Свято матері

Взято з: http://kyrios.org.ua

(Сцена прикрашена за зразком сільської хати. З різних сторін сходяться читці:)

1 читець:
“Яке найкраще слово в світі?” —
Раз мудрий хтось питав людей.
“Здоров’я”, — відповів так хворий.
“Ні! Молодість!” — сказав старий.

2 читець:
“Найкраще — хліб!” — жебрак говорить,
“Побіда”, — відповів стрілець.
“Найкраще — воля!” — рік невільник.
“Ні, правда!” — обставав мудрець.

Аж тут з куточка обізвався
Сирітка, ще малий хлопчак:
“Найкраще в світі слово “Мама!”
І всі сказали: “Мама! Так”.

Пісня “Чотири матері”

1-ий ведучий:
Дорогі односельчани, як співалося в цій пісні, радість сьогоднішнього свята розділяють чотири мами, які має кожна християнська душа.

2-ий ведучий:
Тож перші слова нашої подяки до Небесної Матері — Марії Богородиці.

Пісня: “З нами літо чи весна”

Діти читають вірші:
Я ще малий, та добре розумію,
Що в світі неможливо без добра.
Отож в Тобі я маю всю надію,
Моя небесна квітко запашна.

* * *

Маріє, наша зірко найясніша,
Ти ласки повна, мила і свята.
До Тебе кличу я твоя дитина,
Допоможи, о Мамо дорога.

* * *

Марію я буду любити,
Марія для нас є усе,
Марії я буду служити,
Марія — ім’я пресвяте.

Пісня: “О Маріє, Мати Божа”

1-ий ведучий:
В одній легенді розповідається, як Ісуса Христа запитали, що є найбільшим Божим шедевром або творивом, то Він, звівши догори очі, відповів: “Це серце! Це перш за все серце матері, переповнене любов’ю до всіх”.

2-ий ведучий:
Серце Пресвятої Богородиці опікується нами, своїми дітьми. Вона є завжди біля нас, з нами, для нас.

1-ий ведучий:
Відблиском Небесної Неньки-Богородиці для нас є наша земна мати.

2-ий ведучий:
Вона була нашою першою вчителькою і дорадницею. Вона першою навичла нас любити ближніх. Любов нашої мами, її опіка і жертва ніколи не маліють, тільки завжди скріпляються.

1-ий ведучий:
Як багато в твому серці, дорога матусю, від серця Богородиці! Які дуже схожі ви між собою!

Мамі присвячую
Я позбираю зорі з неба
Для тебе, мамо, в каятті,
О люба, сліз уже не треба —
Було їх досить у житті.

Давно безпечно й величаво
Не снив я на твоїх руках.
А дні й літа збігають жваво,
І світиш ти мені в думках.

Любові, віри нас навчала
Журлива, добра, як свята.
В твоїх піснях, як у хоралах,
Моя душа у вись злітала
До стіп розп’ятого Христа.

В твоїх очах — моя надія,
А ніжність, ніби два крила.
Я все здолаю, все зумію,
Щоб ти щасливою була.

Я засвічуся серед ночі
Вікном одним серед села,
Розвидню темінь, як захочеш…
Щоб ти щасливою була…

Зберу нектар з найкращих квітів,
Як та турботлива бджола,
Щоб медом губи обігріти,
Щоб ти щасливою була.

З небес зорину вечорову
Спущу до ніжного чола,
Щоб ти мені всміхнулась знову,
Щоб ти щасливою була.

Нехай вас не понівечить розлука,
Не роз’їдає зайве каяття.
Життя — хоч нелегке, а сильна штука.
Життя — це вічно: матір і дитя!

1-ий ведучий:
Так, найдорожчі для мами — діти. Невеличкий вияв їхньої уваги і любові приносить велику радість неньці.

2-ий ведучий:
Отож, дорогі матері та бабусі прийміть від нас ці квіти в знак великої подяки за всі турботи, недоспані ночі та безмежну любов.

(під супровід мелодії діти дарують усім присутнім матерям та бабусям квіти)

2-ий ведучий:
А зараз нашу святкову програму продовжують найменші учасники з своїми піснями та привітаннями.

1-ий ведучий:
На краю села, вже у самому лісі була невеличка хатина лісника, в якій жила мама та її двоє дітей. Їхній батько помер, і жінка сама виховувала дітей. Та одного разу… , але, зрештою, подивіться самі.

Сценка 2
Найдороща в світі людина

Картина І

(Кімната будинку. Сидить хлопець, який недбало читає книжку. Збоку сидить дівчина, також читає).

Тарас: (кидаючи книжку)
Ненавиджу книжки! І хто придумав те навчання?!

Марійка: (подаючи книжку)
Тарасе, ну чому ти ніяк не можеш зосередитись, щоб почитати?

Тарас: (знову кидає книжку)
Ненавиджу!

Мама: (здалеку)
Діти! Тарасику, Марійка, вже пізно, ідіть спати, бо завтра раненько до школи.

Марійка:
Добре мамо, ми вже йдем.

Тарас:
Я не хочу спати, я вже великий, щоб так рано лягати!

Мама: (вийшовши на сцену)
Ти завжди мені перечиш, сину. Ніколи не допоможеш мені. Та й в науці добряче відстаєш. А я, Тарасику, хочу для тебе тільки добра. Ох, якби був живий ваш тато, щоб він сказав? (починає плакати).

Марійка:
Не треба мамо. (обнімає маму, обоє помалу виходять)

Тарас:
А я не збираюся бути в майбутньому великим ученим… щоб зробити якесь відкриття. Для цього є інші. А я читати-писати вмію, рахувати теж — проживу якось, навіть якби прийшлось самому — без вас, мамо, та ваших настанов.

(Витягує з-за себе рогатку і починає майструвати. Через деякий час засинає. Під час сну підходять до нього два нечистих).

І до ІІ:
Ну він і молодець. Завжди говорить точно тільки те, що ми йому підказуємо на вухо.

ІІ:
Так, так, вже скоро він буде підкорятися нам і нашим наказам.

(Тарас прокидається)

Тарас:
Ой що це? Хто ви такі?!

І:
Ми твої друзі. Хочемо завжди так робити, щоб тобі було добре, Тарасику.

ІІ:
Так, так, добре. Це ми тобі порадили, щоб ти не слухав мами.

І:
Ти вже великий і сам знаєш, що робити, якщо хочеш — можеш навіть попробувати закурити (подає цигарки).

ІІ:
В твому віці вже багато хто палить цигарки і це приємно…

Тарас: (спочатку бере… вагається, потім кидає на землю).
Ні! Моя мама каже, що це погано і шкодить здоров’ю.

І:
Твоя мама не знає. А ти ж не хочеш бути маминим синком.

Тарас:
Ні. Забирайтеся геть, ой мамо! (з протилежної сторони сцени виходить ангел та відганяє нечистих). Дякую тобі. А ти хто є?

Ангел:
Кожна людина має свого ангела Хоронителя. Я є якраз твоїм, Тарасе, і завжди охороняю тебе від злого.

Тарас:
Але я є поганий і ніколи не молюся до тебе.

Ангел:
Ти забуваєш, що за тебе щодня і навіть щогодини молиться твоя мама, яка тебе дуже любить.

Тарас:
Моя мама… я її так ображаю… я вже цього ніколи не буду робити.

Ангел:
Мусиш її перепросити за це.

Тарас:
Так, обов’язково… Придумав, завтра є її свято, тому я піду зараз вночі у ліс та принесу їй гарний букет квітів.

Ангел:
Якщо ти твердо вирішив і не боїшся, то я буду оберігати тебе, Тарасе.

(Виходять. До кімнати заходить мама).

Мама:
Тарасе, ти вже спиш? Ой де він…?! І куртки немає, а кругом нашої хати ліс…

Марійка: (вбігає)
Мамо, що сталось, а де Тарас?

Мама:
Не знаю. Він напевне образивсь дуже і сам пішов кудись у ліс… Я йду його шукати.

Марійка:
Я з вами.

Мама:
Добре, ходім, обом не так страшно буде. (виходять)

Картина ІІ

(Події відбуваються в лісі. Темно, того ж характеру музика. Виходить Тарас дуже обережно. За ним ангел, який, побачивши нечистих, відганяє їх. На галявині сидить хлопець з букетом квітів.)

Тарас:
Страшно тут. (побачивши хлопця) А ти що тут робиш? Також за квітами для своєї мами на свято?

Юнак:
Ні, я не маю мами, я сирота. А квіти, я так, сам собі назбирав.

Тарас:
Дивно, а я думав ти також свою маму образив і хочеш її перепросити.

Юнак:
О ні! Якби я мав маму, я їй ніколи-ніколи не зробив би нічого поганого. Я б її любив понад усе на світі. Завжди б її слухав у всьому, але якби я мав маму… Я її не маю. (плаче).

Тарас:
Ну чого ти? Знаєш, моя мама часто мені казала, що кожен з нас має ще одну маму, яка нас також дуже любить. Є завжди біля нас та нам допомагає.

Юнак:
Правда! А де вона? Як вона називається? Як виглядає?

Тарас:
Вона називається Марія і є Божою Матір’ю. Ось я маю її образок (показує). Бачиш?

Юнак:
Так, яка вона гарна, але… вона вже когось має на руках. Чи захоче вона мене?

Тарас:
Захоче! Бо вона є Матір’ю усіх на землі.

Юнак:
Я знаю, де вона є! У церкві! Я бачив! Я йду туди, щоб привітати її зі святом. Занесу їй квітів, але половину букету я даю тобі для твоєї мами. Привітай її.

Тарас:
Дякую.

Юнак: (виходячи)
Я маю маму, яке щастя!

Тарас:
Ну от і добре, я вже маю квіти. Тепер і мені треба повертатися додому.

(З протилежної сторони сцени виходить мама з Марійкою.)

Мама: (Побачивши)
Тарасе, синку, от ти де!

Тарас:
Мамо, дорогенька, пробачте мені за всі прикрості. Я вже більше ніколи-ніколи не буду, бо зрозумів, хто є найдорожчою в світі людиною, яку потрібно шанувати і любити… Ці квіти я приніс для вас, ненько.

Мама:
Дякую, але найкращим дарунком для мене є ви, Тарасику і Марійко. Чи ви слухняні, чи ні, та я завжди буду вас любити.

Марійка:
Я так і знала, що все скінчиться добре, бо по дорозі ми молилися вервичку до Божої Матері.

Тарас:
Так, це її заслуга і нашої мами.

(всі учасники виходять на сцену і кланяються глядачам)

2-ий ведучий:
А тепер для всіх на втіху
Прозвучить хвилинка сміху.

Гуморески

Йшов автобус на Полтаву
По білету і по праву
Кожен зручно в крісло сів.
Проти ночі на Полтаву
Курс узяв автобус “Львів”

І висловлює бабуся
Водію тривогу-страх:
— Я Лубни проспать боюся,
Розбуди мене в Лубнах!

Не забудь лише синочку!
— Добре, добре! — той прорік.
Сіла бабка у куточку
І схилилася набік.

Та водій аж за Лубнами
Спохвативсь, що винуват.
Розвернув машину з нами
І везе стару назад!

Чортихається, не в дусі,
Хоч із власної вини!
Врешті став — і до бабусі:
— Вигружайтеся! Лубни!

А бабуся із куточка:
— Їдь, синок! — Рукою мах.—
То казала мені дочка:
«З’їж таблетку у Лубнах!»

Мрія про море
У Мартина жінка гарна,
Ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала,
Дивлячись у вічі

І поклавши кучеряву
На плече голівку:
— Купи мені, Мартиночку,
На курорт путівку. —

Мартин губу закопилив
І сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка
У мене не скоро!

Такі речі, їй же прово,
Аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене
І скучно, і нудно!

— А я, — каже йому жінка —
Щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря
І про тебе мріять. —

Мартин її приголубив:
— Ах ти ж моя зоре!
Сиди краще біля мене
І думай про море.

Смішинки

Підказав
Хлопчику, де мешкає дядько Петро? — питається чоловік у хлопчика, який бігає у дворі.
Той веде незнайомця на десятий поверх, показує на двері:
— Дядько Петро живе ось тут. Але зараз його немає вдома, бо він сидить у дворі на лаві.

До телефону
П’ятирічний хлопчик підійшов до телефону:
— Так, слухаю.
— Поклич тата або маму!
— Їх вдома немає.
— То, може, ще хтось є?
— Так, моя сестра.
— Поклич її будь-ласка!
Невдовзі хлопчик знову бере трубку.
— Вона дуже важка. Я не можу витягнути її з коляски.

Драбина
Михайлик прибіг до матері й каже:
— Мамо, я перекинув драбину.
— Драбину? Швидше скажи про це татові!
— Тато вже знає. Він висить на люстрі.

Знайомство з природою
Міський хлопчик вперше побував на фермі у своїх сільських родичів. Гуляючи довкола будинку, він побачив у траві кілька пляшок з-під молока і, захекавшись, прибіг до батьків:
— Тато! Мамо! Я тільки що знайшов у траві гніздо корови!

2-ий ведучий:
Як вічне є сонце, як вічне є небо, так вічною буде мама і любов до неї. Уклін вам, дорогі неньки.

1-ий ведучий:
Ваша присутність буде вічною в нашому житті, а добрий приклад впевнено вестиме невідомими стежинами нашого життя. За вас, улюблені матері, — наша повсякчасна молитва та подяка Господеві.

Пісня “Дякую Богові за все”.

(Всі учасники виходять на сцену)

Назад

ОднаКнопка