Власні тріщини

Бабуся часто розказувала історію про тріснутий горщик, яку вона колись почула. Один чоловік найнявся водоносом до багатого пана. Він кожного дня на коромислі приносив два великі горщики води. Але один з горщиків мав тріщину. В той час як іншому нічого не бракувало і він до кінця подорожі був наповнений водою, тріснутий приходив заповнений лишень наполовину.

Так продовжувалося протягом двох років. Кожного дня водонос приносив тільки півтора горщика води до панського дому. Очевидно, повний горщик пишався своїми досягненнями. А бідний тріснутий горщик страждав від своєї недосконалості. Він міг виконувати тільки наполовину ту справу, для якої був створений.

Після двох років, котрі видавалися йому втраченими намарно, він біля струмка промовив до водоноса:

— Я відчуваю сором і хотів би перед тобою відкритися.

— Чому? — запитав водонос. — Чим ти засоромлений?

— Тим, що протягом двох останніх років я приносив тільки половину води, бо на шляху до панського дому через тріщину в моєму боці вона виливається. Це через мене ти повинен більше трудитися і не отримувати належної платні за свою працю.

Водонос, співчуваючи старому тріснутому горщику, відповів:

— Сьогодні, коли ми будемо вертатись, зверни увагу на ті гарні квіти, що на шляху.

І справді, коли вони простували шляхом, старий тріснутий горщик зауважив на дорозі гарні польові квіти, і це його трохи розвеселило. Але вкінці він знову впав у відчай, бо був наполовину порожній, і попросив прощення у водоноса. А водонос сказав до горщика:

— Чи ти зауважив, що квіти були лише по одній стороні дороги? Це тому, що знав я про твою тріщину і скористався з неї. Я посіяв насіння квітів по твоїй стороні, і кожного дня, коли ми верталися від струмка, ти поливав їх водою. Два роки я збирав ці квіти і прикрашав ними стіл мого пана. І якби ти не був таким, яким є, не мав би він такої краси у своєму домі.

Бабуся каже, що кожен з нас має свої власні тріщини. Всі ми є надтріснутими горщиками. Але Господь, якщо ми Йому на це дозволимо, зможе використати наші тріщини для прикраси Свого дому. В Божому задумі не марнується нічого. І якщо ми хочемо бути однією парафією і служити одні одним згідно з Божим покликанням, Він промовляє до нас:

— Не бійтеся своїх тріщин. Визнайте їх і дозвольте Богу використати їх для прикраси Царства. Сміливо йдіть вперед, знаючи, що в нашій слабості знаходимо Його силу, якщо тільки дійсно віримо, що “нічого немає неможливого в Бога” (Лк. 1, 37).

Назад

ОднаКнопка