Маленька фіалка

Бабуся розказала якось історію про королеву, котра прийшла одного ранку до свого саду і побачила, що все в ньому почало засихати й в’янути. Королева дуже стурбувалась. Щоб зрозуміти причину лиха, вона запитала дуба, що ріс неподалік воріт, про те, що трапилось.

— Мені вже набридло життя, — відповів дуб, — я нічого вже більше не хочу. Щоб я не робив, ніколи не бути мені таким струнким і прекрасним, як сосна.

Тоді королева підійшла до сосни, але почула тільки зітхання, бо вона не могла родити виноград, як виноградна лоза. Але й лоза почала бідкатись, що хоче позбавити себе життя, бо не може бути такою стрункою і приносити такі гарні плоди, як персик. Герань, в свою чергу, хотіла бути такою ж стрункою й запашною, як лілея.

І так по всьому саду.

Нарешті, вислухавши всі ті лементи й зітхання, королева опинилась біля маленької фіалки.

— Фіалко, мені здається, що ти не переймаєшся тим всім?

— Звичайно, ні, — відповіла з усмішкою фіалка. Я маленька, не дуже важлива, але розумію, якби ти захотіла мати на моєму місці дуб, чи сосну, персик, лілею чи герань, ти б їх посадила, навіть, якщо вони не пахнуть аж так гарно. Знаючи ж, що ти захотіла маленьку фіалку, я прагну бути найкращою фіалкою, щоб повсякчас тішити твій зір і дарувати тобі свою красу.

Назад

ОднаКнопка