Прийди, Господи, будь нашим гостем

Бабуся пригадала розповідь, яку почула дитиною від своєї приятельки Анни. Анна виростала в малому селі. Її родина завжди молилася перед їдою. Кожного вечора батько закінчував молитву словами: “Прийди, Господи, будь нашим гостем і поблагослови те, що Ти нам дарував".

Анна не розуміла чому батько щовечора запрошував Бога бути їхнім Гостем, а Бог ніколи не з’являвся! Одного вечора Анна запитала про це батька і почула у відповідь, що треба чекати, Бог ніколи не відмовляє на запрошення.

Анна роздумувала над цією ситуацією і над відповіддю батька впродовж цілого наступного дня. А ввечері зразу після молитви перед їдою дівчинка запитала:

— Якщо ми чекаємо, щоб Бог загостив на вечерю, чому ми не зробимо Йому місце при столі?

Батько подумав хвилинку і зробив ще одне місце при столі. Якраз тоді почувся стукіт. Коли вони відкрили двері, сильний порив вітру пройшов хатою. Коли вітер вщух, у дверях стояло бідне, бездомне, мале дитя, що тряслося від холоду.

Анна подумала хвилинку і сказала до родини:

— Напевно, Бог не міг прибути нині ввечері і тому Він прислав на своє місце цю бідну дитину.

Вільне місце при столі стало заповнене.

Назад

ОднаКнопка