Тож будьте мені святими

Одного літнього дня, коли вся родина сиділа надворі в затінку вишневого дерева, тато поставив питання про Божественну Літургію:

— Роздумував я сьогодні про те, хто ж стає святим. Під час третього антифону на Божественній Літургії молимось: “Спаси нас, Сину Божий, у святих дивний Ти”. Хто ж такі святі, яких ми просимо про заступництво?

Бабуся усміхнулася і з вогником в очах почала розповідати нам про святих:

— Святими є ті люди, котрі кожний свій день розпочинають з подяки. Вони жертвують Богові кожну подію зі свого дня, кажучи: “Дозволь, Господи, образу Ісуса Христа сяяти в мені цього дня згідно з Твоєю волею”. Святі — то грішники, яким багато прощено. Вони шукають досконалості, знаючи, що зберігають скарб Божої ласки у глиняних посудинах. Вони покірно просять прощення гріхів, щиро жалуючи за них. Святими є ті, що кожного дня моляться, щоб бути щоденно відкритими для Божого благословення. В цьому цілковитому відкритті на Бога, вони стають знаряддям Божої любові, щоб вести інших до Божого Царства. Святі спонукують нас вірити в люблячого і всепрощаючого Бога.

Бог ніколи нас не силує любити й шанувати Його, — це завжди наш вибір. Але Він запрошує нас до святості: “Тож будьте мені святими, бо святий я, Господь, Бог ваш” (Левіт 20, 26).

Він запрошує до святості сьогодні кожного з нас і надіється, що ми приймемо це запрошення і будемо жити, виконуючи Його заповідь Любові, щоб Боже ім’я славилося у наших серцях, наших вчинках, думках і надії.

Назад

ОднаКнопка