притч.

Але і до переказу притч можна звикнути. Коли це трапляється, ми стаємо неуважними, байдужими слухачами, які одним вухом слухають, а другим випускають, і Боже Слово не проникає у нашу свідомість, не запа­лює серце.

Основна мета інсценізації притч — велике бажання позбутися звички лише слухати їх і переповідати, бо через монотонну проповідь, не пов’я­зану з життям, і найкращі християни можуть збайдужіти.

Інсценізація притч є спробою знайти аргументи на користь того, як наука притч може і повинна використовуватися в навчанні Церкви, щоб вона була почута і ввійшла в наші серця, стала частиною нашого життя.

“Так говорить Господь... Ви мої свідки” (Іс. 44, 6.8).

“Ви свідки того (всього)” (Лк. 24, 48).

Ми повинні ширити поміж собою Боже Слово, яке зміцнить наші спіль­ноти і стане Світлом у різних життєвих ситуаціях як для окремої особи, так і для спільноти. Дуже часто в житті ми буваємо безпорадні, нерішучі саме через брак тісного зв’язку, єднання з Божим Словом, через те, що ми не призвичаєні до постійного заглиблення у нього і пошуку відповіді на жит­тєві проблеми у світлі Божого Слова.

Ця скромна праця народилася з великого бажання допомогти людям віднайти Слово Життя, конкретне і актуальне, здатне просвітити наш розум і серце, розігріти його, навернути, скерувати на Господні стежки і привести до спасіння, щоб все Писання, надхнене Богом, стало конкрет­ним і дієвим дороговказом для кожного з нас.

Чи актуальним є сьогодні спосіб навчання притчами? Адже кожен метод має відповідати вимогам часу.

Запевняємо Вас, що візуальне пізнання цих притч, заглиблення у них через театральне дійство може принести щедрі плоди. Кожен його учас­ник по-справжньому, глибоко зможе відчути і сприйняти саму притчу.

 

Ісусові притчі

Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу” (Мт. 13, 35)

“Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх” (Пс. 78, 2)

“Без притчі не говорив Він їм, на самоті ж пояснював усе своїм учням” (Мр. 4, 34)

Для проповідування Божого Царства Ісуе вибрав саме притчі, бо вони — найкращий метод навчання. Чому? Як Він користується ним для досяг­нення своєї мети? Інші ізраїльські вчителі теж використовували притчі як дидактичний матеріал. Однак Ісус застосовує їх по-іншому.

У Його навчанні притчі самі є Благовістю, Доброю Новиною. Хто розуміє притчу, той приймає Слово, хто її не розуміє, відкидає його. Ісусові притчі ставлять людину перед вибором: або прийняти Ісуса, або відкинути Його.

Основна реакція тих, хто слухає притчу, повинна бути такою: “Це — правда! Це — дійсно так!”

Вихідна точка притчі — людина, слухач, а остаточне спрямування притчі — Триєдиний Бог, Його любов.

Слід звернути увагу на метод Ісуса в навчанні притчами. Дуже часто ми чуємо:

— “Хто з вас?” — це безпосереднє звертання до народу, що Його слухає.

— “До кого можу порівняти, хто є той слуга?”

— “Що вам здається?”

Часто притчу завершувало запитання: “Що зробить пан?” “Ви зро­зуміли ці речі?”

Спосіб навчання Ісуса не залишав байдужим нікого, Ісус не приймав пасивного слухання. Він провокував, спонукав до відгуку, зроджував на­дію. Часто Ісус завершував притчу, запрошуючи до конкретної дії. до змі­ни життя:

“Хто має вуха слухати, хай слухає”,

“Іди і роби так само!”

Слухач є полем, в яке щедро засівається зерно — Слово Боже. Той, хто слухає притчу, не може стояти край дороги і лише спостерігати за сіячем.

Притча сама по собі є навчанням, і в ній уже закладені релігійний, пси­хологічний і моральний аспекти, тому Ісус не дає в ній моральних вказівок. У притчах наводиться так багато прикладів, вони такі різноманітні в ви­світленні вартостей, що самі по собі є скарбницею життєвої мудрості, але мусять перейти через нашу свідомість, наповнити розумі серце, щоб стати живою проповіддю, євангелізувати і катехизувати. У цьому нам може допомогти такий спосіб пізнання притч, як їх інсценізація.

 

Короткі поради щодо методів інсценізації притч

“Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи” (Як. 1, 22)

Подаємо кілька методичних порад стосовно інсценізації притч:

1. Група повинна спільно в молитовному оточенні прочитати притчу, намагаючись віднайти головну мету, сенс притчі.

2. Проаналізувати текст і окремі дійові осіби притчі, їхнє оточення, соціальне становище, прагнення, сподівання і т. д. Найважливішим є увійти в дух самого тексту.

3. Визначити актуальність притчі в конкретних обставинах сього­дення.

4. Поділити текст на дії, відповідно до вимог драматичного твору. Виз­начити дійові осіби, їх репліки, рухи, жести, розподіліти ролі між акторами-аматорами.

5. Обговорити інші сценарії цієї притчі з метою використання най­більш вдалих елементів для постановки.

6. Обговорити кожну дію, кожну роль у постановці.

7. Пошукати засоби для відтворення звичаїв, побуту тієї епохи в якій відбуваються події (але без перебільшення).

8. Обговорити шляхи гармонійної інсценізації: використання музики, освітлення і т. д. Вибір належної музики є дуже важливим моментом. У музиці, жестах у вільний спосіб повинна виявитися внутрішня позиція аматора. Освітлення теж відіграє важливу роль.

9. Передбачити можливу реакцію глядачів.

10. У відтворенні притчі беруть участь аматори і глядачі.

11. Спільно пошукати найефективніші засоби для християнського ске­рування вистави, щоб вона дійсно стала притчею, збудила, спонукала до відгуку. Дуже важливо прислухатися до порад стосовно техніки виконання.

12. Основне — приділити велику увагу саме читанню Євангельської притчі, діалогам, рухам, кількості і складу запрошених. Все це є елементи, які й сьогодні впливають на людину.

13. Кожна притча передбачає три обов’язкові елементи. Вона:
а) має психологічний аспект,
б) є Євангельською дією,
в) спонукає до відгуку, дискусії.
Перші дві складові є невід’ємними елементами притчі. Дискусія є важ­ливим моментом, але тут потрібен час для роздумів.

— Психологічний аспект полягає в тому, щоб зацікавити глядачів, підготувати їх до чогось важливого. Коли група аматорів дійшла до відтво­рення психологічного задуму і відчуття техніки виконання, тоді вона мо­же творчо думати і діяти.

— Євангельська дія є серцем інсценізації. Вона містить у собі питання і відповідь і тому є живим зв’язком з життям. У ній знаходяться розв’язки, яких шукають через подану в притчі ситуацію.
   Євангельські притчі є віддзеркаленням реального життя. Вони завжди висвітлюють поведінку конкретних людей. Тут дуже важливим є розподіл ролей у виставі.

— Дискусія полягає в аналізі дійових осіб і цілої групи, у виясненні складених ситуацій на релігійному ґрунті, її результатом повинен бути вибір певних напрямів, людських і християнських.
   Дуже важливу роль відіграє режисер. Всі повинні бути активними, переконаними, здатними творити, але передусім — режисер. Його зав­дання — бути катехитом, актором, діагностом, терапевтом, іншими сло­вами, режисер повинен створити атмосферу відкритості, готовності до дії (як робив це Христос). Режисер має бути в постійному пошуку правди, бути досвідченим, не боятися експериментувати. А для цього потрібна єдність життя і Слова, щире бажання бути учнем Христа, наслідувати Його. Інсценізовані притчі мають представлятися у Христовому дусі, як настанова того, хто живе Євагелієм і свідчить про нього, або хоча би є на дорозі віри у пошуку правди і справжнього життя.

Слухачі повинні відчути себе живими учасниками Євангельської дії, яку споглядають і переживають.

 

Притча про сіяча

Біблійний текст — Мр. 4, 1—20.

У трьох Євангеліях є притчі, в яких говориться про зерно, сіяча, поле, проростання, жнива. Це Мр. 4, 1—20, Мт. 13, 18—23 і Лк. 8, 5—15.

Пояснення притчі, її значення та наука.

1. Ісус представлений як учитель, який, сидячи в човні, авторитетно навчає багатьох речей. Навколо Нього збирається багато людей, щоб пізнати правду, яка спасає. Так, вислів Ісуса “Слухайте” вказує на авторитетність учителя і вагомість його вчення.

2. Сіячем є Ісус, кожен проповідник і катехит, які не завжди можуть побачити плоди своєї праці. Відважна і щедра праця сіяча не завжди є плідною. Важливо сіяти не вагаючись, не очікуючи миттєвого результату.

3. Зерно — це Слово Боже. Мається на увазі сіяти Слово Боже — Євангеліє.

4. Поле — це людство, яке символізують 4 категорій грунту:
— дорога,
— кам’янисте поле,
— терня,
— добрий ґрунт.
Слово дане всім. Але не всі Його сприймають. Не всі Йому дозволяють прорости у своєму серці і принести плід. Слухати Слово з любов’ю і вірою — головна настанова. Наше відношення до Слова відображає нашу позицію стосовно Царства Божого.

5. Ворогами зерна і грунту є птаство, каміння, терня і негативні клопоти, які символізують сатану, непостійність, переслідування, турботи, жадобу, обман.

6. Навчання полягає в тому, щоб зрозуміти своє завдання. А завданням є опрацювати це поле, щоб воно стало добрим грунтом. Про це Ісус на початку своєї місії висловився так: “Сповнився час, і Царство Боже близько, покайтеся і вірте в Євангелію” (Мр. 1, 15).

7. Жнива, плід — деколи ототожнюються з полем, з ґрунтом. Урожай може перевищити дійсність, що є виявом Божої повноти і милосердя, “...прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі”
(Як. 1, 21). Ісус переконаний, що Божий урожай перевищить усяку уяву і надію. Не повинно виникати жодних сумнівів або розчарування стосовно кінцевого результату благовістування Євангелія, незважаючи на існуючі життєві перешкоди.

Мета інсценізації притчі — спонукати глядачів замислитися над наступним:
— Як вони слухають притчу?
— Як сприймають її?
— Яким грунтом вони є?
Ці запитання звернеш до всіх. Інсценізація повинна також допомогти у пошуку відповідей.

Сценарій притчі складається з двох частин.
1). Притча — Мр. 4, 1—9.
2). Пояснення притчі.

Заголовок може бути різний, залежно від того, який аспект цієї притчі хочемо висвітлити:
— щедру активність і довіру сіяча;
— таємні сили і життєздатність самого зерна;
— ворогів, які блокують проростання і дозрівання;
— поле з його характеристиками і труднощами;
— жнива.

Дійові особи.
Кількість аматорів — біля 12-ти хлопців і (або) дівчат. Відповідно одягнені, вони представляють:
а) людство-дорога — спокусник,
б) людство-каміння — агресивні люди,
в) людство-терня — заглушуючі пристрасті,
г) людство-земля — добрий ґрунт.

1. Зерно — це Слово Боже.

Небо, на його тлі освітлюється ікона Ісуса, наче вказуючи, що Ісус приходить з небес. Обличчям до Ісуса на березі моря — 12 осіб (можна й більше). Ісус приходить до них. Звучить музика. За сценою лунає голос: “Слухайте, ось вийшов сіяч сіяти...” І далі, відповідно до Мр. 4, 4—9. Музика поступово посилюється, потім слабне і затихає зовсім.

2. Людство — дорога.

Звучить весела музика. Ллється спокійне, ясне світло. Світло — символ Слова, Зерна, воно чітко спрямоване на виконавців, прориває темряву, яка є символом життя без Бога. Весняний ранок, чудова природа. Аматори залишаються у позі уважних слухачів. Поволі підносять руки з повернутими вверх долонями, як знак прийняття зерна — Слова. Встають і в цей момент входить Сатана; звучить рок-музика, сатана, танцюючи, спокушає людей. Темрява і спалахи різнокольорового світла.

Аматори зображають пташиний лет, рухають руками, починаючи жвавий танець. Вкінці бачать себе з порожніми руками. Сідають так, як на початку, але вже обличчям до публіки. Світло слабне, музика затихає.

3. Людство — каміння.

Весела музика, спокійне, ясне світло. Аматори сидять обличчям до глядачів, простягають руки долонями вверх і жадібно, радісно ловлять падаючі на них зерна — справа і зліва, спереду і ззаду, зі всіх сторін. Потім лягають на землю і поступово підносять руки, потім — ноги (рухи повторюються), але ці рухи несміливі, повільні; вони символізують, що з зерном щось діється, воно намагається прорости.

Музика перетворюється у військову, входять агресивні люди і поводяться зарозуміло, зображують нищівні рухи.

Ті аматори, що лежать, не мають сили підвестися. Вони встають і падають. Підводяться на коліна, опускаються, руки безсило складені на колінах, а голови опущені.

Музика припиняється. Світло гасне.

4. Людство — терня.

Сильна пристрасна музика. Світло, блискавки і громовиці. Поміж аматорів кружляють балерини-пристрасті, їх багато.

Люди спочатку приймають зерно — Слово Боже, але тут же його кидають, щоб взяти те, що пропонує балерина-пристрасть (щось дуже привабливе), імпровізуючи при цьому певний невгамовний танець.

5. Людство — добрий ґрунт.

Світло лагідне, тепле, радісне. Музика приємна, весела, бадьора. Аматори, сидячи, радісно приймають зерно, несуть його до уст, очей, до вух, до серця. Потім дуже повільно підводяться, аж поки не стануть на ноги, зображаючи поступове, але невпинне проростання зерна.

Підвівшись, імпровізують радісний танець, спочатку кожен окремо, а потім об’єднуючись у групи по 2, 4, 6 і більше осіб.

Одна або дві групи сходять в зал, поміж глядачів, танцюючи і радісно сіючи зерно.

Р. S. Можливі безліч інших варіантів.

6. Дискусія — пояснення.

1. Сіяч це — Господь і кожний християнин, що проповідує Слово Боже.
2. Зерно-Світло — це Слово Боже, Євангеліє, Ісус. Це — приятелі людини.
3. Птаство — це Сатана.
4. Каміння — турботи, переслідування.
5. Терня — це влада, багатство, принади світу, лихі звички. Все це — вороги людства.
6. Вороги Божого Слова не бажають, щоб Воно втілилося.
7. А ми?
8. А ви? Ким ви є? Всі разом ми — поле.
9. Людство — дорога, якщо не сприймає глибоко правди.
10. Людство — каміння, якщо труднощі відбирають відвагу.
11. Людство — терня, якщо дозволяє принадам світу звести себе.
12. Людство — добра земля, якщо приймає Слово Боже і дозволяє Йому прорости у своєму серці.
13. А який урожай? У ЗО, 60 чи 100 разів більший?
14. Чи всі згідні? Тут варто пристосувати притчу до місцевих проблем.

На закінчення — пісня, молитва.

 

Притча про весільний бенкет

Біблійний текст — Мт. 22, 1—14, Лк. 14, 15—24.

Головне — “Кажу вам, що багато прийде зі сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів” (Мт. 8, 11—12).

Пояснення притчі, її значення та наука.

1. Бенкет — це Царство Боже, його мета — спасіння, запропоноване ізраїльському народові, книжникам і фарисеям.

2. Перші запрошені самі себе виключили з Царства Божого.

3. Остаточний задум Божий не змінюється, незважаючи на невдачі. Місця для запрошених першими займуть грішники та далекі самаряни.

4. Щоб брати участь у бенкеті Божого Царства, необхідно любити Бога понад усе, а ближнього — як себе самого. Земні справи — клопоти про збагачення, егоїстична любов, які витісняють Отця і братерство з наших
сердець, виключають нас також і з Його Царства.

5. Запрошення Ісуса слід прийняти негайно, відгукнутись на нього сьогодні, зараз, вже. Якщо залишити відповідь на останню хвилину, може бути пізно.

6. Бог запрошує всіх людей. Він нікого не відкидає. Але перші запрошені — більше, ніж вибрані, вони мали б бути добрим прикладом для наслідування.

7. Треба бути готовим до бенкету. Весільний одяг — це наші добрі діла. В Одкровенні 19, 8 є пояснення стосовно одягу.

Сценарій притчі.

Сцена може бути з 2-х поверхів: верхнього і нижнього (2 яруси). Верхній поверх — світлиця, у якій має відбуватися бенкет, гарно прибрана, прикрашена обрусами, квітами і т. д., а нижній поверх — звичайна кімната, у якій сидить слуга і телефонує, запрошуючи на бенкет.

Дійові особи.

Якщо маєте дар переконання і можете залучити багато людей — це Ваш успіх. У виставі беруть участь:
1. Двоє ведучих — особливо обдаровані особи, здатні зацікавити публіку;
2. Господар (Господь) — милосердний і справедливий господар;
3. Слуги — Петро та ін.;
4. Четверо запрошених, які мають мобільні телефони; вони — перші запрошені, викликані по телефону; відповідають і, закінчивши телефонну розмову, покидають зал, щоб полагодити якісь свої справи (у тексті можна замінити поле і воли на купівлю хати, машини, тощо);
5. Решта запрошених — багаті, убогі, криві, кульгаві, каліки;
6. Негідник — блудний п’яниця, особливо не здатний включитися в життя спільноти, відкритися іншим;
7. Троє глядачів.

Сцена 1: введення.

Завіса опущена.

Ведучий 1: Як ти думаєш, що буде з нами після цього, земного життя?
Ведучий 2: Не знаю. Ті, що відкидають Біблію і прагнення людей, кажуть, що нічого не буде.
Ведучий 1: Але як можна бути впевненим у тому, чого ніколи не переживав?
Ведучий 2: Скажи мені, на твою думку, ми знайдемо там лише добро? А може тільки зло? Чи і одне, і друге, як тут?
Ведучий 1: У тому іншому світі я бажав би торжества справедливості відносно скривджених.
Ведучий 2: Нехай усі почуваються там добре, веселяться, особливо ті, що в цьому світі сумували.
Ведучий 1: Нехай зазнають радості і втішаться ті, що тут жили в терпіннях.
Ведучий 2: І хто голод і спрагу зазнав, хай має їжу і пиття в достатку.
Ведучий 1: Як запевняє пророк Ісая, на Божому бенкеті їжа і питво приготовлені для всіх народів.
Ведучий 2: Якби і я міг брати участь у бенкеті Царства Божого.
Ведучий 1: Якщо тут, на цій землі, ти приймеш щедре Господнє запрошення, то одного дня пригощатимешся у Нього, на Його Великій Вечері.
Ведучий 2: Насправді буде так!?
Ведучий 1: На питання, яким буде наше життя після смерті, Ісус відповів драматичною притчею.
Ведучий 2: Дивіться, дивіться і подивляйте, ось Його притча.

Сцена 2.

Завіса піднімається.

Господар: (звертається з великою радістю до слуги) Петре, ти знаєш, що Я запросив багато народу сьогодні на вечерю?
Слуга: Так, Пане, знаю, добре знаю! Напевне буде...
Господар: ... повна світлиця.
Слуга: А якщо хтось забув про запрошення?
Господар: Може, слід нагадати кожному годину, адресу і запевнити, що все — готове?
Слуга: І що вечеря буде особлива! І що Ти всіх очікуєш з великою радістю!
Господар: Не забудьте нікого, щоб ніхто не міг сказати, що не пам’ятав, або що вилетіло йому з голови, або що думав, що це буде в інший вечір.
Слуга: Я нагадаю кожному зокрема. Зроблю це зараз же, Пане. (Йде до телефону, бере список запрошених, викликає 1-го з них): Вітаю вас! Це — Іван?
Іван: Слухаю вас уважно, Іван.
Слуга: Я телефоную від імені мого господаря. Все готово. Ми чекаємо на тебе.
Іван: Ох! Я зовсім забув. На жаль, я сьогодні маю багато справ!
Слуга: Перенеси на завтра або на післязавтра...
Іван: Це просто неможливо! Прошу, попроси вибачення за мене у свого господаря.
Слуга: Але що сталося?! Як же так?!
Іван: Я сьогодні їду до Німеччини. Хочу купити машину. Це єдиний шанс. Час — це гроші!
Слуга: Ти хочеш сказати, що...
Іван: Ні! Ні! Не прийду! Ще раз прошу вибачення.
Слуга: (зніченим голосом) Добре, я передам. Бувай здоровий.
Іван: Дякую тобі, а особливо твоєму господарю. Всього доброго.
Слуга: (закінчує розмову з побажанням успіхів у праці і телефонує до 2-го запрошеного) Алло!
Микола: Алло! Микола слухає.
Слуга: О! Привіт! Я телефоную тобі, щоб нагадати про сьогоднішню велику вечерю.
Микола:
Цього вечора? Ні, це запрошення було на завтрашній вечір!
Слуга: Запрошення є на сьогоднішній вечір. Ми ж тебе про це письмово повідомили.
Микола: Сьогодні ніяк не можу. Саме на сьогодні я домовився про зустріч з відповідальними керівниками, які можуть допомогти купити дім під мій офіс. Я не хочу втратити таку нагоду.
Слуга: Але згадай, що вчора ти був готовий прийти!
Микола: Так! Правда! Однак мусите вибачити мені, я не можу прийти. Прошу, вибач, я вже спізнююся!
Слуга: (розчарований, закінчує розмову) Такий збіг обставин!? Невже буде так з усіма? (Набирає номер телефону 3-го запрошеного). Алло! Це дзвонить Петро, я хочу нагадати тобі, що...
Третій: Так! Так! Пригадую собі. Але я вирішив не йти.
Слуга: І ти теж?!...
Третій: Я недавно одружився і не можу прийти. Не хочу залишати свій дім і жінку.
Слуга: Прийдіть разом, місце є.
Третій: Я не можу запропонувати їй цього.
Слуга: Отже, ти відмовляєшся від вечері у нашому домі.
Третій: Так, цього вечора я відмовляюся, хочу побути зі своєю жінкою. Може, якось іншим разом? Сподіваюсь, що ви мене зрозумієте (перериває розмову).
Слуга: (засмучений, розгублений, розчарований) Попробую телефонувати ще до одного. (Шукає наступний номер телефону). Алло!
Четвертий: Алло!
Слуга: Чи ти пам’ятаєш, що мій Господар дуже чекає на тебе сьогодні ввечері!
Четвертий: Скажи Йому, що я передумав.
Слуга: Цього не може бути!
Четвертий: Це правда. Я не прийду. І прошу мене більше не турбувати! (перериває розмову)
Слуга: (йде до свого Пана і каже) Ніхто з запрошених не може сьогодні прийти, усі просять вибачення в Тебе.
Господар: Не можуть прийти?
Слуга: Не можуть. Всі мають термінові справи: хто з автомобілем, хто з жінкою, хто бізнесові. Були навіть такі, що досить грубо відповіли, сказавши не турбувати їх більше!
Господар: Недостойні! Всі недостойні... Ну що ж, вечеря готова і відбудеться, хоча запрошені виявилися недостойними, бо не здатні прийняти любов і відповісти на неї.
(Звертається до Петра-слуги) Іди на вулиці та площі і приведи сюди на мою вечерю убогих, сліпих, калік.
Слуга: І глухих і німих, і прокажених?
Господар: Так. Усіх тих, яких ніхто з багачів не запросив би.
Слуга: Іване, Андрію, Якове, Симоне йдемо на площі та вулиці і приведемо сюди сліпих, убогих, калік, німих, усіх, кого зустрінемо. Це — наказ нашого Пана. (Слуги виходять і незабаром повертаються, ведучи за собою людей: хто як може танцює у веселому настрої.)
Слуга: (до Господаря) Ми виконали твою волю, Пане, але є ще багато місця.
Господар: (дуже лагідно до слуг) Ідіть знову по селах і містах, просіть, наполягайте, переконуйте інших, щоб прийшли. Хочу, аби мій дім наповнився друзями.

Слуги приводять у зал усіх, кого тільки знаходять, без вибору. Лунає легенька музика, гостей садять за стіл.

1-й слуга: Пане! Ми все виконали. Зал повний.
2-й слуга: Не залишилося жодного вільного місця. Ходи подивися, і розпочинаймо вечерю. Коли Господар йде до світлиці, всі каліки, сліпі, глухі і т.д. враз оздоровлюються. Господар входить, усі вітають Його оплесками.
Господар: Щиро вітаю вас усіх у моєму домі! Я радий, друзі мої, що ви прийшли на цю вечерю, приготовану для всіх народів. АЛИ-ЛУЯ! Смачного всім!

Підходячи до кожного запрошеного, Господар особисто вітає його: подає руку, наливає вино, дає їжу. Наближається до того, який не має весільної одежі: він брудний, п'яний, агре­сивний, сидить у куточку на підлозі, окремо від інших, у руках таріль з їжею.

Господар: Друже! Чому ти не є з усіма? (Уважно дивиться на нього.) І як ти увійшов у цю світлицю, брудний, неохайний, пожадливий.

Недостойний перестає їсти, але нічого не відповідає. Ледь підносить очі вгору і відразу опускає їх.

Господар: (кличе слуг) Зв’яжіть йому руки і ноги, та киньте в темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів. На мою вечерю я запрошую всіх. Але чи візьмете ви участь у ній, залежить від кожного з вас особисто!

Завіса опускається.

Закінчення: дискусія.

1-й глядач: (вибігає і не дає закрити сцену) Господи! Господи, почекай ще хвилиночку, не закривай!
2-й глядач: (вибігає) Господи! Я хочу знати, чи я буду брати участь у Твоїй вечері. Скажи мені, Господи!
3-й глядач: (вибігає): Я також хочу знати. Господи! Господи! (Робить жест, закликаючи самого Господа, і запрошує публіку повторити цей жест, можна рукою і кінцями пальців. Господар відходить.)

Виходить на сцену перший ведучий з відкритим Євангелієм в руках.

Ведучий 1: Господь посилає мене сказати, що якщо завтра хочеш бути на Його Великій Вечері, то повинен вже сьогодні любити Його і свого ближнього, а не тільки гроші, майно та інші минаючі блага цього світу.
Ведучий 2: (виходить на сцену) Господь посилає мене сказати Тобі, що як­що у вічности хочеш бути в Царстві Небеснім, то єднайся з Ним сьогодні, тепер, поки ти тут, на землі. Є багато можливостей для людей увійти в сопричастя з Ісусом. Ісус той самий вчора, сьогодні, навіки - чекає тебе на Службі Божій.
Ведучий 1: До всіх вас Він каже: коли справляєте бенкет, то запрошуйте не тільки багатих, але й убогих, тих, які не мають чим віддячити вам.
Обидва ведучі: (до глядачів) “Все, що зробите одному з найменших братів, зробите Мені”. Отримаєте багатства у вічності, бо Ваша наго­рода на небі.

Звучить урочиста музика.

 

Притча про блудного сина

Біблійний текст — Лк. 15, 11—32.

Головне — “Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк. 15, 7).

Пояснення притчі, її значенняя та наука.

1. У притчі Ісус представляє себе приятелем грішників, підкреслюючи цим, що він так само, як Бог Отець, кожного грішника любить безмежною любов’ю.

2. Ісус вказує на Божу педагогіку: абсолютна повага до свободи дітей, навіть якщо їх вибір не співпадає з Його волею — спасіння, яке дозволить дитині пережити повноту радості прощення.

3. Ісус картає тих, що осуджують милосердя Отця. З великою лагід­ністю Він намагається навернути такі серця, промовляючи: “...і все моє — твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей твій брат був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк. 15, 31—32).

4. Син, який шукає незалежності від батька і родини, потрапляє у стан невільника. Він терпить крайню нужду і змушений продати свою гідність і свободу.

5. Притча вказує на духовне навернення сина-грішника: його змушує до цього об’єктивна реальність, жахлива самотність і нужда, а не усві­домлення образи, заподіяної батькові. Повернувшись додому, син-гріш-ник визнає свій гріх перед Богом і перед батьком.

6. Позиція батька є основним, центральним моментом притчі, і саме це відрізняє її від усіх інших. На перше місце батько ставить не свої інте­реси, не своє багатство, а гідність і спасіння свого сина: він йде йому на­ зустріч, приймає, прощає, рятує в ньому людину. На розкаяння сина він відповідає низкою конкретних вчинків, які вказують на повне прощення: дає йому нове вбрання, готує бенкет, розмовляє зі старшим братом. Батько не піддається заздрості і злості старшого сина, він сам виходить до нього, вислуховує його і просить зайти в дім, щоб розділити радість повер­нення сина і брата.

7. Недостатньо жити в домі батька, щоб бути святим, праведним і вір­ним. Треба наповнитися любов’ю до Отця і до своїх братів.

Сценарій притчі

Дійові особи

1. Батько — успішний бізнесмен або керівник процвітаючої фірми.
2. Старший син — закоханий у свою справу молодий чоловік, який у всьому намагається наслідувати батька.
3. Молодший син — цілковита протилежність старшому братові.
4. Двоє ведучих.
5. Селянин, який пильнує свині.
6. Слуга (у батьківському домі).

Сцена 1: вступ.

Ведучий 1: Одного вечора Ісус розповів притчу про блудного сина.
Ведучий 2:
Він розповів її для всіх.
Ведучий 1:
Але в основному для фарисеїв...
Ведучий 2: І вчителів закону... Ісус хотів, щоб вони розуміли його вчинки.
Ведучий 1: Бо вони зустрічали його холодним поглядом, іронічними вигу­ками, суворо критикували
Разом:
Цей чоловік їсть з грішниками,... (цитати зі Святого Письма)
Ведучий 1: Ісус відповів їм не абстрактним роздумуванням, а притчею, оповівши життєву історію.
Ведучий 2: Оповів їм притчу таку реальну, що не може бути неправдивою.
Ведучий 1:
Але він не називав жодних імен!
Ведучий 2:
Мав би назвати моє і твоє.
Ведучий 1: (звертаючись до глядачів) І твоє, і твоє, і твоє...
Ведучий 2: Всіх нас.
Ведучий 1: Тому що це дійсно стосується всіх.
Ведучий 2:
Розповідь про чоловіка і його двох синів.
Ведучий 1:
Попробуємо сьогодні переповісти вам цю історію.

Сцена 2: У домі батька.

Оточення спокійне, за столом усе готове до вечері. Рівне світ­ло освітлює домочадців, акцентуючи увагу на молодшому синові.

Мол. син: Батьку, віддай мені зараз ту частину майна, що належить мені.
Батько: Ти не змінив думки?
Мол. син: Ні, батьку. Я все вирішив і досить дискусій. Я втомився від такого способу життя: рано вставай, працюй, заробляй гроші на прожиття, не розкошуй...
Ст. брат: Досить вигадувати. Хоч би вже почав працювати, а то одні розмови.
Мол. син: Дякую за пораду, брате, але я кажу тобі, що так жити мені на­бридло.
Ст. брат: Але чому? Мені таке життя миле. В роботі, у праці — сенс мого життя.
Мол. син: Ти — старший брат, прийде день, коли все це буде твоїм, тоді я силою факту змушенй буду піти звідси. Краще піти зараз і жи­ти окремо.
Батько: Ти впевнений, що хочеш піти?
Мол. син: Так! Я впевнений.
Батько: Ну що ж, це твій вибір, сину. Йди.
Ст. син: Що за глупота!
Батько: Ні! Твій брат більше не є дитиною. Він досить дорослий, щоб самому приймати рішення. (Дає сину гроші). Тут — третя части­на нашого майна. Вона — твоя.
Мол. син: Дякую тобі, батьку. (Бере гроші і деякі свої речі). Батько, похитуючи головою, зі смутком в очах спостерігає за сином, робить жест, ніби намагається його затримати. Молодший син не помічає цього (або вдає, що не помічає), про­щається з зі схвильованим батьком, з братом, який виявляє холодну стриманість та іронію. Під супровід гітари батько співає молитву благословення: “Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе!” (Чис. 6, 24—26) і зі сльозами на очах спо­глядає, як крок за кроком віддаляється від нього його син. Світло гасне. Звучить музика, яка поступово посилюється.

Сцена З.

Дорога зі столів — перехрестя. Світло прожекторів освітлює двох ведучих.

Ведучий 1: Взявши гроші, пішов у далеку дорогу.
Ведучий 2:
Вільний, нарешті вільний...
Роздоріжжя, різні люди, як представники різного способи життя, байдикують у барі.

Мол. син: (до “друзів”) Замовляйте, чого забажаєте, я плачу. (Приятелі їдять і п’ють. Входять дівчата).
Хтось з “друзів”:
Гарні дівчата, я раджу тобі зайнятись ними.
Мол. син починає танцювати. Всі танцюють, п’ють, обніма­ються, впивваються, грають в карти...
Мол. син: (вивертаючи кишені) Не маю більше нічого.
Дівчина: Продай свій одяг, він дорогий (допомагає йому роздягнутися, забирає одяг і йде).
Мол. син: (хитаючись, бо напідпитку, піходить до бармена) Дай мені в кредит, я — чесний чоловік, ніколи не крав, і ще... мій батько...
Бармен: Любий мій! Не сьогодні. Тут в кредит дається день пізніше.
Мол. син:
Позич мені бодай 100 гривень.
Бармен: Не дам навіть десять. І ночувати тут теж не можна. Йди геть! Геть! Мені час зачинятися. Всі, всі звідси! (Випихає всіх з хати). Молодший син, покинутий усіма, залишається сам. Сцена ледь-ледь освітлюється, звучить сумна музика.
Ведучий 1: Ще й до того прийшла велика скрута — у тім краю настав вели­кий голод.
Ведучий 2: І він почав дуже бідувати.

Сцена 4.

Трясовина. На висохлій жовтій траві поміж свиней сидить молодший син. Вигляд у нього вкрай нужденний: одяг обдер­тий, брудний. Він крадькома запихає в рот корм для свиней, а потім дрімає біля стада. До нього підходить господар, який бачив, як той їв свинячий корм.

Господар: Гей, лежню. Я тебе винайняв свині пасти, а не спати.
Мол. син: (догідливо) Знаю, пане, знаю.
Господар: (дуже суворо) Ці стручки — для свиней, а не для тебе, затям собі це. Уважай, щоб я не зловив тебе вдруге! О четвертій годині виведи свиней на пасовисько, ні хвилини пізніше! Чуєш! (Гос­подар відходить.)
Мол. син: (дивлячись на свиней) Всі наймити мого батька мають добру платню, вдосталь хліба, харчів, а я... тут... конаю з голоду (по­чинає тихо плакати, а потім все голосніше, закривається брудним плащем, щоб ніхто не чув і не бачив. Через хвилину різко підводиться). Досить! Встану та й піду до свого батька!

Лунає радісна мелодія.

Ведучий 1: І він поспішно вирушає в дорогу, додому...
Ведучий 2: (піднесено) ...щоб повернутися до свого батька.

Сцена 5. При дверях дому.

Батько сидить і вдивляється вдалечінь; встає, робить два кроки і прислухається; похнюпивши голову, повертається на своє місце; і так кількаразів; згодом зауважує, щрхтось йде! Незабаром бачить сина, якого так довго чекав, біжить йому назустріч, обіймає і цілує.

Мол. син: Батьку! Я згрішив проти Бога і проти тебе. Я не гідний нази­ватись твоїм сином.

Але батько не жде пояснень сина. Переповнений радістю, він робить жест, запрошуючи сина додому.

У цей час ведучий зачитує цитату з Біблії: “А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дай­те йому на руку перстень і сандалі на ноги... їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”.

Батько з сином входять в дім. Звучить радісна музика, чути жваві голоси. На той час з роботи повертається старший син. Здивований веселою музикою і забавою, зупиняється.

Ст. син: Що це? Що сталось?
Слуга: Твій брат повернувся!
Ст. син: Мій брат?!
Слуга: Так. Такий нужденний, у подертій одежі, голодний...
Ст. син: То чого така радість? Навіщо бенкет?...
Слуга: Твій батько наказав, бо твій брат повернувся живим, здоро­вим, ходи в дім.
Ст. брат: (зі злістю) Ні, ніколи! Нехай іде геть! Або він, або я!
На ці слова входить батько.
Батько: Ходи, сину. Повернувся твій брат, привітай його...
Ст. син: Ні! Не хочу навіть бачити його!
Батько: (стурбований) Але чому?!
Ст. син: Скільки літ я уже працюю в тебе, завжди тебе слухав, викону­вав твою волю, але ти ні разу не влаштував такого бенкету на мою честь...
Батько: Досить було тобі попросити мене...
Ст. син: ... а прийшов той, що розтратив з блудницями твій маєток і ти влаштовуєш таке свято!
Батько: (дивиться лагідно і з любов’ю на старшого сина) Але сину! Це — твій брат. Ти завжди був зі мною, дитино, і все моє — твоє, а твій брат мусив пройти довгу і важку дорогу, перш, ніж зрозумів, де його справжній дім, де його родина і хто його справжні при­ятелі.
Ведучий 2: (читає з Євангеліїя) “А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк. 15, 32).

Звучить музика (пісня).

Дискусія.

На закінчення — підвести підсумок, підкреслюючи Боже милосердя і запрошуючи всіх відкрити свої серця для Божої любові.

 

Притча про митаря і фарисея

Біблійний текст — Лк. 18, 9—14.

Пояснення притчі, її значення та наука.

1. Можна молитися в глибині серця, на найвищій горі, в дуже славній церкві, дуже вміло або невміло. Коли людина молиться, завжди має одного свідка — Господа, що любить і кличе.

2. У молитві ми не покладаємося на себе чи свої заслуги, а повністю довіряємося Богові.

3. З покорою визнаємо себе грішниками перед Богом і людьми. Поста­ва кожної людини перед лицем Бога — це постава, яку займає митар.

4. Якщо хочемо, щоб Господь вислухав нас, не можемо відкидати, а тим більше ненавидіти своїх ближніх, навпаки маємо прагнути і їхнього спа­сіння також.

5. Жертвуємо Богові наше щире навернення, бо він приймає і любить серця сокрушені. Слід усунути причину зла, яка віддаляє нас від Бога і людей. Потрібно розворушити серце, яке інколи є осередком людської злоби.

6. Бог, якого об’являє нам Ісус, є Богом покинутих і скривджених сус­пільством.

7. Покірного Бог помилує і оправдає. Грішник, який упокориться, від­родиться праведним і буде молитись у правді.

8. Не діла закону спасають людину, а віра в Бога. І хто приймає Його милосердя, мусить засвідчити його іншим, чинячи діла милосердя.

9. Ми повинні вірити в милосердя Боже не тільки до нас зокрема, але й до ближнього і до кожного заблуканого брата. І так само, як Бог прощає нам наші провини, ми повинні прощати тим, хто завинив перед нами.

10. Ісус втілює настанову Отця безумовно прощати гріхи каянника.

11. Через цю притчу Ісус запрошує нас:
— бути правдивими перед Богом і перед самими собою, бо Він приймає кожну людину такою, якою вона є;
— пізнавати і визнавати свої власні немочі, пам’ятаючи про Боже ми­лосердя і прощення;
— підтримувати і зміцнювати віру в Бога, не вагаючись знову й знову ставати на дорогу спасіння;
— відкидати будь-яку думку, що породжує агресивне і недоброзичливе відношення до інших.

12. Притча запрошує кожного християнина і всю християнську спільно­ту переглянути своє ставлення до віри, до релігії і до тих, хто далекий від неї.

Практична вправа.

Мета:
— допомогти пізнати Бога як Таїнство, в яке віримо і яке приймаємо;
— допомогти зрозуміти, що ми ніколи не знаємо всієї правди і тому не повинні осуджуватии інших людей.

1. Спробуймо пригадати і записати останні події, про які ми чули чи читали, про злочини, наркоманів, п’яниць і наше ставлення до них. Як у цьому плані ми уподібнюємося до фарисеїв?

2. Пригадаймо, чи у нашому житті траплялося таке, що якась людина, про яку у всіх склалася погана думка, зробила щось добре у нашому житті. Як ми повелися з нею? Що стало причиною саме такого нашого вчинку.

3. Складімо 2 списки: перший — це перелік всього доброго, що ми отри­мали в житті: родина, виховання, навчання, праця; другий — перелік на­ших щоденних провин, помилок, коли ми відступаємо від християнських
засад, нехтуємо Божими заповідями. Який список більший?

4. Можна записати відповіді і на інші запитання:
— що я найбільше ціную в людях?
— чого найбільше прагну?
— у чому провинився супроти інших?

Таку вправу можна проводити індивідуально і в групах. Деякі відповіді можна зачитати; закінчувати слід спільною Ісусовою молитвою “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”, або піснею.

ОднаКнопка