Не вступай у бій з вовком, бо сам ним станеш

Бабуся розповіла цікаву легенду про галасливого і в’їдливого скунса, який наважився викликати лева на поєдинок. Лев негайно відмовився вступати в такий двобій.

— Ага! Ага! — переможно вигукнув скунс. — Ти — боягуз!

— Ні! — рішуче заперечив лев. Навіщо мені з тобою боротися? Ти здобудеш славу, що вступив зі мною в бій, навіть коли дістанеш такого прочухана, як ніколи в житті. Що мені з цього? Хіба лиш погана слава, що я перебував в товаристві скунса.

Святий Іван Золотоустий сказав одного разу: “Так довго, як ми будемо ягнятами, ми перемагатимемо. Навіть коли довкола нас тисяча вовків, ми здобуваємо перемогу і торжествуємо. Але, як тільки станемо вовками, нас переможено: ми ж бо втратимо підтримку пастуха, який годує не вовків, а тільки ягнят” (34. Проповідь на Матея).

Пильнуйся, щоб ти не вступав у бій з вовком, бо сам ним станеш.

Коли хтось завдає нам болю, мусимо пам’ятати, що сходження на рівень противника є пониженням для нас. Ніколи не скочуймося до рівня того, хто старається надужити нами. Ніколи не опускаймося на рівень жорстокості і насилля.

Недаремні слова Ісуса: “Добра людина з доброго скарбу серця виносить добре; лиха ж — з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста” (Лк. 6, 45).

Коли на яструба нападає зграя ворон, то він, замість битися з ними, підноситься вище, туди, куди вони не досягають.

Ісус закликає нас піднятися до вищої любові, щоб разом з святим Павлом ми могли сказати: “Нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо. Нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося” (1 Кор. 4, 12—13).

Назад

ОднаКнопка