Терпеливість у навчанні

Одного літа наймолодший внук бабусі пішов у місто до ювеліра. Він сказав майстрові, що хоче вивчити все про дорогоцінні камені. Досвідчений ювелір відмовив йому, бо побоювався, що у юнака бракуватиме терпеливості до науки. Хлопець наполегливо настоював, щоб таки дати йому хоч одну нагоду і обіцяв, що старатиметься якнайкраще. Врешті ювелір погодився і сказав юнакові:

— Прибудь завтра на світанку.

Зранку майстер поклав камінь нефриту на його долоню і наказав тримати, а сам продовжував працювати над своїми витворами. Наступного ранку ювелір знову поклав камінь нефриту в його руку і наказав тримати. Протягом цілого тижня юнак одержував ті самі вказівки. Та вже восьмого дня порушив мовчанку і запитав:

— Учителю, коли я вже нарешті щось навчуся про дорогоцінні камені? — Навчишся, — відповів майстер і продовжував свою працю.

Минуло ще кілька днів, занепокоєння юнака почало зростати. Одного дня, коли ювелір підійшов до нього і знову дав те саме завдання, юнак вирішив сказати йому, що довше так не витримає. Та, коли учитель поклав йому дорогоцінний камінь в руку, молодий чоловік вигукнув, не дивлячись на нього:

— Та це не той самий камінь нефриту!

— Ти почав вчитися, — сказав учитель.

Назад

ОднаКнопка