Король королів

Бабуся розповіла нам про одну прем’єру в Національному театрі.

Глядачі, приємно розмовляючи, повільно займали свої місця. Оркестранти у білих накрохмалених сорочках і вечірніх фраках настроювали інструменти. Робітники за сценою робили останні приготування. Все було готове і світло пригашене.

Змах диригентської палички і легко полинула мелодія відомої увертюри. Несподівано, посеред музичної фрази, оркестр замовк. Настала мовчанка, поспішно шелестіли сторінки з нотами. Ще мить, і злинули звуки національного гімну, які щораз наростали.

Менеджер і директор театру підбігли до акторів, і захоплено шептали:

— Викладайтесь, як можете! Грайте, як ніколи!

— Чому? — впало стривожене питання?

— Прибув король! Король в залі театру!

Король королів — наш Господь — завжди є в дійстві нашого життя. Якраз тому маємо завжди видавати з себе все, що посідаємо, і грати, як ніколи, вкладаючи душу і серце.

Назад

ОднаКнопка