Як ми користувалися дарами?

Бабуся часто вдавалася до розповідей про буденні події, щоб підкреслити те чи інше повчання. Наш дядько Тадей був чи не ідеалом для таких повчань.

Одного разу дядько Тадей пішов на полювання на диких індиків. Він поставив пастку, а сам сховався поблизу у кущах. Для приманки насипав жолудів і різного насіння.

Незабаром з’явився гурт диких індиків. Аж одинадцять з них увійшло у пастку, та один ще лишався поза нею. Дядько Тадей вирішив почекати доки останній індик ввійде у пастку, щоб зловити всіх нараз. Коли він терпеливо чекав, три з одинадцяти індиків вийшли. Тадей аж скривився від думки, чому він раніше не потягнув шнурок. Тоді він вирішив чекати, щоб ті три, які вийшли з пастки, повернулися назад. Але, наче на глум Тадеєві, інші п’ять залишили пастку. У пастці вже залишилось тільки три індики. Дядько не вдовольнявся трьома індиками, бо була нагода мати одинадцять, тож він терпеливо чекав, щоб хоч ще кілька повернулось у наставлену пастку. Та в тому часі ще два дикі індики вийшли з пастки, і бідний дядько Тадей мало не дістав нервовий зрив, бо ніяк не міг рішитися потягнути шнурок. Однак, перш ніж він дійшов висновку, що робити, то і цей останній індик висмикнувся з рук, і він залишився з порожніми руками.

Ми часто — густо не вдовольняємося тим, що маємо. Ми завжди хочемо більшого. Стодола сусіда завжди більша від нашої; хата іншого принадливіша від нашої; праця іншого краще промовляє до нас, як наша власна. Ми завжди прагнемо більше, та вкінці ми тратимо те, що маємо.

Наше правдиве щастя не в нагромадженні матеріальних статків. Його не можна купити або продати на ринку. Щастя і спокій душі прийдуть тоді, коли ми дозволимо Христові перебувати у глибині нашої душі. Тоді матеріальні справи не стануть самоціллю. Ми зрозуміємо, що клуні і все, що в них, насправді не наші — вони належать Богові.

Бог доручив нашій опіці всі скарби цієї землі. Він позичив її для нашого користування не тільки для нас самих, але й для наших сусідів. Одного дня Бог запитає нас про те, як ми користувалися його дарами, якими він нас обдарував.

Назад

ОднаКнопка