Ігри

ІГРОЛОГІЯ

Одне старе прислів’я каже, що вчимося на помилках. Але у деяких випадках життя краще бути готовим на­перед, ніж потім помилятися. Часто ті моменти, які нам здаються наймен­шими потім створюють найбільше проблем.

Гра, відпочинок, розваги займають одне з найголовніших місць у житті провідника. Треба вміти при­готувати гру так, щоб вона була успішною. Часто доводиться шукати нові ігри, переробляти старі, вдосконалювати їх. Тоді необхідна безмежна фан­тазія. Приготування гри інколи триває набагато біліше, ніж сама гра. На­приклад, готуємо цілий день, щоб потім діти могли побавитись 30 хви­лин.

ІГРОЛОГІЯ – це наука, як проводити гру, яку гру вибирати, як роз­палити ентузіазм дітей. Не вистачає тільки, щоб провідник вмів добре грати гру, а необхідно мати також досвід, відчуття, трошки практики, навчання та вміння спостерігати.

Що таке гра? Як її вибирати? Які типи ігор існують? Для чого потрібна гра? Щоб згубити час чи трошки забавитись? Це правильна від­повідь, але гра – це не тільки забава, це щось більше. Це навчання і також виховання. Гра – це нагода виховання у дітей добрі риси характеру.

Всі діти різні, також всі ігри різні. Часто ми вибираємо ігри інстинктивно, але можна вибирати їх за якимось принципом, і це покращить нам результат.

Отже, будемо говорити про науку і про мистецтво гри, щоб, знаючи її правила, потім вміти успішно застосовувати їх на практиці.

ГРАЮЧИ ВЧИМОСЯ

Гра – це виховання?

Щоб ми не робили, ця справа не вартує нічого, якщо ми не залуча­ємо до цього дитину. Наша мета – це проведення гри або заняття, але не тільки це. Гра повинна не тільки притягувати дітей, але серйозно вихову­вати їх з точки зору моральної, фізичної та матеріальної.

Перед тим, як виховувати, мусимо пізнати краще, яка особа стоїть перед нами. Але щоб краще пізнати дитину, треба дозволити їй висловлюватися і діяти спонтанно. Буває, що діти копіюють старших, а у їхніх діях є багато такого, що їм не належить. У житті дитини гра є важливим необхідним елементом, а у руках доброго вихователя може привести до розвитку фантазії, творчості, вміння висловлюватися і спілкуватися.

Тому перш за все під час гри вихователі повинні працювати над розвитком таких здібностей у дітей:
- вміння панувати над собою (краще пізнати власне тіло, здібно­сті, можливості та недоліки).
- вміння підкорятися правилам гри;
- дисципліна;
- відчуття духу команди, і таким чином перемагати егоїзм та індивідуалізм;
- виховання лицарського духу.

У порівнянні з класичною грою так звана "Велика" гра дає но­ві можливості для вихователя, тому що особливо притягує дитину. Дити­на почувається більш відповідальною за команду і вчиться приймати рішення.

Велика гра розвиває:
- чесність (аніматори не можуть прослідкувати за всіма дітьми, і від них самих залежить, чи вони будуть чесними);
- пошану до навколишнього середовища;
- тактовність і вміння організувати;
- дух спостережливості і здібність робити висновки;
- терпеливість і завзяття – смак ризику вміння застосувати здіб­ності, відвага;
- вміння зорієнтуватися.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ТИПУ ГРИ ВІД ВІКУ

Через те, що дитина весь час росте і розвивається, для неї кожен раз підходять інші ігри.

Діти 5-6 років – повторюють дії старших, бавляться радше біля когось, ніж з кимось, змагаються, приймають завдання, розуміють що грати краще без сварки.

Діти 6-7 років – імітують машини, звірів. Через це імітування входять у царство фантазії. Аудіо та відео засоби також впливають на цю фан­тазію.

Діти 7-8 років – вносять у гру соціальний досвід із життя. Розуміють потребу кваліфікації в середні групи, захисту своїх прав, почувають себе солідарними з групою. Беруть на себе своє завдання, підкоряються пра­вилам. Сильніші відкривають для себе, що можуть наказувати меншим і слабшим від себе, проявляють свою владу, кидають виклик на спритність, нав’язують свої ігри. Одночасно захоплюються старшими, сильнішими і хочуть, щоб їх прийняли старші.

Діти 10-12 років. Це період для них соціальної гри. Характерні змен­шення егоїзму, ясніша свідомість про себе, свої здібності і можливості, вміння рахуватися з іншими. Під час великих, колективних ігор дотримуються правил з повною свідомістю, ровесники приймають один одного через фізичні, моральні чи інтелектуальні здібності.

Підлітки 12-14 років – здібні грати в команді, жертвуючи собою зара­ди спільної вигоди, мають відчуття колективу; чутливі до пригод, геройс­тва. У цей час гра проектується вже на дорослий світ, що особливо при­ваблює у цей час. Зменшується цікавість до спорту. Хобі, які відображають працю і діяльність дорослих. Дівчата потрохи схиляються у напрямку інтелектуальних і уявних ігор, а також до словесних забав, ніж рухливих і жорстоких ігор.

ТИПИ ІГОР

  1. Великі ігри – складаються з менших ігор, які пов'язані між собою тематикою, завданням і розповіддю. У них бере участь багато осіб (50–300), займає багато часу (2–З год.), необхідний великий простір.
  2. Ігри типу "Луна-парк". Кожен аніматор має свою гру чи завдання. Діти переходять від одного завдання до іншого, набираючи очки.
  3. Рухливі. Характерний динамізм, дія. Не потребують багато матеріалу та великих площ. Тривалість від 15 хвилин до 2 годин.
  4. Ігри контакту. Стабілізують контакт між гравцями. Це переважно рухливі ігри, хоча можуть бути і силові, що потребують силу м’язів.
  5. Ігри уваги – вимагають спокою, необхідного для уваги і зосередження. До них належать словесні ігри, які корисні для вироблення інтелектуальної гнучкості.
  6. Ігри-сценки. У них бере участь і розум, і тіло. Розвивають творчість і фантазію, часто виявляють приховані таланти. Для них потрібно більше провідників. Учасників притягує можливість вигадати частину гри. ("Показуха")
  7. Швидкі ігри корисні, як випробування. Легко вигадати, не вимагають багато матеріалу і засобів.
  8. Ігри-жарти завершуються сюрпризом, несподіванкою. Необхідні для оживлення сумної атмосфери.
  9. Ігри-покути. В основі цих ігор – виконання якихось завдань (заспівати пісню, розказати вірш, анекдот...) ("Фанти")
  10. Спільнотні ігри. Часто вже готові, настільні. Відрізняються в залежності від віку. Можуть бути:
    - на повітрі;
    - у закритому приміщені;
    - в особливих умовах (автобус, прогулянка, на снігу...)

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

  • Детальну програму ігор приготувати наперед, залежно від кількості учасників, місця, де відбуватиметься гра, мети, яку хочемо досягти цією грою, та виділеного часу.
  • Перед грою ще раз (перечитати) ознайомитись з правилами гри, щоб добре її знати. Правила мають бути прості і бездоганні, щоб під час гри діти не дискутували.
  • Приготувати з охайністю потрібний матеріал: між іграми не повинні бути перерви, бо це розвіює увагу і клімат гри.
  • Кількість ігор: краще підготувати більше ігор, але коротких. Зупинити гру, коли гравці хотіли б ще продовжити: краще, якщо гра їм ще подобається, ніж, коли вона вже набридла. Наступного разу грати­муть цю гру з ентузіазмом і задоволенням. Завжди краще мати в запасі більше ігор, щоб не бути захопленим зненацька.
  • Жорстокі ігри: аніматор мусить тактовно керувати, щоб гра не перетворилась у жорстокість (виховувати так, щоб діти знали ме­жу дозволеного).
  • Наслідування, а не боротьба за виживання, тобто правильна і здорова боротьба! Це означає: вміти вигравати, вміти програва­ти, не робити шкоду і бути вихованим...
  • Вимагати! Якщо ми переконані, що гра повинна виховувати, то не повинні дозволяти запізнень, вульгарність, грубість. Не доз­воляти поодиноким учасникам вибирати гру, тому що будуть вибирати ті, які їм природні, натомість існують також і інші ко­рисні ігри. Тому треба завжди мати контроль над становищем.
  • Оголошувати гру з фантазією та ентузіазмом, щоб вже від початку притягнути дітей.

ЯК ПОЯСНЮВАТИ ГРУ

  1. Посадити дітей на землю (сонце повинно бути у них за спинами) біля поля для гри. Пояснювати гру якнайшвидше, звертаючи увагу на такі логічні пункти:
    - підкреслити мету гри;
    - показати поле гри і пояснити розміщення команд (добре, якщо є плакат);
    - пояснити правила, починаючи з найголовнішого, формулюючи про­сті і зрозумілі речення.
  1. Впевнитися, що всі діти уважно слухають вас, звертаючи увагу на тих, які ловлять гав;
  2. Можливо у когось будуть питання. Відповісти, але недовго і тільки те, що стосується правил гри;
  3. Бути готовим внести доречні зміни до правил у випадку непередбачених обставин (!Потім правил не змінювати).

ЯК ПРОВОДИТИ ГРУ

- Треба добре знати хід гри, щоб швидко вирішити будь-які суперечки; керуючись однаковими критеріями для всіх, бути чесним суддею;
- Може бути кілька суддів, але у суперечному випадку тільки один від­повідальний за гру;
- Призвичаїти дітей не дискутувати під час гри;
- Не бути прихильником якоїсь із команд, тому що діти це швидко по­мічають;
- Ніяких сварок між аніматорами на полі (потім можна спокійно пого­ворити і вирішити);
- Аніматори, які беруть участь у якісь команді, повинні бути вихователями: підбадьорювати, залишати дітей забавлятися, але щоб не перейшло у боротьбу, звертати увагу на відокремлених дітей;
- Можна дати відповідальність старшим дітям, командирам груп;
- Наприкінці гри позбирати незадоволених дітей і допомогти їм знайти причину;
- Вміти припинити гру у відповідальний момент, щоб наступного разу було бажання ще раз грати цю гру;
- На завершення гри виразно виголосити результати, привітати перемо­жця, не створюючи напружень між тими, які виграли, і тими, які про­грали.

ОБОВ’ЯЗКИ АНІМАТОРА

- Бути відповідальним;
- Залишити на потім ті речі, які не стосуються гри.
- Якнайшвидше познайомитися із дітьми: ім’я, характер, хобі;
- Не звертаючи увагу на деталі, мати повне уявлення про все, що відбува­ється;
- Можна брати участь у грі, але не можна втратити контроль над усіма;
- Забавляти всіх і слухати всіх;
- Оживляти спокійне середовище;
- Діяти згідно пропозиції. Переконувати, але не примушувати;
- Поважати дитину (не бити, не давати клички);
- Не висловлювати симпатії. Переваги надавати лише менш обдарованим;
- Ніколи не насміхатися з вад, особливо фізичних;
- Мати багато терпеливості;
- Вміти правильно похвалити, вміти забувати недобрі речі. Але найбільший хист аніматора – мати трошки пам’яті;
- Ніколи не карати, не спробувавши перед тим інші способи;
- Не карати публічно, фізично чи принижуючи.

ВЕЛИКА ГРА

Для неї підходять попередні поради, але вона також має багато відмінностей. Вона викликає особливе захоплення у дітей, і дає багато можливостей для виховання провідникам.

ВІК.

Для дітей 8-11 років та 12-16 років основні засади Великої гри є ті самі, але є кілька відмінних рис.

Діти 8-11 років захоплюються чимось фантастичним, тому важ­ливо, щоб Велика гра мала тему фантастичного характеру. Виголошення гри мусить бути несподіванкою, але одночасно не потрібно розказувати всі таємниці.

Дітей 12-16 років легше заохотити чимось реальним.

Взяти до уваги:
- у грі повинні брати участь аніматори;
- (вибрати) поле гри;
- особливості нічної гри;
- попереднє приготування;
- визначити тривалість гри;
- частини Великої гри повинні бути простими.

СТАТЬ.

Між двома статями немає великої різниці. Те, що відчуває дівчина, без сумніву, відрізняється від того, що відчуває хлопець, але ці відчуття не є менш інтенсивними.

Щодо обох статей можуть виникнути такі труднощі:
- фізична слабкість дівчини;
- менша здатність дівчини пристосуватись до деяких технік і дій.

Вирішення подібних проблем залежить від видумки і творчості аніматорів. Завжди можна щось придумати. І в такому випадку можуть бути наступні підказки:
- робити змішані команди;
- для дівчат дати інші завдання;
- організувати Велику гру так, щоб діючим елементом були хитрість, розум, а не фізична сила.

АНІМАТОРИ.

Повинні постійно бути в курсі гри, знати, що, де і як проходить. Коли все під контролем можна навіть робити невеликі зміни, щоб зацікавити дітей ще більше. (Зі змінами краще бути обережно, не міняти забагато).

! Найголовніше завдання аніматора – спостерігати за дітьми.

ЯК ПРОВАДИТИ ВЕЛИКУ ГРУ

  1. ВСТУП

Велика гра – це необхідний складник забав для дітей віком 8-11 років, вона особливо корисна для дітей 12-16 років. Повинна створити пригодницьку атмосферу.

Тематика Великої гри повинна бути ясною, природною, захоплюючою, повною людських цінностей. Вона полягає не тільки в тому, щоб дати назву командам і розподілити ролі між гравцями, але вся схема гри, термінологія, система захоплення повинні бути пов’язані. Для кращого відображення тематики, можна вживати костюми, переодягання і все те, що знаходиться навколо. Можна мати пісню для відпочинку.

  1. ЗАВ'ЯЗКА.

Велика гра може бути кількох типів:

"НАПАД І ЗАХИСТ" – одна команда нападає на базу противника, а інша команда захищається; або кожна команда має свою базу, нападають і захищають одночасно. Щоб перемогти нападників, мусять здобути що-небудь, захопити прапор або визволити певну особу...

Відстань між базами залежить від часу гри та від віку дітей; бази по­винні знаходитись у різних місцях так, щоб з одної не було видно другу.

"ЗАХИСТ ЛІНІЇ" – один з гравців повинен перетнути лінію на землі (стежку, шнурок), яку інша команда захищає. У цьому випадку команда-захисник повинна мати можливість взяти наглядників у полон шляхом дотику, погляду чи інше. Нападники повинні, наприклад, принести на свою територію здобич захисників.

УВАГА: ця гра може набриднути захисникам у зоні, де нападники вирішили не проходити.

"ВИКОНАННЯ МІСІЇ" – кожна команда повинна виконати місію, якнайточніше і якнайшвидше. Приготування повинне бути дуже старанне і добре продумане. До цього типу належать типові "шукання скарбу" чи "пошук людини". (Один гравець утікає і ховається, інші після відповідного часу його шукають). Гра має зміст тоді, коли втікач через обмеженість території або правил (? Не) пропав назавжди.

"ПЕРЕСЛІДУВАННЯ" – одна команда, або більше, вирушають вперед, інші мають наздогнати їх. Ті, що попереду можуть залишати пі­сля себе сліди чи знаки. Гра має зміст тоді, коли другі доженуть перших. Також важливо знати ділянку, на якій відбуватиметься гра, щоб ознайо­митися з небезпеками чи перешкодами, і передбачити можливі ситуації.

  1. ЗАВЕРШЕННЯ.

Гравці дуже переживають за результатами, тому виголошення, хто виграв, а хто програв, мусить бути тактовним, мусить мати вихований і гумористичний характер. Якщо вживаємо оцінки, то нікому не давати "0", тому що психологічно це дуже жахливо і принизливо. Розповісти про героїчні події, дати підказку на майбутнє. У сумнівному випадку потрібно пояснити, чому вийшов той чи інший результат. Запросити тих, що програли, щоб вони привітали переможців (піснею, танцем) без зайвих невдоволень. Організувати святковий момент (чай, зібрати всіх у коло), щоб заспокоїти розхвильованих гравців.

  1. ДЕЯКІ ЗАСОБИ.

- відрізняючі знаки для команд: повинні підходити до теми гри;
- для залишання сліду чи знаку: не ламати дерева, не нищити природу, можна вживати квасолю, рис, зерно, пісок, палицю, кольорову крейду, стрічки...
- секретні послання: все залежить від мети, якої хочемо досягти. Послан­ня, як підказки. їх може бути багато, треба вибрати одне. Або можуть бути додаткові послання-підказки, які команда отри­мує після виконання додаткового завдання;
- як можна полонити противника:

  • непрямий: якщо гравець наткнувся на перешкоду (характерно для нічних ігор);
  • полон на відстані: поглядом, в залежності від кількості гравців;
  • полон проектором, ліхтарем, паперовими чи тканинними м’ячиками, стрілами, сніжками, водою... такі способи вима­гають від гравців великої лояльності;
  • полон зблизька: дотиком, трьома дотиками, в залежності від звання ( хто має вище звання);
  • полон через захоплення "скальпу": це може бути стрічка, прищепки, паперовий скальп...
  1. МЕДИЧНИЙ ПУНКТ.

"Медичний пункт" – це спосіб, щоб не відкинути тих, які були полонені і не можуть продовжувати гру. Полонений іде до відповідного місця, де аніматор проводить йому екзамен. Це добра система, щоб передати дитині нові знання про техніку гри, щоб дитина могла трохи відпочити. Іспит приготувати заздалегідь. Краще мати кілька "медичних пунктів", щоб не змішати всіх в одну групу.

! МОЖЛИВОСТІ для продовження "життя" гравцям:
- "запасні життя" у руках командира групи;
- організувати зону полонених, з якої можна втекти різ­ними шляхами. Якщо гра триває довго, тоді можна організувати обмін полонених за допомогою аніматорів. Найкраще мати список полонених, листок, у якому захоплені пишуть свої імена. Цей список може впливати на остаточне оцінювання команд.

СУДДІВСТВО

Щоб гра пройшла добре, не вистарчає тільки знати теорію, мати гарну фантазію, приготувати весь матеріал і захопити дітей грою... Треба вміти також правильно судити. Суддя мусить вміти протистояти напруженню, не повинен викликати жодних підозрінь і сумнівів, повинен контролювати ситуацію і зможе врешті довести гру до завершення без вибухової ситуації і одночасно, щоб у дітей не пропав ентузіазм.

Щоб це все зробити, треба вміти судити. Це не дуже легко. І якщо хтось вже попробував, то з власного досвіду може сказати, що це не дуже приємна річ, не тільки через "компліменти", отримані від вболівальників.

Звичайно, що з практикою приходить досвід, але є також деякі правила. Треба пам’ятати, що без доброго суддівства найзахоплюючіші ігри можуть провалитися, тому потрібно вчитися бути суддею. Тому деколи варто обговорювати позитивні і негативні сторони суддівської справи аніматорів, щоб потім було краще і щоб нагадати їм теорію.

Маленька особливість: відповідають за гру ті аніматори, які її готували. Крім того, інші аніматори повинні почувати себе відповідальними, щоб при потребі допомогти чи підказати щось офіційному судді. Будучи вболівальниками, аніматори все ж залишаються аніматорами.

1.ПРО ПРАВИЛА ГРИ

  • Мають бути зрозумілі, нескладні;
  • Всі аніматори повинні знати ті самі правила;
  • Бути обережними, якщо знаємо правила, але з деякими відмінностями, щоб потім не заплутати інших;
  • Дуже корисно уявити хід гри і таким чином передбачити конфліктні ситуації та проблеми.

2.ПРАЦЮВАТИ КОМАНДОЮ

  • Всі аніматори беруть участь у грі, чи як судді, чи як гравці, доглядаючи за тими, що програли;
  • Потрібно організувати і поділити завдання (хто грає, хто судить...);
  • Різні судді повинні мати особисті, точні, прості і зрозумілі завдання;
  • Є тільки один головний аніматор, йому налужить заключне рішення; всі решта співпрацюють з ним;
  • Аніматори повинні бути душею гри, робити все так, щоб гра йшла добре і розвивалася справедливо без полеміки. Захопити дітей так, щоб вони не руйнували гру своєю поведінкою.

З.НЕ СУДИТИ, ЯК ВЯЛЕНА РИБА

  • Суддя повинен бути стриманим і рішучим;
  • Бувають ситуації, які потрібно вирішувати швидко, без довгого роздумування і вагання;
  • Зупинити чи розпочати гру сильним і рішучим свистком;
  • Свої рішення оголошувати сильним голосом так, щоб всі почули і зрозуміли;
  • Не змінювати 100 разів рішення після того, як його вибрав.

4.НЕ ЛОВИТИ ГАВ

  • Максимальна увага до гри;
  • Є багато речей, які могли б нас розсіяти під час гри: друг, думка, розмови...
  • Розсіяти також може страх про те, що попередньо ми помилились, але не потрібно звертати на це увагу, а продовжувати спокійно, начебто, нічого не сталося;

5.НЕ ПОСТУПАТИСЯ

  • Перш за все – бути справедливим, а вже потім милосердним. Але діти цінуватимуть нашу стриманість, якщо додамо до неї краплю ніжності;
  • Всі гравці повинні дотримуватися правил;
  • Не приймати хитрощі, насміхання, погані слова, невихованість, нечемність..;
  • Докоряти гравцям, але без приниження перед друзями;
  • Вимагати послуху і пошани для суддів, інших аматорів та гравців.

6.НІКОЛИ НЕ ОБУРЮВАТИСЯ

  • Дотримуватися спокою і контролювати ситуацію; (це дуже нелегко, бо діти
    знають 1000 способів, щоб тебе розсердити);
  • Культурно і терпеливо втручатися, бути готовим знову пояснити правила гри
    тим, які не зрозуміли і заохочувати їх до виконання;
  • Не гніватися через критику (неможливо задовільнити всіх!!!), відповідати спокійно, переводячи все на жарт.

7.УВАЖНІСТЬ

  • Мати "відкриті" очі, бачити весь майданчик для гри;
  • Найкраще вибрати таке місце, з якого все добре видно;
  • Слідкувати за ходом гри, але не бути перепоною для дії.

8.3АВЖДИ З ТОБОЮ ПОВИННІ БУТИ:

  • свисток – вживати тільки тоді, коли необхідно;
  • годинник – щоб знати час завершення;
  • речі, необхідні для гри – мають властивість зникати тоді, коли вони найбільше потрібні.

9.МИ НЕ ЗАВЖДИ ПРАВІ

  • На завершення гри можна повідомити про зроблені помилки і справедливо пояснити причини їх виникнення;
  • Вперте невизнання помилки є протипоказаним.

10.ГРАТИ ПОВИННІ ВСІ

  • Кожна дитина повинна бути активним учасником гри, а не вільним глядачем;
  • Втягнути кожну дитину в гру, щоб брала активну участь і була задоволена;
  • Підбадьорювати і мати добре слово для кожного.

13 ОСТАТОЧНИХ ПРАВИЛ (короткий повтор):

- перед грою:

1. Відповідну гру граємо у відповідний момент – чим більше ігор знаю, тим краще (можна зробити собі маленький репертуар).

2. Не дозволяти дітям вибирати гру, а запропонувати її – вони грали б виключно у футбол.

3. Мати ентузіазм і захоплення – діти підуть за тобою.

4. Зрозумілі правила в головах – у твоїй і в інших аніматорів.

5. Пояснювати правила зрозуміло – одна річ знати гру, а інша річ вміти добре пояснити її так, щоб діти зрозуміли.

- під час гри:

6. Не судити, як в'ялена риба – стриманість, рішучість і об'єктивність!

7. Всі повинні мати змогу грати, не тільки чемпіони!

8. Не зневажати, не бити, не принижувати, а підбадьорювати, визнати, цінувати – про це діти згадають, коли їм буде 20-25 років.

9. Розмовляти без вульгарностей – невихований не може виховувати.

10. Припинити гру у відповідний момент – перед тим, як діти занудьгують, або самі залишать гру.

- пізніше

11. Ніяких сварок між аніматорами на площадці – можна буде пізніше подискутувати.

12. Віднайти розгніваних – допомогти їм знайти причину незадоволення.

13. Вміти перемагати, не принижуючи противників – вони все ж є нашими друзями.

БАНСОЛОГІЯ

Співати і танцювати банс – це непросто. Можна мати вроджену здатність керувати масами дітей, але можна і навчитися, знаючи техніку і маючи трохи хитрощів.

Для бансу не вистарчає знати музику, слова і жести, потрібно вміти цього і захопити цим якнайбільше дітей.

1. Що таке "банс"?

Це перерва, оплески, вибух емоцій, зняття напруги між різними завданнями.

Банс служить для розігріву атмосфери, роблячи її простішою і невимушенішою, для створення радісного настрою.

Його можна вигадувати, переробляти, пристосовувати. Успіх бансу залежить від його простоти і короткості.

2. Поради для застосування.

- З хитрістю і ентузіазмом вибирати відповідну позицію для бансу (не губити багато часу).
- Перед тим, як пояснити жести, потрібно навчити слова пісеньки, або текст, який треба буде вигукувати.
- Потім навчити жестів.
- Вкласти в банс весь ентузіазм, уникаючи страху, сорому, чи зневіри.
- ! Не звертати уваги на дітей, які не виконують жести, або мовчать, потім і вони будуть виконувати все.
- ! Коли пояснюєте банс, не звертати увагу на поодинокі запитання і невдоволення окремих осіб... якщо будете рішучими, то притягнете навіть найменш охочих дітей.

3. Застереження

Вибирати банс залежно від віку, звичок дітей, тому що ніхто не зобов'язаний його виконувати. Якщо банс не захопить дітей, то вони не будуть гратися в нього.

4.Чому коло найзручніша позиція?

- Всі бачать того, хто проводить банс, і можуть бути уважними.
- Це впорядкована позиція і допомагає дітям бути дисциплінованими.
- Не створює відмінностей між дітьми.
- Всі беруть участь і один одному не заважають.

5. Типи бансів:

1. Галасливий банс

Аніматор повинен бути впевнений, що це добрий банс, бо не може вживати інші засоби, крім свого голосу. Такий банс мусить бути пристосований для великої групи дітей.

Корисний для:
- Стримання тиші
- Заповнення короткої паузи між різними заняттями на зустрічі
- Підкреслення певних моментів (День Народження, завершення зустрічі, перед
їдою...)

2. Співаний банс

Це класичний банс з музичним мотивом, з текстом і жестами, пов'язаними з ним. Його можна часто використовувати для дітей будь-якого віку.

Корисний для:
- Моментів паузи
- Забавляння іншим способом
- Між такими бансами можна вставити моменти катехизму, ігор... Але треба вміло підібрати банс.

З. Банс у колі

Сприяє рухові і всі беруть участь, навіть старші його люблять.

Корисний для:
- Моментів прийняття, знайомства, щоб помішати дітей і притягнути тих, які не ввійшли в колектив.
- Руху після тривалої праці.
- Тих, які не дуже полюбляють банси.

НА ЗАВЕРШЕННЯ

! Навчати бансу лише тоді, коли ми його добре знаємо (слова, музичний мотив), і вже пробували його перед тим.

!Починати завжди з великим ентузіазмом і бути впевненим.

ОднаКнопка