Тому створив тебе!

Одного дня молода, та уже виснажена дівчина, стояла на розі вулиці і просила милостиню. Дівчина була одягнена у забруднену, пошматовану одежу, і незачесана.

Молодий, з вигляду забезпечений чоловік, минув ріг вулиці, навіть добре не глянувши на дівчину. Коли він повернувся до своєї розкішної оселі, його привітала щаслива, заможна родина. Він смачно пообідав, стіл був заставлений багатьма стравами. Пізніше, того ж вечора, він пригадав собі бідну дівчину на розі вулиці. Чим більше про це думав, тим більше у нього зростало почуття невдоволення й протесту проти Бога, що допускав існування таких злиднів. Він докоряв Богові в молитві:

— Як можеш таке допустити? Чому не зробиш щось, щоб до­помогти дівчині?

Тоді у глибині свого єства, він почув відповідь Бога:

— Я над цим думав. Тому створив тебе!

Назад

ОднаКнопка