Щоб нагадати наше високе покликання

Бабуся радо розповіла славну легенду про Гелену з Трої. Згідно з нею, цю прекрасну царівну полонили і забрали з собою. Вона стала жертвою амнезії. Гелена забула своє ім’я, королівське походження і стала жебрачкою.

Друзі та приятелі не тратили надії, що одного дня вона таки повернеться на свій трон. Один з її давніх знайомих був переконаний, що Гелена жива і вирушив шукати її. Він ніколи не втрачав надії.

Одного дня, минаючи вузенькі вулички чужого міста, він зауважив бідну жінку в лахмітті. Обличчя її було зоране морщинами, однак, від неї віяло чимсь знайомим, тому він підійшов до неї і запитав її:

— Як ти називаєшся? Вона промовила якесь незрозуміле ім’я.

— З вашої ласки, дайте мені поглянути на ваші руки, — настоював невідомий. Вона простягнула йому свої долоні. Чоловік пізнав риси її королівських пальців і захоплено вигукнув:

— Ти — Гелена! Ти — Гелена! Ти не памятаєш?!

Вона здивовано поглянула на нього.

— Гелено! — вигукнув він.

Туман у її голові розвіявся. Ясна думка пройняла її. Вона пригадала свою знівечену гідність, обняла свого давнього приятеля і зайшлася сльозами.

Гелена позбулася злиденного лахміття і нараз перетворилася у царівну, якою була завжди.

Так і Бог шукає за нами. Він використовує всі можливості, щоб пригадати нам нашу гідність і високе покликання, щоб переконати нас, що наше достоїнство у Ньому і для Нього.

Назад

ОднаКнопка