Свято матері

Взято з: tcvit.org.ua

1 Ведучий:
Мати, мама, матуся, неня — такими високими словами величаємо жінку — матір. Скільки спогадів і тепла таїть у собі це магічне слово. Цим словом ми називаємо найдорожчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу нам людину.
І кожного, від немовляти і до глибокої старості, образ матері супроводжує через ціле життя. Мати навчила нас бути мудрими, добрими, навчила жити, вірити, любити і надіятися.

2 Ведучий:
— Яке найкраще слово в світі?, — раз мудрий хтось питав людей.
— “Здоров’я”, — відповів так хворий.
— Ні, “молодість”! — ставав старий...
— Найкраще “хліб”! — жебрак говорить.
— “Побіда”, — відповів стрілець.
— Найкраще “воля”! — рік невільник.
— Ні, “правда”! — обстоював мудрець.
Аж тут з куточка обізвавсь сирітка, ще малий хлопчак:
— Найкраще слово в світі: “Мама!”
І всі сказали: “Мама”...! Так...!”

1 Ведучий:
“Мама”! Найдорожче слово в світі! Де б не був ти, що б ти не робив, назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем, відданим тобі.

РУКИ МАТЕРІ!
О руки ті!
Вони вночі не сплять,
Оберігаючи рожевий сон дитяти.
З віків у вічність проліта земля,
Нас на руках тримаючи, як мати.
З чужих країв вертаючи домів
Після далеких мандрів і розлуки,
Цілуймо руки наших матерів,
Натруджені, сумні, ласкаві руки.
Ці руки пестили, варили і пекли,
І сорочки нам шили й вишивали,
І підкидали в небо нас малих,
Щоб і в житті так високо літали,
Мов ластів’ята, лаштуючи в політ.
В любистковому літеплі купали.
І прикіпали руки до воріт,
Коли між люди вперше випускали.
Ніщо не вічне — вічні матері...
Уже й тоді, як нікому стрічати...
Допоки сонце сяє угорі,
Вона живе — многостраждальна мати.

1 учень:
У нас у городі зацвіли лелії —
Із них я найкращу зірву для Марії,
Бо вона — пречиста, повна благодати,
Матінка Ісуса, твоя й моя мати.

2 учень:
О свята ненько, чиста леліє,
В тобі спасіння, наша надіє!
Охороняй нас від зла, маленьких,
Пригорни в ласці душа чистенькі.

1 учень:
Є немало мам у світі,
Мами добрі, мами світлі.
Та одна є наймиліша —
Хто така? Скажу вам я —
Рідна матінка моя.

2 учень:
Я прокидаюся рано —
І зразу, хоч ще не встаю, 
Тільки спросоння погляну —
Бачу матусю свою.

3 учень:
Мати — досвітня пташина, 
Здосвітку вік не зімкне, 
Ходить по хаті навшпиньки, 
Щоб не збудити мене.

4 учень:
Мати — то сонечко рідне, 
Сонечко ясне, земне, 
Слово її заповітне
Гріє і живить мене.

5 учень:
Ще в колисці немовля
Слово “мама” вимовля —
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові.

6 учень:
“Мати”, “матінка”, “матуся”
Називаю тебе я, 
Рідно ненечко моя!

Назад

ОднаКнопка