Чи подрібний нам важкий багаж

Бабуся розповіла нам про старшого чоловіка, який постановив собі дістатися на вершину гори. Стояв прекрасний день, небо було блакитне, а сонце гаряче. Піт струмком стікав по спині подорожуючого, потрапляв в очі. У нього був важкий багаж, який дедалі більше ставав на заваді. Вполудень змучений подорожній уже не міг ступити й кроку. Перевтомлений, він скинув багаж на землю.

Літній чоловік сперся на дерево і тішився свіжим подувом вітру.

Десь тихо цвірінькав птах. Звівши очі вдалечінь, він побачив свою мету — гірську вершину. Залишивши речі, чоловік піднявся на вершину і перед ним постала чудова панорама: зелена долина, перерізана сріблистими потоками, з квітучими полями і родючими садами. Захоплений цією красою, мандрівник швидко побіг по свої речі.

Він їх знайшов біля дерева: великий рюкзак, кілька скриньок, і одну набиту валізку. Підіймаючи першу скриньку, він зауважив, що у ній знаходилися його старі щоденники, нагороди, фотографії, шкільні посвідки, навіть футболка зі знаком його шкільної футбольної команди. Не відчуваючи потреби зв’язувати себе цим зі спогадами, він відклав скриньку набік, і нараз почув, що він виріс.

Після цього відкрив велику валізку, в якій зберігалися речі, які він збирав протягом свого життя: мистецькі твори, музичні записи, деякі антикварні речі і багато книжок. Він і це відклав набік, пам’ятаючи про красу на другому боці гори. І знову почув великий приплив сил.

На черзі був рюкзак. Він був набитий різноманітними записами, які одухотворювали його життя у минулому. Тепер вони виглядали менш значними. Тому рюкзак опинився там, де й інші відкинені речі. І ось уже літній чоловік відчув себе ще молодшим і сильнішим.

Переглядаючи останні пакунки, він переконався, що більшість із них вже не бупи потрібними, за винятком маленького наплечника.

З легким серцем чоловік перекинув малий наплечник на рамено і знов почав підійматися вгору. Пройшовши невелику відстань, він обернувся, поглянув на весь вантаж, що тягнув за собою так довго і відчув полегшення на душі.

А коли дійшов до вершини і поглянув вниз на долину, усвідомив, що його важка подорож завершилася. З молодечим запалом, насвистуючи радісну мелодію, він вирушив у долину свого майбуття.

Бабуся казала, що не так життєва мандрівка нас втомлює і виснажує, як все другорядне причандалля, яке так наполегливо ми за собою тягнемо.

Назад

ОднаКнопка